Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
126. Військовий збір
Чинна публікація
Коротка:
Доходи, визначені ст. 292 Податкового кодексу України.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є платники єдиного податку третьої групи.
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, визначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (платників єдиного податку третьої групи), є доходи, визначені ст. 292 ПКУ (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку є:
1) для фізичної особи – підприємця – дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;
2) для юридичної особи – будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ;
3) для платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) – обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку.
Згідно із п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону (п. 292.10 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 292.11 ст. 292 ПКУ до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються:
1) суми податку на додану вартість;
2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;
3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;
4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;
5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця;
7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ;
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;
9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;
10) дивіденди, отримані платником єдиного податку – юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ;
11) безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, за умови якщо:
1) такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або до Переліку лікарських засобів, що закуповуються за договорами керованого доступу, затверджених Кабінетом Міністрів України; та
2) такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Так, потрібно, якщо в міжнародному договорі України не передбачено умов, що відміняють чи спрощують формальну процедуру проставлення апостиля або звільняють сам документ від легалізації.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Згідно з абзацом другим п. 103.2 ст. 103 ПКУ застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 ПКУ.
Згідно з п. 103.4 ст. 103 ПКУ підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених у пп. 103.5, 103.6 ст. 103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Пунктом 103.5 ст. 103 ПКУ встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 ПКУ).
Відповідно до ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:
1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
2) адміністративні документи;
3) нотаріальні акти;
4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
У частині першій ст. 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого ст. 4 Гаазької Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Отже, офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого засвідчення шляхом консульської легалізації.
У частині другій ст. 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
На сьогодні між Україною та іншими державами діє більше ніж 70 міжнародних двосторонніх конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування. У зазначених конвенціях (угодах) не міститься положень щодо спрощення процедури або звільнення документів від легалізації.
У п. 30 Висновків і рекомендацій Спеціальної комісії із застосування Гаазької Конвенції, що відбулася у 2021 році, наголошується, що незалежно від формату офіційного документа апостиль, належним чином виданий однією Договірною стороною, відповідно до Конвенції повинен прийматися всіма іншими Договірними сторонами, для яких Конвенція є чинною. Договірні сторони повинні вживати активних заходів для забезпечення прийняття офіційних документів із електронним апостилем.
На сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права розміщено інформацію щодо держав, у яких запроваджено електронні реєстри, з активними посиланнями на такі реєстри (https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/specialised-sections/operational-e-registers).
Також інформація про сайт, на якому можна перевірити дійсність апостиля, розміщується на самому апостилі.
Відповідно до п. 9 глави 7 розд. І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок № 296/5), нотаріус приймає для вчинення нотаріальних дій електронні документи та паперові копії електронних офіційних документів, що видані уповноваженими органами іноземних держав, з проставленим на них електронним апостилем.
Перевірка дійсності електронного апостиля на цих документах здійснюється за реєстрами країн – учасниць Гаазької Конвенції, відомості про які містяться на офіційному вебсайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права та/або за посиланням на електронний апостиль, наданий особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
Після перевірки електронного апостиля нотаріус роздруковує з відповідного вебсайту документ з електронним апостилем та здійснює заходи, передбачені в п. 10 глави 7 розд. І Порядку № 296/5, а саме на копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка «Згідно з оригіналом», із проставленням дати, підпису нотаріуса.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Згідно зі ст. 38 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» встановлено, що електронні довірчі послуги не можуть визнаватися недійсними лише через те, що вони надані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері електронних довірчих послуг в іноземних державах.
Отже, якщо в міжнародному договорі України не передбачено умов, що відміняють чи спрощують формальну процедуру проставлення апостиля або звільняють сам документ від легалізації, довідка, яка підтверджує, що:
нерезидент є резидентом країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, вважатиметься належним чином легалізованою у разі, якщо оригінал довідки містить апостиль, передбачений у ст. 4 Гаазької Конвенції, та переклад довідки (її копія) нотаріально засвідчений відповідно до вимог глави 8 розд. ІІ Порядку № 296/5.
Довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України в електронному вигляді, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, з проставленим на ній електронним апостилем, вважатиметься належним чином легалізованою за умови нотаріального засвідчення електронного апостиля (шляхом проставляння на копії довідки з електронним апостилем відмітки «Згідно з оригіналом», а також дати, підпису нотаріуса відповідно до вимог пп. 9 – 10 глави 7 розд. І Порядку № 296/5) та нотаріально засвідченого перекладу довідки відповідно до вимог глави 8 розд. ІІ Порядку № 296/5.
Актуальний перелік країн, до офіційних документів яких застосовується процедура засвідчення апостилем, розміщено на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права, за посиланням:
https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/statustable/print/?cid=41;
нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України та яка не є учасником Гаазької Конвенції, видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, вважатиметься належним чином легалізованою за умови наявності консульської легалізації.
