База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

ПитанняВ якій країні (нерезидента/ резидента України) здійснюється нотаріальне засвідчення копії довідки, передбаченої п. 103.4 ст. 103 ПКУ, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, та чи підлягає вона легалізації та перекладу відповідно до законодавства України?

ВідповідьКоротка:
     Питання щодо країни, в якій має здійснюватись нотаріальне засвідчення копії довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), та надання їй юридичної сили відноситься до компетенції Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України.
     Водночас, нотаріально засвідчена копія довідки користується доказовою силою офіційних документів на території України за умови:
     – її легалізації, тобто процедури, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ;
     або – засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року;
     або – наявності міжнародних договорів про правову допомогу, згідно з положеннями яких офіційні документи іноземних держав-партнерів, зокрема, сертифікати резиденції компетентних податкових органів, приймаються без будь-якого підтвердження (без консульської легалізації та відповідно без апостиля).
     Вірність перекладу нотаріально засвідченої копії з однієї мови на іншу засвідчує нотаріус, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Повна:
     Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пп. 103.5 і 103.6 ст. 103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
     Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 ПКУ).
     Згідно з ст. 100 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 3425) документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
     Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
     Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» зі змінами та доповненнями визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
     Відповідно до ст. 103 Закону № 3425 визначено, що якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.
     Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.
     Тобто, питання щодо країни, в якій має здійснюватись нотаріальне засвідчення копії довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, та надання їй юридичної сили відноситься до компетенції Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України.
     Водночас, нотаріально засвідчена копія довідки користується доказовою силою офіційних документів на території України за умови:
     – її легалізації, тобто процедури, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ;
     або – засвідчення штампом апостиль, якщо вони складені на території держав-учасниць Гаазької Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року;
     або – наявності міжнародних договорів про правову допомогу, згідно з положеннями яких офіційні документи іноземних держав-партнерів, зокрема, сертифікати резиденції компетентних податкових органів, приймаються без будь-якого підтвердження (без консульської легалізації та відповідно без апостиля).
     Поряд з цим ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова.
     Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
     Проте переклад нотаріально засвідченої копії довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не має такої ж юридичної сили, як оригінал. Автентичність копії довідки (достовірність, відповідність її оригіналові) має бути засвідчено.
     Зокрема, ст. 79 Закону № 3425 передбачає засвідчення вірності перекладу.
     Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
     Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

-				+

Натисніть для оцінки відповіді

Ім'я:
Email:

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

Оцініть будь-ласка якість наданої відповіді: