Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності
Чинна публікація
Коротка:
Виправлення (уточнення) сум податкового зобов’язання здійснюється у розд. VI податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), де:
в рядку 26 вказується сума штрафу, яка розраховується платником податку самостійно у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (далі – ПКУ);
в рядку 27 – сума пені, нарахована платником податку самостійно відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ та/або ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Водночас, тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
Повна:
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.
У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями.
Уточнення (виправлення) сум податкового зобов’язання фізичних осіб – підприємців при самостійному виявленні помилок здійснюється у розд. VI «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» податкової декларації, де вказується сума, на яку збільшується (зменшується) податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб або військового збору у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
При цьому, в рядку 26 розд. VI податкової декларації вказується сума штрафу, яка обчислюється платником податку самостійно у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ.
Сума пені, нарахована платником податку у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, вказується у рядку 27 розд. VI податкової декларації відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ та/або ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», нарахування якої розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання.
Водночас, п.п. 69.38 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Не є об’єктом оподаткування вартість дарунків, яка у розрахунку на місяць не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року.
Разом з тим, якщо вартість дарунків перевищує вказаний розмір, то дохід у вигляді суми такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо і оподатковується податком на доходи фізичних осіб з урахуванням положень п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). При цьому юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені ПКУ, зокрема, щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб з зазначених доходів.
Повна:
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Особливості оподаткування доходів спеціалістів резидента Дія Сіті встановлені п. 170.14 прим. 1 ст. 170 ПКУ, відповідно до п.п. 170.14 прим. 1.1 якого податковим агентом платника податку – спеціаліста резидента Дія Сіті під час нарахування (виплати) на його користь доходів у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами чи у зв’язку з виконанням гіг-контракту, укладеного у порядку, передбаченому Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), є резиденти Дія Сіті.
Згідно з п.п. 170.14 прим. 1.2 п. 170.14 прим. 1 ст. 170 ПКУ за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ, оподатковуються доходи платника податку – спеціаліста резидента Дія Сіті, що виплачуються на його користь резидентом Дія Сіті у вигляді:
а) заробітної плати;
б) винагороди за гіг-контрактом, укладеним у порядку, передбаченому Законом № 1667, у тому числі винагороди за створення та перехід прав на твори, створені за замовленням;
в) авторської винагороди за створення службового твору та перехід прав на службові твори.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ) (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Водночас ст. 165 ПКУ встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) – у частині, що не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 01 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (п.п. 165.1.39 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Враховуючи викладене, при наданні юридичною особою дарунків фізичній особі в негрошовій формі не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вартість дарунків, наданих такому платнику юридичною особою, яка у розрахунку на місяць не перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного податкового року.
Разом з тим, якщо вартість дарунків перевищує вказаний розмір, то дохід у вигляді суми такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як додаткове благо і оподатковується податком на доходи фізичних осіб з урахуванням положень п. 164.5 ст. 164 ПКУ. При цьому юридична особа у разі виникнення доходу у фізичної особи зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені ПКУ, зокрема, щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб з зазначених доходів.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Не включаються до бази оподаткування, якщо такі операції підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) або не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно зі ст. 165 розд. IV ПКУ та/або не оподатковуються згідно з п. 170.7 ст. 170 розд. IV ПКУ.
Повна:
Відповідно до пп. 5.1 – 5.3 ст. 5 розд. І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розд. І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму Дія Сіті, що запроваджується з метою стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів визначено Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667).
Згідно з пп. 1, 2 та 11 частини першої ст. 1 Закону № 1667:
гіг-контракт – цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов’язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов’язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розд. V Закону № 1667;
гіг-спеціаліст – фізична особа, яка за гіг-контрактом є підрядником та/або виконавцем;
резидент Дія Сіті – юридична особа, яка відповідно до Закону № 1667 набула статусу резидента Дія Сіті та згідно з інформацією, що міститься у реєстрі Дія Сіті, перебуває у зазначеному статусі.
Відповідно до частини шостої ст. 20 Закону № 1667 резидент Дія Сіті забезпечує гіг-спеціаліста обладнанням та іншими засобами, необхідними для виконання робіт (надання послуг), якщо інше не передбачено гіг-контрактом.
