Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
131. Трансфертне ціноутворення
Чинна публікація
Коротка:
Резидент у разі безоплатної передачі рекламних зразків товару (готової продукції) нерезиденту при заповненні розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про контрольовані операції зазначає, зокрема, наступну інформацію:
у графі 16 «Ціна (тариф) за одиницю виміру (без ПДВ) (у валюті контракту/договору)» – проставляється «0»;
у графі 20 «Загальна вартість операції (за вирахування непрямих податків) (грн.)» – загальну вартість безоплатно переданих рекламних зразків товару (готової продукції) (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою даний товар (готова продукція) відображений в бухгалтерському обліку резидента».
Повна:
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 270) реклама – інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.
Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу (частина перша ст. 9 Закону № 270).
Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови, зокрема:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктом «а» п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків. зокрема, але не виключно, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п. 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями (далі – НП(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Оскільки безоплатна передача рекламних зразків товару (готової продукції) носить рекламний характер, то у момент їх вибуття собівартість списують до складу витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16).
Таким чином, безоплатна передача рекламних зразків товару (готової продукції) впливає на визначення фінансового результату до оподаткування, відображеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, результат якої є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств.
Форму Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та Порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8 (далі Порядок № 8).
Пунктом 20 розд. ІV Порядку № 8 визначено, що у графі 16 проставляється ціна (тариф) за одиницю виміру предмета операції у валюті контракту (договору), зазначена у первинних документах, із точністю до другого знака після коми.
Відповідно до п. 24 розд. IV Порядку № 8 у графі 20 зазначається загальна вартість контрольованої операції (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку платника податку.
Резидент у разі безоплатної передачі рекламних зразків товару (готової продукції) нерезиденту при заповненні розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту зазначає, зокрема, наступну інформацію:
у графі 16 «Ціна (тариф) за одиницю виміру (без ПДВ) (у валюті контракту/договору)» – проставляється «0»;
у графі 20 «Загальна вартість операції (за вирахування непрямих податків) (грн.)» – загальну вартість безоплатно переданих рекламних зразків товару (готової продукції) (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою даний товар (готова продукція) відображений в бухгалтерському обліку резидента.
При цьому звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 39.2.1.9 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ обсяг господарських операцій платника податків для цілей п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки». Таким чином, відповідно до п.п. 39.5.4.1 п.п. 39.5.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Платники податку на прибуток, які в звітному періоді здійснювали контрольовані операції, для проведення самостійного коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань складають та подають Додаток ТЦ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не враховується.
Повна:
Відповідно до абзацу першого п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (далі – Позитивне значення) платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац перший п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Позитивне значення є частиною зобов’язань з єдиного податку (абзац другий п. 297 прим. 1.8 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Нормами ПКУ не передбачено врахування від’ємного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у зменшення податкового зобов’язання з єдиного податку.
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Показники розд. ІІ додатка 1 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні (далі – Додаток 1) заповнюються в гривнях з двома десятковими знаками, з урахуванням приміток.
У рядку 02.7 «ПДФО з доходів за договорами оренди» та у рядку 02.8 «військовий збір з доходів за договорами оренди» розд. ІІ Додатка 1 зазначається – ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.
Повна:
Статтею 297 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачені особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку.
Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, що зобов’язані визначити загальне мінімальне податкове зобов’язання платників єдиного податку, подають звітність за звітний період – грудень як податкову декларацію платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року, в якій розраховують зобов’язання платників єдиного податку наростаючим підсумком, загальне мінімальне податкове зобов’язання (абзац третій п.п. 9.7 п. 9 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2022 № 124 (далі – Декларація).
Додаток 1 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» до Декларації (далі – Додаток 1) подається платниками єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відс. доходу – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, у яких виникає обов’язок подавати Додаток 1 у складі Декларації за грудень поточного року за податковий (звітний) рік (п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим.1 ПКУ, примітка 1 до Додатка 1).
