База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.

Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Яка відповідальність передбачена до ФО за заниження зобов’язання з ПДФО в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, виявлене контролюючим органом?

Чинна публікація

Коротка:
              Застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 відс. суми визначеного податкового зобов’язання.
              Ті самі діяння, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання.
              Такі діяння, що вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного податкового зобов’язання.
              Починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) нараховується пеня.
              Крім того, застосовується адміністративна відповідальність.
Повна:
              Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку) п. 54.3 ст. 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відс. суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
              Згідно з п. 123.2 ст. 123 ПКУ діяння, передбачені п. 123.1 (крім діянь, передбачених п. 123.2 прим. 1) ст. 123 ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
              Діяння, передбачені п. 123.2 ст. 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи (п. 123.3 ст. 123 ПКУ).
              Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.1 ст. 109 ПКУ).
              Разом з тим, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) нараховується пеня (п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
              Нарахування пені, передбаченої п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов’язання, починаючи з дня, визначеного п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, по день закінчення (п.п. 129.3.4 прим. 1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).
              Відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми заниження податкового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
              Статтею 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X (далі – КУпАП) передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами податкових декларацій про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), коли подання є обов’язковим, чи включення до податкових декларацій перекручених даних тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
              Дії, передбачені частиною першою ст. 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

130. Перевірки

Які підстави для проведення документальних позапланових перевірок?

Чинна публікація

Коротка:
         Підстави для проведення документальних позапланових перевірок визначено п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
         отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до п. 39.4 ст. 39 ПКУ, якщо їх подання передбачено законом (п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом (п.п. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об’єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
         Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, видається:
         у разі розгляду заперечення до акта перевірки – контролюючим органом, який проводив перевірку;
         під час проведення процедури адміністративного оскарження – контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків.
         На підставі, зазначеного у п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки додатково видається наказ у порядку, передбаченому п. 81.1 ст. 81 ПКУ (п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розд. V ПКУ, та/або з від’ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
         Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         щодо платника податку подано скаргу:
         про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит;
         або
         про ненадання таким платником податків акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної у разі ненадання таким платником податків протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання письмового запиту контролюючого органу, в якому зазначається інформація із скарги, пояснень та документального підтвердження на цей запит (п.п. 78.1.9 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов’язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з’ясування під час перевірки питань, що повинні бути з’ясовані під час перевірки для винесення об’єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
         Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
         На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки додатково видається наказ у порядку, передбаченому п. 81.1 ст. 81 ПКУ (п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки (п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» у порядку, передбаченому п.п. 39.5.1.1 п.п. 39.5.1 п. 39.5 ст. 39 ПКУ (п.п. 78.1.14 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         неподання платником податків або подання з порушенням вимог п. 39.4 ст. 39 ПКУ звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення (п.п. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до п. 39.4 ст. 39 ПКУ. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення (п.п. 78.1.16 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податків не подано в установлений п. 50.3 ст. 50 ПКУ строк уточнюючий розрахунок для виправлення помилок, виявлених за результатами електронної перевірки, проведеної за заявою платника податків (п.п. 78.1.17 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         виявлено розбіжності даних, що містяться у зареєстрованих акцизних накладних/розрахунках коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та деклараціях з акцизного податку, поданих платником акцизного податку, що реалізує пальне або спирт етиловий (п.п. 78.1.18 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податків не надано для проведення зустрічної звірки інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Така перевірка проводиться виключно з питань, зазначених у запиті контролюючого органу (п.п. 78.1.19 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         платником податку подано заяву про проведення перевірки до поданої заявки на поповнення обсягів залишку пального відповідно до п. 29 підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 78.1.20 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки (п.п. 78.1.21 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         у разі отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, без взяття на податковий облік (п.п. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         фінансовим агентом не подано заяву про взяття його на облік у випадках та порядку, передбачених п. 39 прим. 3.3 ст. 39 прим. 3 ПКУ, або не надано відповідь чи надано неповну відповідь під час здійснення контролюючим органом опитування фінансового агента відповідно до п. 39 прим. 3.8 ст. 39 прим. 3 ПКУ, або виявлено порушення чи можливе порушення фінансовим агентом вимог ст. 39 прим. 3 ПКУ (п.п. 78.1.23 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки, неподання або подання виправленого звіту про підзвітні рахунки з порушенням строків, визначених п. 39 прим. 3.7 ст. 39 прим. 3 ПКУ, або подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з інформацією про незадокументовані рахунки відповідно до Загального стандарту звітності CRS, або ненадання фінансовим агентом відповіді на запит контролюючого органу щодо незадокументованих рахунків, ненадання депозитарною установою повідомлення про депонентів – інвесторів інститутів спільного інвестування, надання у повідомленні неповних відомостей або ненадання депозитарною установою відповіді на запит контролюючого органу у випадках, визначених п. 39 прим. 3.11 ст. 39 прим. 3 ПКУ (п.п. 78.1.24 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         виявлено неповноту або недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом, у тому числі в результаті отриманого повідомлення від компетентного органу іноземної юрисдикції, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, про виявлення таким органом помилки, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунку особи, яка є резидентом відповідної іноземної юрисдикції, або про невиконання чи порушення фінансовим агентом зобов’язань, передбачених таким міжнародним договором, у тому числі про участь фінансового агента або його клієнта у правочинах або операціях, передбачених п. 39 прим. 3.6 ст. 39 прим. 3 ПКУ (п.п. 78.1.25 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         особою не надано у встановлений строк пояснення, документи або іншу інформацію на письмовий запит контролюючого органу, надісланий відповідно до п. 44 прим. 1.3 ст. 44 прим. 1, п.п. 8 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПКУ (п.п. 78.1.26 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         виявлено можливе порушення вимог ст. 39 прим. 3 ПКУ власником рахунку або його контролюючою особою (п.п. 78.1.27 п. 78.1 ст. 78 ПКУ);
         стосовно платника податків або будь-яких інших осіб, які діяли від імені та/або в інтересах платника податків, набрав законної сили обвинувальний вирок суду за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 369, 369 прим. 2 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III, і наслідком таких діянь могло стати зменшення об’єкта оподаткування та/або заниження податкового зобов’язання, визначених згідно з вимогами ПКУ.
         Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених п.п. 78.1.28 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, проводиться без дотримання строку давності, визначеного абзацами першим і другим п. 102.1 ст. 102 ПКУ, та незалежно від того, чи проводилися документальні перевірки такого платника податків з відповідного податку, щодо якого могло бути допущено зменшення об’єкта оподаткування та/або заниження податкового зобов’язання, за всі податкові (звітні) періоди, в яких операції платника податків, що можуть бути ідентифіковані на підставі обвинувального вироку суду як такі, що були здійснені з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави), вплинули на показники податкової звітності платника податку (п.п. 78.1.28 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).
         Слід зазначити, що згідно з п. 78.2 ст. 78 ПКУ обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені ПКУ, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення платника податків.
         Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