Особливості застосування до резидента Дія Сіті спеціальних умов оподаткування, день початку і день припинення застосування таких умов визначаються ПКУ (частина сьома ст. 2 Закону № 1667).
Спеціалісти резидента Дія Сіті – гіг-спеціалісти, що виконують роботу (надають послуги) на замовлення та на користь (в інтересах) резидента Дія Сіті на підставі гіг-контракту, укладеного в порядку, передбаченому Законом № 1667, та/або особи, які перебувають із резидентом Дія Сіті у трудових відносинах (п.п. 14.1.283 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПКУ).
Відповідно до п. 135.2 ст. 135 розд. ІІІ ПКУ базою оподаткування операцій резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є грошове вираження об’єкта оподаткування, розрахованого за правилами, визначеними п. 135.2 ст. 135 ПКУ та п.п. 141.9 прим. 1.3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 розд. ІІІ ПКУ. У разі здійснення операцій, які є об’єктом оподаткування, у формі, відмінній від грошової, базою оподаткування є вартість такої операції, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.
Згідно з п.п. 135.2.1.6 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 розд. ІІІ ПКУ до бази оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах включається, зокрема, вартість майна (робіт, послуг), наданого (наданих) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, без висування вимог щодо компенсації його (їх)вартості (у тому числі безоплатно наданих товарів (робіт, послуг), за винятком:
а) наданого (наданих) неприбутковим організаціям, оподаткування операцій з якими регулюється підпунктами 135.2.1.8 і 135.2.1.81 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 розд. ІІІ ПКУ;
б) розповсюдженого (розповсюджених) резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах (у тому числі із залученням третіх осіб) під час проведення рекламних(маркетингових) заходів, за умови що звичайна ціна одиниці товару (робіт, послуг), що використовується в рекламному (маркетинговому) заході як окрема одиниця розповсюдження, не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених законом на 01 січня податкового (звітного) року;
в) якщо вартість такого майна (робіт, послуг) підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ або не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно із ст. 165 розд. IV ПКУ та/або не оподатковується згідно з п. 170.7 ст. 170 розд. IV ПКУ;
г) додаткових благ, що надаються резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах на користь спеціалістів резидента Дія Сіті, якщо такі додаткові блага не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб через відсутність персоніфікованого обліку;
ґ) суми пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення та страхових платежів, передбачених підпунктами «в» і «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 розд. IV ПКУ.
Для цілей цього підпункту:
безоплатно наданим майном вважається також майно, нестача якого виявлена під час інвентаризації, за умови що балансова вартість такого відсутнього майна станом на дату проведення інвентаризації перевищує 5 відс. сукупної балансової вартості відповідної однорідної групи майна, щодо якого проводиться інвентаризація (крім списання нестачі у межах норм природного убутку), та платник податку не звернувся до відповідних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення чи притягнення винних осіб до відповідальності або не вжив заходів до стягнення суми компенсації із зберігача, страхової компанії тощо у зв’язку з такою нестачею;
однорідна група майна означає сукупність майна, що об’єднується за ознакою однорідності сировини і матеріалу, призначення, способу виробництва тощо. Якщо платником податку визначено однорідну групу майна відповідно до облікової політики підприємства, використовуються відповідні положення облікової політики підприємства.
Отже, у разі якщо операції із надання подарунків гіг-спеціалістам (сертифікат та ноутбук), а також оплати навчання директору, підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ або не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно зі ст. 165 розд. IV ПКУ та/або не оподатковуються згідно з п. 170.7 ст. 170 розд. IV ПКУ, то такі операції не включаються до бази оподаткування резидентів Дія Сіті – платників на особливих умовах.
131. Трансфертне ціноутворення
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не застосовуються.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Форму Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та Порядок складання Звіту про контрольовані операції (далі – Порядок) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8.
Пунктом 2 розд. І Порядку та п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлено, що у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати:
новий Звіт (Звіт з позначкою «звітний новий») до граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період;
уточнюючий Звіт (Звіт з позначкою «уточнюючий») після граничного строку подання Звіту за такий самий звітний період.