Показники розд. ІІ Додатка 1 до Декларації заповнюються в гривнях з двома десятковими знаками з урахуванням приміток до рядків, в яких, зокрема, зазначається:
у рядку 02.7 «ПДФО з доходів за договорами оренди» та у рядку 02.8 «військовий збір з доходів за договорами оренди» – ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (пп. 297 прим. 1.3 та 297 прим. 1.4 ст. 297 прим. 1 ПКУ) (примітка 12).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Не зобов’язана повідомляти, оскільки таке відчуження не призвело до втрати визнання її контролюючою особою.
Повна:
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.
Згідно п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2 ПКУ;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2 ПКУ;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну фінансову політику.
Форма Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення) та Порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2021 за № 1525/37147.
Крім того, згідно з п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Враховуючи викладене, фізична особа – резидент – контролююча особа не зобов’язана подавати Повідомлення у разі відчуження частки в іноземній юридичній особі та/або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, оскільки таке відчуження не призвело до втрати визнання її контролюючою особою.
При цьому, контролююча особа не звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу у встановлені ПКУ терміни Звіту та Декларації.
111. Плата за землю
Чинна публікація
Коротка:
Коефіцієнти індексації за 2021 рік – 1,1 та 2022 рік – 1,15.
Повна:
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (абзац п’ятий п. 289.2 ст. 289 ПКУ).
На сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «Ринок та оцінка земель» 12.01.2023 розміщено інформацію «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік», в якій поінформовано про значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік, який становить:
для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) – 1,0;
для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) – 1,15.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення становить: 1 – за 2020 рік і 1,1 – за 2021 рік.
Таким чином, при обчисленні податкових зобов’язань з плати за землю за 2023 рік для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які не належать до сільськогосподарських угідь, якщо базова величина нормативної грошової оцінки щодо яких визначена як розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, застосовуються величини коефіцієнтів індексації за 2021 рік – 1,1 та 2022 рік – 1,15.
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.
Повна:
Відповідно до пп. 5.1 - 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 ПКУ.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.
Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у ст. 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ.
При цьому Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, доповнено підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ п. 74, яким, установлено, що при визначенні мінімального податкового зобов’язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, сума мінімального податкового зобов’язання, визначена відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара.
Дія п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік (абзац перший п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Підпунктом «а» частини другої ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI зі змінами та доповненнями встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Також п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.
110. Транспортний податок
Чинна публікація
Коротка:
Зазначається код за КАТОТТГ території територіальної громади за місцем реєстрації транспортного(их) засобу(ів).
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Форма податкової декларації з транспортного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 401) (далі – Декларація).
Згідно з приміткою 8 інформації до Декларації:
у рядку 8 заголовної частини Декларації зазначається код за КАТОТТГ території територіальної громади за місцем реєстрації транспортного(их) засобу(ів). За кожним таким кодом за КАТОТТГ складається окрема Декларація. КАТОТТГ – Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 із змінами та доповненнями (далі – Кодифікатор).
Згідно з додатком до Кодифікатора для позначення об’єктів використовуються наступні скорочення:
1. «Перший рівень» – Автономна Республіка Крим, область, місто що має спеціальний статус ;
2. «Другий рівень» – район в Автономній Республіці Крим, області;
3. «Третій рівень» – територіальна громада;
4. «Четвертий рівень» – місто, селище, села (населений пункт);
5. «Додатковий рівень» – район у місті (в тому числі в місті, що має спеціальний статус);
6. «Категорія об’єкта», де:
«O» – Автономна Республіка Крим, область;
«K» – місто, що має спеціальний статус;
«P» – район в Автономній Республіці Крим, області;
«H» –територіальна громада;
«M» – місто;
«X» – селище;
«C» – село;
«B» – район в місті.
Таблиця Кодифікатора також має колонку «Назва об’єкта».
У деклараціях має зазначатися код територіальної громади, який міститься у колонці «Третій рівень», при цьому у колонці «Назва об’єкта» значиться потрібна назва територіальної громади, а у колонці «Категорія об’єкта» має значиться «Н» (що означає «територіальна громада» ).
