Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Великий платник податків, який протягом бюджетного року включений до Реєстру великих платників податків, сплачує податок на доходи фізичних осіб за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) подає за новим (основним) місцем обліку.
При цьому, у рядку 032 додатка 4ДФ до Розрахунку зазначається код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням відокремленого підрозділу (неосновне місце обліку).
Повна:
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків (далі – ВПП), у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження ВПП, та його структурні підрозділи в разі створення.
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до якої податок, утриманий із доходів платників податків, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ).
Частиною другою ст. 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацом п’ятим частини другої ст. 64 БКУ), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Податок на доходи фізичних осіб, нарахований, зокрема, податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачується таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) (абзац п’ятий частини другої ст. 64 БКУ).
Згідно з п. 64.7 ст. 64 ПКУ після включення платника податків до Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр) та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження ВПП, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого ВПП.
Щодо ВПП, які самостійно не стали на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження ВПП, або його структурних підрозділах, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку таких ВПП та переведення їх на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження ВПП, або його структурні підрозділи.
ВПП щодо якого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження ВПП, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов’язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов’язки, передбачені ПКУ, за новим місцем обліку.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
При цьому п. 3 розд. ІІ Порядку встановлено, що Розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету та який не має окремого балансу і самостійно не веде розрахунки із застрахованими особами для сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, то Розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Юридична особа під час подання Розрахунку за відокремлений підрозділ зазначає дані про відокремлений підрозділ в рядку 032 додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку.
Так, у рядку 032 додатка 4ДФ до Розрахунку зазначається код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ (п.п. 1 п. 4 розд. IV Порядку).
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Ні.
Повна:
Відповідно до ст. 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) контролюючим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкового державного страхування (далі – єдиний внесок) надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески.
Таким чином, фізичні особи – підприємці або особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не повинні повідомляти про факт сплати за них єдиного внеску роботодавцем.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нараховані за наслідками перевірок контролюючими органами та іншими органами державної влади, визнаються витратами згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. При цьому у податковому обліку на суму таких штрафних (фінансових) санкцій та пені платник податку повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування.
Повна:
Згідно з абзацом першим п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Отже, базою для розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат до оподаткування, визначений відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у редакції, що діє з 23.05.2020, встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Цивільно-правова відповідальність є однією із форм (видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає у примусовому впливі на порушника цивільних прав і обов’язків шляхом застосування щодо нього санкцій, які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові наслідки, яка передбачена нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) та інших актів цивільного законодавства.
З урахуванням ст.ст. 546, 549 ЦКУ та ст. 230 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV зі змінами та доповненнями неустойкою (штрафом, пенею) визнається сума санкцій, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
При цьому ПКУ має власне визначення штрафної санкції (фінансової санкції, штрафу), якою у податкових відносинах вважається плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Таким чином, суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нараховані за наслідками перевірок контролюючими органами та іншими органами державної влади, визнаються витратами згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування. При цьому у податковому обліку на суму таких штрафних (фінансових) санкцій та пені платник податку повинен збільшити фінансовий результат до оподаткування.
Слід зазначити, що відповідне коригування фінансового результату до оподаткування не стосується нарахованих сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, які відображені у бухгалтерському обліку платником податку до 22 травня 2020 року.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період:
фізичними особами – підприємцями (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) (крім електронних резидентів (е-резидентів) – за період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності включно;
фізичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), – за період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності/або здійснено перехід на сплату інших податків і зборів включно,
При повторній реєстрації підприємницької діяльності єдиний внесок сплачується до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.
Повна:
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Пунктами 1 та 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, до контролюючого органу за основним місцем обліку в порядку та строки визначені законодавством.
