Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Якщо термін дії довідки до акту огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК) закінчився до 01.01.2025, а повторний огляд не пройдено, то до 01.07.2025 щодо такого працівника застосовується ставка єдиного внеску 8,41 відс., а починаючи з 01.07.2025 – 22 відсотки.
Якщо працівник пройшов медогляд у 2025 році, що підтверджено витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності, отриманим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», то застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 8,41 відсотків.
Детальніше в повній відповіді.
Повна:
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1338) до введення в дію Закону України від 19 грудня 2024 року № 4170-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»:
з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – Порядок оцінювання), а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338 (далі – Положення про експертні команди);
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров’я відповідно до Положення про експертну команду.
За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров’я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров’я закладах охорони здоров’я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров’я закладах охорони здоров’я комунальної форми власності;
оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування.
Відповідно до абзацу одинадцятого п. 3 Постанови № 1338 особам з інвалідністю, повторний огляд яких був призначений з 1 січня 2025 року, але які не пройшли його своєчасно, строк інвалідності продовжується до дати прийняття рішення за результатами проведення оцінювання повсякденного функціонування, але не довше ніж до 1 липня 2025 року.
Згідно з п. 53 Порядку оцінювання після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі – Витяг) щодо встановлення інвалідності, що формується в електронній системі у зв’язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв’язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п’яти календарних днів засобами поштового зв’язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування).
Витяг щодо встановлення інвалідності з прийнятого рішення та рекомендації у зв’язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності), також відображаються в електронній системі для лікаря, який направив, та за запитом особи можуть бути роздруковані та надані їй у паперовій формі.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відс. визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю (частина тринадцята ст. 8 Закону № 2464.
Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності та підставою для застосування єдиного внеску у розмірі 8,41 відс. відповідно до абзацу сьомого п.п. 5 п. 2 розд. III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями, підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є належним чином засвідчений Витяг щодо встановлення інвалідності, отриманий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року№ 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі – Постанова № 1388), або копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності (далі – МСЕК), яка видана до 1 січня 2025 року.
Враховуючи викладене якщо термін дії довідки МСЕК закінчився, а повторний огляд не пройдено, то до 01.07.2025 щодо такого працівника застосовується ставка єдиного внеску 8,41 відс., починаючи з 01.07.2025 – ставка 22 відсотки.
Якщо працівник пройшов медогляд у 2025 році, що підтверджено Витягом щодо встановлення інвалідності, отриманим відповідно до Постанови № 1338, то застосовується ставка єдиного внеску у розмірі 8,41 відсотків.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Заява за формою згідно з додатком 1 – за ідентифікатором форми F1317401.
Заява за формою згідно з додатком 2 приєднується шляхом заповнення «Документу довільного формату» за ідентифікатором форми J/F1360102 (формат pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п. 5 Порядку надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 565 (далі – Порядок № 565), для отримання сімейним фермерським господарством додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – додаткова фінансова підтримка) голова сімейного фермерського господарства подає не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку місяця до контролюючого органу за місцем свого обліку як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) відповідні заяви на одержання додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів / голови сімейного фермерського господарства єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Заява) за формами згідно з додатками 1 і 2 до Порядку № 565 від себе та усіх членів сімейного фермерського господарства (крім членів / голів сімейного фермерського господарства, які підлягають страхуванню на інших підставах або звільняються від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та не беруть добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, не мають права на отримання додаткової фінансової підтримки).
До заяв голова фермерського господарства додає копію договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства.
На офіційному вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність / Платникам податків про електронну звітність / Інформаційно-аналітичне забезпечення / Реєстр електронних форм податкових документів (перелік сервісних запитів) для фізичних осіб розміщена електронна форма Заяви згідно з додатком 1 до Порядку № 565 за ідентифікатором форми F1317401.
Заява за формою згідно з додатком 2 до Порядку № 565 та копія договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства приєднуються до Заяви за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 565 шляхом заповнення «Документу довільного формату» за ідентифікатором форми J/F1360102 (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Ні, подання уточнюючого Розрахунку з додатком 4ДФ до нього після спливу строку позовної давності не передбачено положеннями Податкового Кодексу України.
Разом з тим, строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, тому страхувальник має право виправити помилки у раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.
Повна:
Відповідно до абзаців першого та четвертого п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Згідно з абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Підпунктом «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників
податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.
Враховуючи те, що контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, то і право подання податковим агентом уточнюючого Розрахунку з додатком 4ДФ до нього можливе виключно протягом зазначеного терміну, а отже подати вказаний Розрахунок після спливу строку позовної давності положеннями ПКУ не передбачено.