Відповідні роз’яснення наведені в листі ДПС від 26.06.2025 № 16234/7/99-00-21-02-03-07, розміщеному за посиланням: Головна / Законодавство / Податкове законодавство / Листи / Лист ДПС від 26.06.2025 № 16234/7/99-00-21-02-03-07 (https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/listi-dps/79581.html).
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Сума авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді відображається у Додатку ЩАВ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (рядок 26 ЩАВ) (далі – Додаток ЩАВ) у таблиці 1 «Розрахунок авансового внеску за кожний пункт обміну іноземних валют».
Значення рядка 26 таблиці 1 Додатка ЩАВ переноситься до рядка 26 ЩАВ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація).
Сума нарахованих та сплачених авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, яка не перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за такий податковий (звітний) період, враховується у зменшення нарахованої суми податку на прибуток і відображається у рядку 16.5 Додатка ЗП до рядка 16 ЗП Декларації, та розраховується за формулою, передбаченою у примітці 2.
У разі, якщо сума авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, сплачених протягом звітного (податкового) року (рядок 26 ЩАВ Декларації), перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів і не враховується в додатку ЗП до рядка 16 ЗП Декларації в рахунок такого зменшення та не використовується для погашення податкових зобов’язань в наступних податкових (звітних) періодах.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до п. 137.11 ст. 137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств за кожний пункт обміну іноземної валюти, внесений до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти станом на перше число поточного місяця. Авансові внески та податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, визначаються у порядку, передбаченому п. 141.13 ст. 141 ПКУ.
Платники податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі, сплачують щомісяця, не пізніше останнього операційного (банківського) дня поточного місяця, авансовий внесок з податку на прибуток підприємств за кожний пункт обміну іноземної валюти, внесений до Реєстру пунктів обміну іноземної валюти станом на перше число поточного місяця, у розмірі, визначеному п.п. 141.13.2 п. 141.13 ст. 141 ПКУ (п.п. 141.13.1 п. 141.13 ст. 141 ПКУ).
Згідно з п.п. 141.13.3 п. 141.3 ст. 141 ПКУ авансові внески з податку на прибуток підприємств, сплачені відповідно до п. 141.3 ст. 141 ПКУ, є невід’ємною частиною податку на прибуток.
Сплачена протягом звітного (податкового) періоду сума авансових внесків з податку на прибуток підприємств зменшує податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств, розраховані за результатами такого звітного (податкового) періоду за базовою (основною) ставкою, визначеною ст. 136 ПКУ, у сумі, що не перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) період.
У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного (податкового) року, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів.
Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток не підлягає поверненню платнику податку як надміру та/або помилково сплачені податкові зобов’язання, не може бути зарахована в рахунок інших податків і зборів (обов’язкових платежів) та на неї не поширюються положення ст. 43 ПКУ.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому Декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860) (далі – Декларація).
Платники, що здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі у рядку 10 «Особливі відмітки» проставляють відмітку «платника податку, який сплачує авансові внески за кожний пункт обміну іноземної валюти».
Сума авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді відображається у Додатку ЩАВ до Декларації (рядок 26 ЩАВ) (далі – Додаток ЩАВ) у таблиці 1 «Розрахунок авансового внеску за кожний пункт обміну іноземних валют».
В таблиці 1 «Розрахунок авансового внеску за кожний пункт обміну іноземних валют» відображається, зокрема:
сума авансового внеску (графа 5), яка розраховується за формулою, передбаченою у примітці 2;
загальна сума авансового внеску з пунктів обміну іноземних валют, сплачена у звітному (податковому) періоді (рядок 26).
Значення рядка 26 таблиці 1 Додатка ЩАВ переноситься до рядка 26 ЩАВ Декларації.
У рядку 27 Декларації відображається сума авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, що нарахована та сплачена у попередньому звітному (податковому) періоді поточного року, з урахуванням уточнень (р. 26 Декларації за попередній звітний (податковий) період поточного року).
Рядок 28 Декларації заповнюється платниками податку, які подають звітність поквартально та за рік.
У платників, у яких базовим звітним (податковим) періодом є календарний рік, рядок 19 (22, 25, 28) дорівнює рядку 17 (20 АВ, 23 ПН, 26 ЩАВ) Декларації.
Платники податку, які подають звітність поквартально у рядку 28 Декларації (рядок 26 ЩАВ - рядок 27) відображають суму авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, нараховану за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Сума нарахованих та сплачених авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, яка не перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за такий податковий (звітний) період, враховується у зменшення нарахованої суми податку на прибуток і відображається у рядку 16.5 Додатка ЗП до рядка 16 ЗП Декларації, та розраховується за формулою, передбаченою у примітці 2.
У разі, якщо сума авансових внесків з пунктів обміну іноземних валют, сплачених протягом звітного (податкового) року (рядок 26 ЩАВ Декларації), перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання за такий податковий (звітний) рік, сума такого перевищення не переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів і не враховується в додатку ЗП до рядка 16 ЗП Декларації в рахунок такого зменшення та не використовується для погашення податкових зобов’язань в наступних податкових (звітних) періодах.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Надання роз’яснень стосовно законодавства про працю в частині заповнення та подання повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору знаходиться в правовому полі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.
Згідно з Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а cаме: Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ).
При цьому штрафи, зазначені в частині другій ст. 265 КЗпП, накладаються Держпраці, у порядку, визначеному КМУ.
Повна:
Згідно з частиною третьою ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ (далі – КЗпП) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ).
З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ (частина друга ст. 173 прим. 3 КЗпП).
Крім того, згідно з частиною першою ст. 23 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), який визначає організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті, до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидент Дія Сіті повідомляє про укладення гіг-контракту центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, в порядку, встановленому КМУ.
Кабінет Міністрів України постановою від 17 червня 2015 року № 413 визначив Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником (далі – Постанова № 413).
Тобто, відповідно до положень Постанови № 413 органи ДПС лише приймають від власників підприємств, установ, організацій чи фізичних осіб та/або резидентів Дія Сіті повідомлення про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником (далі – Повідомлення), проте не регулюють питання трудових відносин, встановлених ст. 24, частиною другою ст. 173 прим. 3 КЗпП та частиною першою ст. 23 Закону № 1667.
Відповідно до абзацу шостого п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903, Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.
Отже, надання роз’яснень стосовно законодавства про працю в частині заповнення та подання Повідомлення знаходиться в правовому полі Мінекономіки.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці).
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює Держпраці, у порядку, визначеному КМУ (ст. 259 КЗпП).
При цьому штрафи, зазначені в частині другій ст. 265 КЗпП, накладаються Держпраці, у порядку, визначеному КМУ.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
За умови документального підтвердження дати отримання іноземних доходів (сплати податку) розрахунок ПДФО проводиться із суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року та перераховується у гривні за валютним курсом Національного банку України (далі – НБУ), що діє на момент отримання таких доходів або сплати податку згідно з довідкою відповідного державного органу країни, де отримується такий дохід.
Якщо дата отримання іноземних доходів документально не підтверджена, то ПДФО розраховується із загальної суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року, при цьому такі доходи вважаються такими, що отримані у останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на 31 грудня звітного року.
Повна:
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, п.п. 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11 прим. 1.1 ст. 170.11 прим. 1 ПКУ.
З метою усунення подвійного оподаткування суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ (п. 13.4 ст. 13 ПКУ).
Відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Згідно з абзацом першим п.п. 170.11.2. п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній Декларації.
Водночас, сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
При цьому, згідно з п. 164.4 ст. 164 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України (далі – НБУ), що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (абзац другий п.п. 170.11.2. п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами затверджені форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція).
Згідно з п. 5 розд. ІІІ Інструкції у розд. V «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб / військового збору» Декларації в рядку 18 вказується сума податків, сплачених за кордоном, на яку платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов’язання згідно з п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ, згідно з яким сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суми податку, обчисленої на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.
Значення рядка 18 розд. V Декларації не має перевищувати значення рядка 13 розд. V Декларації. При цьому, в рядку 13 вказується загальна сума податкових зобов’язань з ПДФО, яка дорівнює значенню графи 6 рядка 10 розд. ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації.
Враховуючи викладене, за умови документального підтвердження дати отримання іноземних доходів (сплати податку) розрахунок ПДФО проводиться із суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року та перераховується у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент отримання таких доходів або сплати податку згідно з довідкою відповідного державного органу країни, де отримується такий дохід.
Водночас, якщо дата отримання іноземних доходів документально не підтверджена, то податок розраховується із загальної суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року, при цьому такі доходи вважаються такими, що отримані у останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на 31 грудня звітного року.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Для цілей класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України».
З питання правильності визначення коду товарної класифікації згідно з УКТЗЕД для товарів, що поставляються в наборі/комплекті при оформленні документів (у тому числі податкових накладних) пропонуємо звертатись до Торгово-промислової палати України (їх регіональних відділень) або науково – дослідних інститутів судових експертиз.
Довідник умовних кодів товарів розміщено на головній сторінці офіційного вебпорталу Державної податкової служби України в рубриці Головна/Довідники, Реєстри, Переліки/Довідники/Довідник умовних кодів товарів (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/288992.html).
Повна:
Відповідно до п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити як код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг – код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду
Для цілей класифікації товарів використовують Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України».
З питання правильності визначення коду товарної класифікації згідно з УКТЗЕД для товарів, що поставляються в наборі/комплекті при оформленні документів (у тому числі податкових накладних) пропонуємо звертатись до Торгово-промислової палати України (їх регіональних відділень) або науково – дослідних інститутів судових експертиз.
Ведення Державного класифікатора продукції та послуг (далі – ДКПП) здійснює Державне підприємство «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем». При визначенні коду послуги потрібно користуватись Класифікатором ДК 016:2010.
З питання правильності визначення кодів згідно з ДКПП пропонуємо звертатись до Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства.
Згідно з п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, Державна податкова служба України визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному вебпорталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до ст. 201 ПКУ.
Довідник умовних кодів товарів розміщено на головній сторінці офіційного вебпорталу Державної податкової служби України в рубриці Головна/Довідники, Реєстри, Переліки/Довідники/Довідник умовних кодів товарів (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/288992.html).
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Так, якщо товари (уламкові авіаційні боєприпаси) належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених п. 29 ст. 1 Закону України від 17 липня 2020 року № 808-IX «Про оборонні закупівлі» та класифікується за товарними позиціями 9306 90 10 00 згідно з УКТ ЗЕД, то операції підприємства з постачання таких товарів на митній території України, що здійснюються у межах державного контракту, підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 4 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України за умови, що підприємство є виконавцем / співвиконавцем державного контракту (договору) у межах якого відбувається таке постачання.
Повна:
Правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель визначено Законом України від 17 липня 2020 року № 808-IX «Про оборонні закупівлі» (далі – Закон № 808).
Якщо товари (уламкові авіаційні боєприпаси) належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених п. 29 ст. 1 Закону № 808, та класифікується за товарними позиціями 9306 90 10 00 згідно з УКТ ЗЕД, то операції підприємства з постачання таких товарів на митній території України, що здійснюються у межах державного контракту, підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 4 п. 32 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за умови, що підприємство є виконавцем / співвиконавцем державного контракту (договору) у межах якого відбувається таке постачання.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Так, мають право.
Повна:
Підпунктом 2 п. 58 розд. VI Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі – Положення № 148), визначено, що готівка, яка надходить до кас, повинна своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися.
Відповідно до п. 11 розд. ІІ Положення № 148 оприбуткуванням готівки в касах установ / підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ / підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками / електронними фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) – у разі її використання на період виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії). Установа / підприємство визначає місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі.
Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ / підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням програмних РРО (далі – ПРРО) без ведення касової книги, є забезпечення щоденного створення засобами ПРРО у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків та подання їх до фіскального сервера засобами телекомунікацій, а також направлення створених ПРРО електронних розрахункових документів та повідомлень для їх реєстрації і довгострокового зберігання до фіскального сервера.
Оприбуткуванням готівки в касах суб’єктів господарювання, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням КОРО без застосування РРО, є занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.
Оприбуткування та облік фізичними особами – підприємцями отриманих доходів здійснюється в книгах обліку доходів і витрат / у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів у порядку, визначеному ПКУ.
Згідно з п. 12 розд. ІІ Положення № 148 установа / підприємство на підставі Положення № 148 зобов’язане розробити та затвердити внутрішнім документом порядок оприбуткування готівки в касі установи / підприємства, у якому максимально врахувати особливості роботи як установи / підприємства, так і його відокремлених підрозділів (внутрішній трудовий розпорядок, режим роботи, графіки змінності, порядок та особливості здавання готівкової виручки (готівки) до банку). Для відокремлених підрозділів установи / підприємства порядок оприбуткування готівки в касі встановлюється та доводиться внутрішніми документами установи / підприємства. Розроблений порядок повинен відповідати вимогам Положення № 148 та не суперечити законодавству України.
Установа / підприємство відповідно до вимог Положення № 148 зобов’язана(е) визначити та затвердити внутрішнім документом місце та спосіб зберігання відокремленими підрозділами щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) у електронній формі, формат їх зберігання, який має забезпечувати візуальний перегляд щоденних Z-звітів представниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, а також відповідальну за зберігання цих чеків особу.
Пунктом 40 розд. IV Положення № 148 визначено, що касир здійснює записи в касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються.
Підприємства, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства – юридичної особи (у тому числі у вихідні та святкові дні), внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства – юридичної особи відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до абзацу четвертого п. 39 розд. IV Положення № 148 відокремлені підрозділи установ / підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або розрахункової книжки та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касової книги не ведуть.
Одночасно слід зазначити, що згідно з абзацом першим п. 15 розд. ІІ Положення № 148 готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається установами / підприємствами для її зарахування на власні рахунки таких установ / підприємств, відкриті ними в надавачів платіжних послуг. Відокремлені підрозділи установ / підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або надавачів платіжних послуг, комерційних агентів із приймання готівки для її переказу і зарахування на відповідні рахунки юридичних осіб.
Згідно з п. 29 розд. III Положення № 148 видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.
Враховуючи викладене, відокремлені підрозділи установ / підприємств, відокремлені підрозділи установ / підприємств, які використовують РРО та/або ПРРО, або РК, ведуть КОРО, мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до надавачів платіжних послуг, комерційних агентів із приймання готівки через інкасаторів без її оприбуткування в касі установи / підприємства.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
За наявності довідки компетентного органу іншої держави платник податку має право зменшити суму визначеного в річній податковій декларації податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб на суму сплаченого податку за кордоном.
