Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Оскільки в чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не виникає прав та обов’язків подружжя, то грошові перекази між таким чоловіком та жінкою в розумінні Податкового кодексу України слід розглядати як інший дохід, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Повна:
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (далі – СКУ) сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У ст. 21 СКУ визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
Також відповідно ст. 27 СКУ державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крім того, у п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ та підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Також цей дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому у ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримав доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Отже, оскільки в чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не виникає прав та обов’язків подружжя, то грошові перекази між таким чоловіком та жінкою в розумінні ПКУ слід розглядати як інший дохід, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
129. Права та обов’язки платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Письмовий запит на отримання публічної інформації має містити:
ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Водночас, запитувач може використати форму для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної податкової служби, яка розміщена на вебпорталі ДПС у розділі «Публічна інформація» за посиланням: Головна/Для громадськості/Публічна інформація/Форми подання запиту.
Спосіб надання відповіді (поштою, факсом або електронною поштою) обирається у полі «Прошу надати мені відповідь у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. Відповідь надати (ознайомитись з документами):» Форми запиту.
При оформлені письмового запиту в довільній формі заявник має зазначити спосіб отримання відповіді.
Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, у терміни, визначені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі – Закон № 2939) запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Для подання письмового запиту на інформацію запитувач може використати форму, яку можна отримати у розпорядника інформації або яка розміщена на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити структурний підрозділ або відповідальна посадова особа органу ДПС, на яку покладено функціональні обов’язки щодо організації діловодства за запитами на інформацію та доступ до публічної інформації, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Так, форма для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної податкової служби (далі – Форма запиту) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2020 № 405 (далі – Наказ № 405) та розміщена на вебпорталі ДПС у розділі «Публічна інформація» за посиланням: Головна/Для громадськості/Публічна інформація/Форми подання запиту (https://tax.gov.ua/dlya-gromadskosti/dostup-do-publichnoi-inform/formi-zapitu-na-informatsiyu/718590.html).
Відповідно до п. 8 розд. ІІ Порядку організації роботи та взаємодії між структурними підрозділами органів Державної податкової служби при складанні, поданні та опрацюванні запитів на отримання публічної інформації, затвердженого Наказом № 405 (далі – Порядок № 405), у Формі запиту запитувачу надається можливість обрати форму надання відповіді – поштою, факсом, електронною поштою, а також ознайомитися з документами у спеціальному місці розпорядника інформації.
Позначка щодо способу надання відповіді проставляється у полі «Прошу надати мені відповідь у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. Відповідь надати (ознайомитись з документами):» Форми запиту.
При оформлені письмового запиту в довільній формі заявник має зазначити спосіб отримання відповіді.
Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем (абзац другий п. 8 розд. ІІ Порядку № 405).
В органах ДПС визначаються спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їхніми копіями відповідно до вимог п. 4 частини першої ст. 14 Закону № 2939 (п. 13 розд. ІІІ Порядку № 405).
Згідно зі ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Так, необхідно надати до контролюючого органу документи, що посвідчують особу (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії за переліком, визначеним пп. 1 - 3 п. 1 розд. IІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822.
Повна:
Відповідно до п. 70.5 ст. 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та п. 1 розд. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі – Положення № 822), фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО), зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка за ф. № 1ДР), що є водночас заявою для реєстрації у ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище (за наявності), ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання (за наявності), громадянство).
Фізичні особи повідомляють контролюючі органи про зміни, що вносяться до Облікової картки за ф. № 1ДР шляхом подання заяви про внесення змін до ДРФО за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР) (п. 1 розд. IX Положення № 822).
Згідно з пп. 1 - 3 п. 1 розд. IІІ Положення № 822 для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу:
1) для громадян України:
паспорт громадянина України (далі - паспорт);
паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);
тимчасове посвідчення громадянина України;
2) для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
посвідчення біженця - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, - паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту;
3) для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» два документи:
копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом ДМС за місцем перебування іноземця чи особи без громадянства в Україні та / або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС;
довідка про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до п. 1 розд. VI Положення № 822 при поданні Облікової картки за ф. № 1ДР, Заяви за ф. № 5ДР фізична особа зобов’язана подати відповідному контролюючому органу документи (оригінали після перевірки повертаються) та їх копії за переліком, визначеним Положенням № 822.
Таким чином, громадянину України та іноземцю при поданні Облікової картки за ф. № 1ДР, Заяви за ф. № 5ДР необхідно надати до контролюючого органу копії сторінок документа, що посвідчує особу, які містять необхідні для реєстрації реквізити, зокрема, прізвище (за наявності), ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання (за наявності), громадянство.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так, застосовується.
Повна:
Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначено ст. 177 розд. ІV та главою І розд. ХІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 292.9 ст. 292 ПКУ доходи фізичної особи – платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 розд. XIV ПКУ, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розд. IV ПКУ.
Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи фізичних осіб у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.
У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПКУ).
Підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом протягом звітного періоду.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 4).
Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент зобов’язаний відобразити в Розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб – підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку № 4, дохід, виплачений самозайнятій особі відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».
Відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Передбачені п. 119.1 ст. 119 ПКУ штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.
Штрафи, передбачені п. 119.1 ст. 119 ПКУ, не застосовуються у випадках, якщо помилки щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків у податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку були виправлені податковими агентами самостійно, у тому числі протягом 30 календарних днів з дня надходження повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом (п. 119.3 ст. 119 ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі подання податковим агентом уточнюючого Розрахунку, відповідно до якого вилучається помилкова інформація щодо нарахованого доходу на користь однієї фізичної особи – підприємця та вводиться інформація щодо іншої фізичної особи – підприємця, при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу не змінюється, тобто вносяться зміни до номеру облікової картки платника податку, то до такого податкового агента застосовується відповідальність передбачена п. 119.1 ст. 119 ПКУ.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так, подає.
Повна:
Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно з ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.
Статтею 334 ЦКУ визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.
Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.
Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
Згідно з п.п. «а» п. 172.5 ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.
Пунктом 172.4 ст. 172 ПКУ визначено, що нотаріус щомісяця в порядку, встановленому розд. IV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору.
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок).
Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, суми доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна згідно з положеннями ст. 172 ПКУ відображаються за ознакою доходу «104».
Враховуючи вищезазначене, нотаріус при посвідчення договору довічного утримання, сторонами якого є фізичні особи зобов’язаний заповнити додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку за ознакою доходу «104», якщо об’єктом відчуженням є нерухоме майно, та протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Заява за формою згідно з додатком 1 – за ідентифікатором форми F1317401.
Заява за формою згідно з додатком 2 приєднується шляхом заповнення «Документу довільного формату» за ідентифікатором форми J/F1360102 (формат pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п. 5 Порядку надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 565 (далі – Порядок № 565), для отримання сімейним фермерським господарством додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – додаткова фінансова підтримка) голова сімейного фермерського господарства подає не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку місяця до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) відповідні заяви на одержання додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Заява) за формами згідно з додатками 1 і 2 до Порядку № 565 від себе та усіх членів сімейного фермерського господарства (крім членів / голів сімейного фермерського господарства, які підлягають страхуванню на інших підставах або звільняються від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та не беруть добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, не мають права на отримання додаткової фінансової підтримки).
До заяв голова фермерського господарства додає копію договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства.
На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність / Платникам податків про електронну звітність / Інформаційно-аналітичне забезпечення / Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для фізичних осіб розміщена електронна форма Заяви згідно з додатком 1 до Порядку № 565 за ідентифікатором форми F1317401.
Заява за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 565 та копія договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства приєднуються до Заяви за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 565 шляхом заповнення «Документу довільного формату» за ідентифікатором форми J/F1360102 (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Ні, подання уточнюючого Розрахунку з додатком 4ДФ до нього після спливу строку позовної давності не передбачено положеннями Податкового Кодексу України.
Разом з тим, строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, тому страхувальник має право виправити помилки у раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.
Повна:
Відповідно до абзаців першого та четвертого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників
податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
Враховуючи те, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, то і право подання податковим агентом уточнюючого Розрахунку з додатком 4ДФ до нього можливе виключно протягом зазначеного терміну, а отже подати вказаний Розрахунок після спливу строку позовної давності положеннями ПКУ не передбачено.
Разом з тим, відповідно до частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, страхувальник має право виправити помилки у раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.
114. Акцизний податок
Чинна публікація
Коротка:
У графі 4 додатка 1 прим. 5 декларації з акцизного податку зазначається загальна (фактична) кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
Повна:
Законом України від 09.10.2024 № 4014-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування акцизним податком спирту етилового та біоетанолу», внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), в частині встановлення окремих особливостей обчислення акцизного податку виробниками спирту етилового та біоетанолу.
Відповідно до п.п. 49.1 п. 49 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ виробники спирту етилового, біоетанолу при обчисленні за податковий (звітний) період акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу враховують значення гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за такий період.
Під гарантованим податковим зобов’язанням з акцизного податку розуміється величина податкового зобов’язання з акцизного податку, розрахована виходячи з максимальної продуктивності обладнання для виробництва спирту етилового, біоетанолу.
Підпунктом 49.2 п. 49 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що гарантоване податкове зобов’язання з акцизного податку за податковий (звітний) період (ГПЗ) обчислюється за формулою:
ГПЗ = Об х К х Ст, де:
Об - обсяг спирту етилового, біоетанолу в літрах 100-відсоткового спирту етилового, визначений як максимальна продуктивність обладнання для виробництва спирту етилового, біоетанолу за добу;
К - кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду;
Ст - ставка акцизного податку, визначена п. 215.3 ст. 215 ПКУ, діюча на перше число податкового (звітного) періоду.
29.04.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 11.04.2025 № 195 «Про затвердження Змін до форми декларації з акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку», яким внесено зміни до форми декларації з акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку (далі – Декларація), а саме: Декларацію доповнено новим додатком 1 прим. 5 «Розрахунок суми гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу».
Відповідно до п. 6 розд. 5 Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації з акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку» (із змінами) у графі 4 «Кількість днів у календарному місяці звітного періоду (К)» додатка 1 прим. 5 до Декларації зазначається кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
ПКУ визначено, що базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПКУ). Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Отже, для обчислення гарантованого податкового зобов’язання у графі 4 додатку 1 прим. 5 до Декларації зазначається загальна (фактична) кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Якщо термін дії довідки до акту огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК) закінчився до 01.01.2025, а повторний огляд не пройдено, то до 01.07.2025 щодо такого працівника застосовується ставка єдиного внеску 8,41 відс., а починаючи з 01.07.2025 – 22 відсотки.
Якщо працівник пройшов медогляд у 2025 році, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності, отриманим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», то застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 8,41 відсотків.
Детальніше в повній відповіді.
Повна:
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338) до введення в дію Закону України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:
з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – Порядок оцінювання), а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – Положення про експертні команди);
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров’я відповідно до Положення про експертну команду.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров’я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров’я закладах охорони здоров’я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров’я закладах охорони здоров’я комунальної форми власності;
оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Відповідно до абзацу одинадцятого п. 3 Постанови № 1338 особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не пройшли його своєчасно, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, але не довше ніж до 1 липня 2025 року.
Згідно з п. 53 Порядку оцінювання після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Витяг) щодо встановлення інвалідності, що формується в електронній системі у зв’язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв’язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п’яти календарних днів засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг щодо встановлення інвалідності з прийнятого рішення та рекомендації у зв’язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (частина тринадцята ст. 8 Закону № 2464.
Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності та підставою для застосування єдиного внеску у розмірі 8,41 відс. відповідно до абзацу сьомого п.п. 5 п. 2 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями, підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є належним чином засвідчений Витяг щодо встановлення інвалідності, отриманий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року№ 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1388), або копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК), яка видана до 1 січня 2025 року.
Враховуючи викладене якщо термін дії довідки МСЕК закінчився, а повторний огляд не пройдено, то до 01.07.2025 щодо такого працівника застосовується ставка єдиного внеску 8,41 відс., починаючи з 01.07.2025 – ставка 22 відсотки.
Якщо працівник пройшов медогляд у 2025 році, що підтверджено Витягом щодо встановлення інвалідності, отриманим відповідно до Постанови № 1338, то застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 8,41 відсотків.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Ні.
Повна:
Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Згідно з п.п. 1 п. 4 розд. ІV Порядку відомості щодо чисельності працівників відображаються у додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку, зокрема, у рядку 4 навпроти напису «Працювало за трудовими договорами (контрактами)» – проставляється кількість працівників, що працюють за трудовими договорами (контрактами) у звітному періоді, по яких здійснюється нараховування доходу за ознакою «101».
Відповідно до п. 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція) в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Враховуючи викладене, кількість працівників, які знаходяться у відпустках по вагітності та пологах, по догляду за дітьми, у відпустці без збереження заробітної плати, тощо та по яких у звітному періоді не здійснювалось нараховування (виплата) доходів за ознакою «101» в графі «Працювало за трудовими договорами (контрактами)» додатка 4ДФ до Розрахунку не відображається.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не повинен.
Повна:
Документом, який підтверджує застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, що встановлено в п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), є договір або сертифікат кінцевого споживача, у яких кінцевим отримувачем визначено суб’єкта, зазначеного в п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Отже, постачальник для підтвердження застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ може зазначити кінцевого споживача у договорі на постачання товарів або мати сертифікат кінцевого отримувача. Надавати інші документи, ніж ті, які визначено в п.п. 5 п. 32 підрозді. 2 розд. ХХ ПКУ для підтвердження застосування такого режиму звільнення від оподаткування ПДВ не передбачено.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Суб’єкт господарювання зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Посадові (службові) особи ДПС під час проведення фактичних перевірок пропонують платникам податків надати контрольні стрічки в паперовому або електронному вигляді.
Загальна мета надання копій фіскальних чеків, що використовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів, зібраних Системою зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та внесених до бази даних СОД РРО, полягає в тому, що копії фіскальних чеків зобов’язані відповідати касовим чекам, які містяться на контрольній стрічці в електронній формі в пам’яті РРО або в пам’яті модема.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та інших нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.
Відповідно до пп. 1, 2, 9, 10 та 11 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених у Законі № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1 ст. 3 Закону № 265);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі «Інтернет», при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО, QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (п. 2 ст. 3 Закону № 265);
щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій (п. 9 ст. 3 Закону № 265);
створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання:
на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) – протягом трьох років;
на ПРРО у разі здійснення розрахункових операцій у режимі офлайн відповідно до Закону № 265 – до моменту передачі електронних розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу (п. 10 ст. 3 Закону № 265);
проводити розрахункові операції через РРО та/або через ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (п. 11 ст. 3 Закону № 265).
Згідно з ст. 2 Закону № 265 контрольна стрічка – це:
а) копії розрахункових документів, послідовно сформованих РРО, що надруковані або створені в електронній формі таким РРО, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі;
б) електронні копії розрахункових документів, а також електронні копії фіскальних звітних чеків, які сформовані послідовно із додаванням у кожен наступний розрахунковий документ або фіскальний звітний чек хешу попереднього розрахункового документа або фіскального звітного чека та зберігаються в електронній формі ПРРО під час його роботи на період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн) до моменту передачі розрахункових документів або фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій із торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів дротовими або бездротовими каналами зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані.
Суб’єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до контролюючих органів дротовими або бездротовими каналами зв’язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.
Відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 06.2016 № 547 із змінами та доповненнями, суб’єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій із приймання готівки для її переказу надалі, зобов’язані:
застосовувати РРО, включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням порядку їх застосування;
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених у Законі № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
подавати до контролюючих органів інформацію, визначену в п. 7 ст. 3 Закону № 265, згідно з порядком передачі інформації від РРО та ПРРО до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, встановленим у п. 7 ст. 3 Закону № 265;
створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів із продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
виконувати інші обов’язки, визначені в ст. 3 Закону № 265.
Крім того, відповідно до пп. 1 та 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 із змінами та доповненнями затверджено Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних і Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв’язку до органів Державної податкової служби України, відповідно до яких пакети даних РРО, що підлягають передачі до системи обліку даних РРО (далі – СОД РРО) у такому вигляді, у якому ці дані сформовано РРО, перед передачею до зазначеної СОД РРО захищаються від підміни та модифікації.
Окремо слід зазначити, що згідно з п.п. 14.1.278 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) СОД РРО – інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Отже, посадові (службові) особи ДПС під час проведення фактичних перевірок пропонують платникам податків надати контрольні стрічки в паперовому або електронному вигляді.
Загальна мета надання копій фіскальних чеків, що використовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів, зібраних Системою зберігання і збору даних РРО та внесених до бази даних СОД РРО, полягає в тому, що копії фіскальних чеків зобов’язані відповідати касовим чекам, які містяться на контрольній стрічці в електронній формі в пам’яті РРО або в пам’яті модема.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Слід зазначати назву господарської одиниці, яка відповідає найменуванню об’єкта оподаткування, що, зокрема може містити ознаку дистанційної торгівлі та/або будь-яку іншу додаткову інформацію (комерційне найменування, власну назву тощо).
Повна:
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та інших нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.
Пунктом 1 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Процедура реєстрації РРО/ПРРО в контролюючих органах регулюється Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» (далі – Порядок РРО) / Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок ПРРО).
Відповідно до п. 4 глави 2 розд. ІІ Порядку РРО реєстрація РРО проводиться на підставі заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО (далі – заява № 1-РРО) / п. 3 розд. ІІ Порядку ПРРО реєстрація ПРРО – на підставі заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – заява № 1-ПРРО).
РРО/ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні (п. 3 розд. ІІІ Порядку РРО) / дані про господарську одиницю внесені до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій щодо такого ПРРО (п. 2 розд. IV Порядку ПРРО).
Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» (далі – Положення № 13).
Відповідно до визначення, наведеного у п. 2 розд. I Положення № 13, найменування господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею.
Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 передбачено, що обов’язковими реквізитами фіскального чека є, зокрема, назва господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об’єктів оподаткування» та повідомлене ДПС у заяві про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) (рядок 2 фіскального чека).
Першоджерелом даних для Заяви № 20-ОПП є правовстановлювальні документи, на підставі яких у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об’єкта оподаткування та які є актуальними на дату його подання.
Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» Заяви № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування (далі – довідник), що оприлюднений на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html).
Обрання із довідника відповідного типу об’єкта оподаткування здійснюється з урахуванням принципу укрупнення інформації (у разі його застосування), виду діяльності, для якої такий об’єкт оподаткування відкривається, створюється чи реєструється, та належності об’єкта за своїм функціональним призначенням до наявного типу об’єкта оподаткування у довіднику.
Графа 4 «Найменування об’єкта оподаткування» заповнюється у разі наявності назви об’єкта оподаткування та з метою додаткового уточнення інформації про такий об’єкт.
Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює продаж товарів через мережу Інтернет, то у реєстраційних заявах № 1-РРО/ № 1-ПРРО слід зазначати назву господарської одиниці, яка відповідає найменуванню об’єкта оподаткування, що, зокрема, може містити ознаку дистанційної торгівлі та/або будь-яку іншу додаткову інформацію (комерційне найменування, власну назву тощо).
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Якщо платник податків перебуває на обліку за неосновним місцем обліку у контролюючому органі, зазначеному у заяві про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП, то проставлення такої позначки не вважається помилкою.
Якщо платник податків не повинен перебувати на обліку у контролюючому органі за неосновним місцем обліку, то такий платник може направити до контролюючого органу за неосновним місцем обліку лист щодо зняття його з обліку у такому контролюючому органі. На підставі документів наданих платником контролюючим органом за неосновним місцем обліку будуть проведені відповідні заходи щодо зняття з обліку.
Повна:
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами (далі – Порядок № 1588).
Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (п. 7.1 розд.VII Порядку № 1588).
Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків подає заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за ф. № 17-ОПП (додаток 9 до Порядку № 1588).
Також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП), поданого платником податків відповідно до розд. VIIІ Порядку № 1588, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об’єкта оподаткування.
У випадку коли платник податків у Заяві за ф. № 20-ОПП помилково визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, шляхом проставлення позначки у графі 16 «Прошу взяти на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням об’єкта оподаткування» розд. 3 «Відомості про об’єкти оподаткування платника податків» то у разі:
якщо платник податків перебуває на обліку за неосновним місцем обліку у контролюючому органі, зазначеному у Заяві за ф. № 20-ОПП, то проставлення такої позначки не вважається помилкою;
якщо платник податків не повинен перебувати на обліку контролюючому органі за неосновним місцем обліку, то такий платник може направити до контролюючого органу за неосновним місцем обліку лист щодо зняття його з обліку у такому контролюючому органі. На підставі документів наданих платником контролюючим органом за неосновним місцем обліку будуть проведені відповідні заходи щодо зняття з обліку.
122. Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин
Чинна публікація
Коротка:
У рядку 2 податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – Кодифікатор), за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку), тобто код четвертого рівня за Кодифікатором (крім м. Київ та м. Кривий Ріг).
У рядку 3 Декларації інформація не змінюється, тобто залишається зазначене найменування контролюючого органу, до якого була подана Декларація.
У разі основного місця обліку платника у м. Києві або м. Кривий Ріг у рядку 2 Декларації зазначається код додаткового рівня за Кодифікатором районів цих міст. По всіх інших містах з районним поділом код додаткового рівня за Кодифікатором не застосовується.
Повна:
Відповідно до п. 257.6 ст. 257 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) у разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та платник рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію документа про сплату податкових зобов’язань з рентної плати.
Форма податкової декларації з рентної плати (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719.
Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. За відсутності у платника відповідного виду об’єкта оподаткування тип додатка, у якому обчислюється податкове зобов’язання для такого об’єкта оподаткування, до Декларації не додається (примітка 1 до Декларації).
У разі подання копії Декларації відповідно до п. 257.6 ст. 257 ПКУ поряд з полем «Копія» проставляється позначка (примітка 3 до Декларації).
Згідно з приміткою 8 до Декларації у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26 листопада 2020 року № 290 (далі – Кодифікатор), за місцем обліку платника рентної плати (місцезнаходженням контролюючого органу, до якого подається Декларація).
Абзацом третім ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.
Згідно з додатком до Кодифікатора для позначення об’єктів використовуються наступні скорочення:
1. «Перший рівень» – Автономна Республіка Крим, область, місто, що має спеціальний статус;
2. «Другий рівень» – район в Автономній Республіці Крим, області;
3. «Третій рівень» – територіальна громада;
4. «Четвертий рівень» – місто, селище, село (населений пункт);
5. «Додатковий рівень» – район у місті (у тому числі в місті, що має спеціальний статус);
6. «Категорія об’єкта», де:
«O» – Автономна Республіка Крим, область;
«K» – місто, що має спеціальний статус;
«P» – район в Автономній Республіці Крим, області;
«H» – територіальна громада;
«M» – місто;
«Х» – селище;
«C» – село;
«B» – район у місті.
У рядку 3 Декларації зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Відповідно до п. 257.3 ст. 257 ПКУ платник рентної плати подає Декларації до контролюючих органів за основним та/або за неосновним місцем обліку залежно від наявних об’єктів оподаткування.
Слід зазначити, що у разі подання Декларації з позначкою «Копія» в електронній формі за основним місцем обліку платника у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку), тобто код четвертого рівня за Кодифікатором (крім м. Київ та м. Кривий Ріг).
У разі основного місця обліку платника у м. Києві або м. Кривий Ріг у рядку 2 Декларації зазначається код додаткового рівня за Кодифікатором районів цих міст. По всіх інших містах з районним поділом код додаткового рівня за Кодифікатором не застосовується.
У рядку 3 Декларації інформація не змінюється, тобто залишається зазначене найменування контролюючого органу, до якого була подана Декларація.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Так, потрібно.
Якщо суб’єкт господарювання здійснює торгівлю (надання послуг) з використанням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, то у графі 4 «Найменування об’єкта оподаткування» заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, потрібно зазначити найменування об’єкта оподаткування, яке буде також зазначатись як назва господарської одиниці у розділі 3 «Дані щодо господарської одиниці» заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО / заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО, що, зокрема, у разі необхідності, може містити ознаку дистанційної торгівлі та/або будь-яку іншу додаткову інформацію (комерційне найменування, власну назву тощо).
Повна:
Для заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП, об’єкт оподаткування), обов’язок та порядок подання якої встановлені п. 63.3 ст. 63 Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та розд.VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, першоджерелом даних щодо об’єкта оподаткування є правовстановлювальні документи, які є актуальним на дату її подання.
Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» заяви № 20-ОПП заповнюється відповідно до рекомендованого довідника типів об’єктів оподаткування (далі – довідник), що оприлюднений на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html).
Обрання із довідника відповідного типу об’єкта оподаткування здійснюється з урахуванням принципу укрупнення інформації (у разі його застосування), виду діяльності, для якої такий об’єкт оподаткування відкривається, створюється чи реєструється, та належності об’єкта за своїм функціональним призначенням до наявного типу об’єкта оподаткування у довіднику.
Графа 4 «Найменування об’єкта оподаткування» заповнюється у разі наявності назви об’єкта оподаткування та з метою додаткового уточнення інформації про такий об’єкт.
Відомості щодо об’єкта оподаткування, який взято на облік в контролюючих органах відповідно до поданої заяви № 20-ОПП, є першоджерелом даних реєстраційної заяви, що подається суб’єктом господарювання до контролюючого органу у встановленому порядку для реєстрації реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО).
Правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Пунктом 1 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Процедура реєстрації РРО / ПРРО в контролюючих органах регулюється Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) (далі – Порядок РРО) / Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – Порядок ПРРО), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048.
Відповідно до п. 4 глави 2 розд. ІІ Порядку РРО реєстрація РРО проводиться на підставі заяви про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО/п. 3 розд. ІІ Порядку ПРРО реєстрація ПРРО – на підставі заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява РРО/ПРРО).
РРО/ПРРО може застосовуватись лише в тій господарській одиниці, яка зазначена в реєстраційному посвідченні (п. 3 розд. ІІІ Порядку РРО)/дані про господарську одиницю внесені до реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій щодо такого ПРРО (п. 2 розд. IV Порядку ПРРО).
Форма та зміст розрахункових документів визначені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі – Положення № 13).
Відповідно до визначення, наведеного у п. 2 розд. I Положення № 13, найменування господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею.
Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 передбачено, що обов’язковими реквізитами фіскального чека є, зокрема, назва господарської одиниці – найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об’єктів оподаткування» та заяви за ф. 20-ОПП (рядок 2).
Отже, якщо суб’єкт господарювання здійснює торгівлю (надання послуг) з використанням РРО / ПРРО, то у графі 4 «Найменування об’єкта оподаткування» заяви № 20-ОПП потрібно зазначити найменування об’єкта оподаткування, яке буде також зазначатись як назва господарської одиниці у розд. 3 «Дані щодо господарської одиниці» реєстраційної заяви РРО / ПРРО, що, зокрема, у разі необхідності, може містити ознаку дистанційної торгівлі та/або будь-яку іншу додаткову інформацію (комерційне найменування, власну назву тощо).
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Застосовують ставку у розмірі 8,41 відс.:
починаючи з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем належним чином засвідченого витягу із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності (далі – Витяг) або копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК) про встановлення групи інвалідності (виданої до 1 січня 2025 року), та закінчуючи датою скасування інвалідності (датою повторного оцінювання) відповідно до Витягу щодо встановлення інвалідності або датою скасування інвалідності на підставі рішення МСЕК.
При цьому до дати одержання документів щодо встановлення інвалідності та після дати скасування інвалідності (дати повторного оцінювання), роботодавець нараховує єдиний внесок у розмірі 22 відс. визначеної бази нарахування.
Повна:
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з абзацом сьомим частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, які використовують найману працю та виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами і доповненнями, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Також, базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума допомоги по тимчасовій непрацездатності та сума допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).
При цьому, єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (частина тринадцята ст. 8 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу сьомого п.п. 5 п. 2 розд. ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція № 449), підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є належним чином засвідчений витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Витяг) щодо встановлення інвалідності, отриманий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1388), або копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК), яка видана до 1 січня 2025 року.
Нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених в абзацах третьому – п’ятому п.п. 5 п. 2 розд. ІІІ Інструкції № 449, здійснюється роботодавцем із дати отримання від працівника документів щодо встановлення інвалідності та проводиться протягом строку, встановленого Постановою № 1338 (абзац восьмий п.п. 5 п. 2 розд. ІІІ Інструкції № 449).
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).
Враховуючи зазначене, роботодавці – підприємства, установи і організації нараховують єдиний внесок працюючим особам з інвалідністю на суми заробітної плати (доходу), допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 8,41 відс.:
починаючи з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем належним чином засвідченого Витягу щодо встановлення інвалідності або копії довідки до акта огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності (виданої до 1 січня 2025 року), та закінчуючи датою скасування інвалідності (датою повторного оцінювання) відповідно до Витягу щодо встановлення інвалідності або датою скасування інвалідності на підставі рішення МСЕК.
При цьому, до дати одержання документів щодо встановлення інвалідності та після дати скасування інвалідності (дати повторного оцінювання), роботодавець нараховує єдиний внесок у розмірі 22 відс. визначеної бази нарахування.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Взяття на облік здійснюється за місцезнаходженням у день отримання заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ.
Повна:
Пунктом 5 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Статтею 5 Закону № 2464 встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, в п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, на яких не поширюється дія Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755), здійснюється відповідно до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі – Порядок № 1162).
Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом за місцезнаходженням у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку № 1162.
Згідно з нормами п. 3 розд. ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску – особам, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 3 до Порядку № 1162.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Будь-який громадянин України (старше 18 років) може подати запит на отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія).
Для цього необхідно зареєструватися чи авторизуватися в кабінеті громадянина на diia.gov.ua за допомогою електронного підпису або BankID.
Повна:
Пунктом 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються такі дані про фізичних осіб, зокрема джерела отримання доходів, сума нарахованих та/або отриманих доходів та сума нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Державного реєстру встановлений Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі – Положення № 822).
