Актуальні запитання - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Чи поширюються норми пп. 89 та 90 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України на податкові накладні, складені за щоденними підсумками операцій?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Чи поширюються норми пп. 89 та 90 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України на податкові накладні, складені за щоденними підсумками операцій?

Відповідь Коротка:
     Реєстрація податкових накладних складених за щоденними підсумками в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) здійснюється у загальному порядку.
     У разі порушення строків, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ), для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних складених за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг застосування штрафних санкцій буде здійснюватися:
     – у розмірах, визначених п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ (в залежності від кількості днів прострочення) – щодо операцій, які оподатковуються за основною ставкою ПДВ або за ставкою 7, 14 відсотків;
     – у розмірі, визначеному абзацом сьомим п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ (2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 грн.) – щодо операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ або оподатковуються за нульовою ставкою.
Повна:
     Пунктами 89 та 90 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), на період дії воєнного стану збільшено строки реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкових накладних/розрахунків коригування, які мають поденний строк складання/реєстрації, встановлений п. 201.10 ст. 201 ПКУ, та зменшено розміри штрафів за їх порушення.
     Нові строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених починаючи з 16 січня 2023 року, становлять:
     для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
     для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
     Разом з цим, п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не передбачено збільшення строку для реєстрації в ЄРПН зведених податкових/ розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних складаних за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, передбаченого абзацом сімнадцятим п. 201.10 ст. 201 ПКУ – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.
     Водночас, ПКУ передбачено складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), реєстрація яких в ЄРПН здійснюється в загальному порядку.
     Відповідальність за порушення граничних строків для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування передбачена ст. 120 прим. 1 розд. II та п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
     При цьому, для податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених п.п. «а» – «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до ст. 199 ПКУ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ, за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 гривень (абзац сьомий п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ).
     Таким чином, у разі порушення строків, визначених ПКУ, для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних складених за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг застосування штрафних санкцій буде здійснюватися:
     – у розмірах, визначених п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ (в залежності від кількості днів прострочення) – щодо операцій, які оподатковуються за основною ставкою ПДВ або за ставкою 7, 14 відсотків;
     – у розмірі, визначеному абзацом сьомим п. 120 прим 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ (2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 грн.) –щодо операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ або оподатковуються за нульовою ставкою.

Чи застосовуються штрафні санкції у разі самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту про контрольовані операції, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті?

Категорія 131. Трансфертне ціноутворення

Питання Чи застосовуються штрафні санкції у разі самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту про контрольовані операції, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті?

Відповідь Коротка:
              Ні, не застосовуються.

              Детальніше у повній відповіді.
Повна:
              Форму Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та Порядок складання Звіту про контрольовані операції (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8.
              Пунктом 2 розд. І Порядку та п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:
              новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період;
              уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період.
              Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).
              Подання платником податку уточнюючого Звіту не звільняє від відповідальності, передбаченої пунктами 120.4 і 120.6 ст. 120 ПКУ.
              Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати Звіт (уточнюючий Звіт) за звітний період, який перевіряється.
              Відповідно до п. 120.4 ст. 120 ПКУ невключення, зокрема, до поданого Звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 1 відс. суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому Звіті, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
              Неподання платником податків уточнюючого Звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п. 120.4 ст. 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
              Пунктом 120.6 ст. 120 ПКУ визначено, що несвоєчасне подання платником податків, зокрема, Звіту або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому Звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 ПКУ – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
              одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;
              одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому Звіті в разі подання уточнюючого Звіту, але не більше суми, що дорівнює одному з двох значень, що є меншим за розміром, – або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, або 0,5 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції;
              ПКУ не передбачено застосування штрафних санкцій у разі самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті.
              Водночас, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий Звіт у порядку передбаченому п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ та п. 2 розд. І Порядку.

Чи повинен платник податку на прибуток здійснити одночасно коригування фінансового результату до оподаткування на дві податкові різниці згідно з п. 139.2 ст. 139 ПКУ та п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ при списанні (прощенні) грошової та/або товарної дебіторської заборгованості?

Категорія 102. Податок на прибуток підприємств

Питання Чи повинен платник податку на прибуток здійснити одночасно коригування фінансового результату до оподаткування на дві податкові різниці згідно з п. 139.2 ст. 139 ПКУ та п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ при списанні (прощенні) грошової та/або товарної дебіторської заборгованості?

Відповідь Коротка:
              При списанні (прощенні) дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо якої створено/не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню згідно з вимогами положень п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
              Якщо поворотна фінансова допомога не була повернута та надавачем такої допомоги – платником податку на прибуток прийнято рішення про її прощення, така поворотна допомога набуває статусу безповоротної, і на суму прощеної допомоги підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування у випадках визначених п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у звітному періоді, коли прийнято рішення про таке прощення.
              Сума дебіторської заборгованості, по якій закінчено строк позовної давності та яка списана платником податку на прибуток, набуває ознаки безповоротної фінансової допомоги.
              Діючими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов’язаною особою, якою задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік і такий платник не оподатковується за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

              Детальніше у повній відповіді.
Повна:
              Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
              Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), у тому числі при списанні дебіторської заборгованості визначено у п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
              Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:
              на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
              на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
              Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується:
              на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
              на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
              Положення абзаців другого і третього п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ не застосовуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відс. акцій (часток) належать державі, облікова політика яких у частині визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності не погоджена з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.
              Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
              Слід зазначити, що положення ПКУ не містять розмежування понять товарної та грошової дебіторської заборгованості, а формування резервів сумнівних боргів здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку.
              Отже, при списанні (прощенні) дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо якої створено/не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню згідно з вимогами положень п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
              Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
              Безповоротна фінансова допомога – це:
              сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
              сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
              сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
              основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
              Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
              Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначаються згідно з вимогами ст. 140 ПКУ.
              Згідно з абзацом першим п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.
              Отже, якщо поворотна фінансова допомога не була повернута та надавачем такої допомоги – платником податку на прибуток прийнято рішення про її прощення, така поворотна допомога набуває статусу безповоротної, і на суму прощеної допомоги підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування у випадках визначених п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у звітному періоді, коли прийнято рішення про таке прощення.
              Сума дебіторської заборгованості, по якій закінчено строк позовної давності та яка списана платником податку на прибуток, набуває ознаки безповоротної фінансової допомоги.
              Платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування згідно з вимогами п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ на суму списаної дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності та яка визнана у звітному періоді безнадійною, неплатників податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб) та платників податку на прибуток – пов’язаних осіб, які задекларували від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) період, у якому така заборгованість визнана безнадійною та списана платником податку.
              Водночас, діючими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов’язаною особою, якою задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік і такий платник не оподатковується за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Чи повинні рієлтори надсилати до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, за якими однією із сторін були ФО – орендодавці, (у тому числі, якщо такі договори за їх посередництвом не укладалися)?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Чи повинні рієлтори надсилати до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, за якими однією із сторін були ФО – орендодавці, (у тому числі, якщо такі договори за їх посередництвом не укладалися)?

Відповідь Коротка:
              Так, повинні.
              У разі якщо такі договори не укладалися, інформація не подається.
Повна:
              Відповідно до п.п. 170.1.6 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
              За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену ст. 119 прим. 1 ПКУ.
              Згідно з п. 119 прим. 1.2 ст. 119 прим. 1 ПКУ порушення суб’єктом господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтером), порядку та/або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
              Дії, передбачені п. 119 прим. 1.2 ст. 119 прим. 1 ПКУ, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за кожне таке порушення (п. 119 прим. 1.3 ст. 119 прим. 1 ПКУ).
              Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2017 № 497 затверджено форму «Інформація суб’єктів господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтерів), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)» (далі – Інформація), що подається зазначеними суб’єктами господарювання до контролюючих органів за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку.
              Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ та п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку.
              Враховуючи викладене, суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), та уклали у звітному періоді цивільно-правові договори про оренду нерухомості, за якими однією із сторін є фізичні особи, зобов’язані надсилати Інформацію за місцем своєї реєстрації. У разі якщо такі договори не укладалися, Інформація не подається.

Куди сплачуються ПДФО, військовий збір та подається Розрахунок податковими агентами – особами, для яких установлені особливості державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР (неприбуткові організації, представництва нерезидентів тощо) у разі зміни протягом поточного бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Куди сплачуються ПДФО, військовий збір та подається Розрахунок податковими агентами – особами, для яких установлені особливості державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в ЄДР (неприбуткові організації, представництва нерезидентів тощо) у разі зміни протягом поточного бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району?

Відповідь Коротка:
              Сплачуються податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подається Розрахунок за новим місцезнаходженням.
Повна:
              Згідно з п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок на доходи фізичних осіб, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
              Відповідно до п.п. «а» п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПКУ фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розд. IV ПКУ за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема, у разі коли така фізична особа є податковим агентом, – за місцем реєстрації у контролюючих органах, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
              Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
              Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
              Пунктом 10.13 розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588), визначено, що платник податків, який згідно з п. 10.2 розд. Х Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.
              Згідно з п. 10.2 розд. Х Порядку № 1588 якщо внаслідок зміни місцезнаходження юридичної особи змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується:
              із визначенням кодів територій територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків;
              до закінчення бюджетного періоду з ознакою щодо сплати за попереднім місцезнаходженням податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів.
              Така ознака не встановлюється стосовно: юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій; платників податків, включених до реєстру платників податків – нерезидентів; фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність; відокремлених підрозділів юридичних осіб (резидентів та нерезидентів).
              Враховуючи викладене, у разі зміни місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району, податкові агенти – особи, для яких установлені особливості державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (неприбуткові організації, представництва нерезидентів тощо) сплачують податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подають Розрахунок за новим місцезнаходженням.

Чи потрібно ФОП після реєстрації в ЄДР за місцем проживання подавати до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП?

Категорія 116. Облік платників податків

Питання Чи потрібно ФОП після реєстрації в ЄДР за місцем проживання подавати до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП?

Відповідь Коротка:
                   У разі, якщо місце проживання фізичної особи - підприємця є місцем, де провадиться його підприємницька діяльність, або воно пов’язане зі здійсненням підприємницької діяльності, то фізична особа -підприємець повинна подати до контролюючого органу за основним місцем обліку протягом 10 робочих днів після реєстрації заяву за ф. № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об’єкт оподаткування.
Повна:
                   Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
                   Згідно з п. 65.1 ст. 65 ПКУ взяття на облік фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно з Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
                   З метою проведення податкового контролю платники податків згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).
                   Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.
                   Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок).
                   Згідно з п. 8.4 розд. VIII Порядку Заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
                   У разі, якщо місце проживання фізичної особи - підприємця є місцем, де провадиться його підприємницька діяльність, або воно пов’язане зі здійсненням підприємницької діяльності, то фізична особа - підприємець повинна подати до контролюючого органу за основним місцем обліку протягом 10 робочих днів після реєстрації Заяву за
              ф. № 20-ОПП з інформацією щодо фактичної адреси провадження підприємницької діяльності як про об’єкт оподаткування.

Яким чином ФО виправити помилку, допущену в рядку 8 «категорія платника», поданої податкової декларації про майновий стан і доходи (як приклад: позначкою «х» позначено «підприємець», а необхідно «громадянин» або навпаки тощо)?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Яким чином ФО виправити помилку, допущену в рядку 8 «категорія платника», поданої податкової декларації про майновий стан і доходи (як приклад: позначкою «х» позначено «підприємець», а необхідно «громадянин» або навпаки тощо)?

Відповідь Коротка:
              Шляхом подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), позначивши правильну категорію платника в рядку 8 розд. I, з типом:
              «Звітна нова» – якщо помилку було виявлено до закінчення граничного строку її подання за звітний (податковий) період;
              «Уточнююча» – якщо помилку було виявлено після закінчення граничного строку подання Декларації.
Повна:
              Згідно з абзацом першим п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
              Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 ПКУ, не застосовуються (абзац сьомий п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
              Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями.
              Підпунктом 7 п. 1 розд. III Інструкції визначено, що у рядку 8 розд. I Декларації «Загальні відомості» (далі – розд. І Декларації) позначкою «х» позначається одна з категорій платника, зокрема:
              – категорія «громадянин» обирається громадянином, який не зареєстрований самозайнятою особою у межах підприємницької або незалежної професійної діяльності;
              – категорія «особа, яка декларує право на податкову знижку» обирається фізичною особою, яка в декларації відображає підстави для нарахування податкової знижки відповідно до ст. 166 розд. IV ПКУ;
              – категорія «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність / член фермерського господарства» обирається фізичною особою, яка перебуває на обліку як самозайнята особа та провадить незалежну професійну діяльність або є членом фермерського господарства;
              – категорія «підприємець» обирається фізичною особою, яка перебуває на обліку як самозайнята особа та провадить підприємницьку діяльність, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.
              Тобто, якщо помилку, допущену в рядку 8 «категорія платника» поданої Декларації було виявлено:
              – до закінчення граничного строку її подання за звітний (податковий) період, то необхідно подати до контролюючого органу Декларацію з типом «Звітна нова», позначивши правильну категорію платника в рядку 8 розд. I;
              – після закінчення граничного строку подання Декларації – необхідно подати Декларацію з типом «Уточнююча», позначивши правильну категорії платника в рядку 8 розд. I.

На яку дату складається розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на суму отриманої абонентної плати за рік, якщо серед року за додатковою угодою змінено її розмір (акт наданих послуг виписується щомісяця, останнім днем місяця)?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання На яку дату складається розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на суму отриманої абонентної плати за рік, якщо серед року за додатковою угодою змінено її розмір (акт наданих послуг виписується щомісяця, останнім днем місяця)?

Відповідь Коротка:
         На дату кожного оформлення акту наданих послуг за новою (збільшеною) вартістю.
Повна:
         Розрахунок коригування до податкової накладної необхідно складати за правилами, встановленими у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.
         При цьому з огляду на описану ситуації та, враховуючи норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, розрахунок коригування до податкової накладної необхідно складати на дату кожного оформлення акту наданих послуг за новою (збільшеною) вартістю.

Чи підлягають амортизації у податковому обліку ОЗ та нематеріальні активи, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності у зв’язку з простоєм або до ОЗ та нематеріальних активів немає доступу через їх перебування на територіях на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації?

Категорія 102. Податок на прибуток підприємств

Питання Чи підлягають амортизації у податковому обліку ОЗ та нематеріальні активи, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності у зв’язку з простоєм або до ОЗ та нематеріальних активів немає доступу через їх перебування на територіях на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації?

Відповідь Коротка:
              Не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) основні засоби та нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
              Якщо основні засоби та нематеріальні активи, які призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби та нематеріальні активи підлягають амортизації у податковому обліку.
              У разі, якщо основний засіб, призначений для використання у господарській діяльності платника податку, знаходиться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації такого активу відповідно до правил бухгалтерського обліку не припиняється, то такий основний засіб може амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Повна:
              Відповідно до п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
              Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 ПКУ.
              Відповідно до п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
              Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування наведено у п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
              Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
              Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
              Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
              Отже, не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ основні засоби та нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
               Згідно з п. 2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183 консервація основних фондів підприємств – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
              Крім того, абзацами першим – п’ятим п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
              Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
              Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
              Якщо основні засоби та нематеріальні активи призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби та нематеріальні активи підлягають амортизації у податковому обліку.
              Крім того у разі, якщо основний засіб та нематеріальний актив, призначений для використання у господарській діяльності платника податку, знаходиться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації такого активу відповідно до правил бухгалтерського обліку не припиняється, то такий основний засіб та нематеріальний актив може амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
              При цьому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі – Наказ № 376), який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
              Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, затвердженого Наказом № 376.

Як СГ користуватись сервісом «Інформація про РРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Питання Як СГ користуватись сервісом «Інформація про РРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Відповідь Коротка:
                   Доступ до підрежиму надається користувачу після проходження ним електронної ідентифікації з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого акредитованого центру сертифікації ключів.
                   Пошук інформації здійснюється за основними реквізитами: податковий номер / серія та номер паспорта суб’єкта господарювання та/або найменування суб’єкта господарювання та/або фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій.
Повна:
                   Доступ до підрежиму «Інформація про РРО» режиму «Реєстри» Електронного кабінету надається користувачу після проходження ним електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого акредитованого центру сертифікації ключів – кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua., за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
                   Пошук інформації у підрежимі «Інформація про РРО» здійснюється за основними реквізитами. Користувачу у поле пошуку необхідно ввести податковий номер / серія та номер паспорта суб’єкта господарювання та/або найменування суб’єкта господарювання та/або фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій.

Як СГ користуватись сервісом «Інформація про КОРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Питання Як СГ користуватись сервісом «Інформація про КОРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Відповідь Коротка:
              Доступ до підрежиму надається користувачу після проходження ним електронної ідентифікації з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого акредитованого центру сертифікації ключів.
              Пошук інформації здійснюється за основними реквізитами: податковий номер / серія та номер паспорта суб’єкта господарювання та/або найменування суб’єкта господарювання та/або фіскальний номер книги обліку розрахункових операцій.
Повна:
              Доступ до підрежиму «Інформація про КОРО» режиму «Реєстри» Електронного кабінету надається користувачу після проходження ним електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого акредитованого центру сертифікації ключів – кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua., за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
              Пошук інформації у підрежимі «Інформація про КОРО» здійснюється за основними реквізитами. Користувачу у поле пошуку необхідно ввести податковий номер / серія та номер паспорта суб’єкта господарювання та/або найменування суб’єкта господарювання та/або фіскальний номер книги обліку розрахункових операцій.

Чи звільняються від сплати єдиного внеску ФОП, які на момент їх державної реєстрації мають статус пенсіонера або особи з інвалідністю, та чи необхідно повідомити про такий статус контролюючі органи?

Категорія 201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Питання Чи звільняються від сплати єдиного внеску ФОП, які на момент їх державної реєстрації мають статус пенсіонера або особи з інвалідністю, та чи необхідно повідомити про такий статус контролюючі органи?

Відповідь Коротка:
                        Так, звільняються, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
                        При цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.
Повна:
                        Частиною четвертою ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) встановлено, що, зокрема, фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
                        На сьогодні обмін даними між Державною податковою службою України (далі – ДПС), Пенсійним фондом України (далі – ПФУ), Державним центром зайнятості та Міністерством соціальної політики (далі – Мінсоцполітики) відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України, Державним центром зайнятості та іншими органами виконавчої влади, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України від 20.11.2023 № 648/447-н/17498, постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 № 49-1 (далі – Порядок № 648).
                        Так, відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку № 648 інформація, яку надає ПФУ до ДПС, містить дані про осіб, що отримують пенсію та мають право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно з вимогами частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі є особами з інвалідністю, дату встановлення пенсії (інвалідності), закінчення пенсії (інвалідності).
                        Згідно з п.4 розд. ІІІ Порядку № 648 інформація, яку надає Мінсоцполітики до ДПС, містить дані про платників єдиного внеску – фізичних осіб, які отримують відповідно до закону державну соціальну допомогу та мають право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно з вимогами частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі є особами з інвалідністю, дату призначення соціальної допомоги, закінчення інвалідності.
                        Таким чином, фізичні особи – підприємці звільняються від обов’язку сплачувати єдиний внесок за себе, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.