101. Податок на додану вартість

Чи може платник скласти податкову накладну за щоденними підсумками при продажу подарункових сертифікатів, якщо такі сертифікати продаються через ПРРО?

Чинна публікація

Коротка:
Так, може.
Повна:
При здійсненні операцій з продажу подарункових сертифікатів постачальник (платник ПДВ) має право на складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій за умови дотримання вимог, визначених п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Чи подається Повідомлення про набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення) за 2024 рік та в які строки, якщо особа є власником іноземної компанії в розмірі більше 50 відс. з 2022 року, але до 2024 року була нерезидентом (відповідно Повідомлення та звіти про контрольовані іноземні компанії не подавала), а в 2024 році така особа стає резидентом України?

Чинна публікація

Коротка:
                   Так, подається до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичної (юридичної) особи – резидента України протягом 60 днів з часу, коли вона стає податковим резидентом України та визнається контролюючою особою.
Повна:
                   Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України.
                   Підпунктом 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 розд. I Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії, яка:
                   а) володіє часткою в іноземній юридичній особи у розмірі більше ніж 50 відс.;
                   б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відс., за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відс.;
                   в) окремо або разом із іншими резидентами України пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
                   Додатково зазначаємо, що відповідно до п. 54 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ п.п. «б» п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ для 2022-2023 звітних (податкових) років застосовується в такій редакції:
                    «б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відс. за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відс., або».
                   В той же час, п.п. 39 прим. 2.1.6 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено, що особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.
                   У разі, якщо фізична особа – резидент України відповідає зазначеним вище критеріям, то відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 розд. І ПКУ у такої особи виникає обов’язок повідомляти контролюючий орган про:
                   кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2;
                   заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
                   кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2;
                   ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
                   Повідомлення надсилається до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичної (юридичної) особи – резидента протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) засобами електронного зв’язку в електронній формі.
                   Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512.
                   Водночас критерії, за якими визначається податкове резидентство встановлені у ПКУ, у міжнародних угодах – Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування.
                   Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
                   Пункт 14.1.213 ст. 14 ПКУ передбачає різні критерії для визнання фізичної особи резидентами або нерезидентами, зокрема, – місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.
                   Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні.
                   У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
                   Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
                   Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи ФОП, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.
                   У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
                   Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
                   Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
                   Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:
                   особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. При цьому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Яка дата вважається датою отримання доходу ФОП – платником ЄП, якщо вона відправила товар ЮО накладеним платежем, сформувавши фіскальний чек із видом оплати «післяплата» через платіжну систему?