Новий та уточнюючий звіти повинні містити повну інформацію про контрольовані операції за звітний рік, як передбачено при складанні основного Звіту (Звіту з позначкою «звітний»).
Подання платником податку уточнюючого Звіту не звільняє від відповідальності, передбаченої пунктами 120.4 і 120.6 ст. 120 ПКУ.
Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати Звіт (уточнюючий Звіт) за звітний період, який перевіряється.
Відповідно до п. 120.4 ст. 120 ПКУ невключення, зокрема, до поданого Звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі 1 відс. суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому Звіті, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Неподання платником податків уточнюючого Звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого п. 120.4 ст. 120 ПКУ, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання уточнюючого Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 120.6 ст. 120 ПКУ визначено, що несвоєчасне подання платником податків, зокрема, Звіту або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому Звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 ПКУ – тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання Звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому Звіті в разі подання уточнюючого Звіту, але не більше суми, що дорівнює одному з двох значень, що є меншим за розміром, – або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року, або 0,5 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції;
ПКУ не передбачено застосування штрафних санкцій у разі самостійного виправлення платником податків методологічних помилок, допущених при складанні Звіту, що не призвели до недекларування або несвоєчасного декларування контрольованих операцій у раніше поданому Звіті.
Водночас, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий Звіт у порядку передбаченому п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ та п. 2 розд. І Порядку.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Так, включається.
Повна:
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) доходом з джерелом їх походження з України – є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Пунктом 292.11 ст. 292 ПКУ визначено суми коштів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку.
Суми коштів, у вигляді бонусів, які надходять на розрахунковий рахунок фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, не віднесено до переліку коштів, які не включаються до складу доходу платників єдиного податку.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Не підлягають оподаткуванню витрати, що не перевищують у 2025 році 4000 грн за кожний місяць навчання та витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівника.
У разі порушення зазначених умов, кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи, прирівнюються до додаткового блага та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.
Повна:
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку, але не вище трикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи.
Згідно з п.п. 165.1.37 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.
Отже, сума коштів сплачених роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за навчання фізичної особи, що не перевищує у 2025 році 24000 грн за кожний місяць навчання та витрати роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) працівника, не включаються до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи.
У разі порушення зазначених умов та в частині перевищення суми, визначеної п.п. 165.1.21 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, кошти, сплачені роботодавцем за навчання фізичної особи, прирівнюються до додаткового блага та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Так, звільняється, за місяці звітного періоду, в яких виконується умови:
наявність основного місця роботи;
роботодавцем сплачено за таку особу єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску.
Перелік роботодавців визначений п. 1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи) застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначається Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно з приписами ст. 7 Основ загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, гіг-спеціалісти, залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667).
Разом з цим, ст. 9 Основ дано визначення терміну страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються законом.
Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Розширений перелік осіб, які підлягають конкретним видам загальнообов’язкового державного соціального страхування, наведено, зокрема, в Законах України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) та від 02 березня 2000 року № 1533-ІІІ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон № 1533).
Пунктом 8 ст. 11 Закону № 1058 визначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхування підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Водночас згідно з абзацом другим частини першої ст. 21 Закону № 1533 період, зокрема, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Тобто особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, належать до числа осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, зокрема, пенсійному страхуванню та страхуванню на випадок безробіття.
Відповідно до ст. 181 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП) відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій ст. 179 КзпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, та зараховується як до загального, так і безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю.
Тобто, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є частиною трудових відносин між роботодавцем та працівником, у зв’язку з чим така відпустка оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця та відповідно до вимог законодавства зараховується до загального / безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР) (абзац третій п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, зокрема для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини (абзац сьомий п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Для платників, зазначених в абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (абзац другий п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Також платниками єдиного внеску є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (є-резидентів) (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464), та особи, що провадять незалежну професійну діяльність (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пп. 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464);
для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
При цьому, особи, зазначені у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом № 1667, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст. 4 Закону № 2464).
Разом з цим, відповідно до абзацу третього п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
На виконання зазначених вимог згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Порядку передбачено, що Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини.
При цьому за осіб, зазначених у п.п. 2 п. 1 Порядку єдиний внесок нараховується на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період (п.п. 2 п. 2 Порядку).