Чи зобов’язані СГ – платники ЄП, які здійснюють діяльність з надання стоматологічних послуг, вести облік товарних запасів, зокрема, лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються для лікування пацієнтів у межах надання зазначених послуг?

Категорія 109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Питання Чи зобов’язані СГ – платники ЄП, які здійснюють діяльність з надання стоматологічних послуг, вести облік товарних запасів, зокрема, лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються для лікування пацієнтів у межах надання зазначених послуг?

Відповідь Коротка:
              Ні, не зобов’язані.
              Однак, якщо такі суб’єкти господарювання здійснюють також продаж лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, то така діяльність зумовлює необхідність ведення обліку цих товарних запасів відповідно до вимог Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.
Повна:
              Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмних РРО (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання. Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
              Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496), який поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі – ФОП), які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого ФОП.
              Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265 СГ, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому СГ зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших СГ та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).
              Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
              Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку (п. 1 розд. II Порядку № 496).
              Медична послуга – послідовно визначені дії або комплекс дій СГ у сфері охорони здоров’я, що мають свою вартість і, як правило, включають у себе консультацію лікаря, обстеження, діагностику, лікування, хірургічну процедуру, реабілітацію, профілактичні заходи та інші медичні дії, що, зазвичай, передбачають використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі.
              За своєю природою медична послуга має самостійне значення, має бути ретельно спланована як за обсягом дій, так і пов’язаним із ними витрачанням лікарських засобів та виробів медичного призначення, що передбачено згідно з медико-технологічною документацією.
              Враховуючи викладене, СГ – платники єдиного податку, які здійснюють діяльність виключно з надання стоматологічних послуг, не зобов’язані вести облік товарних запасів, зокрема, лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, які використовуються для лікування пацієнтів у межах надання зазначених послуг.
              Однак, якщо СГ – платники єдиного податку здійснюють також продаж лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання стоматологічних послуг, така діяльність зумовлює необхідність ведення обліку цих товарних запасів відповідно до вимог Порядку № 496.
              При цьому зауважуємо, що обов’язок ведення обліку товарних запасів виникає щодо всіх товарів, які перебувають у реалізації на господарській одиниці, а не лише щодо лікарських засобів та/або виробів медичного призначення.

Який порядок заповнення гр. 3а та гр. 3 додатка 4ДФ до Розрахунку при виплаті на користь ФО основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, та/або основної суми поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Який порядок заповнення гр. 3а та гр. 3 додатка 4ДФ до Розрахунку при виплаті на користь ФО основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, та/або основної суми поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку?

Відповідь Коротка:
              В додатку 4ДФ до Розрахунку, за ознаками доходів «153» та «197» відповідно, відображається сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу – у графі 3, у графах 4а, 4, 5а та 5 – проставляються нулі.
Повна:
              Згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
              Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
              Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку у розд. І «Персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору» додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку, передбачений рядок 06, де, зокрема, відображаються:
              у графі 3а «Сума нарахованого доходу» – (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведеній у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (додаток 2 до Порядку).
              У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
              Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння);
              у графі 3 «Сума виплаченого доходу» – сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом;
              у графі 4а «Сума нарахованого податку на доходи фізичних осіб» – сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством за звітний період;
              у графі 4 «Сума перерахованого податку на доходи фізичних осіб» – фактична сума перерахованого податку до бюджету у звітному періоді;
              у графі 5а «Сума нарахованого військового збору» – сума збору, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством;
              у графі 5 «Сума перерахованого військового збору» – фактична сума перерахованого збору до бюджету.
              Згідно з Додатком 2 до Порядку основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «153 та за ознакою доходу «197» – основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
              Отже, при виплаті на користь фізичної особи основної суми поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, та/або основної суми поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку в додатку 4ДФ до Розрахунку, за ознаками доходів «153» та «197» відповідно, відображається сума нарахованого доходу у графі 3а, сума виплаченого доходу – у графі 3, а у графах 4а, 4, 5а та 5 – проставляються нулі.

Чи потрібно ФОП, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, що набули статус пенсіонера або особи з інвалідністю, повідомляти контролюючий орган про такий статус?

Категорія 201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Питання Чи потрібно ФОП, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, що набули статус пенсіонера або особи з інвалідністю, повідомляти контролюючий орган про такий статус?