Частиною дев’ятою ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями встановлено, що фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до п.п. 8 п. 2 розд. ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами та доповненнями:
для фізичних осіб – підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) (крім електронних резидентів (е-резидентів) останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності включно. Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період;
для платників, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності/або здійснено перехід на сплату інших податків і зборів включно. Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (крім електронних резидентів (е-резидентів) така фізична особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою – підприємцем (частина четверта ст. 6 Закону № 2464).
Порядок взяття на облік фізичних осіб – підприємців передбачений розд. II Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 із змінами та доповненнями.
У разі повторної реєстрації у платника єдиного внеску виникають обов’язки відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2464.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності, єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання звітності, що містить інформацію щодо сум нарахованого єдиного внеску за останній звітний період:
фізичними особами – підприємцями (крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування) (крім електронних резидентів (е-резидентів) – за період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності включно;
фізичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів), – за період з дня закінчення попереднього звітного періоду до місяця, в якому здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності/або здійснено перехід на сплату інших податків і зборів включно.
При повторній реєстрації підприємницької діяльності єдиний внесок сплачується до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так, оскільки правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Повна:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПКУ взяття на облік фізичних осіб підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями.
При цьому, податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси (п. 45.1 ст. 45 ПКУ).
Згідно з п. 2 ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Водночас, Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
06.05.2023 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон № 3050), згідно з яким перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – постанова № 1364) визначається орган виконавчої влади, якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), складові Переліку територій (зокрема, тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону № 1207), вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма Переліку територій (п. 1 постанови № 1364).
Враховуючи зазначене, у розумінні Закону № 3050 постанова № 1364 може вважатися такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених ПКУ.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Повна:
Згідно з частиною другою ст. 13 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Згідно з п. 66.3 ст. 66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.
Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.
Зміна контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або ДПІ обслуговування визначена нормами розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).
Платники податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована російською федерацією з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також тимчасово окуповані з 07 січня 2014 року території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, які визнані такими відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» обліковуються в Єдиному банку даних юридичних осіб або Реєстрі самозайнятих осіб з відповідною ознакою «податковою адресою є тимчасово окупована з 20 лютого 2014 року територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» або «податковою адресою є тимчасово окуповані території з 07 січня 2014 року, що входять до складу Донецької та Луганської областей». У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) на (з) тимчасово окуповану(ої) територію(ї) України в Єдиному банку даних юридичних осіб або Реєстрі самозайнятих осіб встановлюється/скасовується така ознака (абз. 2 п. 1.5 Порядку № 1588).
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
06.05.2023 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі – Закон № 3050), згідно з яким перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі – Постанова № 1364) визначається орган виконавчої влади, якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), складові Переліку територій (зокрема, тимчасово окупована російською федерацією територія України, визначена відповідно до Закону № 1207), вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма Переліку територій (п. 1 постанови № 1364).
Таким чином, у розумінні Закону № 3050 постанова № 1364 може вважатися такою, що встановила порядок визначення Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 зі змінами (далі – Перелік територій № 309), може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених ПКУ.
Враховуючи викладене, суб’єкту господарювання для визначення належності його податкової адреси до тимчасово окупованої російською федерацією території України, території, на якій ведуться бойові дії, з метою перереєстрації на іншу території України необхідно керуватися Переліком територій № 309.
105. Податок на доходи самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність
Чинна публікація
Коротка:
Якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду дохід від такої діяльності не отримувався, то обов’язку подання декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
Повна:
Згідно з п. 178.4 ст. 178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за результатами звітного року відповідно до розд. IV ПКУ у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Платники податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайняті особи, подають Декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143). Додатки є складовою частиною Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатка (п. 2 розд. II Інструкції).
Разом з тим, п. 49.2 ст. 49 ПКУ встановлено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Отже, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду не отримувався дохід від такої діяльності, то обов’язку подання Декларації, у тому числі додатку Ф 2 у зазначеної особи не виникає.
Разом з тим, якщо особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, протягом звітного періоду отримувались інші доходи, крім доходів від незалежної професійної діяльності, то така особа зобов’язана подати Декларацію та заповнити відповідні додатки в залежності від виду отриманого доходу.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Ні.