Чинна публікація

Коротка:
         Дата зарахування коштів на рахунок.
Повна:
         Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
         Фізична особа – підприємець (далі – ФОП) може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розд. XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).
         Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, ФОП – платників єдиного податку першої – третьої груп.
         Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом для ФОП – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
         Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
         Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).
         Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
         Крім того, відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ ФОП – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
         Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
         Враховуючи викладене, якщо товар був відправлений ФОП – платником єдиного податку юридичній особі накладеним платежем, з оплатою «післяплата» через платіжну систему, то датою отримання доходу ФОП – платника єдиного податку є дата зарахування коштів на рахунок.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи мають право ФОП – платники ЄП першої та другої груп у період воєнного стану з 01 серпня 2023 року не сплачувати ЄП?

Чинна публікація

Коротка:
              Мають право не сплачувати єдиний податок фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
Повна:
              Відповідно до п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
              При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
              Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене п. 295.2 ст. 295 ПКУ.
              Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
              Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
              Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій).
              Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
              Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
              Норми п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
              Звертаємо увагу, що право не сплачувати єдиний податок, надане платникам єдиного податку першої та другої груп п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не розповсюджується на фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп, які зареєструвалися на території визначеній Переліком територій, вже після визначених цим Переліком територій дат виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій/тимчасової окупації.

104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності

В які терміни ФОП на загальній системі оподаткування подає декларацію, якщо взяття на облік в контролюючому органі та припинення підприємницької діяльність відбулося в лютому місяці 2025 року?

Чинна публікація

Коротка:
                   Податкова декларація про майновий стан i доходи за лютий 2025 року подається з 01 по 20 березня 2025 року.
Повна:
                   Пунктом 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПKУ), зокрема, визначено, що фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені ПKУ для місячного податкового періоду.
                   У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
                   Відповідно до п. п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених ПKУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
                   Тобто, податкові декларації за лютий 2025 року подаються з 01 по 20 березня 2025 року.
                   Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан i доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан i доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан i доходи» із змінами i доповненнями.
                   Відповідно до п. 1 розд. III Інструкції у розд. I «Загальні відомості» податкової декларації, у рядку 2 вказується арабськими цифрами звітний (податковий) період (календарний рік), а у разі виправлення самостійно виявлених помилок у раніше поданій декларації вказується також звітний (податковий) період, що уточнюється. Для декларації з типом «уточнююча» звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаково.
                   Разом з тим фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням, або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, або члени фермерського господарства, у разі зняття з обліку в контролюючому органі вказують у рядку 2.1 номер відповідного місяця арабською цифрою від 1 до 12 (п.п. 2 п. 1 розд. III Інструкції).
                   У рядку 8 позначкою «х» позначається одна з категорій платника, зокрема, категорія «особа, стосовно якої проведено реєстрацію припинення підприємницької або незалежної професійної діяльності протягом звітного року» обирається, фізичною особою, яка перебувала на обліку як фізична особа підприємець (крім осіб, які обирали спрощену систему оподаткування) та стосовно якої проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням протягом звітного (податкового) року (п.п. 7 п. 1 розд. III Інструкції).

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

За якою формою та за яким ідентифікатором форми в електронному вигляді ФОП подається податкова декларація платника ЄП четвертої групи?

Чинна публікація

Коротка:
                   Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2025 № 57) (далі – Декларація).
                   Фізичними особами – підприємцями подається Декларація за ідентифікатором форми F0103806.
Повна:
                   Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2025 № 57) (далі – Декларація).
                   Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на вебпорталі ДПС.
                   На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщена нова форма Декларації за ідентифікатором F0103806, яка подається фізичними особами – підприємцями.

201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Чи подаються у складі ліквідаційних податкових декларацій Додаток 1 та Додаток ЄСВ1 мобілізованими ФОП, які скористалися правом не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе?

Чинна публікація

Коротка:
         Так, подаються.

    Детальніше у повній відповіді.

