Актуальні запитання - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Чи має право продавець подати до суду клопотання для відновлення можливості подання письмових пояснень та копій документів для розблокування ПН/РК, реєстрацію яких було зупинено та з дати складання яких минуло 365 календарних днів?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Чи має право продавець подати до суду клопотання для відновлення можливості подання письмових пояснень та копій документів для розблокування ПН/РК, реєстрацію яких було зупинено та з дати складання яких минуло 365 календарних днів?

Відповідь Коротка:
              Якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних оскаржуються в судовому порядку в шестимісячний строк з дня отримання платником такого рішення від контролюючого органу.
              Водночас слід зазначити, що подання клопотання про поновлення пропущеного строку для подання скарги в адміністративному порядку, в тому числі з копіями документів підтверджуючих поважність причини його пропуску (за наявності), не передбачено.
              Питання судового оскарження не належить до компетенції органів ДПС.
Повна:
              Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
              Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі – Порядок № 520).
              Пунктом 2 Порядку № 520 передбачено, що рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН територіальних органів ДПС (далі – комісія регіонального рівня).
              Відповідно до п. 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
              Згідно з п. 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у п. 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою складання ПН/РК.
              Згідно з п.п. 56.23.3 п. 56.23 ст. 56 ПКУ скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом:
              10 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги;
              30 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, виявив бажання взяти участь у розгляді скарги.
              Термін розгляду скарги не може бути продовжений.
              Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затверджено Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (далі – Порядок розгляду скарги), який визначає механізм подання та розгляду скарг, зокрема щодо рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
              Відповідно до п. 3 Порядку розгляду скарги скарга подається платником ПДВ протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня.
              Якщо платником податку подано скаргу з порушенням строків подання, визначених у п. 3 Порядку розгляду скарги, така скарга не приймається, а платнику податку в автоматичному режимі надсилається відповідна квитанція. Така квитанція є підтвердженням неприйняття скарги для розгляду (абзац другий п. 8 Порядку розгляду скарг).
              Положеннями Порядку розгляду скарги не передбачено подання клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку, в тому числі з копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності).
              Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
              Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню (абзац другий п. 56.18 ст. 56 ПКУ).
              Отже, якщо платник не скористався правом на адміністративне оскарження, то рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН оскаржуються в судовому порядку в шестимісячний строк з дня отримання платником такого рішення від контролюючого органу.
              Водночас слід зазначити, що питання судового оскарження не належить до компетенції органів ДПС.

Яким чином ФОП може отримати у КНЕДП ДПС електронну печатку та що необхідно зазначити у графі «Електронна печатка » реєстраційної картки, у т.ч. для отримання електронної печатки для ПРРО?

Категорія 301. Електронні довірчі послуги

Питання Яким чином ФОП може отримати у КНЕДП ДПС електронну печатку та що необхідно зазначити у графі «Електронна печатка » реєстраційної картки, у т.ч. для отримання електронної печатки для ПРРО?

Відповідь Коротка:
         Фізична особа – підприємець може звернутись до будь-якого відокремленого пункту реєстрації користувачів Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної (далі – Надавач) податкової служби України за отриманням електронної печатки (далі – Печатка), яка буде застосовуватися в програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі – ПРРО), перелік документів необхідних для реєстрації можна знайти на вебсайті Надавача (https://ca.tax.gov.ua/) у розділі «Отримання електронних довірчих послуг», вкладка «Електронна печатка для фізичної особи-підприємця».
         При цьому у графі «№» поля «Електронна печатка» реєстраційної картки (для фізичної особи) арабськими цифрами зазначається послідовний номер електронної Печатки ПРРО.

         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Пунктом 12 частини першої ст. 1 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» визначено, що електронна печатка – електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов’язуються і використовуються для забезпечення достовірності походження пов’язаних електронних даних, або для засвідчення електронних підписів підписувачів на електронних документах, або для засвідчення відповідності копій документів оригіналам та виявлення порушення цілісності
         Фізична особа – підприємець може звернутись до будь-якого відокремленого пункту реєстрації користувачів Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) за отриманням електронної печатки (далі – Печатка), яка буде застосовуватися в програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі – ПРРО).
         При цьому ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням Печатки здійснюється за умови її особистої присутності та за паспортом громадянина України або іншими документами, виданими відповідно до законодавства про Єдиний державний демографічний реєстр та про документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
         Для отримання Печатки фізичній особі – підприємцю потрібно підготувати комплект документів, необхідних для реєстрації. Ознайомитись з комплектом документів можна на вебсайті Надавача (https://ca.tax.gov.ua/) у розділі «Отримання електронних довірчих послуг», вкладка «Електронна печатка для фізичної особи-підприємця».
         З підготовленим комплектом документів, оригіналами документів для ідентифікації та носієм інформації необхідно звернутись до обраного відокремленого пункту реєстрації (далі – ВПР) для реєстрації. Адреси, режим роботи ВПР та контактна інформація наведена у розділі «Контакти» за посиланням https://ca.tax.gov.ua/contacts.
         Слід зазначити, що у графі «№» поля «Електронна печатка» реєстраційної картки (для фізичної особи) зазначається послідовний номер електронної Печатки ПРРО.
         На кожний ПРРО формується окрема пара кваліфікованих сертифікатів електронної печатки, тому фізична особа – підприємець подає Надавачу окремий пакет документів на кожний ПРРО.

Яким чином заповнюється графа 7.1 «Назва поіменованого об’єкта» розділу 3 Заяви за ф. № 20-ОПП?

Категорія 116. Облік платників податків

Питання Яким чином заповнюється графа 7.1 «Назва поіменованого об’єкта» розділу 3 Заяви за ф. № 20-ОПП?