Наприклад, Декларація подається за об’єкти оподаткування, що розташовані (зареєстровані) на території Бердичівської територіальної громади Житомирської області.
Отже, для визначення коду за КАТОТТГ територіальної громади в Кодифікаторі по пошуку у колонці «Назва об’єкта» по назві територіальної громади «Бердичівська» визначаємо код цієї територіальної громади, який значиться у колонці «Третій рівень», а саме UA18020030000035625 (при цьому у колонці «Категорія об’єкта» має значиться «Н» - територіальна громада).
Звертаємо увагу на особливості визначення кодів за КАТОТТГ територіальних громад у м. Києві та м. Кривий Ріг. У цих містах для кожного району залишилися свої окремі рахунки місцевих бюджетів. Тому у деклараціях потрібно зазначати код за КАТОТТГ районів цих міст (відповідно до розташування об’єктів оподаткування). Коди районів містяться у колонці «Додатковий рівень».
При цьому, по всіх інших містах з районним поділом колонка «Додатковий рівень» не застосовується.
110. Транспортний податок
Чинна публікація
Коротка:
Платником є лізингодавець.
Повна:
Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ).
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування податкову декларацію з транспортного податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 401).
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, Декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).
Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансовий лізинг – господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов’язані з правом володіння та користування об’єктом фінансового лізингу.
Терміни «фінансовий лізинг» та «фінансова оренда» для цілей ПКУ є тотожними.
Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов:
об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відс. його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відс. первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Враховуючи викладене, у разі передачі легкового автомобіля у фінансовий лізинг, платником транспортного податку щодо транспортних засобів, зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавством, є лізингодавець (юридична особа – власник транспортного засобу).
При цьому, Декларація подається за місцем реєстрації об’єкта оподаткування протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а сплата транспортного податку здійснюється з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Зазначається цифровий код регіону місця розташування відповідної земельної ділянки.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.
Підпунктом 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ, зокрема, визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
Додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» (далі – Додаток 1) є невід’ємною частиною Декларації.
Формою Додатка 1 до Декларації передбачено заповнення колонки 9 «код регіону», в якій платники самостійно зазначають цифровий код регіону місця розташування відповідної земельної ділянки – 2 знаки.
При заповненні колонки 9 «код регіону» Додатка 1 до Декларації юридична особа використовує такі коди регіонів України (областей): 02 – Вінницька, 03 – Волинська, 04 – Дніпропетровська, 05 – Донецька, 06 – Житомирська, 07 – Закарпатська, 08 – Запорізька, 09 – Івано-Франківська, 10 – Київська, 11 – Кіровоградська, 12 – Луганська, 13 – Львівська, 14 – Миколаївська, 15 – Одеська, 16 – Полтавська, 17 – Рівненська, 18 – Сумська, 19 – Тернопільська, 20 – Харківська, 21 – Херсонська, 22 – Хмельницька, 23 – Черкаська, 24 – Чернівецька, 25 – Чернігівська, 26 – м. Київ.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Визначає самостійно за період з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася її державна реєстрація, по 31 грудня (включно) звітного року.
До суми сплачених податків, зборів, платежів фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку четвертої групи не включається сума сплаченого земельного податку, нарахованого контролюючим органом фізичній особі за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Згідно з абзацами першим і п’ятим п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ визначення загального мінімального податкового зобов’язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст.42 ПКУ, до 01 липня року, наступного за звітним.
У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою – підприємцем загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарської діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному п. 177.14 ст. 177 та ст. 297 прим. 1 ПКУ, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи – підприємця (абзац четвертий п.п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПКУ).
Підпунктом 298.8.5 п. 298.8 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня державної реєстрації.
Згідно з п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених, зокрема, відповідно до п.п. 297 прим. 1.5 ст. 297 прим. 1 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок протягом податкового (звітного) року.
До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відноситься відповідно до абзацу щостого п.п. 297 прим. 1.5 ст. 297 прим. 1 ПКУ земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної).
