Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс
Державна податкова служба України
11
                 
×

Введіть наданий Вам пароль:

Запит надіслано
ПитанняДіяло до 11.10.2017 Чи є базою нарахування ЄВ сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахована роботодавцем та виплачена працівнику після його звільнення, у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору, якщо страховий випадок розпочався в день звільнення?
ВідповідьДіяла до 11.10.2017
Коротка:
     Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно, і платника страхових внесків.
     Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані та виплачені особам після їх звільнення, не є базою нарахування єдиного внеску.
Повна:
     Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ із змінами та доповненнями (далі – КЗпП) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП).
     Згідно з ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
     Статтею 19 розд. ІV Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці») (далі – Закон № 1105) встановлено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
     Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
     Згідно з п. 2.27 розд. ІІ Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зі змінами і доповненнями, днем звільнення вважається останній день роботи.
     Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша ст. 31 розд. ІV Закону № 1105).
     Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 22 розд. ІV Закону № 1105).
     Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) регулюється виключно Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
     Відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками ЄВ є, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до законодавства для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.
     Базою нарахування ЄВ для платників, зазначених в абзаці сьомому частини першої ст. 4 Закону № 2464, є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
     Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати ЄВ.     
     Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає агальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому Законом № 2464 порядку ЄВ (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
     Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно,
і платника страхових внесків.
     Отже, суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, нараховані та виплачені особам після їх звільнення, не є базою нарахування ЄВ.
     Коментар: «Запитання-відповідь переведено до не чинних у зв’язку з набранням чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»».

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

-       +
   
Натисніть для оцінки відповіді