Згідно з п. 3 Порядку визначено, що єдиний внесок нараховується у розмірі 22 відс. суми грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
За осіб, зазначених у підпунктах 1 – 3 п. 1 Порядку, в тому числі у разі отримання декількох видів грошового забезпечення, допомоги або компенсації одночасно, єдиний внесок визначається у розмірі мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом.
Водночас, згідно з п.п. 2 п. 4 Порядку обчислення за осіб, зазначених у підпунктах 2 – 4 п. 1 Порядку (крім осіб, зазначених у п.п.і 3 п. 1 Порядку), здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – Платники), які відповідно до п. 4 Порядку визначені платниками єдиного внеску.
Такі Платники подають до територіальних податкових органів звітність про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціальне страхування України на випадок безробіття.
З огляду на зазначене вище можна дійти висновків, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є частиною трудових відносин між роботодавцем та працівником та зараховується до загального / безперервного стажу роботи, а також стажу роботи за спеціальністю. Зазначене відповідає вимогам Законів №№ 1058, 1533, оскільки протягом зазначеної відпустки такий працівник підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, зокрема, пенсійному страхуванню та страхуванню на випадок безробіття.
Участь у системах загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття забезпечується шляхом сплати платниками (структурними підрозділами з питань соціального захисту) єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску.
Водночас, Платники також наявні в переліку роботодавців, визначених п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.
Враховуючи викладене, за умови, якщо фізична особа – підприємець (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) має основне місце роботи та перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і Платниками за таку особу сплачується єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то в такому випадку фізична особа – підприємець (особа, яка провадить незалежну професійну діяльність) звільняється від сплати єдиного внеску за себе за місяці звітного періоду, за які сплачено у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Шляхом подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), позначивши правильну категорію платника в рядку 8 розд. I, з типом:
«Звітна нова» – якщо помилку було виявлено до закінчення граничного строку її подання за звітний (податковий) період;
«Уточнююча» – якщо помилку було виявлено після закінчення граничного строку подання Декларації.
Повна:
Згідно з абзацом першим п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог п. 169.4 ст. 169 ПКУ, то штрафи, визначені у п. 50.1 ст. 50 ПКУ, не застосовуються (абзац сьомий п. 50.1 ст. 50 ПКУ).
Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями.
Підпунктом 7 п. 1 розд. III Інструкції визначено, що у рядку 8 розд. I Декларації «Загальні відомості» (далі – розд. І Декларації) позначкою «х» позначається одна з категорій платника, зокрема:
– категорія «громадянин» обирається громадянином, який не зареєстрований самозайнятою особою у межах підприємницької або незалежної професійної діяльності;
– категорія «особа, яка декларує право на податкову знижку» обирається фізичною особою, яка в декларації відображає підстави для нарахування податкової знижки відповідно до ст. 166 розд. IV ПКУ;
– категорія «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність / член фермерського господарства» обирається фізичною особою, яка перебуває на обліку як самозайнята особа та провадить незалежну професійну діяльність або є членом фермерського господарства;
– категорія «підприємець» обирається фізичною особою, яка перебуває на обліку як самозайнята особа та провадить підприємницьку діяльність, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.
Тобто, якщо помилку, допущену в рядку 8 «категорія платника» поданої Декларації було виявлено:
– до закінчення граничного строку її подання за звітний (податковий) період, то необхідно подати до контролюючого органу Декларацію з типом «Звітна нова», позначивши правильну категорію платника в рядку 8 розд. I;
– після закінчення граничного строку подання Декларації – необхідно подати Декларацію з типом «Уточнююча», позначивши правильну категорії платника в рядку 8 розд. I.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
При списанні (прощенні) дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо якої створено/не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню згідно з вимогами положень п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
Якщо поворотна фінансова допомога не була повернута та надавачем такої допомоги – платником податку на прибуток прийнято рішення про її прощення, така поворотна допомога набуває статусу безповоротної, і на суму прощеної допомоги підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування у випадках визначених п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у звітному періоді, коли прийнято рішення про таке прощення.
Сума дебіторської заборгованості, по якій закінчено строк позовної давності та яка списана платником податку на прибуток, набуває ознаки безповоротної фінансової допомоги.