Відповідь Коротка:
              У разі подання інформації про об’єкт оподаткування або об’єкт, пов’язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність (далі – об’єкт оподаткування, Заява за ф. № 20-ОПП), який має ознаки поіменованого, до графи 7.1 Заяви № 20-ОПП заносяться назва та адресні дані поіменованого об’єкта, які відповідають даним, зазначеним у правовстановлювальних документах.
              Якщо в адресних даних поіменованого об’єкта визначені тип і назва вулиці, а також із довідників, що використовуються для заповнення граф 8, 9, можливо обрати необхідні значення для цих граф, то до графи 7.1 вноситься лише назва поіменованого об’єкта.
              Відсутність фактичних даних для поіменованого об’єкта, стосовно якого подається Заява за ф. № 20-ОПП, не потребує заповнення граф 10-13 Заяви за ф. № 20-ОПП.
Повна:
              Обов’язок платника податків повідомляти контролюючі органи про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням (далі – об’єкт оподаткування), контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588), встановлений п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
              Процедура та строки подання до контролюючих органів Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП), встановлені розд. VIII Порядку № 1588. Заява за ф. № 20-ОПП заповнюється з дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до Заяви за ф. № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цієї заяви.
              Для цілей Заяви за ф. № 20-ОПП першоджерелом даних щодо об’єкта оподаткування, зокрема, щодо його місцезнаходження (адреси), є правовстановлювальні документи, (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності, інші цивільно-правові угоди (купівлі-продажу, оренди) тощо), які є актуальними на дату подання цієї заяви та посвідчують правовий зв’язок об’єкта оподаткування з суб’єктом господарювання.
              Поіменований об’єкт – це гідрографічний, соціально-економічний, природно-заповідний, лінійний або інший подібний об’єкт за межами населеного пункту, дані про який застосовуються для верифікації та присвоєння адреси.
              Відповідно до абзацу другого пп. 15, 17 Порядку присвоєння адрес об’єктам будівництва, об’єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року № 690 (далі – Порядок № 690), реквізит адреси «назва поіменованого об’єкта» використовується для об’єктів, що розташовані за межами населених пунктів, замість реквізиту «назва населеного пункту» у разі, коли ідентифікувати об’єкт без зазначення такої назви неможливо.
              Назва поіменованого об’єкта в адресі зазначається перед реквізитом адреси «назва вулиці». Якщо у складі поіменованого об’єкта такий реквізит відсутній, назва вулиці не зазначається.
              Відповідно до абзацу другого п. 18 Порядку № 690 у разі розташування об’єкта за межами населеного пункту реквізит «назва вулиці» може не застосовуватись.
              Абзацом сьомим п. 19 Порядку № 690 визначено, що для поіменованих об’єктів, що є лінійними об’єктами, у реквізиті адреси «назва вулиці» зазначається ділянка лінійного об’єкта між двома роздільними (наприклад, назва поіменованого об’єкта – автомобільна дорога М06; назва вулиці – ділянка Київ-Житомир, 5 кілометр).
              У разі подання інформації про об’єкт оподаткування, який має ознаки поіменованого, до графи 7.1 Заяви за ф. № 20-ОПП, в якій відповідно до абзацу сьомого п. 19 Порядку № 690 можуть відображатись дані щодо поіменованого об’єкта, заносяться назва та адресні дані поіменованого об’єкта, які відповідають даним, зазначеним у правовстановлювальних документах.
              Якщо в адресних даних поіменованого об’єкта визначені тип і назва вулиці, а також із довідників, що використовуються для заповнення граф 8, 9, можливо обрати необхідні значення для цих граф, то до графи 7.1 вноситься лише назва поіменованого об’єкта.
              Відсутність фактичних даних для поіменованого об’єкта, стосовно якого подається Заява за ф. № 20-ОПП, не потребує заповнення граф 10-13 заяви № 20-ОПП.

Яку податкову звітність подає до контролюючого органу благодійник – ФО, яка внесена до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Яку податкову звітність подає до контролюючого органу благодійник – ФО, яка внесена до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації?

Відповідь Коротка:
         Подає декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у разі, коли подання Декларації прямо передбачено Податковим кодексом України (далі – ПКУ).
         У такому випадку в Декларації поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 ПКУ.
         Декларація не подається та обов’язок щодо її подання вважається виконаним якщо платник податку отримував доходи, у тому числі іноземні, які згідно з розд. ІV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.
Повна:
         Згідно з п.п. «б» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги, зокрема, отриманої благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі – Реєстр волонтерів) в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 5073), для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпунктах «а» та «в» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з’єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов’язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги.
         Положення п.п. «б» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ застосовуються до благодійної допомоги, отриманої зазначеними благодійниками – фізичними особами у таких звітних податкових роках:
         у звітному податковому році, що передує року внесення фізичної особи до Реєстру волонтерів;
         у звітному податковому році, в якому фізичну особу внесено до Реєстру волонтерів;
         у звітних податкових роках, наступних після року внесення фізичної особи до Реєстру волонтерів, але не пізніше 31 грудня року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, та/або завершено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
         Зазначені у п.п. «б» п.п. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 ПКУ доходи не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку до 31 грудня включно року, наступного за роком, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан в Україні, та/або завершено здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
         Особливості оподаткування благодійної допомоги визначені п. 170.7 ст. 170 ПКУ.
         Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) встановлений ст. 179 ПКУ, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
         Водночас, п. 179.2 ст. 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо, зокрема, такий платник податку отримував: доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з розд. ІV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.
         У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 ПКУ.
         Враховуючи викладене, благодійник – фізична особа, яка внесена до Реєстру волонтерів в порядку, визначеному Законом № 5073, подає Декларацію у разі, коли її подання прямо передбачено ПКУ.
         Обов’язок щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається якщо, зокрема, такий платник податку отримував доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з розд. ІV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.

Яка інформація зазначається у графах 6 – 13 «Місцезнаходження об’єкта оподаткування» розд. 3 Заяви за формою № 20-ОПП, у разі придбання / оренди земельної ділянки / нерухомого майна, які знаходяться за межами населеного пункту та не мають адреси місцезнаходження?

Категорія 116. Облік платників податків

Питання Яка інформація зазначається у графах 6 – 13 «Місцезнаходження об’єкта оподаткування» розд. 3 Заяви за формою № 20-ОПП, у разі придбання / оренди земельної ділянки / нерухомого майна, які знаходяться за межами населеного пункту та не мають адреси місцезнаходження?