Повна:
Відповідно до п. 11 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу.
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період відповідно до п. 296.7 ст. 296 Податкового кодексу України платники мають знову задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).
Повна:
Згідно з абзацом першим п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пп. 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ (п. 296.7 ст. 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 із змінами та доповненнями (далі – податкова декларація).
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) у податковій декларації окремо відображають, зокрема, обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку, встановленою для таких платників п. 293.3 ст. 293 ПКУ (п.п. 1 п.п. 296.5.4 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).
Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (п. 292.14 ст. 292 ПКУ).
У разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, суб’єкт господарювання зобов’язаний, відповідно до п.п. 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Тобто, щоквартальне відображення факту неперевищення встановленого обсягу доходу у податковій декларації є показником, який підлягає декларуванню суб’єктом господарювання як платником єдиного податку.
Таким чином, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи, у яких протягом звітного періоду відсутні доходи, що підлягають оподаткуванню єдиним податком, але у попередніх звітних періодах цього ж року було отримано та задекларовано дохід, то за поточний звітний період відповідно до п. 296.7 ст. 296 ПКУ платники мають знову задекларувати отриманий ними раніше дохід (без сплати єдиного податку).
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Так.
Повна:
Відповідно до п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 грн., на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 грн., на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.
Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПКУ граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ.
Пунктом 102.1 ст. 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних з декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Таким чином, до строків застосування штрафів за порушення термінів взяття на облік (реєстрації) або внесення змін до облікових даних в контролюючих органах, у тому числі за неподання/несвоєчасне подання повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП застосовуються строки позовної давності, визначені ст. 102 ПКУ.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Платник податків, який з 01 січня поточного року обліковується у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, подає податкову декларацію з ПДВ та сплачує податкові зобов’язання з ПДВ за грудень попереднього року за новим основним місцем обліку.
Повна:
Відповідно до п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр) на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених ПКУ для великих платників податків (далі – ВПП).
У разі включення платника податків до Реєстру на нього поширюються особливості, визначені ПКУ для ВПП, зокрема обов’язок обліковуватись у контролюючому органі, що здійснює супроводження ВПП, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр ВПП.
Пунктом 49.1 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Порядок надання звітності, нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДВ до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 203 ПКУ.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація з подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПКУ для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПКУ).
Тобто декларація з ПДВ за грудень попереднього року подається до 20 січня поточного року, а сплата податку здійснюється протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку подання такої декларації.
Враховуючи зазначене, платник податків, який з 01 січня поточного року обліковується у контролюючому органі, що здійснює супроводження ВПП, подає податкову декларацію з ПДВ та сплачує податкові зобов’язання з ПДВ за грудень попереднього року за новим основним місцем обліку.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка та повна відповіді ідентичні:
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в податковому обліку основними засобами вважаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 тис. грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 тис. грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так. Зобов”язане.
Повна:
Статтею 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) встановлено, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПКУ.
Відповідно до частини другої ст. 53 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» із змінами та доповненнями на час виробничого навчання і практики здобувачам освіти забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до освітніх програм і угод між закладами освіти та підприємствами, установами, організаціями, що надають місця для проходження виробничого навчання і практики. Під час проходження виробничого навчання і практики забороняється використовувати працю здобувачів освіти для цілей, не передбачених освітньою програмою.
Згідно з ст. 29 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» із змінами та доповненнями підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають здобувачам освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики та інших видів практичного навчання відповідно до укладених із закладами професійної (професійно-технічної) освіти договорів про навчально-виробничу практику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року № 992 із змінами та доповненнями затверджені Типовий договір про навчально-виробничу практику та Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами закладів професійної (професійно-технічної) освіти виробничого навчання та виробничої практики (далі – Порядок № 992).