Відповідь Коротка:
                   Не потрібно.
Повна:
                   Відповідно до положень частини четвертої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства (якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
                   На сьогодні обмін даними між Державною податковою службою України (далі – ДПС), Пенсійним фондом України (далі – ПФУ), Державним центром зайнятості та Міністерством соціальної політики (далі – Мінсоцполітики) відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Державною податковою службою України, Пенсійним фондом України, Державним центром зайнятості та іншими органами виконавчої влади, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики, Міністерства економіки України від 20.11.2023 № 648/447-н/17498, постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 № 49-1 (далі – Порядок № 648).
                   Так, відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку № 648 інформація, яку надає ПФУ до ДПС, містить дані про осіб, що отримують пенсію та мають право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно з вимогами частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі є особами з інвалідністю, дату встановлення пенсії (інвалідності), закінчення пенсії (інвалідності).
                   Згідно з п.4 розд. ІІІ Порядку № 648 інформація, яку надає Мінсоцполітики до ДПС, містить дані про платників єдиного внеску – фізичних осіб, які отримують відповідно до закону державну соціальну допомогу та мають право на звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно з вимогами частини четвертої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі є особами з інвалідністю, дату призначення соціальної допомоги, закінчення інвалідності.
                   Таким чином, фізичним особам – підприємцям, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, що набули статус пенсіонера або особи з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, не потрібно повідомляти контролюючий орган про такий статус.

Чи може платник податків отримати від контролюючого органу за запитом інформацію, яка відноситься до службової?

Категорія 135. Загальні питання

Питання Чи може платник податків отримати від контролюючого органу за запитом інформацію, яка відноситься до службової?

Відповідь Коротка:
              Надання платнику податків службової інформації на запит на інформацію здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Повна:
              Згідно з п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
              Пунктом 74.1 ст. 74 ПКУ встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до ПКУ, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі – Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
              Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
              Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
              Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, а також контролюючим органом, визначеним п.п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до п. 41.2 ст. 41 ПКУ.
              Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п. 74.3 ст. 74 ПКУ).
              Відповідно до ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі – Закон № 2657) за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
              Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
              Інформацією з обмеженим доступом є, зокрема, службова інформація (частина перша ст. 21 Закону № 2657).
              Згідно з п. 1 частини першої ст. 9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон № 2939) відповідно до вимог частини другої ст. 6 Закону № 2939 до службової може належати інформація, що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.
              Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2939 (частина друга ст. 9 Закону № 2939).
              Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі (частина третя ст. 9 Закону № 2939).
              Отже, надання ДПС платнику податків службової інформації на запит на інформацію здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених Законом № 2939.

Чи потрібно нараховувати податкові зобов’язання відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ, якщо частка використання товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, визначена у звітному (податковому) періоді, в якому вперше задекларовані неоподатковувані операції, становить менше ніж 0,01%?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Чи потрібно нараховувати податкові зобов’язання відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ, якщо частка використання товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях, визначена у звітному (податковому) періоді, в якому вперше задекларовані неоподатковувані операції, становить менше ніж 0,01%?

Відповідь Коротка:
                        Якщо обчислена у відсотках з відповідним округленням за загальновстановленими правилами частка (графа 7 табл. 1 додатка 5 податкової декларації з ПДВ) становить менше ніж 0,01%, то нарахування сум податкових зобов’язань не проводиться та, відповідно, додаток 5 «Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д5)» до податкової декларації з ПДВ за такими операціями не надається.
                        Звітним (податковим) періодом, в якому вперше почали здійснюватися частково оподатковувані та неоподатковувані операції вважатиметься період, в якому обчислена у відсотках з відповідним округленням за загальновстановленими правилами частка становитиме 0,01% і більше.
Повна:
                        Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) у разі якщо придбані та/або виготовлені товари / послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
                        Згідно з п. 199.2 ст. 199 ПКУ частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.
                        Відповідно до п. 199.3 ст. 199 ПКУ платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.
                        Розрахунок частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.
                        Згідно з п. 199.4 ст. 199 ПКУ платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів / послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.
                        Відповідно до п. 199.5 ст. 199 ПКУ частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пп. 199.2 – 199.4 ст. 199 ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов’язань, зазначених у п. 199.1 ст. 199 ПКУ. Результати перерахунку сум податкових зобов’язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.
                        Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21).
                        У складі податкової декларації з ПДВ (далі – декларація) подаються передбачені Порядком № 21 додатки. Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пп. 9 та 11 розд. III Порядку № 21).
                        Додатком до декларації є, зокрема, додаток 5 «Розрахунок (перерахунок) частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д5)» (далі – додаток 5 (Д5)).
                        Подання додатку 5 (Д5) до декларації, за наявності підстав для застосування ст. 199 ПКУ, є обов’язковим:
                        у звітному (податковому) періоді, в якому вперше почали здійснюватися частково оподатковувані та неоподатковувані операції;
                        в останньому звітному (податковому) періоді року (у разі здійснення протягом такого року частково оподатковуваних та неоподатковуваних операцій);
                        у звітному (податковому) періоді, в якому знято з обліку платника податку (у разі здійснення протягом такого року частково оподатковуваних та неоподатковуваних операцій).
                   Розрахунок частки використання товарів / послуг та/або необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях відображається у таблиці 1 додатка 5 (Д5), зокрема, у графах 6 і 7 таблиці 1 додатка 5 (Д5) зазначається частка використання товарів / послуг, необоротних активів, яка обчислюється у відсотках, з відповідним округленням за загальновстановленими правилами до двох знаків після коми, а саме:
                        у графі 6 – в оподатковуваних операціях (визначається шляхом множення значення колонки 5 на 100 відсотків, поділене на значення колонки 4);
                        у графі 7 – в неоподатковуваних операціях (визначається як різниця між 100 відсотками і значення колонки 6).
                        Отже, якщо у звітному (податковому) періоді, в якому вперше задекларовані неоподатковувані операції, платник податку зобов’язаний визначити частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та надати додаток 5 (Д5). Водночас, якщо обчислена у відсотках з відповідним округленням за загальновстановленими правилами, частка використання товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях становить менше ніж 0,01%, то нарахування сум податкових зобов’язань не проводиться та, відповідно, додаток 5 (Д5) за такими операціями не надається.
                        Відповідно звітним (податковим) періодом, в якому вперше почали здійснюватися частково оподатковувані та неоподатковувані операції вважатиметься період, в якому обчислена у відсотках з відповідним округленням за загальновстановленими правилами частка становитиме 0,01 і більше.