Відповідь Коротка:
              Дані щодо місцезнаходження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту та перебуває у власності або користуванні суб’єкта господарювання, зазначаються у графах 6 – 13 розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП), яка подається в електронній формі, у такому порядку:
              у графу 6 «Код територіальної громади, де знаходиться об’єкт оподаткування» вноситься код кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, що відповідає значенню третього рівня;
              у графі 7 «Назва населеного пункту / району у місті» обирається назва територіальної громади, яка відповідає значенню, внесеному у графу 6;
              графи 8, 9 не заповнюються, якщо у правовстановлювальних документах відсутні дані для їх заповнення. Якщо для земельної ділянки / нерухомого майна, що знаходяться за межами населеного пункту, у правовстановлювальних документах відсутні дані для заповнення граф 8 та 9, то дані про місцезнаходження земельної ділянки заносяться до графи 7.1;
              графи 8, 9 заповнюються, якщо у правововстановлювальних документах для земельної ділянки визначені тип і назва вулиці, а також із довідника можна обрати необхідні значеннядля цих граф. При цьому у графі 7.1 зазначається, що така земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту;
              відсутність фактичних даних для земельної ділянки, стосовно якої подається Заява за ф. № 20-ОПП, не потребує заповнення граф 10-13.
Повна:
              Обов’язок платника податків повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням (далі – об’єкт оподаткування), згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, встановлений п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
              Першоджерелом даних щодо місцезнаходження об’єктів оподаткування, що зазначаються у розділі 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП), є правовстановлювальні документи (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру про реєстрацію права власності, інші цивільно-правові угоди (купівлі-продажу, оренди) тощо), які є актуальними на дату подання цієї заяви та посвідчують правовий зв’язок об’єкта оподаткування з суб’єктом господарювання.
              Дані щодо місцезнаходження земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту та перебуває у власності або користуванні суб’єкта господарювання, зазначаються у графах 6 – 13 розділу 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» Заяви за ф. № 20-ОПП, яка подається в електронній формі, у такому порядку:
              у графу 6 «Код територіальної громади, де знаходиться об’єкт оподаткування» вноситься код кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, що відповідає значенню третього рівня;
              у графі 7 «Назва населеного пункту / району у місті» обирається назва територіальної громади, яка відповідає значенню, внесеному у графу 6;
              графи 8, 9 не заповнюються, якщо у правовстановлювальних документах відсутні дані для їх заповнення. Якщо для земельної ділянки/нерухомого майна, що знаходяться за межами населеного пункту, у правовстановлювальних документах відсутні дані для заповнення граф 8 та 9, то дані про місцезнаходження земельної ділянки заносяться до графи 7.1;
              графи 8, 9 заповнюються, якщо у правововстановлювальних документах для земельної ділянки визначені тип і назва вулиці, а також із довідника можна обрати необхідні значення для цих граф. При цьому у графі 7.1 зазначається, що така земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту;
              відсутність фактичних даних для земельної ділянки, стосовно якої подається Заява за ф. № 20-ОПП, не потребує заповнення граф 10-13.

Чи звільняються ФОП (платники ЄП), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ЄП відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Питання Чи звільняються ФОП (платники ЄП), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ЄП відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ?

Відповідь Коротка:
                   Так, звільняються фізичні особи – підприємці (платники єдиного податку), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24.02.2022, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби).
Повна:
                   Відповідно до абзаців першого – третього п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) самозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 25 жовтня 1993 року № 3543-XІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби) звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з військового збору у складі податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
                   Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи.
                   Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі відомості з Єдиного реєстру призовників.
                   На підставі відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби), отриманих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного реєстру призовників, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, передбачених п. 295.2 ст. 295 ПКУ, та авансових внесків з військового збору, передбачених п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, починаючи з місяця, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений контракт, закінчуючи місяцем, в якому таку особу демобілізовано (звільнено з військової служби) (абзац восьмий п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
                   Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту суми авансових внесків з єдиного податку та військового збору, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору в порядку та строки, визначені ПКУ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений з такою особою контракт (абзац дев’ятий п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
                   У разі відсутності в Єдиному реєстрі призовників або неотримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи (фізичної особи – підприємця, особи, яка провадять незалежну професійну діяльність), така особа має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту. Процедури звільнення від сплати податків, зборів, ненарахування податків, зборів, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, відновлення реєстрації як платника єдиного податку, подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовуються до самозайнятих осіб, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу відповідно до п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (абзац дванадцятий п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Чи мають право не сплачувати військовий збір ФОП – платники ЄП першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі прийняття рішення про сплату виключно ЄП?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Питання Чи мають право не сплачувати військовий збір ФОП – платники ЄП першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі прийняття рішення про сплату виключно ЄП?

Відповідь Коротка:
         Так, мають право, крім фізичних осіб – підприємців, зареєстрованих на території бойових дій або на тимчасово окупованих територіях вже після дат початку бойових дій або тимчасової окупації, визначених Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Повна:
         Відповідно до п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є, зокрема, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи.
         Згідно з положеннями абзацу першого п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
         Платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», відображають нараховані суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (далі – Декларація) (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Водночас, п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати військовий збір за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
         При цьому, якщо платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп не сплачують єдиний податок та військовий збір, такі особи не заповнюють Декларацію за період, в якому єдиний податок та військовий збір не сплачувався.
         Для таких платників збору, які скористалися правом не сплачувати військовий збір, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з військового збору, визначене абзацом першим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Податкові зобов’язання із сплати військового збору нараховуються таким платникам збору за періоди, за які був сплачений військовий збір, що відображені в Декларації.
         Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації території України визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі – Перелік територій).
         Норми п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
         Враховуючи зазначене, у разі прийняття рішення про сплату виключно єдиного податку фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України (крім фізичних осіб – підприємців, зареєстрованих на території бойових дій або на тимчасово окупованих територіях вже після дат початку бойових дій або тимчасової окупації, визначених Переліком територій), мають право не сплачувати військовий збір.

Хто виступає податковим агентом щодо оподаткування та відображення у додатку 4ДФ до Розрахунку доходу, нарахованого на користь стягувача – ФО, у вигляді відшкодування моральної шкоди, якщо роботодавець на підставі постанови виконавця здійснює утримання такої суми з фактичного заробітку працівника і перераховує на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Хто виступає податковим агентом щодо оподаткування та відображення у додатку 4ДФ до Розрахунку доходу, нарахованого на користь стягувача – ФО, у вигляді відшкодування моральної шкоди, якщо роботодавець на підставі постанови виконавця здійснює утримання такої суми з фактичного заробітку працівника і перераховує на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу?