Разом з тим, відповідно до частини шістнадцятої ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Таким чином, страхувальник має право виправити помилки у раніше поданій звітності за періоди, за якими минув строк позовної давності.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Будь-який громадянин України (старше 18 років) може подати запит на отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія).
Для цього необхідно зареєструватися чи авторизуватися в кабінеті громадянина на diia.gov.ua за допомогою електронного підпису або BankID.
Повна:
Пунктом 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються такі дані про фізичних осіб, зокрема джерела отримання доходів, сума нарахованих та/або отриманих доходів та сума нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Державного реєстру встановлений Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 (далі – Положення № 822).
Відповідно до п. 1 розд. X Положення № 822, фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі.
Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі (п. 2 розд. X Положення № 822).
Згідно з абзацом першим п. 4 розд. Х Положення № 822 для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає документ, що посвідчує особу, та заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про джерела / суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР (додаток 14). Представник додає до заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Пунктом 6 розд. Х Положення № 822 визначено, що контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15 до Положення № 822. У разі відсутності інформації про доходи в Державному реєстрі контролюючий орган надає відомості з Державного реєстру за формою, наведеною в додатку 15 прим. 1 до Положення № 822.
Отримати відомості про джерела / суми нарахованих доходів з Державного реєстру можна в один із таких способів:
в паперовій формі – шляхом звернення особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу відповідно до вимог розд. Положення № 822;
в електронній формі – шляхом надсилання запиту через мобільний додаток «Моя податкова» (застосунок «Моя податкова» в App Store або Google Play) або засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (cabinet.tax.gov.ua) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» (diia.gov.ua).
Таким чином будь-який громадянин України (старше 18 років) може подати запит на отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія).
Для цього необхідно зареєструватися чи авторизуватися в кабінеті громадянина на diia.gov.ua за допомогою електронного підпису або BankID.
Обрати період, за який громадянин хоче отримати інформацію.
Надіслати запит.
Отримати повідомлення про готовність надання відомостей на електронну адресу.
Воно буде доступним у розділі «Зверніть увагу» в кабінеті громадянина на Порталі Дія.
Самі відомості можна завантажити в розділі «Документи» в кабінеті громадянина на Порталі Дія.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Суми, визначені п. 292.11 ст. 292 та п. 6 прим. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються:
суми податку на додану вартість (п.п. 1 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів (п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм (п.п. 4 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (п.п. 5 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до загального оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця (п.п. 6 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ (п.п. 7 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів (п.п. 9 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарські засоби, медичні вироби та допоміжні засоби до них на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я та/або лікарські засоби, придбані на підставі договору керованого доступу, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та/або коштів місцевих бюджетів, та/або коштів суб’єктів господарювання державної або комунальної форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови що:
1) такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або до Переліку лікарських засобів, що закуповуються за договорами керованого доступу, затверджених Кабінетом Міністрів України; та
2) такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або коштів місцевих бюджетів, та/або за кошти суб’єктів господарювання державної або комунальної форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону (абзаци перший – третій п.п. 11 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
У разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 ПКУ (абзац четвертий п.п. 11 п. 292.11 ст. 292 ПКУ);
пасивні доходи у вигляді процентів, нарахованих на залишок коштів на рахунку платника єдиного податку третьої групи – електронного резидента (е-резидента) в банку, отримані таким платником податку (п.п. 13 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).
Крім того, до складу доходу платника єдиного податку першої – третьої груп не включаються суми доходів, отриманих платником податку у вигляді часткової або повної компенсації відсоткових (процентних) ставок, яка виплачується в рамках бюджетної програми «Забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва» та державної програми впровадження фінансово-кредитних механізмів забезпечення громадян житлом на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а також суми коштів, отриманих платником податку на безповоротній основі від Фонду розвитку інновацій (п. 6 прим. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Суми, визначені п. 292.11 ст. 292 та п. 6 прим. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи не включаються:
1) суми податку на додану вартість;
2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;
3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;
4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;
5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств;
7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ;
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;
9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених ПКУ, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;
10) дивіденди, отримані платником єдиного податку – юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному ПКУ;
11) безоплатно надані (передані) особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, лікарські засоби, медичні вироби та допоміжні засоби до них на користь суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я та/або лікарські засоби, придбані на підставі договору керованого доступу, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету та/або коштів місцевих бюджетів, та/або коштів суб’єктів господарювання державної або комунальної форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови що:
1) такі товари на день укладення договору про їх закупівлю були включені до Переліку лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них, що закуповуються за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або до Переліку лікарських засобів, що закуповуються за договорами керованого доступу, затверджених Кабінетом Міністрів України; та
2) такі товари були придбані особою, уповноваженою на здійснення закупівель у сфері охорони здоров’я, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров’я, та/або коштів місцевих бюджетів, та/або за кошти суб’єктів господарювання державної або комунальної форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, або за кошти грантів (субгрантів) для виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні відповідно до закону.