Водночас, оскільки норми Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень не поширюються на військовий збір, то відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України буде підлягати оподаткуванню військовим збором.
Повна:
Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи – резиденти, які отримують іноземні доходи. Об’єктом оподаткування є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Підпунктом 14.1.55 п. 14.1 ст 14 ПКУ визначено, що дохід, отриманий з джерел за межами України – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди.
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 ПКУ, п.п. 170.11.1 якого визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація), та оподатковується за ставкою податку на доходи фізичних осіб (далі – податок), визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім окремих випадків, передбачених п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПКУ.
Водночас, відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПКУ якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ).
Слід зазначити, що відповідно до п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Згідно з п. 13.5 ст. 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування (далі – Довідка). Зазначена Довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Отже, за наявності довідки компетентного органу іншої держави платник податку має право зменшити суму визначеного в річній податковій декларації податкових зобов’язань з податку на суму сплаченого податку за кордоном.
Разом з тим, оскільки норми Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень не поширюються на військовий збір, то відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України буде підлягати оподаткуванню військовим збором.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Зазначена норма передбачає звільнення від оподаткування суми (вартості) благодійної допомоги при виплаті (наданні) її міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на користь безпосередньо фізичним особам.
Повна:
Відповідно до п.п. 165.1.56 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI сума (вартість) благодійної допомоги, яка виплачена (надана) міжнародними благодійними організаціями (їх філіями, представництвами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на користь:
фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція (за винятком територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження), та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах та взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад;
фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад;
фізичних осіб, які мешкають (мешкали) у населених пунктах, на території яких проводяться (проводилися) бойові дії під час дії воєнного, надзвичайного стану, та/або вимушено покинули місце проживання (тимчасово переміщені особи), у зв’язку з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у тому числі у зв’язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, підтвердженими у встановленому законом порядку.
Отже, зазначена норма передбачає звільнення від оподаткування суми (вартості) благодійної допомоги при виплаті (наданні) її міжнародними благодійними організаціями (їх філіями представництвами), перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на користь безпосередньо фізичним особам.
112. Зовнішньоекономічна діяльність
Чинна публікація
Коротка:
Не нараховується за умови отримання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин від Торгово-промислової палати України (далі – ТПП) чи регіональної ТПП із зазначенням періоду дії таких обставин.
Звертаємо увагу, що наявність сертифіката ТПП про форс-мажор не є безумовною підставою для звільнення платника від відповідальності.
Під час документальної перевірки також оцінюється:
реальність, надзвичайність та невідворотність обставин;
фактичний вплив обставин на можливість виконання договірних зобов’язань, як резидентом так і нерезидентом України.
Загальне посилання на запровадження воєнного стану в Україні, недостатньо.
У сертифікаті повинно бути чітко вказано, як саме обставини вплинули на неможливість виконання зовнішньоекономічної операції за конкретним договором і протягом якого терміну тривали такі обставини.
Повна:
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).
Відповідно до частини першої ст. 13 Закону № 2473 Національний банк України (далі – НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлено п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 , і становлять 365 календарних днів.
У зв’язку з введенням Указом Президента України вiд 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні, Правлінням НБУ прийнято Постанову вiд 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів. Для операцій, що проведені до 05.04.2022, граничні строки розрахунків становлять 365 календарних днів.
Згідно з п. 1 прим. 2 постанови Правління НБУ від 14 травня 2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів, що класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД: 1001, 1002, 1003, 1004, 1005, 1201, 1205, 1206 00, 1507, 1512, 1514, 2306, становлять:
1) 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 11 листопада 2023 року до 11 липня 2024 року включно;
2) 120 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 12 липня 2024 року.
Порушення резидентами граничного строку розрахунків, згідно із частиною п’ятою ст. 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відс. суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.
Відповідно до частини шостої ст. 13 Закону № 2473, у разі якщо виконання договору за операціями з імпорту товарів зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого НБУ, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Тобто, одна із сторін договору повинна довести, що наявні обставини (введення воєнного стану чи початку бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов’язання та унеможливлюють після постачання товару або здійснення авансового платежу отримати резидентами валютної виручки або поставку їм імпортного товару на невизначений строк, а також з метою не нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у період дії форс-мажорних обставин необхідно засвідчити даний факт відповідною довідкою уповноваженої організації (органу) країни нерезидента та/або сертифікатом Торгово-промислової палити України.
Пунктом 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою (далі – ТПП) України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі – Регламент ТПП) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14 прим. 1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов’язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідним договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Згідно з Регламентом ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачі сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.
Звертаємо увагу, що наявність сертифіката ТПП про форс-мажор не є безумовною підставою для звільнення платника від відповідальності.