Відповідь Коротка:
              Роботодавець, який на підставі постанови виконавця утримує із фактичного заробітку працівника суми відшкодування моральної шкоди і перераховує їх на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу – фізичній особі.
              При цьому у додатку 4ДФ до Розрахунку дохід у вигляді немайнової (моральної) шкоди, незалежно від його розміру, відображається за ознакою доходу «120» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.
Повна:
              Умови звернення стягнення на заробітну плату боржника регулюються розд. ІХ Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).
              Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (п. 3 ст. 68 розд. ІХ Закону № 1404).
              Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
              Відповідно до п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
              Крім того, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
              Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і за ознакою доходу «120».
              Враховуючи викладене, роботодавець, який на підставі постанови виконавця утримує із фактичного заробітку працівника суми відшкодування моральної шкоди і перераховує їх на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу – фізичній особі, виступає податковим агентом щодо оподаткування та відображення у Розрахунку такого доходу.
              При цьому у додатку 4ДФ до Розрахунку дохід у вигляді немайнової (моральної) шкоди, незалежно від його розміру, відображається за ознакою доходу «120» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.
         військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
              Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 ПКУ та військовий збір за ставкою 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
              Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
              Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом протягом звітного періоду.
              Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
              Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, нарахований згідно з п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, відображається у додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку за ознакою доходу «120».
         Враховуючи викладене, роботодавець, який на підставі постанови виконавця утримує із фактичного заробітку працівника суми відшкодування моральної шкоди і перераховує їх на рахунок виконавчої служби для подальшої виплати стягувачу – фізичній особі, виступає податковим агентом щодо оподаткування та відображення у Розрахунку такого доходу.
         При цьому у додатку 4ДФ до Розрахунку дохід у вигляді немайнової (моральної) шкоди, незалежно від його розміру, відображається за ознакою доходу «120» із зазначенням реєстраційного номера облікової картки стягувача.

З якого періоду розпочинається відлік законодавчо встановленого строку розрахунків у сфері ЗЕД при здійсненні експортних операцій та з якої дати розпочинається та припиняється нарахування пені за порушення строків таких розрахунків?

Категорія 112. Зовнішньоекономічна діяльність

Питання З якого періоду розпочинається відлік законодавчо встановленого строку розрахунків у сфері ЗЕД при здійсненні експортних операцій та з якої дати розпочинається та припиняється нарахування пені за порушення строків таких розрахунків?

Відповідь Коротка:
              Відлік установленого Національного банку України граничного строку розрахунків за операціями з експорту товарів розпочинається з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
              У разі встановлення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення такого строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи дату зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар.
Повна:
              Частиною другою ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначено, що у разі встановлення Національним банком України (далі – НБУ) граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
              Згідно з п. 14 прим. 2 постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) на період воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
              Крім того, п. 1 прим. 2 постанови Правління НБУ від 14 травня 2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» визначено, граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514, 2306, становлять:
              1) 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно;
              2) 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12 липня 2024 року.
              Згідно з п. 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 7 (далі – Інструкція № 7) банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), – за операціями з експорту товарів.
              Відповідно до п. 9 розділу III Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків:
              1) якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу / надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог);
              2) у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (включаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (нерезидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов’язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, або від банку-гаранта (резидента) за гарантією, що надавалася на виконання зобов’язань зі сплати коштів за операцією з експорту товару, за умови попереднього отримання банком-гарантом (резидентом) коштів в іноземній валюті від банку-контргаранта (нерезидента) проти вимоги за такою контргарантією, або в порядку, визначеному в п. 16 прим. 2 розд. IVІнструкції № 7.
              Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно з ст. 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
              Згідно з п. п. 4 п. 3 розділу I Інструкції № 7 день виникнення порушення – перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків
              У разі порушення граничного строку розрахунків за операціями з екпорту товарів нарахування пені розпочинається з першого дня після закінчення законодавчо встановленого строку та здійснюється за кожний день прострочення, включаючи день завершення валютного нагляду.

Яку кількість працівників слід зазначати у рядку «Працювало за трудовими договорами» (контрактами) у додатку 4ДФ до Розрахунку, якщо протягом звітного місяця кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням з місця роботи?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Яку кількість працівників слід зазначати у рядку «Працювало за трудовими договорами» (контрактами) у додатку 4ДФ до Розрахунку, якщо протягом звітного місяця кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням з місця роботи?

Відповідь Коротка:
         Максимальну кількість працівників, які фактично працювали за трудовими договорами протягом такого звітного місяця.
Повна:
         Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
         Згідно з п. 1 розд. III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями (далі – Порядок) заголовна частина Розрахунку містить інформацію про додатки, що є невід’ємною частиною Розрахунку, зокрема, додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку.
         Відповідно до п.п. 2 п. 4 розд. IV Порядку у графі 7 «Дата прийняття на роботу» додатка 4ДФ до Розрахунку проставляється дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу;
         графа 7 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді;
         у графі 8 «Дата звільнення з роботи» проставляється дата звільнення фізичної особи з роботи.
         Графа 8 заповнюється лише на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді.
         Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 7, 8 не заповнюються.
         У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному періоді про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному періоді.
         Навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» у рядку 04 додатка 4ДФ до Розрахунку проставляється кількість працівників, що працюють за трудовими договорами (контрактами) у звітному періоді, по яких здійснюється нараховування доходу за ознакою «101» (п.п. 1 п. 4 розд. ІV Порядку).
         При цьому, якщо наприклад, станом на 01 квітня поточного року за трудовими договорами працювало 30 осіб, а протягом звітного місяця одна особа звільнилась, дві особи були прийняті на роботу, то фактично протягом звітного місяця працювало 32 особи.
         Таким чином, якщо протягом звітного місяця кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням з місця роботи, то у рядку 04 «Працювало за трудовими договорами (контрактами)» додатка 4ДФ до Розрахунку слід зазначати максимальну кількість працівників, які фактично працювали за трудовими договорами протягом такого звітного місяця.