Слід зазначити, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року ППР про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларації).
Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік здійснюється у додатку 3 до Декларацій (далі – Додаток 3), який є її невід’ємною частиною.
Відповідно до формул, наведених у ст. 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, згідно з приміткою 4 Додатка 3 у графі 8 «Кількість календарних місяців» Додатка 3 для розрахунку мінімального податкового зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена, відображається показник щодо кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у т. ч. на умовах емфітевзису) платника єдиного податку четвертої групи.
Отже, новостворена фізична особа – підприємець, яка з дня її державної реєстрації в середині звітного року є платником єдиного податку четвертої групи, повинна самостійно визначити загальне мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються нею для провадження господарського діяльності за такий податковий (звітний) рік, з урахуванням приміток до Додатка 3 до Декларації, за період з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася її державна реєстрація, по 31 грудня (включно) звітного року (у графі 8 «Кількість календарних місяців» Додатка 3 до Декларації зазначається кількість місяців у такому періоді).
Оскільки платник єдиного податку четвертої групи не є платником земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що використовуються ним для ведення фермерського господарства, то до суми сплачених податків, зборів, платежів такого платника не включається сума сплаченого земельного податку, нарахованого контролюючим органом фізичній особі за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
Така сума сплаченого земельного податку буде врахована контролюючим органом в ППР, яке надсилається (вручається) фізичній особі (громадянину) до 01 липня року, наступного за звітним, разом з детальним розрахунком суми річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, за період з 01 січня звітного року по останній день місяця (включно), в якому фізична особа зареєструвалася фізичною особою – підприємцем.
129. Права та обов’язки платників податків
Чинна публікація
Коротка та повна відповіді ідентичні:
Державна податкова служба України (далі – ДПС) працює в оперативному режимі (крім центрів обслуговування платників) та продовжує забезпечувати ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску з метою наповнення бюджету.
Інформаційно-довідкові послуги та консультації платники можуть отримати у Контакт-центрі ДПС за тел.: 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів).
Громадяни, які перебувають за межами України, мають можливість зателефонувати до Контакт-центру зі стаціонарного або мобільного телефону за номером: +38 (044) 454-16-13.
У територіальних органах ДПС працюють «гарячі лінії» для надання консультацій платникам податків https://tax.gov.ua/data/files/266745.docx.
Електронні сервіси ДПС та Електронний кабінет працюють, але з певними обмеженнями, що зумовлено необхідністю захисту прав платників.
Відповідно до абзацу першого п.п. 69.18 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, з метою захисту прав платників, збереження та захисту даних надання електронних сервісів та приймання електронних документів від платників податків здійснюються у робочі дні з 08 години до 20 години.
Для зручності платників податків в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зі змінами та доповненнями сервісне обслуговування платників податків (платників єдиного внеску), зокрема, надання адміністративних послуг, виконання інших функцій сервісного обслуговування здійснюється органами ДПС незалежно від місця обліку платника податків.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Суб’єкт господарювання, незалежно від свого фактичного місця перебування, може подати заяву в електронній формі для реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмного РРО (далі – ПРРО) за умови, що інформація щодо господарської одиниці, на яку реєструється РРО/ПРРО, як про об’єкт оподаткування наявна в контролюючому органі і такий об’єкт оподаткування не закритий та експлуатується.
Повна:
Процедура реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) в контролюючих органах регулюється Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 547)/Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 317).
Відповідно до п. 3 глави 2 розд. II Порядку № 547 реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.
Пунктом 1 розд. ІІ Порядку № 317 встановлено, що ДПС веде реєстр ПРРО (далі – Реєстр) в електронному вигляді. До Реєстру вносяться дані про ПРРО, а також відомості про суб’єктів господарювання та їхні господарські одиниці, де застосовуються такі ПРРО, дані сертифікатів кваліфікованих або удосконалених електронних підписів та/або печаток, що використовуються такими ПРРО.