Податкова служба під час документальних перевірок оцінює дію форс-мажорних обставин на:
реальність, надзвичайність та невідворотність;
фактичний вплив таких обставин на можливість виконання конкретних договірних зобов’язань;
співвідношення строків дії форс-мажору зі встановленими НБУ граничними строками розрахунків.
Загальне посилання на воєнний стан недостатньо. У сертифікаті повинно бути чітко вказано, як саме ці обставини вплинули на неможливість виконання зовнішньоекономічної операції за конкретним договором і в який термін. Без цього, документ може бути визнаний недостатнім доказом.
Такий підхід відповідає нормам валютного законодавства та підтверджений судовою практикою, зокрема постановами Верховного Суду у справах № 260/92/19, № 904/3886/21, № 922/854/21, № 240/25642/22, № 520/2941/24.
Враховуючи викладене вище, вимоги Закону № 2473 і Регламенту ТПП, а також початок бойових дій на території України, для можливого звільнення платника податків від відповідальності за порушення встановлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів з обґрунтуванням неможливості виконання зовнішньоекономічного контракту, засвідчується ТПП України або його регіональними ТПП шляхом видачі сертифікату про наявність форс-мажорних обставин із зазначенням періоду дії таких обставин.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Документ не є розрахунковим у разі відсутності в ньому хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення.
За рішенням контролюючих органів до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
за порушення вчинене вперше – 100 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями;
за кожне наступне вчинене порушення – 150 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями.
Також, за зазначені порушення посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, притягуються до адміністративної відповідальності.
Повна:
Відповідно до ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, та надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
Форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов’язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13).
Обов’язкові реквізити фіскального чека визначені п. 2 розд. II Положення № 13. При цьому у фіскальному чеку зазначаються обов’язкові реквізити, зокрема: назва та адреса господарської одиниці; назва товару (послуги) / спрощена назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ; код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством); ставки та суми ПДВ та акцизного податку.
Крім того, для суб’єктів господарювання роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (суб’єкти господарювання, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ), фіскальний чек повинен містити окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальну суму такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 22). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. За потреби дозволяється використовувати скорочення.
Разом з тим, у разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. I Положення № 13).
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 встановлено, що за порушення вимог Закону № 265 до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (далі – РК) на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:
100 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, – за порушення, вчинене вперше;
150 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, – за кожне наступне порушення.
Разом з тим, відповідно до п. 12 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 суб’єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог Закону № 265, вчинені ними у період з 01 січня 2022 року до 01 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі / продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.
Згідно з п. 14 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 починаючи з 01 жовтня 2023 року суб’єкти господарювання звільняються від відповідальності за вчинені ними порушення вимог Закону № 265 (крім порушень порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів), вчинені ними при продажу товарів, наданні послуг на:
тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, - по дату завершення тимчасової окупації відповідних територій;
територіях активних бойових дій, - по дату завершення бойових дій на відповідних територіях;
територіях можливих бойових дій, - по дату припинення можливості бойових дій на відповідних територіях.
Дати завершення бойових дій, дати завершення тимчасової окупації, дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Також, за порушення вимог Закону № 265 посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності (ст. 26 Закону № 265).
Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х до осіб, які здійснюють розрахункові операції з порушенням встановленого законом порядку проведення розрахунків, застосовується штраф в розмірі від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Договори про спільну діяльність, договори управління майном та угоди про розподіл продукції (далі – Договір) знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку, а також у разі втрати ознак платника податку, які визначені Податковим кодексом України, за умови відсутності грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення (для договорів про спільну діяльність та договорів управління майном).
Для зняття з обліку Договору уповноважена особа (управитель майна, інвестор) зобов’язана протягом трьох робочих днів з дня припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети Договору подати до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:
заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП;
документ, підтверджуючий припинення, розірвання, закінчення строку дії чи досягнення мети Договору.
Подана заява за формою № 8-ОПП є підставою для прийняття рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків.
У разі відсутності заборгованості, грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення, договір знімається з обліку в органах ДПС. Після зняття з обліку, за зверненням уповноваженій особі (управителю майна, інвестору) контролюючим органом видається довідка про зняття з обліку платника податків за формою № 12-ОПП.
Повна:
Відповідно до п. 67.4 ст. 67 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) та п. 11.20 розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588), договори про спільну діяльність, договори управління майном та угоди про розподіл продукції (далі – Договір) знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку, а також у разі втрати ознак платника податку, які визначені ПКУ, за умови відсутності грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення (для договорів про спільну діяльність та договорів управління майном).
У разі надходження до контролюючого органу судового рішення, інформації щодо прийняття судом рішення або документів, що підтверджують наявність підстав для зняття з обліку Договору, заява про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП (далі – заява за ф. № 8-ОПП) може не подаватись.
У разі анулювання реєстрації платником ПДВ уповноваженої особи за договором про спільну діяльність або управителя майна за договором управління майном підставою для зняття з обліку може бути відповідна заява або рішення про таке анулювання.