Відповідно до п. 17 Порядку № 992 за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Нараховані учням, слухачам кошти переказуються для виплати на рахунок закладу професійної (професійно-технічної) освіти або виплачуються їм безпосередньо підприємством не пізніше п’яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства.
Пунктом 18 Порядку № 992 визначено, що 50 відс заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики учням закладів професійної (професійно-технічної) освіти, може бути спрямовано на рахунок закладу освіти для провадження його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи, з яких не більш як 15 відс. коштів може бути спрямовано на преміювання майстрів виробничого навчання, педагогів професійного навчання за безпосередню підготовку учнів, якісну організацію та виконання освітніх програм з виробничого навчання на підприємстві і виробничої практики відповідно до особистого внеску в загальні результати роботи.
Питання щодо направлення 50 відс. заробітної плати учнів на рахунок закладу професійної (професійно-технічної) освіти для використання у зазначених цілях вирішуються ним разом з підприємством, де учні проходять виробниче навчання та виробничу практику, в кожному конкретному випадку з урахуванням наявності підстав та доцільності і обумовлюються в договорі про надання робочих місць як додаткові зобов’язання підприємства.
Таким чином, при нарахуванні заробітної плати учням (слухачам) закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які проходять практику на підприємстві згідно з договором, підприємство, як податковий агент, зобов’язане утримати із суми такого доходу податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та перерахувати його до бюджету у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
За несплату узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи у строк до 1 серпня року, що настає за звітним, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі
10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.
Такі діяння, що вчинені умисно повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.
Крім того, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня.
Повна:
Відповідно до п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею в річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Згідно з п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені п. 124.1 ст. 124 ПКУ вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання (п. 124.2 ст. 124 ПКУ).
Діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов’язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов’язання.
Разом з тим, при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання нараховується пеня (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Водночас, відповідно до абзацу другого п. 109.1 ст. 109 ПКУ діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Якщо платник податку, який перебуває на обліку в міжрегіональному управлінні ДПС (основне місце обліку), має об’єкти пов’язані з оподаткуванням, що розташовані на територіях адміністративно-територіальних одиниць відмінних від основного місця обліку, зокрема власні та/або орендовані приміщення, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то такий платник податку зобов’язаний стати на облік за місцем розташування таких об’єктів (неосновне місце обліку) у відповідних Головних управліннях ДПС в областях,м. Києві шляхом подання заяви про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП, яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.
Повна:
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачений ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відповідно до п.п. 168.4.1 п. 168.4 якої податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до відповідних бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI із змінами та доповненнями (далі – БКУ).
Такий порядок застосовується усіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – відокремлений підрозділ) (п.п. 168.4.2 п. 168.4 ст. 168 ПКУ).
Відповідно до ст. 64 БКУ податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Згідно з п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Згідно з п. 64.7 ст. 64 ПКУ після включення платника податків до Реєстру великих платників податків (далі – Реєстр ВПП) та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов’язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр ВПП, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.
При цьому, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику закріплює великих платників податків за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків за основним місцем обліку.
Взяття на облік за неосновним місцем обліку великих платників податків здійснюється в Головних управліннях ДПС в областях, м. Києві за заявою про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП, яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Якщо платник податку, який перебуває на обліку в міжрегіональному управлінні ДПС (основне місце обліку), має об’єкти пов’язані з оподаткуванням, що розташовані на територіях адміністративно-територіальних одиниць відмінних від основного місця обліку, зокрема власні та/або орендовані приміщення, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то такий платник податку зобов’язаний стати на облік за місцем розташування таких об’єктів (неосновне місце обліку) у відповідних Головних управліннях ДПС в областях, м. Києві та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких приміщень (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
При цьому якщо такі уточнюючі розрахунки подаються до подання податкової декларації за останній звітний (податковий) період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2, то уточнені показники враховуються у рядку 16.2 такої декларації.