Хто визначає черговість продажу об’єктів нерухомого майна?

Категорія 103. Податок на доходи фізичних осіб

Питання Хто визначає черговість продажу об’єктів нерухомого майна?

Відповідь Коротка:
                   Визначає фізична особа, яка продає такі об’єкти.
                   Водночас, під час вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов’язаний перевірити черговість продажу об’єктів нерухомого майна з метою визначення обов’язку сплати фізичною особою податку до бюджету.
Повна:
                   Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено ст. 172 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно із п. 172.4 якої передбачено зокрема, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до п. 172.3 ст. 173 ПКУ, та документа про сплату податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази даних звітів про оцінку інформацію про ціну договору купівлі-продажу.
                   При цьому, сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей зокрема, особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни (п. 172.5 ст. 172 ПКУ).
                   Одночасно з дією п. 172.4 ст. 172 ПКУ, якщо стороною договору купівлі – продажу, міни чи іншого відсудження об’єкта нерухомого майна, неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) (п. 172.7 ст. 172 ПКУ).
                   Крім того, ст. 655 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦКУ) визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
                   Відповідно до ст. 657 ЦКУ договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі, відноситься до форми окремих видів договорів купівлі-продажу.
                   Враховуючи викладене, черговість продажу об’єктів нерухомого майна визначає фізична особа, яка продає такі об’єкти.
                   Разом з тим, згідно з гл. 7 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 та відповідно до ст. 46 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат», (далі – Закон України № 3425) нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
                   Відповідно до ст. 42 Закону України № 3425 нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості обов’язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ст. 46 прим. 1 Закону України № 3425).
                   Отже, під час вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов’язаний перевірити черговість продажу об’єктів нерухомого майна з метою визначення обов’язку сплати фізичною особою податку до бюджету.

Чи повинен СГ, який використовує у власній господарській діяльності однотипні приміщення або території, на яких розташовані ємності (власні або орендовані) для зберігання пального, які перевищують 200 куб. метрів, дотримуватись принципу «укрупнення інформації» про об’єкти оподаткування при поданні заяви за ф. № 20-ОПП?

Категорія 116. Облік платників податків

Питання Чи повинен СГ, який використовує у власній господарській діяльності однотипні приміщення або території, на яких розташовані ємності (власні або орендовані) для зберігання пального, які перевищують 200 куб. метрів, дотримуватись принципу «укрупнення інформації» про об’єкти оподаткування при поданні заяви за ф. № 20-ОПП?

Відповідь Коротка:
                   При поданні Заяви за ф. № 20-ОПП відомості якої є першоджерелом даних про акцизний склад для заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, може застосовуватись принцип укрупнення інформації, якщо подається інформація про ємності для зберігання пального, які розташовані на одній території чи в одному приміщенні за однією адресою (акцизному складі), що належать одному розпоряднику акцизного складу. За таких умов у Заяві за ф. № 20-ОПП може зазначатись інформація про територію або приміщення, де ці ємності розташовані, як про один об’єкт оподаткування.
Повна:
                   Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
                   Згідно з п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ розпорядником акцизного складу є суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який, зокрема, здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження -розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
                   Оскільки приміщення або територія акцизного складу мають бути об’єктами права власності/користування з належним документальним підтвердженням, то їх слід розглядати як об’єкти нерухомості: приміщення – будівля або її частина, територія – одна (частина) або кілька земельних ділянок з розташованими на них об’єктами.
                   Пунктом 63.3 ст. 63 ПКУ визначено, що об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням (далі – об’єкти оподаткування), є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.
                   Платник податків зобов’язаний повідомляти про всі об’єкти оподаткування у порядку, встановленому розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588), шляхом подання Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (далі – Заява за ф. № 20-ОПП).
                   У Заяві за ф. № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
                   Згідно з п. 8.4 розд. VIIІ Порядку № 1588 під час надання Заяви за ф. № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації про об’єкт оподаткування.
                   Принцип укрупнення інформації не застосовується при наданні інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, про земельну ділянку, про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).
                   Відповідно до п. 6 та п. 7 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» реєстрація платника акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, акцизного складу такого платника, відбувається на підставі заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі – Заява) за умови наявності в контролюючих органах Заяви за ф. № 20-ОПП з відомостями про об’єкт оподаткування, який є відкритим або експлуатується розпорядником акцизного складу.
                   У Заяві щодо кожного акцизного складу зазначається ідентифікатор об’єкта оподаткування, про який подано Заяву за ф. № 20-ОПП.
                   При поданні Заяви за ф. № 20-ОПП відомості якої є першоджерелом даних про акцизний склад для заповнення Заяви, може застосовуватись принцип укрупнення інформації, якщо подається інформація про ємності для зберігання пального, які розташовані на одній території чи в одному приміщенні за однією адресою (акцизному складі), що належать одному розпоряднику акцизного складу. За таких умов у Заяві за ф. № 20-ОПП може зазначатись інформація про територію або приміщення, де ці ємності розташовані, як про один об’єкт оподаткування.