У разі нецільового використання лікарських засобів, медичних виробів та допоміжних засобів до них платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 ПКУ;
12) суми коштів та вартість майна, отриманих платником податку – юридичною особою у вигляді бюджетного гранту, за умови його цільового використання.
У разі нецільового використання наданого бюджетного гранту платник податку – юридична особа зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму єдиного податку за ставкою, передбаченою п. 293.5 ст. 293 ПКУ.
Крім того, до складу доходу платника єдиного податку першої – третьої груп не включаються суми доходів, отриманих платником податку у вигляді часткової або повної компенсації відсоткових (процентних) ставок, яка виплачується в рамках бюджетної програми «Забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва» та державної програми впровадження фінансово-кредитних механізмів забезпечення громадян житлом на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а також суми коштів, отриманих платником податку на безповоротній основі від Фонду розвитку інновацій (п. 6 прим. 1 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
У графах 2 та 3 пункту 8 заяви щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах зазначається:
у разі подання заяви про отримання ліцензії у графі 2 – дата реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) / програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО), графа 3 не заповнюється;
у разі подання заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів (далі – Реєстр) у графі 2 – дата реєстрації РРО / ПРРО, у графі 3 – дата скасування реєстрації РРО / ПРРО (заповнюється в разі виключення фіскальних номерів РРО / ПРРО з Реєстру).
При цьому, у разі подання заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного, щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про надання витягу з Реєстру пункт 8 такої заяви не заповнюється.
Повна:
Згідно з п. 2 Порядку заповнення заяв щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374 «Деякі питання ведення єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального», у разі подання заяви про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, у такій заяві зазначається, зокрема, у пункті 8 «Перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, що розміщуються в місці роздрібної торгівлі» – перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО), книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) та розрахункових книжок (далі – РК), що розміщуються в місці роздрібної торгівлі, - для ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (заповнюються всі графи, крім графи 3).
Відповідно до п. 3 Порядку, у разі подання заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Реєстр), у такій заяві зазначається, зокрема, у пункті 8 «Перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, що розміщуються в місці роздрібної торгівлі» – перелік фіскальних номерів РРО, ПРРО, КОРО та РК, що підлягають виключенню з Реєстру, - у разі зміни переліку РРО, ПРРО, КОРО та РК, що розміщуються в місці торгівлі (для ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах).
Графа 3 пункту 8 заповнюється в разі виключення фіскальних номерів РРО, ПРРО з Реєстру.
Пунктами 4-6 Порядку, зокрема, встановлено, що у разі подання заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного, щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про надання витягу з Реєстру пункт 8 такої заяви не заповнюється.
Отже, у графах 2 «Дата початку використання в місці торгівлі» та 3 «Дата закінчення використання в місці торгівлі» пункту 8 «Перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, що розміщуються в місці роздрібної торгівлі» заяви щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, сидром та перрі (без додання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах зазначається:
у разі подання заяви про отримання ліцензії у графі 2 – дата реєстрації РРО / ПРРО, графа 3 не заповнюється;
у разі подання заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, у графі 2 – дата реєстрації РРО / ПРРО, у графі 3 – дата скасування реєстрації РРО / ПРРО (заповнюється в разі виключення фіскальних номерів РРО / ПРРО з Реєстру).
При цьому, у разі подання заяви ліцензіата про внесення чергового (щорічного, щоквартального) платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про надання витягу з Реєстру пункт 8 такої заяви не заповнюється.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
1) для громадян України:
паспорт громадянина України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);
тимчасове посвідчення громадянина України;
Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У разі пред’явлення громадянами України е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон контролюючі органи забезпечують перевірку таких документів у порядку, визначеному законодавством;
2) для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця;
посвідка на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання Україні;
посвідчення біженця;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
3) для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» два таких документи:
копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом Державної міграційної служби України (далі – ДМС) за місцем перебування іноземця чи особи без громадянства в Україні та/або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС;
довідка про звернення за захистом в Україні.
Повна:
Відповідно до п. 1 розд. IІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 822), для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО) використовуються дані документа, що посвідчує особу:
1) для громадян України:
паспорт громадянина України;
паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання (для громадян України, які виїжджають за кордон на постійне проживання чи постійно проживають за кордоном);
тимчасове посвідчення громадянина України;
Е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У разі пред’явлення громадянами України е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон контролюючі органи забезпечують перевірку таких документів у порядку, визначеному законодавством;
2) для іноземців та осіб без громадянства:
паспортний документ іноземця – документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;
посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;
посвідка на тимчасове проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні;
посвідчення біженця – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його біженцем в Україні;
посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, – паспортний документ, що посвідчує особу його власника та підтверджує факт визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
3) для іноземців та осіб без громадянства, які звернулися із заявою про визнання їх біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» два таких документи:
копія паспортного документа іноземця та особи без громадянства, засвідчена територіальним органом ДМС за місцем перебування іноземця чи особи без громадянства в Україні та/або з відміткою про те, що оригінал такого документа отримано на зберігання територіальним органом ДМС;
довідка про звернення за захистом в Україні;
4) для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:
витяг з реєстру територіальної громади;
паспорт, виготовлений у формі книжечки;
тимчасове посвідчення громадянина України.
За потреби підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання, що внесені до паспорта у формі книжечки, перевірка таких відомостей здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим п. 3 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» із змінами та доповненнями;
5) для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» із змінами і доповненнями.
Згідно з п. 2 розд. IІІ Положення № 822 документи, які відповідно до вимог Положення № 822 подаються (надсилаються рекомендованим листом) до контролюючого органу, повинні бути викладені українською мовою та не містити виправлень.
Якщо в документі, що посвідчує особу, зазначена інформація про прізвище (за наявності) та ім’я особи латинськими літерами, в обліковій картці фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (далі – Облікова картка за ф. № 1ДР) (повідомленні фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П, Заяві про внесення змін до ДРФО за формою № 5ДР (далі – Заява за ф. № 5ДР)) для проведення реєстрації та/або внесення змін до ДРФО прізвище (за наявності) та ім’я вказуються українською мовою та через скісну риску латинськими літерами.
Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці за ф. № 1ДР, Заяві за ф. № 5ДР та/або заяві щодо отримання відомостей з ДРФО про суми / джерела виплачених доходів та утриманих податків повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До зазначених заяв фізична особа додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу (п. 3 розд. IІІ Положення № 822).
Документи, що надсилаються для проведення реєстрації, внесення змін, отримання картки платника податків або відомостей з ДРФО в електронній формі, оформлюються згідно з вимогами законодавства у сфері електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, електронного документообігу, надання публічних (електронних публічних) послуг. Такі документи фізичні особи – платники податків можуть подати засобами електронних комунікацій, у тому числі засобами електронного кабінету.
Правила, порядок та строки розгляду контролюючими органами документів, поданих в електронній формі, є такими самими, як і для документів, поданих у паперовій формі (п. 4 розд. IІІ Положення № 822).
114. Акцизний податок
Чинна публікація
Коротка:
У графі 4 додатка 1 прим. 5 декларації з акцизного податку зазначається загальна (фактична) кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
Повна:
Законом України від 09.10.2024 № 4014-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування акцизним податком спирту етилового та біоетанолу», внесено зміни до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), в частині встановлення окремих особливостей обчислення акцизного податку виробниками спирту етилового та біоетанолу.
Відповідно до п.п. 49.1 п. 49 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ виробники спирту етилового, біоетанолу при обчисленні за податковий (звітний) період акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу враховують значення гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за такий період.
Під гарантованим податковим зобов’язанням з акцизного податку розуміється величина податкового зобов’язання з акцизного податку, розрахована виходячи з максимальної продуктивності обладнання для виробництва спирту етилового, біоетанолу.
Підпунктом 49.2 п. 49 підрозд. 5 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що гарантоване податкове зобов’язання з акцизного податку за податковий (звітний) період (ГПЗ) обчислюється за формулою:
ГПЗ = Об х К х Ст, де:
Об - обсяг спирту етилового, біоетанолу в літрах 100-відсоткового спирту етилового, визначений як максимальна продуктивність обладнання для виробництва спирту етилового, біоетанолу за добу;
К - кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду;
Ст - ставка акцизного податку, визначена п. 215.3 ст. 215 ПКУ, діюча на перше число податкового (звітного) періоду.
29.04.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 11.04.2025 № 195 «Про затвердження Змін до форми декларації з акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку», яким внесено зміни до форми декларації з акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку (далі – Декларація), а саме: Декларацію доповнено новим додатком 1 прим. 5 «Розрахунок суми гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу».
Відповідно до п. 6 розд. 5 Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 23.01.2015 №14 «Про затвердження форми декларації з акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку» (із змінами) у графі 4 «Кількість днів у календарному місяці звітного періоду (К)» додатка 1 прим. 5 до Декларації зазначається кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
ПКУ визначено, що базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених ПКУ, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 ПКУ). Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Отже, для обчислення гарантованого податкового зобов’язання у графі 4 додатку 1 прим. 5 до Декларації зазначається загальна (фактична) кількість днів у календарному місяці податкового (звітного) періоду.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
У графах 16 та 17 відображається сума мінімального податкового зобов’язання по кожній земельній ділянці, розрахована відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яка не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара, та без урахуванням кількості місяців перебування у власності, оренді, користуванні на інших умовах відповідних земельних ділянок.