Повна:
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 6 розд. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, визначено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
При цьому якщо такі уточнюючі розрахунки подаються до подання податкової декларації за останній звітний (податковий) період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2, то уточнені показники враховуються у рядку 16.2 такої декларації.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Коди класифікації доходів бюджету по податку на прибуток підприємств затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію».
Отримати інформацію стосовно банківських реквізитів для сплати податку на прибуток платники мають можливість в меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету. При зверненні до зазначеного меню відображається зведена інформація станом на момент звернення, що містить інформацію по кожному виду платежу, зокрема, бюджетний рахунок на поточну дату.
Також інформація про реквізити рахунків, відкритих в органах Казначейства в розрізі адміністративно-територіальних одиниць України, оприлюднена на офіційному вебпорталі ДПС в рубриці Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).
Поряд з цим платники податку на прибуток (у т. ч. новостворені) для отримання банківських реквізитів з метою сплати податку на прибуток можуть звернутися до органу ДПС за основним місцем обліку.
Повна:
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» зі змінами та доповненнями визначено класифікацію доходів бюджету, згідно з якою встановлено коди та найменування податків та зборів. Зокрема для сплати податку на прибуток підприємств визначено код бюджетної класифікації 11020000, а саме:
11020100 – податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності;
11020200 – податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності;
11020300 – податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів;
11020400 – податок на прибуток від здійснення букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино);
11020500 – податок на прибуток іноземних юридичних осіб;
11020600 – податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України;
11020700 – податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України;
11021000 – податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники;
11021300 – реструктурована сума заборгованості податку на прибуток підприємств і організацій;
11021600 – податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій;
11021700 – авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками податку, які здійснюють діяльність з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі;
11021900 – надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму цього боргу), що склався станом на 01 січня 2018 року, який сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей;
11022000 – податок на прибуток підприємств електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, що залучається до розрахунків на виконання положень частини другої ст. 21 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» зі змінами та доповненнями;
11022100 – податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), додаткові податкові зобов’язання з цього податку, розстрочені податкові зобов’язання НАК «Нафтогаз України» та її підприємств з податку на прибуток (у тому числі відсотки за користування податковим кредитом), що спрямовуються на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот;
11022200 – надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані суми податку на прибуток таких підприємств, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» зі змінами та доповненнями;
11023000 – податок на прибуток підприємств на особливих умовах, що сплачується резидентами Дія Сіті;
11024700 – податок на дохід, який сплачують суб’єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей;
11024800 – податок на дохід, отриманий від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино).
Разом з тим, згідно з Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 № 336 зі змінами та доповненнями, код класифікації доходів бюджету передбачає такі позиції:
11020301 – податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, що сплачений до 01 січня 2015 року;
11020501 – податок на прибуток іноземних юридичних осіб, що сплачений до 01 січня 2015 року;
11020601 – податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, що сплачений до 01 січня 2015 року;
11020701 – податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, що сплачений до 01 січня 2015 року;
11021001 – податок на прибуток підприємств, сплачений іншими платниками до 01 січня 2015 року;
11021301 – реструктурована сума заборгованості податку на прибуток підприємств і організацій, що сплачена до 01 січня 2015 року;
11021601 – податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій, що сплачений до 01 січня 2015 року.
Отримати інформацію стосовно банківських реквізитів для сплати податку на прибуток платники мають можливість в меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабінету. При зверненні до зазначеного меню відображається зведена інформація станом на момент звернення, що містить інформацію по кожному виду платежу, зокрема, бюджетний рахунок на поточну дату.
Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг. Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС.
Також інформація про реквізити рахунків, відкритих в органах Казначейства в розрізі адміністративно-територіальних одиниць України, оприлюднена на офіційному вебпорталі ДПС в рубриці Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).
Поряд з цим платники податку на прибуток (у т. ч. новостворені) для отримання банківських реквізитів з метою сплати податку на прибуток можуть звернутися до органу ДПС за основним місцем обліку.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Ні.
Водночас, у разі якщо такі особи отримують соціальну допомогу по інвалідності від Пенсійного фонду України або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.