Повна:
         Відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543), платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), зокрема, фізичні особи – підприємці, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями.
         Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи – підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу фізичною особою – підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа – підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації) (абзац другий п. 9 прим. 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
         Пункт 9 прим. 2 частини 2 Закону № 2464 не скасовує обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, а надає можливість фізичним особам – підприємцям, призваним на військову службу під час мобілізації або залученим до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, – не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, зазначені обов’язки платники єдиного внеску можуть виконати після їх демобілізації.
         Згідно з п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 тимчасово, з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (e-резидентів), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
         Такі платники мають право не подавати розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався (на підставі абзацу тридцять другого п. 3 Прикінцевих положень Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» дію п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зупинено для податкового (звітного) періоду – 2025 рік).
         Водночас, у разі припинення підприємницької діяльності мобілізовані фізичні особи – підприємці, які скористалися правом не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе, зобов’язані подати:
         фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування – додаток «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі ліквідаційної податкової декларації про майновий стан і доходи (форма, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями (далі – Додаток ЄСВ1));
         фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування - додаток «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі ліквідаційної податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (форма, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 із змінами та доповненнями (далі – Додаток 1)).
         При цьому, в табличній частині:
         Додатка ЄСВ1 – у графі 3 зазначається сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації (у разі відсутності проставляється значення «0,00»), у графі 4 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини» – «0,00», у графі 5 «Розмір єдиного внеску (у відс.)» – «22,00», у графі 6 «Сума нарахованого єдиного внеску» проставляється сума нарахованого єдиного внеску (якщо графа 4 – «0,00», то тут теж проставляється значення «0,00»);
         Додатка 1 – у графі 2 «Самостійно визначена сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини» проставляється значення «0,00», у графі 3 «Розмір єдиного внеску (у відс.)» – «22,00», у графі 4 «Сума єдиного внеску, яка підлягає сплаті на небюджетні рахунки» – «0,00».

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи мають право ФОП – платники ЄП першої, другої, третьої та четвертої груп на автоматичне зарахування військового збору, сплаченого за себе у 2024 році, в рахунок майбутніх платежів за 2025 рік?

Чинна публікація

Коротка:
         Так, мають право.
Повна:
         Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є, зокрема:
         фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи (п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
         платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (абзац п’ятий п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Абзацом першим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
         Платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», відображають нараховані суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Згідно з абзацом другим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники військового збору, зазначені у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал.
         Підпунктом 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПКУ встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ.
         Враховуючи зазначене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, які у 2024 році сплатили військовий збір, мають право на автоматичне зарахування коштів в рахунок майбутніх платежів за 2025 рік з подальшим відображенням нарахованих сум у складі податкової декларації платника єдиного податку за звітні (податкові) періоди 2025 року.

108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)

Чи може ЮО – платник ЄП третьої групи продавати подарункові сертифікати, а потім приймати їх в якості оплати за поставку конкретних товарів/послуг покупцю?

Чинна публікація

Коротка:
         Нормами розд. ХІV Податкового кодексу України не заборонено продаж подарункових сертифікатів. Здійснення платником єдиного податку розрахунків за товари/послуги подарунковим сертифікатом є механізмом розрахунку не у грошовій формі, що не дає права юридичній особі – платнику єдиного податку третьої групи застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Повна:
         Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
         Згідно з п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
         Нормами розд. ХІV ПКУ не заборонено продаж подарункових сертифікатів. Здійснення платником єдиного податку розрахунків за товари/послуги подарунковим сертифікатом є механізмом розрахунку не у грошовій формі, що не дає права юридичній особі – платнику єдиного податку третьої групи застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
         Додатково зауважуємо, що згідно з п. 299.10 ст. 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи може ФОП – платник ЄП другої або третьої групи продавати подарункові сертифікати, а потім приймати їх в якості оплати за поставку конкретних товарів/послуг покупцю?

Чинна публікація

Коротка:
         Нормами розд. ХІV Податкового кодексу України не заборонено продаж подарункових сертифікатів, проте розрахунок за товари подарунковим сертифікатом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
Повна:
         Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, що відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
         не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
         обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
         До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (абзац другий п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
         Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
         Згідно з п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
         Пунктом 292.6 ст. 292 ПКУ визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
         Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
         Враховуючи вищезазначене, нормами розд. ХІV ПКУ не заборонено продаж подарункових сертифікатів, проте розрахунок за товари подарунковим сертифікатом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
         Додатково зауважуємо, що згідно з п. 299.10 ст. 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Яка інформація зазначається СГ, у тому числі ФОП – платником єдиного податку, в рядках 18 та 19 фіскального чека під час реалізації товарів (послуг) з оплатою сертифікатом?

Чинна публікація

Коротка:
                   В рядку 18 фіскального чека слід зазначити форму оплати «БЕЗГОТІВКОВА», а у рядку 19 – «Сертифікат».
Повна:
              Форми та зміст розрахункових документів визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13) у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, що повинна зазначатись платниками податків у встановленому формою вигляді та у передбаченому формою полі – які є окремими реквізитами розрахункового документа.
                   Пунктом 2 розд. II Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, такі як «позначення форми оплати («ГОТІВКА», «БЕЗГОТІВКОВА», «ІНШЕ»), сума коштів за цією формою оплати та валюту операції» (рядок 18 фіскального касового чека) та «засоби оплати (вид платіжного інструменту, талон, жетон тощо)» (рядок 19 фіскального касового чека).
                   Виходячи з наведеного вище, у фіскальному чеку слід відображати у рядку 18 фіскального чека форму оплати «БЕЗГОТІВКОВА», а у рядку 19 фіскального чека – «Сертифікат», при цьому сертифікат є окремим засобом оплати, номінал якого не обов’язково має відповідати загальній вартості товару та який не може розглядатись, як аванс внесений в грошовій формі, відповідно не є знижкою.
                   Поряд із тим, згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
                   При цьому зауважуємо, що сертифікат не є грошовою формою оплати.