Повна:
Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначені п. 141.9 ст. 141 розд. III ПКУ.
Платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
При визначенні платником податку мінімального податкового зобов’язання відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ застосовуються формули, наведені у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ, з урахуванням кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису).
Відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ при визначенні мінімального податкового зобов’язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов’язання, визначена відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ, не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара.
При цьому, п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не передбачає застосування кількості місяців перебування у власності, оренді, користуванні на інших умовах відповідних земельних ділянок.
З метою приведення форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1415/27860) (далі – Декларація) до положень п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, Міністерством фінансів України видано наказ від 13.02.2025 № 94 «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» яким, зокрема, Додаток МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації (далі – Додаток МПЗ-3), викладено в новій редакції.
У Додатку МПЗ-З передбачено Розрахунок мінімального податкового зобов’язання, який складається платниками податку – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь і розраховується щодо кожної земельної ділянки.
Зокрема, у графах 13 та 14 відображається розрахунок мінімального податкового зобов’язання земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена (непроведена).
У графах 16 та 17 відображається сума мінімального податкового зобов’язання по кожній земельній ділянці, розрахована відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яка не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара, та без урахуванням кількості місяців перебування у власності, оренді, користуванні на інших умовах відповідних земельних ділянок.
У графі 18 відображається сума мінімального податкового зобов’язання, яка має найбільше значення (або за розрахунком згідно з підпунктами 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ або відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
У разі якщо резидент України здійснює виплати нерезиденту агентської винагороди за послуги, що надані на території України, то такі виплати підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента за ставкою 15 відс., якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
У разі якщо нерезидент надає агентські послуги за межами території України, то доходи нерезидента у вигляді агентської (комісійної) винагороди, включаючи компенсацію понесених агентом – нерезидентом витрат, не підлягають оподаткуванню.
Водночас, слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Повна:
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Перелік таких доходів визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ. Для цілей п. 141.4 ст. 141 ПКУ такими доходами є, зокрема:
брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом на території України на користь резидентів (п.п. «з» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ);
інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).
Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Отже, у разі якщо резидент України здійснює виплати нерезиденту агентської винагороди за послуги, що надані на території України, то такі виплати підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента за ставкою 15 відс., якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
У разі якщо нерезидент надає агентські послуги за межами території України, то доходи нерезидента у вигляді агентської (комісійної) винагороди, включаючи компенсацію понесених агентом – нерезидентом витрат, не підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Водночас, слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Можуть використати ці кошти як переплату в майбутніх періодах в межах скасованих (анульованих) контролюючим органом сум згідно з положеннями п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) або повернути надміру сплачені кошти відповідно до ст. 43 ПКУ.
Повна:
Відповідно до п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи.
Абзацом першим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
Платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», відображають нараховані суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Згідно з п. 296.2 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Водночас, відповідно до п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, самозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 25 жовтня 1993 року № 3543-XІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їх військової служби (починаючи з першого числа місяця, в якому було їх призвано на військову службу або в якому було укладено контракт, але не раніше 24.02.2022 та закінчуючи останнім днем місяця, в якому така самозайнята особа була демобілізована (звільнена з військової служби), звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з військового збору у складі податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку відповідно до п. 16 прим. 1підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) такої самозайнятої особи.
На підставі відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби), отриманих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного реєстру призовників, контролюючий орган не проводить нарахування, зокрема авансових внесків з військового збору, передбачених п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, починаючи з місяця, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений контракт, закінчуючи місяцем, в якому таку особу демобілізовано (звільнено з військової служби).
Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту суми авансових внесків, зокрема з військового збору, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з військового збору в порядку та строки, визначені ПКУ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений з такою особою контракт.
Згідно з п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПКУ платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПКУ.
Відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПКУ та ст. 301 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Платники єдиного податку першої та другої груп, які не скористались правом щодо несплати військового збору та сплачували авансові внески, зобов’язані відобразити такі суми у підрозд. 1 «Для платників єдиного податку першої, другої груп» розд. VIII «Визначення податкових зобов’язань по військовому збору» Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця першої – другої групи, оскільки такі суми не є помилково та/або надміру сплаченими сумами грошового зобов’язання та не підлягають поверненню платнику податку в порядку, передбаченому ПКУ, або зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Водночас, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої – другої груп, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за контрактом, які сплатили авансові внески з військового збору протягом військової служби, можуть використати ці кошти як переплату в майбутніх періодах в межах скасованих (анульованих) контролюючим органом сум згідно з положеннями п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ або повернути надміру сплачені кошти відповідно до ст. 43 ПКУ.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Оподатковуватиметься податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором – 5 відсотків.