Яку ставку єдиного внеску застосовує платник – резидент Дія Сіті працюючим особам з інвалідністю на суми допомоги з тимчасової непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, а саме: працівнику, з яким укладено трудовий договір, та гіг-спеціалісту резидента Дія Сіті?

Категорія 201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Питання Яку ставку єдиного внеску застосовує платник – резидент Дія Сіті працюючим особам з інвалідністю на суми допомоги з тимчасової непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, а саме: працівнику, з яким укладено трудовий договір, та гіг-спеціалісту резидента Дія Сіті?

Відповідь Коротка:
         Застосовує ставку:
         22 відс. – на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами гіг-спеціалісту;
         8,41 відс. – на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами працівнику, з яким укладено трудовий договір.
Повна:
         Відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці – підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема, для осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.
         Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
         Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
         Разом з тим, згідно з частиною тринадцятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
         При цьому відповідно до абзацу першого частини чотирнадцятої прим. 1 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платником набуто статус резидента Дія Сіті, встановлюється:
         а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац другий частини 14 прим. 1 ст. 8 Закону № 2464);
         б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску (абзац третій частини 14 прим. 1 ст. 8 Закону № 2464).
         Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 1667:
         гіг-контракт – цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розд. V Закону № 1667;
         гіг-спеціаліст – фізична особа, яка за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем.
         При цьому відповідно до частини восьмої ст. 17 Закону № 1667 за відсутності підтверджень, що резидент Дія Сіті ввів фізичну особу в оману щодо правової природи вчиненого правочину, укладення та/або виконання гіг-контракту не може вважатися вступом у трудові відносини.
         Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, здійснюється з урахуванням Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
         Згідно з пп. 3.2 та 3.3 розд. 3 Інструкції № 5 допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах, відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
         Водночас частиною першою ст. 22 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) визначено, що страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
         Оскільки виплати у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами є страховими виплатами, та, як наслідок, не належать до фонду оплати праці та не є складовою винагороди гіг-спеціаліста за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактом, то єдиний внесок на такі виплати нараховується на загальних підставах.
         Враховуючи зазначене, при нарахуванні суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами працівникам, яким встановлено групу інвалідності, резидент Дія Сіті застосовує ставку:
         22 відс. – на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами гіг-спеціалісту (загальні підстави нарахування єдиного внеску за цивільно-правовим договором, у тому числі для осіб з інвалідністю);
         8,41 відс. – на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами працівнику, з яким укладено трудовий договір (загальні підстави нарахування єдиного внеску за трудовим договором для працівників, які мають статус осіб з інвалідністю).
         Окрім цього, у разі необхідності отримання консультацій щодо особливостей виплати резидентами Дія Сіті допомоги по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, або з питань відображення такої допомоги в складі звітності, що містить персоніфіковані відомості, такі консультації відповідно до приписів Законів України №№ 1105 та 1667 надаються Пенсійним фондом України та його територіальними органами.

Інформація про дату та номер якої митної декларації зазначається у розрахунку коригування (РК_РЕЗ_2) з метою приведення показників податкової накладної у відповідність із показниками митної декларації після завершення вивезення у митному режимі експорту окремого виду товару, якщо фактичне вивезення такого товару підтверджене у двох і більше додаткових митних деклараціях?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Інформація про дату та номер якої митної декларації зазначається у розрахунку коригування (РК_РЕЗ_2) з метою приведення показників податкової накладної у відповідність із показниками митної декларації після завершення вивезення у митному режимі експорту окремого виду товару, якщо фактичне вивезення такого товару підтверджене у двох і більше додаткових митних деклараціях?

Відповідь Коротка:
         У РК_РЕЗ_2 зазначаються дані періодичної або спрощеної митної декларації, на підставі якої відбулось фактичне вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремого виду товару.
Повна:
         Відповідно до п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), тимчасово, на період дії режиму експортного забезпечення, запровадженого Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 19 прим. 2 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», оподаткування ПДВ операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту товарів, до яких застосовано режим експортного забезпечення (далі – окремі види товарів), здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Платник ПДВ з метою вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів зобов’язаний за кожним таким товаром скласти окрему податкову накладну (далі – ПН-РЕЗ) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) до дня подання митної декларації для митного оформлення таких товарів (п.п. 97.1 п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Коригування показників податкових накладних (у разі необхідності), складених на операції з вивезення за межі митної території України окремих видів товарів здійснюється шляхом складання розрахунків коригування в кілька етапів та лише за дотримання певних умов на кожному такому етапі, і можливий як до початку, так і після завершення митного оформлення експорту окремих видів товарів, але у разі наявності відповідних обставин та/або виконання певних умов.
         З метою приведення показників податкової накладної у відповідність з показниками митної декларації складається відповідний розрахунок коригування (далі – РК_РЕЗ_2).
         РК_РЕЗ_2 складається після завершення вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів та подання усіх необхідних додаткових декларацій для митного оформлення за відповідною митною декларацією. Якщо процедуру оформлення митної декларації не завершено, РК_РЕЗ_2 не може бути зареєстрованим в ЄРПН.
         В ЄРПН може бути зареєстровано тільки один РК_РЕЗ_2.
         Показники ПН_РЕЗ мають відповідати показникам митної декларації.
         У верхній лівій частині РК_РЕЗ_2 заповнюється графа «Інформація про операцію з вивезення товарів за межі митної території України:». У полі «митна декларація» вказаної графи зазначається інформація про дату і номер митної декларації.
         Відповідно до п. 20 частини першої ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) митна декларація – заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених МКУ для митних режимів.
         Пунктом 9 прим. 35 розд. XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МКУ визначено, що декларування окремих видів товарів здійснюється на підставі окремої періодичної, спрощеної митної декларації або митної декларації, заповненої у звичайному порядку, до якої декларантом обов’язково вносяться відомості про дату та номер відповідної ПН-РЕЗ, складеної за операцією з вивезення за межі митної території України таких товарів у порядку, встановленому п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та зареєстрованої в ЄРПН не пізніше ніж за 30 днів до дня подання такої митної декларації. Відповідна митна декларація повинна містити інформацію лише щодо одного товару та реквізити однієї відповідної ПН-РЕЗ.
         Не допускається зазначення у митній декларації номера та дати ПН-РЕЗ, реквізити якої зазначені в іншій митний декларації, крім випадків внесення таких відомостей до додаткових декларацій, що подаються до відповідної періодичної або спрощеної митної декларації.
         В останній додатковій декларації до відповідної періодичної або спрощеної декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначається ознака завершення переміщення товарів за такою періодичною або спрощеною декларацією у вигляді відповідного коду особливості переміщення.
         Згідно з п. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
         Отже, з метою приведення показників податкової накладної (ПН-РЕЗ) у відповідність із показниками митної декларації після завершення операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремого виду товару, якщо фактичне вивезення такого товару підтверджене у двох і більше додаткових митних деклараціях, у РК_РЕЗ_2 зазначаються відповідні дані періодичної або спрощеної митної декларації, на підставі якої відбулось фактичне вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту такого товару та завершене його митне оформлення.