106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Яким чином заповнюється розд. І додатків 1 та 2 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з типом «Уточнююча» для відображення зменшення суми податкового зобов’язання за об’єкти нерухомості, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях?

Чинна публікація

Коротка:
                   Для відображення зменшення суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог п. 1 п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), наприклад, за об’єкти, які розташовані на територіях активних бойових дій, що відбулися у 2022 році або на тимчасово окупованих територіях, у додатку 1 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація):
                   в колонці 9 зазначається площа об’єкта оподаткування у кв. метрах;
                   в колонці 10 заповнюється кількість місяців користування «2», тобто січень – лютий 2022 року, що пов’язано із виключенням із об’єкта оподаткування відповідно до норм ПКУ;
                   в колонках 11, 12, 13 вказується кількість місяців користування «0» з березня по грудень 2022 року.
                   Сума податкового зобов’язання за січень – лютий 2022 року розраховується за формулою:
                   (площа об’єкта оподаткування х ставка у відсотках х 6500 (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022) / 100) / 12 (кількість місяців) х 2 (кількість місяців).
                   Аналогічно заповнюється розд. І додатка 2 до Декларації.

                   Детальніше в повній відповіді.
Повна:
                   На період дії воєнного стану на території України положення ст. 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) застосовуються з урахуванням особливостей визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, п. 1 якого передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), не нараховується та не сплачується за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року – за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (у тому числі їх частки), що перебувають у власності юридичних осіб.
                   Починаючи з 01 січня 2023 року за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають, зокрема, у власності юридичних осіб, які розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), Податок не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
                   Платники Податку, які до дати набрання чинності (06.05.2023) Законом України           від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022 – 2023 роки податкові зобов’язання за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов’язання з Податку за період з 01 березня до 31 грудня 2022 року та 2023 рік шляхом подання в порядку, визначеному ст. 50 ПКУ, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.
                   Для цілей справляння Податку (уточнення податкових зобов’язань) застосовується Перелік територій, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України
              від 28.02.2025 № 376, у частині наявності певної території у Переліку територій. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації у відповідний період 2022 року не враховуються, дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації протягом 2023 року визначаються відповідно до даних Переліку територій у чинній редакції (зі змінами).
                   Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 із змінами та доповненнями, передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною.
                   Так, наприклад, для відображення зменшення суми податкового зобов’язання з Податку відповідно до вимог п. 1 п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ за об’єкти, які розташовані на територіях активних бойових дій, що відбулися у 2022 році або на тимчасово окупованих територіях, розд. І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 1 до Декларації з типом «Уточнююча» заповнюється наступним чином:
                   в колонці 9 зазначається площа об’єкта оподаткування у кв. метрах;
                   в колонці 10 заповнюється кількість місяців перебування у власності «2», тобто січень – лютий 2022 року, що пов’язано із виключенням із об’єкта оподаткування відповідно до норм ПКУ;
                   в колонках 11, 12, 13 вказується кількість місяців користування «0» з березня по грудень 2022 року.
                   Отже, сума податкового зобов’язання за січень – лютий 2022 року розраховується за формулою:
                   (площа об’єкта оподаткування х ставка у відсотках х 6500 (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022) / 100) / 12 (кількість місяців) х 2 (кількість місяців).
                   Аналогічно заповнюється розд. І додатка 2 до Декларації.
                   Звертаємо увагу, що зразок заповнення уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розміщено на вебпорталі ДПС у розділі «Онлайн навчання»: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»/Юридичні особи/«Податкова звітність»/«Порядок складання та внесення змін».

111. Плата за землю

До якого контролюючого органу, в який спосіб має право звернутися ФО, для проведення перерахунку орендної плати за землю за 2024 рік, сплаченої за отриманим ППР, якщо з 01.01.2024 почала діяти нова нормативно-грошова оцінка, розмір якої зменшився, та міська рада уклала в березні 2025 року додаткову угоду про внесення змін в договір оренди з такою ФО, яка почала діяти з 01.01.2024?