Діючими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов’язаною особою, якою задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік і такий платник не оподатковується за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), у тому числі при списанні дебіторської заборгованості визначено у п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Положення абзаців другого і третього п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ не застосовуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відс. акцій (часток) належать державі, облікова політика яких у частині визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності не погоджена з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Слід зазначити, що положення ПКУ не містять розмежування понять товарної та грошової дебіторської заборгованості, а формування резервів сумнівних боргів здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку.
Отже, при списанні (прощенні) дебіторської заборгованості, яка відповідає/не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, щодо якої створено/не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування підлягає коригуванню згідно з вимогами положень п. 139.2 ст. 139 ПКУ.
Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога – це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.
Різниці, які виникають при здійсненні фінансових операцій, визначаються згідно з вимогами ст. 140 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.
Отже, якщо поворотна фінансова допомога не була повернута та надавачем такої допомоги – платником податку на прибуток прийнято рішення про її прощення, така поворотна допомога набуває статусу безповоротної, і на суму прощеної допомоги підлягає збільшенню фінансовий результат до оподаткування у випадках визначених п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у звітному періоді, коли прийнято рішення про таке прощення.
Сума дебіторської заборгованості, по якій закінчено строк позовної давності та яка списана платником податку на прибуток, набуває ознаки безповоротної фінансової допомоги.
Платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат до оподаткування згідно з вимогами п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ на суму списаної дебіторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності та яка визнана у звітному періоді безнадійною, неплатників податку на прибуток (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб) та платників податку на прибуток – пов’язаних осіб, які задекларували від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) період, у якому така заборгованість визнана безнадійною та списана платником податку.
Водночас, діючими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої іншому платнику податку на прибуток на загальних підставах, який не є пов’язаною особою, якою задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за попередній податковий (звітний) рік і такий платник не оподатковується за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не може.
Повна:
Випадки, при виникненні яких може бути складена податкова накладна за щоденними підсумками операцій, визначені п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), а саме:
здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника);
виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
З огляду на норми п. 201.4 ст. 201 ПКУ на суму попередньої оплати (авансу) податкова накладна за щоденними підсумками операцій не може бути складена.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Норми Податкового кодексу України не містять виключень в частині формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, здійсненими у платників податку, у яких в період дії воєнного стану відсутня можливість виконувати свої податкові обов’язки.
Повна:
Зважаючи на те, що строк на включення сум ПДВ до податкового кредиту, встановлений п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), зупинявся до 01.08.2023, перебіг такого строку, починаючи з 01.08.2023, продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023. Зазначені норми ПКУ не містять виключень в частині формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів/послуг, здійсненими у платників податку, у яких в період дії воєнного стану відсутня можливість виконувати свої податкові обов’язки.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Ні – якщо резидент Дія Сіті фактично не постачає директору освітні послуги, а лише здійснює їх оплату безпосередньому постачальнику таких послуг;
так – якщо безпосередньо резидент Дія Сіті постачає (у тому числі на безоплатній основі) директору, як окремому суб’єкту, послуги у розумінні норм п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Повна:
Якщо резидент Дія Сіті фактично не постачає директору освітні послуги, а лише здійснює їх оплату безпосередньому постачальнику таких послуг то, відповідно, для цілей оподаткування ПДВ операція з постачання таких освітніх послуг (у тому числі на безоплатній основі) у такого резидента Дія Сіті не виникає та податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.
Безпосередньо оплата резидентом Дія Сіті вартості освітніх послуг, які будуть надаватися постачальником таких послуг директору, для цілей оподаткування ПДВ не розглядається для резидента Дія Сіті як окрема операція з постачання послуг такому директору.
Водночас, якщо безпосередньо резидент Дія Сіті постачає (у тому числі на безоплатній основі) директору, як окремому суб’єкту, послуги у розумінні норм п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (у тому числі послуги, що споживаються у процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності), то для цілей оподаткування ПДВ така операція розглядається як операція з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не виникає.