Реєстрація РРО проводиться на підставі заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО (далі – заява № 1-РРО) (п. 4 глави 2 розд. ІІ Порядку № 547), реєстрація ПРРО – на підставі заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – заява № 1-ПРРО) (п. 3 розд. ІІ Порядку № 317).
Подати до контролюючого органу заяву для реєстрації РРО можна у електронній або паперовій формі, для реєстрації ПРРО – виключно в електронній формі.
Обробка поданих заяв здійснюється автоматично засобами інформаційно-комунікаційної системи ДПС. Про результат обробки заяви, реєстрацію РРО/ПРРО суб’єкту господарювання повідомляється у Електронному кабінеті.
Відсутність в контролюючому органі інформації щодо господарської одиниці, вказаної у заяві №№ 1-РРО/1-ПРРО, про яку суб’єкт господарювання мав повідомити контролюючий орган як про об’єкт оподаткування, відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), або наявність відомостей згідно з заявою про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) про те, що відповідний об’єкт є закритим чи не експлуатується суб’єктом господарювання, є підставою для відмови в реєстрації РРО/ПРРО.
РРО/ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні (п. 3 розд. ІІІ Порядку № 547)/дані про господарську одиницю внесені до Реєстру щодо такого ПРРО (п. 2 розд. IV Порядку № 317).
У розділі 3 «Дані щодо господарської одиниці» заяви №№ 1-РРО/1-ПРРО зазначаються: ідентифікатор об’єкта оподаткування, код території, назва господарської одиниці, адреса розміщення господарської одиниці, які заповнюються згідно з даними Заяви за ф. № 20-ОПП, поданим до контролюючого органу відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПКУ.
Назва та адреса господарської одиниці є обов’язковими реквізитами фіскального чеку згідно з п. 2 розд. II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, із змінами та доповненнями (далі – Положення).
Абзацом третім п. 2 розд. І Положення визначено, що господарська одиниця – це стаціонарний або пересувний об’єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
У разі зміни адреси господарської одиниці, де використовується РРО/ПРРО, здійснюється перереєстрація РРО/ПРРО.
Для перереєстрації РРО надаються заява № 1-РРО та реєстраційне посвідчення, для перереєстрації ПРРО – заява № 1-ПРРО з позначкою «Перереєстрація».
Отже, першоджерелом даних щодо адреси місцезнаходження господарської одиниці заяви №№ 1-РРО/1-ПРРО, що подається суб’єктом господарювання до контролюючого органу у встановленому порядку для реєстрації РРО/ПРРО, є відомості щодо об’єкта оподаткування, що є місцем здійснення господарської діяльності та/або місцем проведення розрахунків, який взято на облік в контролюючих органах відповідно до поданої Заяви за ф. № 20-ОПП.
Виходячи з зазначеного, суб’єкт господарювання, незалежно від свого фактичного місця перебування, може подати заяву в електронній формі для реєстрації РРО/ПРРО за умови, що інформація щодо господарської одиниці, на яку реєструється РРО/ПРРО, як про об’єкт оподаткування наявна в контролюючому органі і такий об’єкт оподаткування не закритий та експлуатується.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
У складі податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за податковий (звітний) рік Додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» подається платниками єдиного податку у разі наявності у них земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножать, пасовищ та перелогів), які:
належать їм на праві власності та/або користування (оренда, суборенда, емфітевзис, постійне користуванням) та використовуються для провадження господарської діяльності;
належать головам сімейних фермерських господарств і членам таких сімейних фермерських господарств на праві власності та/або користування та використовуються такими сімейними фермерськими господарствами.
Повна:
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у ст. 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ.
При цьому Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, доповнено підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ п. 74, яким, установлено, що при визначенні мінімального податкового зобов’язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, сума мінімального податкового зобов’язання, визначена відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара.
Дія п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Частиною другою ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІI зі змінами та доповненнями встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Одним із додатків, який подається разом з Декларацією є Додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» (далі – Додаток 2).
Згідно з приміткою 1 до Додатка 2 та п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати Додаток 2 з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі Декларації за податковий (звітний) рік.