Повна:
Відповідно до частини четвертої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) , особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства (якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах) звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
На сьогодні обмін даними між Державною податковою службою України (далі – ДПС), Пенсійним фондом України (далі – ПФУ) та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відбувається відповідно до протоколів обміну інформацією, розроблених на виконання Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 № 494, постановою ПФУ від 19.09.2013 № 16-1.
Так, ДПС та ПФУ складається Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників єдиного внеску), відповідно до норм якого ПФУ щомісяця надає ДПС інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або за вислугою років, або є особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.
Право щодо визначення платників єдиного внеску, які відповідають всім вимогам, зазначеним в частині четвертій ст. 4 Закону № 2464, належить виключно ПФУ.
Таким чином, фізичним особам – підприємцям (крім електронних резидентів (е-резидентів), особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, що набули статус пенсіонера та отримують відповідно до закону пенсію, або є особами з інвалідністю окремо повідомляти контролюючий орган про такий статус не потрібно.
Водночас, у разі якщо такі особи отримують соціальну допомогу по інвалідності від Пенсійного фонду України або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
Так застосовується фінансова відповідальність до таких фізичних осіб – підприємців за здійснення діяльності з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надання послуг, у таких розмірах:
25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
Повна:
01.08.2023 набрав чинності Закон України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), а саме розд. ІІ «Прикінцеві положення» доповнено п. 15.
Так, відповідно до п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265 у період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», до фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО), програмних РРО (далі – ПРРО) або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відс. вартості проданих з порушенням, встановленим п. 15 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Зазначається перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до Переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
Повна:
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
До звіту про контрольовані іноземні компанії в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії, що підтверджують розмір прибутку контрольованої іноземної компанії за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної Декларації, такі копії фінансової звітності контрольованої іноземної компанії подаються разом із річною Декларацією за наступний звітний (податковий) період.
При цьому, п. 54 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено особливості застосування положень про оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній протягом перехідного періоду, зокрема, першим звітним (податковим) роком для звіту про контрольовані іноземні компанії є 2022 рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – звітний період, що розпочинається у 2022 році). Контролюючі особи мають право подати звіт про контрольовані іноземні компанії за 2022 рік до контролюючого органу одночасно з поданням річної Декларації за 2023 рік із включенням зазначеного у такому звіті скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, що підлягає оподаткуванню в Україні, до показників відповідних декларацій за 2023 рік. При цьому штрафні санкції та/або пеня не застосовуються.
Форма Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт), скорочена форма Звіту про контрольовані іноземні компанії (далі – скорочений Звіт), Порядок заповнення Звіту про контрольовані іноземні компанії, скороченої форми Звіту про контрольовані іноземні компанії і подання до контролюючого органу (далі – Порядок № 254) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 серпня 2022 року № 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2022 року за № 1219/38555.
Пунктами 7 та 8 розд. І Порядку № 254, зокрема передбачено, що Звіт та скорочений Звіт подається щодо кожної контрольованої іноземної компанії окремо.
Звіт складається із заголовної частини, загальних відомостей про контролюючу особу, відомостей про контрольовану іноземну компанію та додатків до Звіту.
У відомостях про контрольовану іноземну компанію, зокрема, зазначаються дані про контрольовану іноземну компанію, розмір частки контролюючої особи, структуру володіння часткою, інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) та прибутку до оподаткування, розрахунок скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії, суми дивідендів, суми прибутку контрольованої іноземної компанії, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи, перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до п.п. «г» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, кількість працівників контрольованої іноземної компанії, інформація про суму прибутку контрольованої іноземної компанії.
Перелік держав (територій) затверджено постановою КМУ від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» (далі – Перелік держав (територій)).
Згідно з п. 31 розд. ІІ Порядку № 254 у графі 31 зазначається перелік операцій контрольованої іноземної компанії із нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до Переліку держав (територій), з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