Повна:
Якщо вартість придбаних з ПДВ резидентом Дія Сіті товарів у повній мірі включається до складу вартості послуг, операції резидента Дія Сіті з постачання яких підлягають оподаткуванню ПДВ, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI у резидента Дія Сіті не виникає.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Реєстрація податкових накладних складених за щоденними підсумками в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) здійснюється у загальному порядку.
У разі порушення строків, визначених Податковим кодексом України (далі – ПКУ), для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних складених за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг застосування штрафних санкцій буде здійснюватися:
– у розмірах, визначених п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ (в залежності від кількості днів прострочення) – щодо операцій, які оподатковуються за основною ставкою ПДВ або за ставкою 7, 14 відсотків;
– у розмірі, визначеному абзацом сьомим п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ (2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 грн.) – щодо операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ або оподатковуються за нульовою ставкою.
Повна:
Пунктами 89 та 90 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), на період дії воєнного стану збільшено строки реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкових накладних/розрахунків коригування, які мають поденний строк складання/реєстрації, встановлений п. 201.10 ст. 201 ПКУ, та зменшено розміри штрафів за їх порушення.
Нові строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених починаючи з 16 січня 2023 року, становлять:
для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Разом з цим, п. 89 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ не передбачено збільшення строку для реєстрації в ЄРПН зведених податкових/ розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних складаних за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, передбаченого абзацом сімнадцятим п. 201.10 ст. 201 ПКУ – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.
Водночас, ПКУ передбачено складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), реєстрація яких в ЄРПН здійснюється в загальному порядку.
Відповідальність за порушення граничних строків для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування передбачена ст. 120 прим. 1 розд. II та п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.
При цьому, для податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених п.п. «а» – «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до ст. 199 ПКУ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ, за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ, встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 гривень (абзац сьомий п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ).
Таким чином, у разі порушення строків, визначених ПКУ, для реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних складених за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг застосування штрафних санкцій буде здійснюватися:
– у розмірах, визначених п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ (в залежності від кількості днів прострочення) – щодо операцій, які оподатковуються за основною ставкою ПДВ або за ставкою 7, 14 відсотків;
– у розмірі, визначеному абзацом сьомим п. 120 прим 1.1 ст. 120 прим. 1 ПКУ (2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 грн.) –щодо операцій, які звільняються від оподаткування ПДВ або оподатковуються за нульовою ставкою.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
На дату кожного оформлення акту наданих послуг за новою (збільшеною) вартістю.
Повна:
Розрахунок коригування до податкової накладної необхідно складати за правилами, встановленими у Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267.
При цьому з огляду на описану ситуації та, враховуючи норми п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, розрахунок коригування до податкової накладної необхідно складати на дату кожного оформлення акту наданих послуг за новою (збільшеною) вартістю.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) основні засоби та нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
Якщо основні засоби та нематеріальні активи, які призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби та нематеріальні активи підлягають амортизації у податковому обліку.
У разі, якщо основний засіб, призначений для використання у господарській діяльності платника податку, знаходиться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації такого активу відповідно до правил бухгалтерського обліку не припиняється, то такий основний засіб може амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Повна:
Відповідно до п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 ПКУ.
Відповідно до п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування наведено у п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розд. I ПКУ, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв’язку з їх консервацією.
Отже, не підлягають податковій амортизації відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 ПКУ основні засоби та нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку (невиробничі), а також ті, що знаходяться на консервації.
Згідно з п. 2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183 консервація основних фондів підприємств – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Крім того, абзацами першим – п’ятим п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ встановлено, що не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартість гудвілу; витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.
Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Якщо основні засоби та нематеріальні активи призначені для використання у господарській діяльності і нарахування амортизації на такі активи відповідно до правил бухгалтерського обліку протягом періоду тимчасового простою не припиняється, то такі основні засоби та нематеріальні активи підлягають амортизації у податковому обліку.
Крім того у разі, якщо основний засіб та нематеріальний актив, призначений для використання у господарській діяльності платника податку, знаходиться на тимчасово окупованій території або в районах проведення воєнних (бойових) дій, та нарахування амортизації такого активу відповідно до правил бухгалтерського обліку не припиняється, то такий основний засіб та нематеріальний актив може амортизуватись протягом такого періоду у податковому обліку відповідно до вимог п. 138.3 ст. 138 ПКУ.