Отже, у складі Декларації за податковий (звітний) рік Додаток 2 подається платниками єдиного податку у разі наявності у них земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножать, пасовищ та перелогів), які:
належать їм на праві власності та/або користування (оренда, суборенда, емфітевзис, постійне користуванням) та використовуються для провадження господарської діяльності;
належать головам сімейних фермерських господарств і членам таких сімейних фермерських господарств на праві власності та/або користування та використовуються такими сімейними фермерськими господарствами.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Ні.
Повна:
Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Зазначається перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до Переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
Повна:
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.
При цьому, п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду, зокрема, першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
Форма Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт), скорочена форма Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – скорочений Звіт), Порядок заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу (далі – Порядок № 254) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 серпня 2022 року № 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2022 року за № 1219/38555.
Пунктами 7 та 8 розд. І Порядку № 254, зокрема передбачено, що Звіт та скорочений Звіт подається щодо кожної контрольованої іноземної компанії окремо.
Звіт складається із заголовної частини, загальних відомостей про контролюючу особу, відомостей про контрольовану іноземну компанію та додатків до Звіту.
У відомостях про контрольовану іноземну компанію, зокрема, зазначаються дані про контрольовану іноземну компанію, розмір частки контролюючої особи, структуру володіння часткою, інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) та прибутку до оподаткування, розрахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії, суми дивідендів, суми прибутку контрольованої іноземної компанії, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи, перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, кількість працівників контрольованої іноземної компанії, інформація про суму прибутку контрольованої іноземної компанії.
Перелік держав (територій) затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» (далі – Перелік держав (територій)).
Згідно з п. 31 розд. ІІ Порядку № 254 у графі 31 зазначається перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до Переліку держав (територій), з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
105. Податок на доходи самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність
Чинна публікація
Коротка:
Якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувався, то обов’язку подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
Повна:
Згідно з п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Платники податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайняті особи, подають Декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143). Додатки є складовою частиною Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатка (п. 2 розд. II Інструкції).
Разом з тим, п. 49.2 ст. 49 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Отже, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду не отримувався дохід від такої діяльності, то обов’язку подання Декларації, у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так, оскільки правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Повна:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПКУ взяття на облік фізичних осіб підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями.
При цьому, податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з п. 2 ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Водночас, Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
06.05.2023 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон № 3050), згідно з яким перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – постанова № 1364) визначається орган виконавчої влади, якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), складові Переліку територій (зокрема, тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону № 1207), вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма Переліку територій (п. 1 постанови № 1364).
Враховуючи зазначене, у розумінні Закону № 3050 постанова № 1364 може вважатися такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених ПКУ.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Включаються за умови відповідності всім вимогам, визначеним п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), та критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, залежно від обраної системи оподаткування.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повідомляє платника податків про включення/виключення його до/з Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства шляхом надсилання через електронний кабінет такого платника податків інформаційного повідомлення.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
01.10.2024 набрав чинності п.п. 3 п. 26 розд. І Закону України від 18 червня 2024 року № 3813-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» (далі – Закон № 3813) щодо змін до п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Законом № 3813 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ буде доповнено новим п.п. 69.41.
Так, відповідно до п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та по 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства встановлюються особливості адміністрування податків, зборів, платежів, що здійснюється контролюючими органами, визначеними п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ (податкового адміністрування), визначені п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Підпунктом 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що до платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства належать юридичні особи та фізичні особи – підприємці, що одночасно відповідають всім таким вимогам:
а) податковий борг та/або заборгованість з інших платежів, контроль за стягненням яких покладено на контролюючі органи, не перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з дня їх виникнення минуло не більше 30 днів;
б) відсутність заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
в) відповідність критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, залежно від обраної системи оподаткування;
г) відсутність фактів порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ;
ґ) відсутність винесених щодо платника податку податкових повідомлень-рішень про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та/або імпорту товарів протягом останніх 12 місяців;
д) відсутність рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, прийнятого у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ;
е) відсутність розпочатої процедури припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
є) відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника податків;
ж) відсутність прийнятого щодо платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ «Про санкції»;
з) відсутність у платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року);
и) відсутність серед засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників платника податків осіб, місцем проживання (місцезнаходженням) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;
і) відсутність змін щодо основного виду економічної діяльності, внесених щодо платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань протягом останніх послідовних 12 календарних місяців.