Хто визначає резидентський статус ФО з метою визначення ставки податку на доходи фізичних осіб при оподаткуванні доходів, отриманих від продажу рухомого / нерухомого майна або у вигляді спадщини (подарунку)?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Хто визначає резидентський статус ФО з метою визначення ставки податку на доходи фізичних осіб при оподаткуванні доходів, отриманих від продажу рухомого / нерухомого майна або у вигляді спадщини (подарунку)?

Відповідь Коротка:
         Фізична особа самостійно визначає резидентський статус відповідно до критеріїв зазначених у абзацах першому – четвертому п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.
Повна:
         Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів фізичних осіб згідно з нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
         Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, відповідно до якого фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
         Місцем проживання фізичної особи, згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.
         Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» із змінами та доповненнями місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об’єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
         У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (абзац другий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року, громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).
         Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні (абзац другий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року (абзац другий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності (абзац третій п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац сьомий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
         Якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа вважається нерезидентом.
         Враховуючи вищезазначене, резидентський статус фізичної особи з метою визначення ставки податку на доходи фізичних осіб при оподаткуванні доходів, отриманих від продажу рухомого / нерухомого майна або у вигляді спадщини (подарунку) визначається самостійно такою фізичною особою відповідно критеріїв зазначених у абзацах першому – четвертому п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Чи подає нотаріус до контролюючого органу додаток 4ДФ до Розрахунку, у разі посвідчення договору довічного утримання, сторонами якого є ФО?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Чи подає нотаріус до контролюючого органу додаток 4ДФ до Розрахунку, у разі посвідчення договору довічного утримання, сторонами якого є ФО?

Відповідь Коротка:
         Так, подає.
Повна:
         Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
         Згідно з ст. 748 ЦКУ набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до ст. 334 ЦКУ.
         Статтею 334 ЦКУ визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.
         Таким чином, за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого майна, що передається у власність другій стороні.
         Відчуження майна за договором довічного утримання з метою одержання за нього грошової компенсації у вигляді матеріального забезпечення для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб розглядається як продаж такого майна.
         Згідно з п.п. «а» п. 172.5 ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) сума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни.
         Пунктом 172.4 ст. 172 ПКУ визначено, що нотаріус щомісяця в порядку, встановленому розд. IV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію, в якій зазначає відомості про посвідчені ним протягом звітного місяця договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, яку передбачає податковий розрахунок, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору.
         Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок).
         Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
         Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, суми доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна згідно з положеннями ст. 172 ПКУ відображаються за ознакою доходу «104».
         Враховуючи вищезазначене, нотаріус при посвідчення договору довічного утримання, сторонами якого є фізичні особи зобов’язаний заповнити додаток 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку за ознакою доходу «104», якщо об’єктом відчуженням є нерухоме майно, та протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подати до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Якою датою та за яким курсом НБУ складається розрахунок коригування з метою приведення показників податкової накладної у відповідність із показниками митної декларації за операціями з експорту окремих видів товарів в режимі експортного забезпечення, якщо було оформлено декілька додаткових декларацій, в яких були зазначені різні курси НБУ?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Якою датою та за яким курсом НБУ складається розрахунок коригування з метою приведення показників податкової накладної у відповідність із показниками митної декларації за операціями з експорту окремих видів товарів в режимі експортного забезпечення, якщо було оформлено декілька додаткових декларацій, в яких були зазначені різні курси НБУ?