Для зняття з обліку Договору уповноважена особа (управитель майна, інвестор) зобов’язана подати до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:
заяву за ф. № 8-ОПП;
документ, підтверджуючий припинення, розірвання, закінчення строку дії чи досягнення мети Договору.
Згідно з п.п. 16.1.10 п. 16.1 ст. 165 ПКУ та п. 11.2 розд. ХІ Порядку № 1588 заява за ф. № 8-ОПП та копії документів подаються до контролюючого органу протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, та можуть бути подані в із таких способів: особисто платником податків або представником, уповноваженою на це особою; поштою; технічними засобами електронних комунікацій, зокрема через електронний кабінет, в електронній формі з дотриманням вимог Законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Підпунктом 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ визначено обставини, за якими можуть проводитись документальні позапланові виїзні перевірки платника податків, зокрема, у разі коли подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Згідно з нормами ПКУ та розд. ХІ Порядку № 1588 у разі подання заяви про зняття з обліку в контролюючих органах Договору, у тому числі якщо цей Договір визнано недійсним в судовому порядку, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.
У разі відсутності заборгованості, грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення, Договір знімається з обліку в органах ДПС. Після зняття з обліку, за зверненням уповноваженій особі (управителю майна, інвестору) контролюючим органом видається довідка про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка та повна відповіді ідентичні.
З питання визначення статусу співвиконавця державного контракту та документального підтвердження такого статусу платникам податку необхідно звертатися до Міністерства оборони України як до головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
0,08 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж за кожний окремий реєстратор розрахункових операцій, програмний реєстратор розрахункових операцій, що зареєстровані за місцем торгівлі.
Повна:
Місцем роздрібної торгівлі відповідно до частини п’ятдесят першої п. 1 ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817-ІХ) вважається місце реалізації товарів (продукції), у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, в якому проводяться розрахункові операції, або місце реалізації товарів (продукції), з якого здійснюється їх відвантаження для подальшої доставки до кінцевих споживачів.
Відповідно до частини першої п. 1 ст. 52 Закону № 3817-IX встановлено окремі розміри річної плати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, за кожний окремий реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО), що зареєстровані за місцем торгівлі, залежно від дотримання суб’єктами господарювання визначених вимог, зокрема:
знаходження місць торгівлі на території сіл і селищ (крім торговельних залів площею понад 500 метрів квадратних на території сіл і селищ, які знаходяться на відстані до 50 кілометрів за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей, міст Києва і Севастополя) – 0,08 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж;
інші (у тому числі торговельні зали площею понад 500 метрів квадратних, що знаходяться на території сіл і селищ у межах території міст або за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей, міст Києва і Севастополя на відстані до 50 кілометрів) – 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж.
Враховуючи наведене, для визначення розміру річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями має бути одночасно враховано як фактичне розташування місць торгівлі (або на території сіл і селищ, або у межах території міст та населених пунктів – адміністративних центрів областей, міст Києва і Севастополя, у тому числі сіл і селищ на відстані до 50 кілометрів) так і їх площа, зокрема наявність у суб’єкта господарювання торговельних залів площею понад 500 метрів квадратних.
Відповідно, для місця торгівлі з площею торговельного залу 40 метрів квадратних, розташованого на відстані 47 кілометрів від обласного центру, розмір річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за кожний окремий РРО, ПРРО, що зареєстровані за місцем торгівлі, становитиме 0,08 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому здійснюється платіж.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Якщо релігійна організація (церква) підпадає під визначення благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства, то на операції такої релігійної організації (церкви) з передачі благодійної допомоги дитячому будинку поширюватиметься режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановлений п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (за умови дотримання також інших вимог, визначених у такому підпункті ПКУ).
Якщо релігійна організація (церква) не підпадає під визначення благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства, то на операції релігійна організація (церква) з передачі благодійної допомоги дитячому будинку не поширюватиметься режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 ПКУ.
Повна:
З огляду на норми п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) умовами для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ до операції з надання благодійної допомоги є, зокрема, надання допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.
Якщо релігійна організація (церква) підпадає під визначення благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства, то на операції такої релігійної організації (церкви) з передачі благодійної допомоги дитячому будинку поширюватиметься режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановлений п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 ПКУ (за умови дотримання також інших вимог, визначених у такому підпункті ПКУ).
Якщо релігійна організація (церква) не підпадає під визначення благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства, то на операції релігійна організація (церква) з передачі благодійної допомоги дитячому будинку не поширюватиметься режим звільнення від оподаткування ПДВ, встановлений п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 ПКУ.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Не виникає, якщо операції з постачання товарів (у тому числі товарів оборонного призначення) здійснюються у межах державного контракту (договору) з оборонних закупівель.
Виникає, якщо постачання здійснюється не за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель.
Повна:
Якщо операції з постачання товарів (у тому числі товарів оборонного призначення), що підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктами 4 і 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), здійснюються у межах державного контракту (договору) з оборонних закупівель, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 ПКУ, не виникає.