Платник податків, який відповідає всім вимогам, визначеним п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, та критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, підлягає включенню до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – Перелік).
Зокрема, п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що до Переліку включаються, за умови одночасної відповідності всім таким критеріям:
- юридичні особи, що перебувають на загальній системі оподаткування (п.п. 69.41.2.1 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
a) показник рівня сплати податку на прибуток підприємств дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі за останні чотири квартали з урахуванням п. 137.5 ст. 137 ПКУ;
б) показник рівня сплати податку на додану вартість дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі (крім платників, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відс. загального обсягу постачання) за останні 12 звітних (податкових) періодів;
в) показник середньомісячної нарахованої та/або виплаченої податковим агентом – юридичною
особою заробітної плати за останні чотири звітні (податкові) періоди становить не менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні, помноженої на коефіцієнт 1,1, за умови що середньомісячна чисельність працюючих за зазначений період становить не менше п’яти осіб;
- резиденти Дія Сіті (п.п. 69.41.2.2 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
показник рівня сплати податків до зведеного бюджету дорівнює/перевищує середній показник рівня сплати податків до зведеного бюджету резидентів Дія Сіті;
- юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи (п.п. 69.41.2.3 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
а) показник рівня сплати податків до зведеного бюджету дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі за останні чотири квартали;
б) показник середньомісячної нарахованої та/або виплаченої податковим агентом – юридичною особою заробітної плати за останні чотири звітні (податкові) періоди становить не менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні, помноженої на коефіцієнт 1,1, за умови що середньомісячна чисельність працюючих за зазначений період становить не менше п’яти осіб;
- юридичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є платниками єдиного податку четвертої групи (п.п. 69.41.2.4 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
а) показник різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції, та витрат на оренду земельних ділянок за останній звітний період має від’ємне значення;
б) показник рівня сплати податку на додану вартість дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі (крім платників, у яких операції з вивезення товарів за межі митної території України становлять 25 і більше відс. загального обсягу постачання) за останні 12 звітних (податкових) періодів;
в) показник середньомісячної нарахованої та/або виплаченої податковим агентом – юридичною особою заробітної плати за останні чотири звітні (податкові) періоди становить не менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні, помноженої на коефіцієнт 1,1, за умови що середньомісячна чисельність працюючих за зазначений період становить не менше п’яти осіб;
г) площа наявних у платника податку у власності (на праві власності/користування), орендованих земельних ділянок становить не менше 200 гектарів включно або орендованих земельних ділянок комунальної та/або державної власності – не менше 0,5 гектара (станом на 01 січня поточного року), що задекларовані до 20 лютого поточного року та за які сплачено суму податкового зобов’язання з плати за землю у строки, передбачені законодавством, або платником податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування четвертої групи, сплачено податкові зобов’язання з єдиного податку в повному обсязі та у строки, передбачені законодавством;
- фізичні особи – підприємці, що перебувають на загальній системі оподаткування (п.п. 69.41.2.5 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
а) показник рівня сплати податку на додану вартість дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі за останні 12 звітних (податкових) періодів;
б) показник рівня сплати податку на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за звітний (податковий) рік дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі;
в) показник середньомісячної нарахованої та/або виплаченої податковим агентом – фізичною особою – підприємцем заробітної плати за останні чотири звітні (податкові) періоди становить не менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні, помноженої на коефіцієнт 1,1;
- фізичні особи – підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи (п.п. 69.41.2.6 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ):
а) задекларований обсяг доходу за податковий (звітний) період перевищує 5 мільйонів гривень;
б) показник рівня сплати податків до зведеного бюджету дорівнює/перевищує середній показник у відповідній галузі за останні чотири квартали;
в) показник середньомісячної нарахованої та/або виплаченої податковим агентом – фізичною особою – підприємцем заробітної плати за останні чотири звітні (податкові) періоди становить не менше середньої заробітної плати у відповідній галузі у відповідному регіоні, помноженої на коефіцієнт 1,1.