При цьому наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (далі – Наказ № 376), який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, затвердженого Наказом № 376.
112. Зовнішньоекономічна діяльність
Чинна публікація
Коротка:
Так, якщо такі відносини за своєю сутністю є господарською діяльністю, та оформлені зовнішньоекономічним договором відповідно до якого проводяться операції з експорту та імпорту товарів, що передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), та здійснюються через уповноважений банк, і за такими операціями банк здійснює валютний нагляд.
Повна:
Відповідно до ст. 1 розд. I Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
При цьому іноземні суб’єкти господарської діяльності – суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
Нерезидентами ‒ фізичними особами є фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України (реєстрацію), у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України (п.п. 3 п. 2 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2).
Ознаками зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є:
діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV);
діяльність побудована на відносинах між суб’єктами господарювання, що перебувають під юрисдикцією різних держав.
Правовою формою реалізації зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоекономічний договір (контракт).
Зовнішньоекономічний договір (контракт) згідно з ст. 1 Закону № 959 – це домовленість двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (ст. 6 Закону № 959).
Операції з експорту та імпорту товарів за якими банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків визначено у п. 6 розд. ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7.
Отже, якщо взаємовідносини між суб’єктами господарської діяльності України і фізичними особами – нерезидентами, які не є іноземними суб’єктами господарювання за своєю сутністю є господарською діяльністю, оформлені зовнішньоекономічним договором (контрактом) відповідно до якого проводяться операції з експорту та імпорту товарів, що передбачають розрахунки в грошовій формі і здійснюються через уповноважений банк, та за такими операціями банк здійснює валютний нагляд, то такі відносини підпадають під валютний нагляд.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
Відповідно до вимог Порядку заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального.
При цьому, у разі відсутності поштової адреси, на якій зберігається пальне в ємностях, що не є стаціонарними резервуарами – зазначається кадастровий номер земельної ділянки де зберігається таке пальне.
Повна:
Відповідно до частини третьої ст. 43 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються зокрема, адреса місць зберігання пального у стаціонарних резервуарах та ідентифікатор об’єкта оподаткування – для ліцензій на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Адреса зазначається у форматі – область (крім Автономної Республіки Крим, м. Києва та м. Севастополя), район (крім м. Києва та м. Севастополя), населений пункт, вулиця, номер будинку/офісу; кадастровий номер земельної ділянки, на якій вирощується тютюн та зберігається тютюнова сировина (для ліцензій на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини), зберігається пальне (для ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки);
Пунктом 8.4 розд. 8 Порядку обліку платників податків і зборів затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 визначено, що заява за формою № 20-ОПП з інформацією про об’єкти оподаткування, які зареєстровані у відповідному державному органі без присвоєння реєстраційного номера (кадастрового номера, реєстраційного номера об’єкта нерухомого майна), подаються до контролюючого органу за основним місцем обліку в паперовому вигляді із доданням копії документа, що підтверджує реєстрацію об’єкта оподаткування у відповідному державному органі. У такому разі графа 17 «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування» заяви за формою № 20-ОПП не заповнюється.
При заповненні форми № 20-ОПП графа 17 «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування (зазначити у разі наявності)» заповнюється у разі реєстрації об’єкта оподаткування у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, таким номером є: кадастровий номер – для земельної ділянки; реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна – для нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки; номер кузова транспортного засобу – для легкового автомобіля; номер шасі транспортного засобу – для вантажного автомобіля та причепа; бортовий реєстраційний номер – для суден; реєстраційний знак – для повітряних суден тощо).
Порядком заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374 визначено, у разі подання заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального в такій заяві зазначаються, зокрема у п. 7 «Адреса місця провадження господарської діяльності заявника/ліцензіата»:
у графах 1 - 13 – адреса місць зберігання пального в стаціонарних резервуарах, ідентифікатор об’єкта оподаткування та кадастровий номер – для ліцензій на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
у графі 14 – код/коди адміністративно-територіальної одиниці або території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад для зазначення місця зберігання пального у стаціонарних резервуарах – для ліцензій на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Отже, у разі відсутності поштової адреси, на якій зберігається пальне в ємностях, що не є стаціонарними резервуарами (для ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) у п. 7 «Адреса місця зберігання пального» заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначається кадастровий номер земельної ділянки де зберігається таке пальне.