Діє з 01.12.2024 Чи передбачені терміни для реєстрації РК_РЕЗ_3 в ЄРПН?

Категорія 101. Податок на додану вартість

Питання Діє з 01.12.2024 Чи передбачені терміни для реєстрації РК_РЕЗ_3 в ЄРПН?

Відповідь Діє з 01.12.2024 Коротка:
                             Ні, не передбачені.
                             Водночас, на підставі складеного РК_РЕЗ_3 відбувається коригування суми ПДВ, вказаної в рядках 2.3.2, 2.3.3 податкової декларації з ПДВ.
                             Дані РК_РЕЗ_3 повинні бути відображені у складі податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Повна:
                             Особливості оподаткування ПДВ операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту товарів, до яких застосовано режим експортного забезпечення (далі – окремі види товарів), передбачені п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
                             Платник ПДВ з метою вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів зобов’язаний за кожним таким товаром скласти окрему податкову накладну (далі – ПН_РЕЗ) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) до дня подання митної декларації для митного оформлення таких товарів (п. 97.1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
                             Коригування показників ПН_РЕЗ здійснюється шляхом складання розрахунків коригування в кілька етапів та лише за дотримання певних умов на кожному такому етапі, і можливий як до початку, так і після завершення митного оформлення експорту окремих видів товарів, але у разі наявності відповідних обставин та/або виконання певних умов.
                             У звʼязку з приведенням розміру ставки, застосованої відповідно до п.п. 97.2 п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, у відповідність з розміром ставки, визначеної п. п. «б» п. 193.1 ст. 193 ПКУ (нульова ставка), – після завершення розрахунків за відповідною операцією з експорту окремих видів товарів та за умови, що такий розрахунок коригування передбачає коригування виключно ставки податку і нарахованої суми податку, складається та підлягає реєстрації в ЄРПН розрахунок коригування (РК_РЕЗ_3) (п.п. «в» п.п. 97.4 п. 97 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ).
                             Підставою для складання РК_РЕЗ_3 є наявність в електронному кабінеті Повідомлення про завершення розрахунків платників податків за відповідними операціями з експорту товарів, до яких застосовано режим експортного забезпечення (далі – Повідомлення).
                             Після отримання платником в електронному кабінеті Повідомлення, складення РК_РЕЗ_3 (коригування ставки податку і нарахованої суми податку) та його реєстрації в ЄРПН, платник має право скоригувати дані, задекларовані у колонці Б у рядках 2.3.2 та 2.3.3 розділу I «Податкові зобов’язання» податкової декларації з ПДВ (залежно від ставки оподаткування ПДВ).
                             Нормами ПКУ не визначено граничних строків для реєстрації в ЄРПН ПН_РЕЗ та розрахунків коригування до таких ПН_РЕЗ.
                             Водночас, на підставі складеного РК_РЕЗ_3 відбувається коригування суми ПДВ, вказаної в рядках 2.3.2, 2.3.3 податкової декларації з ПДВ. Дані РК_РЕЗ_3 повинні бути відображені у складі податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата його реєстрації в ЄРПН.

Актуальні запитання (11.08.2025)

Чи поширюються норми пп. 89 та 90 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України на податкові накладні, складені за щоденними підсумками операцій?

Чи потрібно ФОП після реєстрації в ЄДР за місцем проживання подавати до контролюючого органу за основним місцем обліку Заяву за ф. № 20-ОПП?

Як СГ користуватись сервісом «Інформація про РРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Як СГ користуватись сервісом «Інформація про КОРО», який розміщений у приватній частині Електронного кабінету на вебпорталі ДПС?

Чи може платник податків отримати від контролюючого органу за запитом інформацію, яка відноситься до службової?

Хто визначає черговість продажу об’єктів нерухомого майна?

Діє з 01.12.2024 Чи передбачені терміни для реєстрації РК_РЕЗ_3 в ЄРПН?