Якщо операції з постачання товарів (у тому числі товарів оборонного призначення), підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктами 4 і 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, але при цьому таке постачання здійснюється не за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель, то виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 ПКУ.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Питання обов’язку самостійного відстеження фізичною особою – підприємцем інформації про перейменування вулиці не належить до компетенції ДПС.
Повна:
На підставі внесених змін до даних правовстановлювальних документів та/або у зв’язку зі зміною назви міста / вулиці для перереєстрації реєстраторів розрахункових операцій / програмних реєстраторів розрахункових операцій суб’єкту господарювання необхідно подати заяву про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП, з позначкою «3 – зміна відомостей про об’єкт оподаткування», у якому зазначити оновлені дані про місцезнаходження об’єкта оподаткування.
Після цього, керуючись підпунктами 1, 2 глави 3 розд. ІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918/29048 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» / підпунктами 8, 10 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2020 за № 635/34918, платнику податків необхідно подати заяву про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-РРО / заяву про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО з позначкою «перереєстрація», зазначивши оновлені дані про адресу господарської одиниці у розд. 3 «Дані щодо господарської одиниці».
Питання обов’язку самостійного відстеження фізичною особою-підприємцем інформації про перейменування вулиці не належить до компетенції ДПС.
110. Транспортний податок
Чинна публікація
Коротка:
Якщо Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком, розміщений на вебпорталі, із врахуванням змін та доповнень, внесених Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, у тому числі після 1 лютого податкового (звітного) року, містить транспортний засіб з параметрами, що відповідають легковому автомобілю власника, то такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком у звітному періоді починаючи з 1 січня податкового (звітного) року.
Повна:
Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки), за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Мінекономіки, на своєму вебпорталі розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі – Перелік), який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (далі – Методика).
Відповідно до абзацу другого п. 13 Методики у разі відсутності на вебпорталі Мінекономіки інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономіки за зверненням Державної податкової служби України та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює Перелік, зазначений в абзаці першому п. 13 Методики, такою інформацією та розміщує її на своєму вебпорталі.
Разом з тим, власник легкового автомобіля може отримати інформацію з вебпорталу Мінекономіки про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального (п. 14 Методики).
Враховуючи викладене, визначальною ознакою віднесення транспортного засобу до об’єкта оподаткування транспортним податком є наявність його у Переліку.
При цьому, якщо Мінекономіки доповнює Перелік відповідним легковим автомобілем, у тому числі після 1 лютого податкового (звітного) року, то такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком починаючи з 1 січня податкового (звітного) року.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Так, підлягають за умови, що платник є співвиконавцем у розумінні норм, визначених Законом України «Про оборонні закупівлі» (далі – Закон), а товари належать до товарів оборонного призначення у розумінні норм, визначених п. 29 частини першої ст. 1 Закону, та класифікуються за групою товарів, зазначених у п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ.
Повна:
Відповідно до п.п. 4 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п. 29 частини першої ст. 1 Закону України 17 липня 2020 року № 808-IX «Про оборонні закупівлі» (далі – Закон № 808), що класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими в абзацах «а» – «н» п.п. 4 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
Згідно з пунктами 2, 10, 17, 28 та 29 частини першої ст. 1 розд. І Закону № 808:
виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель (далі – виконавець державного контракту (договору) – суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або іноземний суб’єкт господарювання (інша іноземна юридична особа) чи об’єднання юридичних осіб, з якими укладено державний контракт (договір) за результатами проведення закупівель, визначених Законом № 808;
державні замовники у сфері оборони (далі – державні замовники) – визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України;
державний контракт (договір) (далі – державний контракт (договір)) – угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення;
співвиконавці / субпідрядники – суб’єкти господарювання незалежно від їх форми власності, іноземні суб’єкти господарювання, які залучаються виконавцями державних контрактів (договорів) на підставі договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), до виконання укладених із державним замовником державних контрактів (договорів);
товари оборонного призначення – озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби з розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв’язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп’ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з п. 10 частини першої ст. 1 розд. І Закону № 808, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.
Відповідно до ст. 8 Закону № 808 виконавець державного контракту (договору), зокрема:
поставляє товари, виконує роботи та надає послуги оборонного призначення відповідно до умов державного контракту (договору);
залучає до виконання державного контракту (договору) співвиконавців /субпідрядників оборонних закупівель.
Таким чином, операції співвиконавця державного контракту (договору) з постачання виконавцю державного контракту (договору) товарів оборонного призначення на митній території України, що здійснюються у межах виконання державного контракту (договору), з подальшим їх отриманням замовником у сфері оборони підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 4 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ якщо товари належать до категорії товарів оборонного призначення, визначених такими згідно з п. 29 частини першої ст. 1 Закону № 808, та класифікуються за групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, перерахованими у такому підпункті (з урахуванням визначених у вказаному підпункті ПКУ обмежень).