126. Військовий збір
Чинна публікація
Коротка:
Доходи, визначені ст. 292 Податкового кодексу України.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є платники єдиного податку третьої групи.
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, визначених у п.п. 3 п.п. 1.1п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (платників єдиного податку третьої групи), є доходи, визначені ст. 292 ПКУ (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку є:
1) для фізичної особи – підприємця – дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;
2) для юридичної особи – будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ;
3) для платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) – обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого платника податків у банку.
Згідно із п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону (п. 292.10 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 292.11 ст. 292 ПКУ до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються:
1) суми податку на додану вартість;
2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;
3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;
4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;
5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця;
7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ;
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;
9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;
10) дивіденди, отримані платником єдиного податку – юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ;
11) безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, за умови якщо:
1) такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або до Переліку лікарських засобів, що закуповуються за договорами керованого доступу, затверджених Кабінетом Міністрів України; та
2) такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону.
125. Туристичний збір
Чинна публікація
Коротка:
Копії відповідних документів, що підтверджують належність цієї особи до пільгової категорії.
Повна:
Згідно з п.п. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками туристичного збору не можуть бути особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір; особи визначені п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму; особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, що супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); ветерани війни; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками (курсівками) на лікування, оздоровлення, реабілітацію до лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих та санаторно-курортних закладів, що мають ліцензію на медичну практику та акредитацію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; діти віком до 18 років; дитячі лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі та санаторно-курортні заклади; члени сім’ї фізичної особи першого та/або другого ступеня споріднення, визначені відповідно до п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які тимчасово розміщуються такою фізичною особою у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. «б» п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму; взяті на облік як внутрішньо переміщені особи відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» із змінами та доповненнями, які тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених п.п. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ, а інформація про адресу таких місць зазначена в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи як адреса фактичного місця їх проживання / перебування.
Відповідно до п. 9 ст. 2 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Статтею 759 глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV визначено, що проживання на умовах договору найму може бути підтверджене договором найму (оренди) житла.
Згідно з п. 1 розд. IІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 із змінами та доповненнями, перебування особи у відрядженні підтверджується наказом (розпорядженням) керівника цього підприємства або його заступника (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (у разі потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також у разі потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником тощо), після затвердження кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.
Особи з інвалідністю, діти – особи з інвалідністю підтверджують свій статус відповідними довідками та/або посвідченнями (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією згідно з п.п. 1.6 п. 1 наказу Міністерства здоров’я України від 30.07.2012 № 577 «Про затвердження форм первинної документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях», витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування щодо встановлення інвалідності, отриманий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 11.01.2019 № 35 «Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обліку та зберігання посвідчень для осіб, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» із змінами та доповненнями, пенсійне посвідчення з відомостями щодо інвалідності відповідно до розд. ІІ Порядку оформлення, виготовлення та видачі документів, що підтверджують призначення особі пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 03 листопада 2017 року № 26-1), а особи, що супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей – осіб з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого), – документом, що засвідчує таку особу.
Особи, які належать до ветеранів війни, підтверджують свій статус відповідним посвідченням (ст. 18 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 «Про порядок виготовлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів»).
Особи, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджують свій статус відповідним посвідченням (ст. 9 розд. II Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» із змінами та доповненнями).
Наявність путівки або курсівки в санаторії і пансіонати та свідоцтво про народження дітей віком до 18 років є підставою для надання пільги по сплаті туристичного збору.
Члени сім’ї фізичної особи першого та/або другого ступеня споріднення підтверджують свій статус свідоцтвами, виданими відповідно до Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VІ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Враховуючи викладене, з метою підтвердження звільнення від сплати туристичного збору, особа повинна надати податковому агенту копії відповідних документів, що підтверджують належність цієї особи до пільгової категорії, при цьому путівки або курсівки можуть бути в оригіналі.
Особа, яка не надала відповідних документів, що засвідчують її належність до пільгової категорії, є платником туристичного збору.