Повна:
Відповідно до частини першої ст. 1 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Поняття та види договору визначено ст. 626 ЦКУ.
За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (частина перша ст. 1302 ЦКУ).
Згідно з частиною першою ст. 1304 ЦКУ спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим відповідно до частини першої ст. 1216 ЦКУ спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша ст. 1217 ЦКУ).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст.ст. 172 – 173 ПКУ.
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна, неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та відступлення прав за договором купівлі- продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця визначено ст. 172 ПКУ.
Для цілей ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування (п. 172.8 ст. 172 ПКУ).
Відповідно до абзаців першого та другого п. 172.1 ст. 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), зокрема житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько - побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці).
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину (абзац п’ятий п. 172.1 ст. 172 ПКУ).
Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 161 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи викладене, у разі якщо фізичною особою планується здійснити перший продаж протягом звітного податкового року нерухомого майна (квартири), яке перебувало у власності менше трьох років, то дохід, отриманий від такого продажу оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором – 5 відсотків.
При цьому зауважуємо, що положення абзацу п’ятого п. 172.1 ст. 172ПКУ до доходу, отриманого від продажу нерухомого майна, одержаного на підставі спадкового договору, не застосовуються.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Платники податків (юридичні особи), які є користувачами Електронного кабінету, мають можливість у режим «Згода на передачу інформації контрагенту» меню «Згоди на передачу інформації» приватної частини Електронного кабінету надати платнику податків (контрагенту) Згоду. Самозайняті особи мають можливість надати Згоду у режимі «Згода на передачу інформації» меню «Налаштування» приватної частини Електронного кабінету.
Для надання згоди платнику податків необхідно: вказати податковий номер контрагента, визначити вид інформації, зберегти та підписати згоду.
Платник податків (контрагент) може переглянути інформацію про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб у меню «Інформація про бізнес-партнера» приватної частини Електронного кабінету вказавши податковий номер платника, який надав згоду на отримання інформації.
Для отримання витягу «Податкова інформація за попередньо наданою згодою платника податків у визначеному ним обсязі» необхідно натиснути кнопку «Сформувати витяг» (інформація формується у режимі реального часу).
Повна:
Відповідно до п. 22 розд. ІІ Порядку функціонування Електронного кабінету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 (далі – Порядок № 637) платникам податків надається право отримати податкову інформацію про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб, у вигляді документа за формою згідно з додатком 5 до Порядку № 637, в електронній формі з накладенням кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу.
Для надання податкової інформації іншим платникам податків платник податків через Електронний кабінет може надати контролюючому органу згоду на розкриття іншому платнику податків податкової інформації про нього у самостійно визначеному обсязі (далі – Згода), шляхом вибору інформації, яка може бути надана платнику податків (п. 23 розд. ІІ Порядку № 637).
Платники податків (юридичні особи), які є користувачами Електронного кабінету, мають можливість у режим «Згода на передачу інформації контрагенту» меню «Згоди на передачу інформації» приватної частини Електронного кабінету надати платнику податків (контрагенту) Згоду. Самозайняті особи мають можливість надати Згоду у режимі «Згода на передачу інформації» меню «Налаштування» приватної частини Електронного кабінету.
Для надання згоди платнику податків необхідно: вказати податковий номер контрагента, визначити вид інформації, зберегти та підписати згоду.
Платник податків (контрагент) може переглянути інформацію про інших платників податків за попередньо наданою згодою таких осіб у меню «Інформація про бізнес-партнера» приватної частини Електронного кабінету вказавши податковий номер платника, який надав згоду на отримання інформації.
Для отримання витягу «Податкова інформація за попередньо наданою згодою платника податків у визначеному ним обсязі» необхідно натиснути кнопку «Сформувати витяг» (інформація формується у режимі реального часу).
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.taх.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Вхід до приватної частини Електронного кабінету здійснюється після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Повна:
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПКУ у строк, передбачений абзацом першим п. 76.3 ст. 76 ПКУ, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, що проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним строком подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), а якщо такі документи були подані пізніше - за днем їх фактичного подання, та відповідно до вимог, визначених ст. 76 ПКУ, а у випадках, визначених п. 200.11 ст. 200 ПКУ, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, відповідно до ПКУ.
Згідно з п. 200.11 ст. 200 ПКУ контролюючий орган має право протягом 40 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку згідно з п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
Пунктом 200.14 ст. 200 ПКУ визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
– у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
– у разі з’ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
При цьому, п. 200.15 ст. 200 ПКУ передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов’язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі – Реєстр).
Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов’язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Відповідно до п.п. «ґ» п. 200.12 ст. 200 ПКУ зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов’язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Не зобов’язаний, якщо об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на дату подання Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерство розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Повна:
Форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 із змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Відповідно до п.п. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта / об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Водночас, на період дії воєнного стану на території України положення ст. 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, п. 1 якого, зокрема передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року – за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (у тому числі їх частки), що перебувають у власності юридичних осіб.
Починаючи з 01 січня 2023 року за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають, зокрема, у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 визначає деякі питання формування Переліку територій. Зокрема, п. 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство розвитку громад та територій України (далі – Мінрозвитку)), якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій, а також визначаються складові Переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у Переліку територій, та затверджена форма Переліку територій.
У преамбулі наказу Мінрозвитку від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, зазначено, що відповідно до п. 1 Постанови № 1364, п. 8 Положення про Мінрозвитку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460:
втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004;
затверджено Перелік територій.
Отже, враховуючи положення п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідніположення» ПКУ, якщо об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на дату подання Декларації, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України відповідно до даних Переліку територій, то суб’єкт господарювання, не подає Декларацію за такі об’єкти нерухомості.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Так, передбачена. Особи, які здійснюють розрахункові операції і посадові особи такого суб’єкта господарювання притягуються до адміністративної відповідальності згідно з ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Повна:
Згідно з п. 111.1 ст. 111 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності як, зокрема, фінансова, адміністративна.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахункові операції, є Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), який є спеціальним законом. Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначений розд. II Закону № 265.
При цьому, розд. V Закону № 265 передбачена відповідальність за порушення вимог Закону № 265. Так, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних РРО (далі – ПРРО) або розрахункових книжок (далі – РК) на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання РК на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання, до суб’єктів господарювання застосовується відповідальність у вигляді фінансових санкцій у розмірах, визначених п. 1 ст. 17 Закону № 265.
Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 встановлено, що посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі – КУпАП) порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев’ятій і десятій ст. 38 КУпАП, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 155 прим. 1 КУпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів відповідно до ст. 221 КУпАП.
Отже, у разі застосування контролюючим органом до суб’єкта господарювання фінансових санкцій, визначених п. 1 ст. 17 Закону № 265, особи, які здійснюють розрахункові операції і посадові особи такого суб’єкта господарювання притягуються до адміністративної відповідальності згідно з ст. 155 прим. 1 КУпАП.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Якщо за надані товари (роботи, послуги) отримано кошти на поточний рахунок, що відкритий для власних потреб, то такі кошти необхідно врахувати:
1) в обліку доходів (не платники ПДВ) та обліку доходів і витрат (платники ПДВ);
2) під час складання податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за звітний (податковий) період, в якому вони отримані.
При цьому зазначаємо, що для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку (першої – третьої груп) не може використовувати поточний рахунок фізичної особи, що відкривається нею для власних потреб.
Повна:
Пунктом 10 розд. І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (далі – Інструкція № 162), встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.
Відповідно до абзацу третього п. 24 розд. І Інструкції № 162 забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Абзацами першим – другим і четвертим п. 296.1 ст. 296 ПКУ встановлено, що фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ), ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (першої – третьої) груп є дохід, зокрема, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Отже, якщо згідно з договором, укладеним від імені суб’єкта господарювання з іншим суб’єктом господарювання, фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (першої – третьої груп) за надані товари (роботи, послуги) отримано кошти на поточний рахунок, що відкритий для власних потреб, то такі кошти необхідно врахувати:
1) в обліку доходів (не платники ПДВ) та обліку доходів і витрат (платники ПДВ);
2) під час складання податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за звітний (податковий) період, в якому вони отримані.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Так, звільняються на весь строк військової служби, якщо такі платники не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) таких платників єдиного внеску.
Якщо такі фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства мають найманих працівників і на строк своєї військової служби уповноважують іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон), здійснює така уповноважена особа.
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується таким демобілізованим (звільненим з військової служби) платником єдиного внеску протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації (звільнення з військової служби) без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
Звітність про нарахований уповноваженою особою єдиний внесок на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованим (звільненим з військової служби) платником єдиного внеску протягом 150 календарних днів з першого дня його демобілізації (звільнення з військової служби), встановлені Законом, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені передбачених Законом № 2464.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до п. 9 прим. 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі –Закон № 2464) під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 3543), платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), визначені пп. 4 (фізичні особи – підприємці, у тому числі фізичні особи підприємці на спрощеній системі оподаткування), 5 (особи, які провадять незалежну професійну діяльність), та 5 прим. 1 (члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) частини першої ст. 4 Закону № 2464 призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або за контрактом на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) таких платників єдиного внеску.