Відповідь Коротка:
              Складається не раніше дати оформлення останньої додаткової декларації до відповідної періодичної або спрощеної митної декларації, яка містить ознаку про завершення переміщення товарів за такою періодичною або спрощеною митною декларацією. В графі 8 такого РК_2 зазначається середня ціна за одиницю товару (без ПДВ), визначена на підставі даних щодо ціни товару та курсу НБУ, відображених у кожній з таких додаткових декларацій.
Повна:
              Відповідно до п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), тимчасово, на період дії режиму експортного забезпечення, запровадженого Кабінетом Міністрів України відповідно до ст. 19 прим. 2 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», оподаткування ПДВ операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту товарів, до яких застосовано режим експортного забезпечення (далі – окремі види товарів), здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 97 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
              Платник ПДВ з метою вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів зобов’язаний за кожним таким товаром скласти окрему податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) до дня подання митної декларації для митного оформлення таких товарів (п.п. 97.1 п. 97 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
              Згідно з положеннями п.п. 97.4 п. 97 підроз. 2 розд. XX ПКУ коригування показників податкової накладної, складеної за операціями з експорту окремих видів товарів здійснюється шляхом складання розрахунків коригування в кілька етапів за дотримання певних умов на кожному такому етапі.
              Зокрема, визначений у п.п. «б» п.п. 97.4 п. 97 підроз. 2 розд. XX ПКУ порядок складання розрахунку коригування з метою приведення показників податкової накладної у відповідність з показниками митної декларації (далі – РК_2) передбачає умову, згідно з якою такий розрахунок коригування складається та підлягає реєстрації в ЄРПН лише після завершення вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів та подання усіх необхідних додаткових декларацій для митного оформлення за відповідною митною декларацією.
              Особливості поміщення у митний режим експорту товарів, до яких застосовано РЕЗ, визначено п. 9 прим. 35 розд. ХХІ Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, яким, зокрема, передбачено, що декларування товарів, до яких застосовано РЕЗ, здійснюється на підставі окремої періодичної, спрощеної митної декларації або митної декларації, заповненої у звичайному порядку, до якої декларантом обов’язково вносяться відомості про дату та номер відповідної податкової накладної, складеної за операцією з вивезення за межі митної території України таких товарів у порядку, встановленому п. 97 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, та зареєстрованої в ЄРПН не пізніше ніж за 30 днів до дня подання такої митної декларації. Відповідна митна декларація повинна містити інформацію лише щодо одного товару та реквізити однієї відповідної податкової накладної.
              Не допускається зазначення у митній декларації номера та дати податкової накладної, реквізити якої зазначені в іншій митній декларації, крім випадків внесення таких відомостей до додаткових декларацій, що подаються до відповідної періодичної або спрощеної митної декларації.
              В останній додатковій декларації до відповідної періодичної або спрощеної декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначається ознака завершення переміщення товарів за такою періодичною або спрощеною декларацією у вигляді відповідного коду особливості переміщення.
              Якщо процедуру оформлення митної декларації не завершено, РК_2 не може бути зареєстрований в ЄРПН.
              Отже, умовою для складання РК_2 на підставі окремої періодичної або спрощеної митної декларації є наявність зазначення в останній додатковій декларації до відповідної періодичної або спрощеної декларації декларантом або уповноваженою ним особою ознаки завершення переміщення товарів за такою періодичною або спрощеною декларацією у вигляді відповідного коду особливості переміщення.
              Порядок заповнення розрахунку коригування до податкової накладної, складеної за операцією з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, у випадках, визначених п.п. 97.4 п. 97 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, викладені у п.п. 24 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами.
              В ЄРПН може бути зареєстровано тільки один РК_2, який складається не раніше дати оформлення останньої додаткової декларації до відповідної періодичної або спрощеної митної декларації, яка містить ознаку про завершення переміщення товарів за такою періодичною або спрощеною митною декларацією, в графі 8 такого РК_2 зазначається середня ціна за одиницю товару (без ПДВ), визначена на підставі даних щодо ціни товару та курсу НБУ, відображених у кожній з таких додаткових декларацій.

Які встановлено вимоги до оформлення письмового запиту на отримання публічної інформації в контролюючих органах та терміни його розгляду?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Які встановлено вимоги до оформлення письмового запиту на отримання публічної інформації в контролюючих органах та терміни його розгляду?

Відповідь Коротка:
              Письмовий запит на отримання публічної інформації має містити:
              ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
              загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
              підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
              Письмовий запит подається в довільній формі.
              Водночас, запитувач може використати форму для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної податкової служби, яка розміщена на вебпорталі ДПС у розділі «Публічна інформація» за посиланням: Головна/Для громадськості/Публічна інформація/Форми подання запиту.
              Спосіб надання відповіді (поштою, факсом або електронною поштою) обирається у полі «Прошу надати мені відповідь у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. Відповідь надати (ознайомитись з документами):» Форми запиту.
              При оформлені письмового запиту в довільній формі заявник має зазначити спосіб отримання відповіді.
              Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, у терміни, визначені ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

              Детальніше у повній відповіді.
Повна:
              Відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі – Закон № 2939) запит на інформацію – це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
              Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
              Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
              Письмовий запит подається в довільній формі.
              Запит на інформацію має містити:
              ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
              загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
              підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
              Для подання письмового запиту на інформацію запитувач може використати форму, яку можна отримати у розпорядника інформації або яка розміщена на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника.
              У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити структурний підрозділ або відповідальна посадова особа органу ДПС, на яку покладено функціональні обов’язки щодо організації діловодства за запитами на інформацію та доступ до публічної інформації, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
              Так, форма для подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної податкової служби (далі – Форма запиту) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 09.07.2020 № 405 (далі – Наказ № 405) та розміщена на вебпорталі ДПС у розділі «Публічна інформація» за посиланням: Головна/Для громадськості/Публічна інформація/Форми подання запиту (https://tax.gov.ua/dlya-gromadskosti/dostup-do-publichnoi-inform/formi-zapitu-na-informatsiyu/718590.html).
              Відповідно до п. 8 розд. ІІ Порядку організації роботи та взаємодії між структурними підрозділами органів Державної податкової служби при складанні, поданні та опрацюванні запитів на отримання публічної інформації, затвердженого Наказом № 405 (далі – Порядок № 405), у Формі запиту запитувачу надається можливість обрати форму надання відповіді – поштою, факсом, електронною поштою, а також ознайомитися з документами у спеціальному місці розпорядника інформації.
              Позначка щодо способу надання відповіді проставляється у полі «Прошу надати мені відповідь у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк. Відповідь надати (ознайомитись з документами):» Форми запиту.
              При оформлені письмового запиту в довільній формі заявник має зазначити спосіб отримання відповіді.
              Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем (абзац другий п. 8 розд. ІІ Порядку № 405).
              В органах ДПС визначаються спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їхніми копіями відповідно до вимог п. 4 частини першої ст. 14 Закону № 2939 (п. 13 розд. ІІІ Порядку № 405).
              Згідно зі ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
              У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
              Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
              У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Чи повинен постачальник для підтвердження пільги, визначеної у п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України, вимагати від покупця документи, які підтверджують передачу товару відповідним структурам?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Чи повинен постачальник для підтвердження пільги, визначеної у п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України, вимагати від покупця документи, які підтверджують передачу товару відповідним структурам?

Відповідь Коротка:
         Ні, не повинен.
Повна:
         Документом, який підтверджує застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ, що встановлено в п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), є договір або сертифікат кінцевого споживача, у яких кінцевим отримувачем визначено суб’єкта, зазначеного в п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
         Отже, постачальник для підтвердження застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ може зазначити кінцевого споживача у договорі на постачання товарів або мати сертифікат кінцевого отримувача. Надавати інші документи, ніж ті, які визначено в п.п. 5 п. 32 підрозді. 2 розд. ХХ ПКУ для підтвердження застосування такого режиму звільнення від оподаткування ПДВ не передбачено.