Чинна публікація

Коротка:
              Має право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельної ділянки із оригіналами відповідних документів, або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, із додатковою угодою про внесення змін в договір оренди землі тощо.
              У разі звернення фізичної особи за вищезазначених обставин до контролюючого органу щодо звірки нарахованої суми орендної плати за землю, буде проведено перерахунок.
Повна:
              Справляння плати за землю регламентовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
              Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
              Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст.288 ПКУ).
              Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
              Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку.
              Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку, права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень п. 281.4 і п. 281.5 ст. 281 ПКУ, розміру ставки земельного податку, нарахованої суми плати за землю.
              Водночас зазначаємо, що п. 13 Типового договору оренди землі, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», визначено, зокрема, розмір орендної плати переглядається у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності.
              При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення.
              Отже, для проведення перерахунку орендної плати за землю фізична особа має право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельної ділянки із оригіналами відповідних документів, або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, із додатковою угодою про внесення змін в договір оренди землі тощо.
              У разі звернення фізичної особи за вищезазначених обставин до контролюючого органу щодо звірки нарахованої суми орендної плати за землю, буде проведено перерахунок.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Як виправити помилку у разі подання до контролюючого органу податкової декларації платника ЄП – ФОП в електронному вигляді за невірним ідентифікатором форми?

Чинна публікація

Коротка:
         Через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету надіслати лист щодо визнання недійсною помилково подану декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – Декларація) з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку фізичної особи – підприємця, яка є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), та у складі Декларації було сформовано Додаток 1 «Вiдомостi про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1) за ідентифікатором форми F0134107 або F0133109. Після присвоєння декларації «історія подання», територіальний орган направляє відомості до ДПС для направлення їх до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) про зняття актуальності з Додатку 1. Після отримання ДПС інформації від ПФУ про зняття актуальності з Додатку 1, ця інформація направляється до територіального органу за місцем обліку фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку щодо можливості подання фізичною особою – підприємцем Декларації за вірним ідентифікатором форми.
         Фізичні особи – підприємці, які не є платниками єдиного внеску, та Додаток 1 за ідентифікатором форми F0134107 або F0133109 не формувався у складі Декларації направляють лист через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету щодо визнання недійсною помилково подану Декларацію з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку. Після визнання помилково поданої Декларації недійсною подається Декларація за вірним ідентифікатором форми.
Повна:
         Пунктом 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
         Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
         Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи – підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (абзац перший п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).
         Згідно з абзацом першим п. 296.3 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
         Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (абзац другий п. 296.3 ст. 296 ПКУ).
         Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
         Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС, а саме, у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
         за ідентифікатором форми F0103407 (для першої та другої груп – річна), у складі якої формується Додаток 1 «Вiдомостi про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1) – за ідентифікатором форми F0134107;
         за ідентифікатором форми F0103309 (3 група – квартальна), у складі якої формується Додаток 1 за ідентифікатором форми F0133109.
         Порядок виправлення платником податку самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, визначено нормами ст. 50 ПКУ.
         З метою виправлення помилки щодо подання в електронному вигляді Декларації за невірним ідентифікатором форми через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету надсилається лист щодо визнання недійсною помилково подану Декларацію з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку фізичної особи – підприємця, яка є платником єдиного внеску, та у складі Декларації було сформовано Додаток 1 до Декларації за ідентифікатором форми F0134107 або F0133109. Після присвоєння Декларації «історія подання», територіальний орган направляє відомості до ДПС для направлення їх до Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) про зняття актуальності з Додатку 1. Після отримання ДПС інформації від ПФУ про зняття актуальності з Додатку 1, ця інформація направляється до територіального органу за місцем обліку фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку щодо можливості подання фізичною особою – підприємцем Декларації за вірним ідентифікатором форми.
         Фізичні особи – підприємці, які не є платниками єдиного внеску, та Додаток 1 за ідентифікатором форми F0134107 або F0133109 не формувався у складі Декларації направляють лист через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету щодо визнання недійсною помилково подану Декларацію з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку. Після визнання помилково поданої Декларації недійсною подається Декларація за вірним ідентифікатором форми.

113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального

Які документи, до якого контролюючого органу необхідно подати для внесення місць зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнової сировини до Єдиного реєстру місць зберігання?

Чинна публікація

Коротка:
         Суб’єкт господарювання подає в паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України заяву та копії документів, передбачених
     ст. 39 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до:
         центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – щодо місць зберігання спирту етилового, у тому числі біоетанолу;
         територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