Якщо платник єдиного внеску, зазначений у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску), 2, 3, 4, 5, 6, 10, 12 частини другої ст. 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа.
Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується таким демобілізованим (звільненим з військової служби) платником єдиного внеску протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації (звільнення з військової служби) без нарахування штрафних і фінансових санкцій.
Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби платника єдиного внеску, зазначеного у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованим (звільненим з військової служби) платником єдиного внеску протягом 150 календарних днів з першого дня його демобілізації (звільнення з військової служби), встановлені Законом № 2464, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені передбачених Законом № 2464.
Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.
У випадку відсутності інформації в Єдиному реєстрі призовників або її не отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) платника єдиного внеску, зазначеного у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, такий платник має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту. Процедура звільнення від сплати єдиного внеску, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, порядку подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовується до таких платників єдиного внеску, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу, у відповідності до п. 9 прим. 2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.
Крім того, відповідно до п. 9 прим. 18 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, під час дії особливого періоду, визначеного Законом № 3543, платники єдиного внеску, зазначені у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464, якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного реєстру призовників, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) таких платників єдиного внеску.
Якщо платник єдиного внеску, зазначений у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені пп. 1 (крім сплати єдиного внеску), 2 – 6, 10 і 12 частини другої ст. 6 Закону № 2464, здійснює така уповноважена особа.
Єдиний внесок, нарахований уповноваженою особою з таких виплат протягом строку військової служби платника єдиного внеску, сплачується таким демобілізованим (звільненим з військової служби) платником єдиного внеску протягом 180 календарних днів з дня, наступного за днем його демобілізації (звільнення з військової служби), без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені.
Звітність про нарахований уповноваженою особою протягом строку військової служби платника єдиного внеску єдиний внесок на суми виплат найманим працівникам платника єдиного внеску подається платником єдиного внеску, демобілізованим (звільненим з військової служби), протягом 150 календарних днів з першого дня її демобілізації (звільнення з військової служби), встановлені Законом № 2464, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, пені, передбачених Законом № 2464.
У випадку відсутності інформації в Єдиному реєстрі призовників або її не отримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) платника єдиного внеску, зазначеного у пп. 4, 5 або 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, такий платник має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Процедура звільнення від сплати єдиного внеску, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, порядку подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовується до таких платників єдиного внеску, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу, у відповідності до п. 9 прим. 18 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Так, звільняються.
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої та третьої групи, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу або за контрактом та мають / не мають найманих працівників, яким нараховується заробітна плата, звільняються від нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби), у тому числі якщо в період військової служби надходили доходи та продовжувалося здійснення господарської діяльності.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи.
Разом з тим у разі відсутності в Єдиному реєстрі призовників або неотримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) фізичної особи - підприємця, така особа має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту.
Повна:
Відповідно до абзацу першого п. 296.2 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники єдиного податку, зокрема, другої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Абзацами першим і другим п. 296.3 ст. 296 ПКУ визначено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (п. 296.4 ст. 296 ПКУ).
Абзацами першим та другим п. 295.1 ст. 295 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів)) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).
Сплата єдиного податку платниками, зокрема, другої та третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) відповідно до п. 295.4 ст. 295 ПКУ здійснюється за місцем податкової адреси.
Абзацом першим п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначено, що самозайняті особи, зокрема, фізичні особи – підприємці, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби), звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи (абзац другий п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
На підставі відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби), отриманих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного реєстру призовників, контролюючий орган не проводить нарахування, зокрема, авансових внесків з єдиного податку, передбачених п. 295.2 ст. 295 ПКУ, починаючи з місяця, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений контракт, закінчуючи місяцем, в якому таку особу демобілізовано (звільнено з військової служби) (абзац восьмий п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту, зокрема, суми авансових внесків з єдиного податку, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку в порядку та строки, визначені ПКУ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений з такою особою контракт (абзац дев’ятий п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
У разі відсутності в Єдиному реєстрі призовників або неотримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) фізичної особи - підприємця, така особа має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту. Процедури звільнення від сплати податків, зборів, ненарахування податків, зборів, списання штрафних (фінансових) санкцій, пені, відновлення реєстрації як платника єдиного податку, подання звітності, сплати та звільнення від відповідальності застосовуються до самозайнятих осіб, які подали заяву та відповідні документи до контролюючого органу відповідно до п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац дванадцятий п. 25 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Отже, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої та третьої групи, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу або за контрактом та мають / не мають найманих працівників, яким нараховується заробітна плата, звільняються від нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби), у тому числі якщо в період військової служби надходили доходи та продовжувалося здійснення господарської діяльності.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи.
Разом з тим у разі відсутності в Єдиному реєстрі призовників або неотримання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомостей про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) фізичної особи - підприємця, така особа має право подати заяву та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, копію контракту.