Відповідно до п.п. 69.41.2.7 п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники податків, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), можуть бути включені до Переліку з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, але не раніше одного календарного року з дати взяття такого платника на облік у контролюючому органі.
Згідно з абзацами першим – десятим п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забезпечує формування та затвердження Переліку з урахуванням вимог, визначених п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та критеріїв, визначених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не пізніше останнього робочого дня березня, травня, серпня та листопада.
Перелік оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на своєму офіційному вебсайті, на п’ятнадцятий робочий день з дня його затвердження.
До Переліку включається інформація про:
найменування – для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові (за наявності) – для фізичної особи – підприємця;
податковий номер або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не оприлюднює у Переліку інформацію про платників податків, які подали повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків. Форма та порядок подання повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У разі подання платником податків повідомлення про відмову в оприлюдненні даних про платника податків після оприлюднення Переліку інформація про такого платника податків вилучається з оприлюдненого Переліку.
Показники, визначені підпунктами «а», «б», «в», «д», «е», «є» «ж», «з», «и», «і» п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначаються станом на дату формування Переліку.
Показники, визначені підпунктами «г», «ґ» п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, розраховуються за останні 12 місяців, що передують місяцю формування Переліку.
У разі якщо контролюючий орган виявив факт невідповідності платника податків критеріям, визначеним підпунктами «ж», «з», «и» п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, такий платник податків виключається з Переліку у день виявлення такого факту.
Відповідно до п.п. 69.41.5 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, повідомляє платника податків про включення/виключення його до/з Переліку шляхом надсилання через електронний кабінет такого платника податків інформаційного повідомлення за формою та в порядку, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Факт включення або виключення платника податку до/з Переліку застосовується виключно для цілей п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 69.41.6 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Так застосовується фінансова відповідальність до таких фізичних осіб – підприємців за здійснення діяльності з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надання послуг, у таких розмірах:
25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
Повна:
01.08.2023 набрав чинності Закон України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), а саме розд. ІІ «Прикінцеві положення» доповнено п. 15.
Так, відповідно до п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», до фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних РРО (далі – ПРРО) або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Повна:
Згідно з частиною другою ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Згідно з п. 66.3 ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Зміна контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або ДПІ обслуговування визначена нормами розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).
Платники податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована російською федерацією з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також тимчасово окуповані з 07 січня 2014 року території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, які визнані такими відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» обліковуються в Єдиному банку даних юридичних осіб або Реєстрі самозайнятих осіб з відповідною ознакою «податковою адресою є тимчасово окупована з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» або «податковою адресою є тимчасово окуповані території з 07 січня 2014 року, що входять до складу Донецької та Луганської областей». У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) на (з) тимчасово окуповану(ої) територію(ї) України в Єдиному банку даних юридичних осіб або Реєстрі самозайнятих осіб встановлюється/скасовується така ознака (абз. 2 п. 1.5 Порядку № 1588).
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
06.05.2023 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон № 3050), згідно з яким перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – Постанова № 1364) визначається орган виконавчої влади, якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), складові Переліку територій (зокрема, тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону № 1207), вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма Переліку територій (п. 1 постанови № 1364).
Таким чином, у розумінні Закону № 3050 постанова № 1364 може вважатися такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 зі змінами (далі – Перелік територій № 309), може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених ПКУ.
Враховуючи викладене, суб’єкту господарювання для визначення належності його податкової адреси до тимчасово окупованої російською федерацією території України, території, на якій ведуться бойові дії, з метою перереєстрації на іншу території України необхідно керуватися Переліком територій № 309.