         Детально у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) Єдиний реєстр місць зберігання (далі – Єдиний реєстр) – складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених Законом № 3817, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників.
         Внесення відомостей до Єдиного реєстру про місця зберігання здійснюється посадовою особою:
         1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – щодо місць зберігання спирту етилового, у тому числі біоетанолу;
         2) територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (частина четверта ст. 39 Закону № 3817).
         Згідно з частиною восьмою ст. 39 Закону № 3817 заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру подається заявником у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до органу, визначеного частиною четвертою ст. 39 Закону № 3817.
         Заява про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру, що подається в паперовій формі, підписується заявником та скріплюється печаткою (за наявності). На заяву, що подається в електронній формі, накладаються кваліфікований електронний підпис та кваліфікована електронна печатка (за наявності) заявника.
         Копії документів, подані у паперовій формі разом із заявою про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру, завіряються підписом посадової особи заявника та скріплюються печаткою (за наявності).
         У заяві про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру зазначаються такі відомості:
    1)     про суб’єкта господарювання:
    для юридичних осіб – найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;
         для фізичних осіб - підприємців – прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання (перебування), за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та/або номер паспорта (для фізичних осіб, які мають право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);
         для осіб, уповноважених на ведення обліку діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юридичної особи, та осіб, які є відповідальними за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договорів, – найменування та код уповноваженої особи згідно з ЄДРПОУ і податковий номер, наданий такій особі під час взяття на облік договору згідно з п. 63.6 ст. 63 та п. 64.6 ст. 64 ПКУ;
         для іноземних суб’єктів господарської діяльності – найменування та податковий номер постійного представництва;
         2) реєстраційний номер ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
         Реєстраційний номер ліцензії не зазначається:
         виробниками спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (для виробництва яких використовується спирт етиловий, спиртовий дистилят), які вносять місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу до Єдиного реєстру до отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності;
         суб’єктами господарювання, що використовують спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, іншими суб’єктами господарювання, що отримують спирт етиловий для власного споживання (власних виробничо-технологічних потреб);
         суб’єктами господарювання, що використовують алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім виробництва алкогольних напоїв);
         3) адреса місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (у форматі - область (крім Автономної Республіки Крим, м. Києва та м. Севастополя),
    район (крім м. Києва та м. Севастополя), населений пункт, вулиця, номер будинку/офісу; кадастровий номер земельної ділянки, на якій вирощується тютюн та зберігається тютюнова сировина);
         4) код адміністративно-територіальної одиниці та території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, у/на
    якій розташоване місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
         5) загальна місткість ємностей для зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу;
         6) площа приміщень, в яких зберігатимуться алкогольні напої, тютюнова сировина, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, – для суб’єктів господарювання, що здійснюють вирощування тютюну та/або ферментацію тютюнової сировини, виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптову та/або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах;
         7) назва, номер (за наявності) і дата документа, що засвідчує право власності або право користування об’єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання (для алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах);
         8) про ознаку:
         виробника спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий, спиртовий дистилят, – 1;
         суб’єкта господарювання, що використовує спирт етиловий для виробництва продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, – 2;
         суб’єкта господарювання, що використовує алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім виробництва алкогольних напоїв), – 3.
         До заяви про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру додається копія:
         1) документа, що засвідчує право власності або право користування об’єктом нерухомого майна (його частиною)/приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з планом (схемою) такого об’єкта нерухомого майна (його частини)/ приміщення (його частини), на якому (якій) позначено місце зберігання та його площа; або
         2) документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання (крім спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, тютюнової сировини), із зазначенням уповноваженої особи заявника у такому місці зберігання, її номера телефону, адреси місця зберігання та наданням плану (схеми) приміщення (його частини), на якому (якій) позначено місце зберігання та його площа.
         Виробники спирту етилового, спиртових дистилятів (крім малих виробництв дистилятів), біоетанолу до заяви про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру додатково додають довідку про відповідність місць зберігання вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
         До заяви про внесення місць зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до Єдиного реєстру додатково додають:
         суб’єкти господарювання, що здійснюють вирощування тютюну, ферментацію тютюнової сировини, виробництво тютюнових виробів, – схему встановлення цілодобової системи відеоспостереження, складеної із дотриманням вимог та в порядку, визначеними частинами дванадцятою і тринадцятою ст. 20 Закону № 3817;
         суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, – схему встановлення цілодобової системи відеоспостереження, складеної із дотриманням вимог та в порядку, визначеними частинами дев’ятою і десятою ст. 21 Закону № 3817.

101. Податок на додану вартість

Який порядок складання податкових накладних у разі надання послуг з доступу до мережі «Інтернет» підприємством (платником ПДВ) фізичним особам (неплатникам ПДВ)?