Чи застосовується відповідальність згідно п. 119.1 ст. 119 ПКУ, якщо податковий агент подає уточнюючий Розрахунок з метою вилучення помилкової інформації щодо нарахованого доходу на користь однієї ФОП та введення інформації щодо іншої ФОП, при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу не змінюється?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Чи застосовується відповідальність згідно п. 119.1 ст. 119 ПКУ, якщо податковий агент подає уточнюючий Розрахунок з метою вилучення помилкової інформації щодо нарахованого доходу на користь однієї ФОП та введення інформації щодо іншої ФОП, при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу не змінюється?

Відповідь Коротка:
              Так, застосовується.
Повна:
              Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначено ст. 177 розд. ІV та главою І розд. ХІV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
              Відповідно до п. 292.9 ст. 292 ПКУ доходи фізичної особи – платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з главою 1 розд. XIV ПКУ, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розд. IV ПКУ.
              Згідно з п. 177.8 ст. 177 ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи фізичних осіб у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.
              У разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПКУ).
              Підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом протягом звітного періоду.
              Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 4).
              Тобто, у разі нарахування (виплати) доходів податковий агент зобов’язаний відобразити в Розрахунку такі виплачені доходи на користь всіх платників податків, в тому числі виплачені на користь самозайнятих осіб (фізичних осіб – підприємців та осіб, що проводять незалежну професійну діяльність).
              Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку № 4, дохід, виплачений самозайнятій особі відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «157».
              Відповідно до п. 119.1 ст. 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
              Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
              Передбачені п. 119.1 ст. 119 ПКУ штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ.
              Штрафи, передбачені п. 119.1 ст. 119 ПКУ, не застосовуються у випадках, якщо помилки щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків у податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку були виправлені податковими агентами самостійно, у тому числі протягом 30 календарних днів з дня надходження повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом (п. 119.3 ст. 119 ПКУ).
              Враховуючи викладене, у разі подання податковим агентом уточнюючого Розрахунку, відповідно до якого вилучається помилкова інформація щодо нарахованого доходу на користь однієї фізичної особи – підприємця та вводиться інформація щодо іншої фізичної особи – підприємця, при цьому сума нарахованого та виплаченого доходу не змінюється, тобто вносяться зміни до номеру облікової картки платника податку, то до такого податкового агента застосовується відповідальність передбачена п. 119.1 ст. 119 ПКУ.

Чи можуть отримати пільгу щодо сплати земельного податку ФО, яким призначено пенсію не за віком, а за вислугу років, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника тощо, після досягнення ними пенсійного віку без зміни виду пенсії?

Категорія 111. Плата за землю

Питання Чи можуть отримати пільгу щодо сплати земельного податку ФО, яким призначено пенсію не за віком, а за вислугу років, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника тощо, після досягнення ними пенсійного віку без зміни виду пенсії?

Відповідь Коротка:
                   Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).
                   Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для, зокрема, пенсіонерів (за віком) поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
                   - для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше як 2,0 га;
                   - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше як 0,25 га, в селищах – не більше як 0,15 га, в містах – не більше як 0,10 га;
                   - для індивідуального дачного будівництва – не більше як 0,10 га;
                   - для будівництва індивідуальних гаражів – не більше як 0,01 га;
                   - для ведення садівництва – не більше як 0,12 гектара.

                   Детальніше у повній відповіді.
Повна:
                   Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки посадових осіб під час адміністрування податків та зборів регламентує Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).
                   Пільги по земельному податку з фізичних осіб встановлено ст. 281 ПКУ.
                   Так, відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).
                   Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
                   - для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше як 2,0 га;
                   - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше як 0,25 га, в селищах – не більше як 0,15 га, в містах – не більше як 0,10 га;
                   - для індивідуального дачного будівництва – не більше як 0,10 га;
                   - для будівництва індивідуальних гаражів – не більше як 0,01 га;
                   - для ведення садівництва – не більше як 0,12 гектара.
                   Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право (п. 284.2 ст. 284 ПКУ).
                   Також повідомляємо, що якщо фізична особа протягом року набула право на пільгу по земельному податку, то для отримання пільги така особа має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки із документом, що посвідчує право на пільгу.
                   Отже, право на пільгу по земельному податку за земельні ділянки, визначені у п. 281.2 ст. 281 ПКУ, надається фізичній особі на підставі документів, що посвідчують таке право, зокрема, пенсійного посвідчення пенсіонера (за віком).
                   Водночас зазначаємо, що від сплати податку звільняються фізичні особи (у тому числі ті, які не відносяться до пільгової категорії) на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи (п. 281.3 ст. 281 ПКУ).

Чи оподатковуються ПДФО та військовим збором грошові перекази між жінкою та чоловіком, які перебувають у цивільному шлюбі?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Чи оподатковуються ПДФО та військовим збором грошові перекази між жінкою та чоловіком, які перебувають у цивільному шлюбі?

Відповідь Коротка:
                   Оскільки в чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не виникає прав та обов’язків подружжя, то грошові перекази між таким чоловіком та жінкою в розумінні Податкового кодексу України слід розглядати як інший дохід, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Повна:
                   Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (далі – СКУ) сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
                   У ст. 21 СКУ визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
                   Також відповідно ст. 27 СКУ державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
                   Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
                   Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
                   Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
                   Статтею 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
                   Крім того, у п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ та підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
                   Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема інші доходи, крім зазначених ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
                   Також цей дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
                   Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
                   Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
                   Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
                   Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому у ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
                   Згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримав доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
                   Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
                   Отже, оскільки в чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не виникає прав та обов’язків подружжя, то грошові перекази між таким чоловіком та жінкою в розумінні ПКУ слід розглядати як інший дохід, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Актуальні запитання (29.08.2025)

Яким чином заповнюється графа 7.1 «Назва поіменованого об’єкта» розділу 3 Заяви за ф. № 20-ОПП?

Чи подає нотаріус до контролюючого органу додаток 4ДФ до Розрахунку, у разі посвідчення договору довічного утримання, сторонами якого є ФО?

Які встановлено вимоги до оформлення письмового запиту на отримання публічної інформації в контролюючих органах та терміни його розгляду?

Чи оподатковуються ПДФО та військовим збором грошові перекази між жінкою та чоловіком, які перебувають у цивільному шлюбі?