Відповідно до п. 1 розд. X Положення № 822, фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі.
Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі (п. 2 розд. X Положення № 822).
Згідно з абзацом першим п. 4 розд. Х Положення № 822 для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає документ, що посвідчує особу, та заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР (додаток 14). Представник додає до заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Пунктом 6 розд. Х Положення № 822 визначено, що контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15 до Положення № 822. У разі відсутності інформації про доходи в Державному реєстрі контролюючий орган надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15 прим. 1 до Положення № 822.
Отримати відомості про джерела / суми нарахованих доходів з Державного реєстру можна в один із таких способів:
в паперовій формі – шляхом звернення особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу відповідно до вимог розд. Положення № 822;
в електронній формі – шляхом надсилання запиту через мобільний додаток «Моя податкова» (застосунок «Моя податкова» в App Store або Google Play) або засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (cabinet.tax.gov.ua) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» (diia.gov.ua).
Таким чином будь-який громадянин України (старше 18 років) може подати запит на отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія).
Для цього необхідно зареєструватися чи авторизуватися в кабінеті громадянина на diia.gov.ua за допомогою електронного підпису або BankID.
Обрати період, за який громадянин хоче отримати інформацію.
Надіслати запит.
Отримати повідомлення про готовність надання відомостей на електронну адресу.
Воно буде доступним у розділі «Зверніть увагу» в кабінеті громадянина на Порталі Дія.
Самі відомості можна завантажити в розділі «Документи» в кабінеті громадянина на Порталі Дія.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
1) для громадян України:
паспорт громадянина України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);
тимчасове посвідчення громадянина України;
Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У разі пред’явлення громадянами України е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон контролюючі органи забезпечують перевірку таких документів у порядку, визначеному законодавством;
2) для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця;
посвідка на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання Україні;
посвідчення біженця;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
3) для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» два таких документи:
копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом Державної міграційної служби України (далі – ДМС) за місцем перебування іноземця чи особи без громадянства в Україні та/або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС;
довідка про звернення за захистом в Україні.
Повна:
Відповідно до п. 1 розд. IІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 822), для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) використовуються дані документа, що посвідчує особу:
1) для громадян України:
паспорт громадянина України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);
тимчасове посвідчення громадянина України;
Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У разі пред’явлення громадянами України е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон контролюючі органи забезпечують перевірку таких документів у порядку, визначеному законодавством;
2) для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця – документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
посвідчення біженця – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
3) для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» два таких документи:
копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом ДМС за місцем перебування іноземця чи особи без громадянства в Україні та/або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС;
довідка про звернення за захистом в Україні;
4) для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:
витяг з реєстру територіальної громади;
паспорт, виготовлений у формі книжечки;
тимчасове посвідчення громадянина України.
За потреби підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання, що внесені до паспорта у формі книжечки, перевірка таких відомостей здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим п. 3 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» із змінами та доповненнями;
5) для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» із змінами і доповненнями.
Згідно з п. 2 розд. IІІ Положення № 822 документи, які відповідно до вимог Положення № 822 подаються (надсилаються рекомендованим листом) до контролюючого органу, повинні бути викладені українською мовою та не містити виправлень.
Якщо в документі, що посвідчує особу, зазначена інформація про прізвище (за наявності) та ім’я особи латинськими літерами, в обліковій картці фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка за ф. № 1ДР) (повідомленні фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П, Заяві про внесення змін до ДРФО за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР)) для проведення реєстрації та/або внесення змін до ДРФО прізвище (за наявності) та ім’я вказуються українською мовою та через скісну риску латинськими літерами.
Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці за ф. № 1ДР, Заяві за ф. № 5ДР та/або заяві щодо отримання відомостей з ДРФО про суми / джерела виплачених доходів та утриманих податків повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До зазначених заяв фізична особа додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу (п. 3 розд. IІІ Положення № 822).
Документи, що надсилаються для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з ДРФО в електронній формі, оформлюються згідно з вимогами законодавства у сфері електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, електронного документообігу, надання публічних (електронних публічних) послуг. Такі документи фізичні особи – платники податків можуть подати засобами електронних комунікацій, у тому числі засобами електронного кабінету.
Правила, порядок та строки розгляду контролюючими органами документів, поданих в електронній формі, є такими самими, як і для документів, поданих у паперовій формі (п. 4 розд. IІІ Положення № 822).