Чинна публікація

Коротка:
              Оскільки, операції з постачання послуг із доступу до мережі «Інтернет» мають безперервний характер, з урахуванням норм п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі постачання таких послуг покупцям – неплатникам ПДВ, постачальник може складати не пізніше останнього дня місяця, у якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг усім таким споживачам – неплатникам ПДВ, із якими постачання мають безперервний характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
              Якщо на дату складення зазначеної зведеної податкової накладної сума коштів, що надійшла постачальнику як оплата за послуги від споживачів – неплатників ПДВ, перевищує вартість поставлених послуг протягом відповідного періоду (місяця) таким споживачам, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна в загальному порядку, не пізніше останнього дня такого місяця, з урахуванням усієї суми коштів, сплачених усіма такими споживачами – неплатниками ПДВ у такому місяці, понад обсяг фактично поставлених таким споживачам послуг протягом такого місяця.
Повна:
              Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
              Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зі змінами та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
              Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПКУ).
              Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПКУ платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:
              покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;
              покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом такого місяця.
              У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.
              Для цілей п. 201.4 ст. 201 ПКУ ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
              Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:
              здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника);
              виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;
              надання платнику податків касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).
              Зважаючи на те, що операції з постачання послуг із доступу до мережі «Інтернет» мають безперервний характер, з урахуванням норм п. 201.4 ст. 201 ПКУ, у разі постачання таких послуг покупцям – неплатникам ПДВ, постачальник може складати не пізніше останнього дня місяця, у якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг усім таким споживачам – неплатникам ПДВ, із якими постачання мають безперервний характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
              Якщо на дату складення зазначеної зведеної податкової накладної сума коштів, що надійшла постачальнику як оплата за послуги від споживачів – неплатників ПДВ, перевищує вартість поставлених послуг протягом відповідного періоду (місяця) таким споживачам, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна в загальному порядку, не пізніше останнього дня такого місяця, з урахуванням усієї суми коштів, сплачених усіма такими споживачами – неплатниками ПДВ у такому місяці, понад обсяг фактично поставлених таким споживачам послуг протягом такого місяця.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

За яким ідентифікатором форми подається (у тому числі до закінчення річного звітного періоду) остання податкова декларація платника ЄП разом з додатками 1 і 2 ФОП – платником ЄП (першої – другої груп) щодо якої до ЄДР внесено запис про припинення підприємницької діяльності?

Чинна публікація

Коротка:
         За ідентифікатором форми F0103407.
         При цьому при створенні податкової декларації за ідентифікатором форми F0103407 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається річний звітний (податковий) період, а саме: рік та період (рік).
Повна:
         Згідно з п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
         У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (абзац перший п. 295.8 ст. 295 ПКУ).
         У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).
         Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
         Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
         Водночас, якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду (п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
         Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
         Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на вебпорталі ДПС, а саме: в рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
         за ідентифікатором форми F0103407 (для першої та другої груп – рiчна);
         за ідентифікатором форми F0103309 (для третьої групи – квартальна).
         Отже, враховуючи норму п. 296.2 ст. 296 ПКУ щодо подання Декларації у строки, встановлені для річного податкового (звітного) періоду, фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (першої – другої груп) щодо якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подає востаннє за річний податковий (звітний) період, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, Декларацію за ідентифікатором форми F0103407 (незалежно від того до закінчення звітного періоду чи ні подається остання Декларація).
         При цьому при створенні Декларації за ідентифікатором форми F0103407 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається річний звітний (податковий) період, а саме: рік та період (рік).

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

За яким ідентифікатором форми та в якому періоді в Електронному кабінеті платникам ЄП першої та другої груп необхідно створити податкову декларацію платника ЄП – ФОП, якщо протягом року такі платники перевищили граничний обсяг доходу або відмовилися від застосування спрощеної системи оподаткування?

Чинна публікація

Коротка:
         За ідентифікатором форми F0103309.
         При цьому при створенні податкової декларації за ідентифікатором форми F0103309 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається звітний (податковий) період, в якому було перевищено граничний обсяг доходу, або в якому (після якого) було подану заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: рік та період (І квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
Повна:
         Відповідно до п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
         Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
         Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи – підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (абзац перший п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).
         Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
         Відповідно до п. 298.2 ст. 298 ПКУ відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 – 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
         Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
         Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
         Водночас, відповідно до п. 293.8 ст. 293 ПКУ фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, зокрема, першої – другої груп, у яких виявлено перевищення граничного обсягу доходу, визначеного для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, зобов’язані:
         застосувати до суми перевищення ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків;
         з наступного календарного кварталу перейти на застосування ставки єдиного податку, встановленої для платників єдиного податку другої (платники єдиного податку першої групи) або третьої групи (платники єдиного податку першої – другої груп), або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування.
         Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
         Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на вебпорталі ДПС, а саме: в рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
         за ідентифікатором форми F0103407 (для першої та другої груп – рiчна);
         за ідентифікатором форми F0103309 (для третьої групи – квартальна).
         Отже, враховуючи норму абзацу першого п.п. 296.5.1 п. 296.5 ст. 296 ПКУ щодо подання Декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, платниками єдиного податку першої та другої груп, які перевищили протягом року обсяг доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, або відмовилися від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, подають Декларацію за ідентифікатором форми F0103309.
         При цьому при створенні Декларації за ідентифікатором форми F0103309 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається звітний (податковий) період, в якому було перевищено граничний обсяг доходу, або в якому (після якого) було подану заяву щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: рік та період (І квартал, півріччя, 9 місяців, рік).