База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.

Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.

135. Загальні питання

Де публікуються середні показники критеріїв, передбачені п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ?

Чинна публікація

Коротка:          На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом п’яти робочих днів після затвердження Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства.          Ознайомитись з середніми показниками критеріїв, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України), можна на субсайті Державної податкової служби України «Територія високого рівня податкової довіри» (https://tpd.tax.gov.ua). Повна:          Відповідно до п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та по 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства встановлюються особливості адміністрування податків, зборів, платежів, що здійснюється контролюючими органами, визначеними п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ (податкового адміністрування), визначені п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.          Підпунктом 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що до платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства належать юридичні особи та фізичні особи – підприємці, що одночасно відповідають всім таким вимогам:          а) податковий борг та/або заборгованість з інших платежів, контроль за стягненням яких покладено на контролюючі органи, не перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з дня їх виникнення минуло не більше 30 днів;          б) відсутність заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;          в) відповідність критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, залежно від обраної системи оподаткування;          г) сума застосованих штрафів протягом останніх трьох послідових календарних місяців за порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ, не перевищує одного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, за умови їх сплати, крім тих, що оскаржуються;          ґ) відсутність винесених щодо платника податку податкових повідомлень-рішень про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та/або імпорту товарів протягом останніх 12 місяців;          д) відсутність рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, прийнятого у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ;          е) відсутність розпочатої процедури припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;          є) відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника податків;          ж) відсутність прийнятого щодо платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ «Про санкції»;          з) відсутність у платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року);          и) відсутність серед засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників платника податків осіб, місцем проживання (місцезнаходженням) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;          і) відсутність змін щодо основного виду економічної діяльності, внесених щодо платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань протягом останніх послідовних 12 календарних місяців;          ї) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань наявна інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та відсутня відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи або наявна відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини відсутності кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.          Платник податків, який відповідає всім вимогам, визначеним п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, та критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, підлягає включенню до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – Перелік).          Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забезпечує формування та затвердження Переліку з урахуванням вимог, визначених п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та критеріїв, визначених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не пізніше останнього робочого дня березня, травня, серпня та листопада (абзац перший п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).          Перелік платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на своєму офіційному веб-сайті, на п’ятнадцятий робочий день з дня його затвердження (абзац другий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).          Показники, визначені підпунктами «а» – «в», «д» – «ї» п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначаються станом на дату формування Переліку (абзац восьмий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).          Порядок розрахунку критеріїв для включення платників податків до Переліку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац одинадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).          Згідно з абзацами дванадцятим – чотирнадцятим п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для цілей п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ:          галузь визначається за основним видом економічної діяльності платника податків на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010;          показники розраховуються на підставі даних податкової звітності, граничний строк подання якої відповідно до положень ПКУ настав на дату формування контролюючим органом Переліку.          Розраховані середні показники критеріїв, передбачені п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом п’яти робочих днів після затвердження Переліку (абзац п’ятнадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).          Ознайомитись з середніми показниками критеріїв, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, можна на субсайті Державної податкової служби України «Територія високого рівня податкової довіри» (https://tpd.tax.gov.ua).          Розраховані щодо платника податків показники критеріїв, які не відповідають рівню середніх критеріїв для включення до Переліку, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, розміщуються в Електронному кабінеті такого платника податків (абзац шістнадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Чи нараховується штраф при самостійному виправленні помилок по єдиному внеску у Додатку ЄСВ 1 та Додатку 1 у складі податкових декларацій з типом «Уточнююча»?

Чинна публікація

Коротка:               Так, нараховується контролюючим органом на підставі акту перевірки платника єдиного внеску. При цьому:               за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум;               за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відс. зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відс. суми донарахованого єдиного внеску.               У такому випадку контролюючим органом відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Інструкція) складаються:               рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи) – додаток 12 до Інструкції;               рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску) – додаток 13 до Інструкції.                    Детальніше у повній відповіді. Повна:               Відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) зобов’язані подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).               Такими формами звітності для платників єдиного внеску, визначених пп. 4, 5, 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є:               для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – Податкова декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.11.2015 № 859 (далі – Декларація ПДФО) у складі якої формують за себе додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1);               для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої групи, – Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація ЄП), у складі якої формують за себе додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1).               Разом з цим недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена контролюючим органом у випадках, передбачених Законом № 2464 (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).               Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 визначено вичерпний перелік заходів стягнення та впливу за порушення законодавства з єдиного внеску.               Згідно з частиною другою ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464.               При цьому розрахунок здійснюється виходячи з того, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята ст. 25 Закону № 2464).               Така інформація заповнюється у рядку 27 розд. VІ «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» (далі – розд. ІV) Декларації ПДФО та у рядку 5 розд. 10 «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» (далі – розд. 10) Додатка 1 до Декларації ЄП.               Водночас обов’язку щодо самостійного визначення платником штрафних санкцій у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків Законом № 2464 не передбачено.               У зв’язку з цим, у розд. VІ Декларації ПДФО та розд. 10 Додатка 1 до Декларації ЄП не передбачено заповнення платником сум штрафу по єдиному внеску у зв’язку із самостійним виправленням помилок.               При цьому, відповідно до пп. 2 та 3 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464 контролюючий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:               за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум;               за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відс. зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відс. суми донарахованого єдиного внеску.               У такому випадку контролюючим органом відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція) складаються:               рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи) – додаток 12 до Інструкції;               рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску) – додаток 13 до Інструкції.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Чи подається та яким чином заповнюється ФО – контролюючою особою додаток КІК до декларації про майновий стан і доходи, якщо контрольована іноземна компанія (КІК) у звітному році має від’ємне значення прибутку до оподаткування?

Чинна публікація

Коротка:                    Так, подається.                    При цьому, додаток КІК до декларації про майновий стан і доходи заповнюється в частині загальних даних про контрольовану іноземну компанію, водночас у рядках розд. I «Показники» та розд. II «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору» проставляться нулі. Повна:                    Відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року (далі – ПКУ) контролюючі особи – фізичні особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».                    Пунктом 39 прим. 2.2 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено особливості оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії. Так, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених ст. 39 прим. 2 ПКУ. Зазначена частина прибутку контрольованої іноземної компанії включається до складу загального річного оподатковуваного доходу контролюючої особи в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ.                    Для цілей ст. 39 прим. 2 ПКУ скоригованим прибутком контрольованої іноземної компанії визнається прибуток контрольованої іноземної компанії до оподаткування відповідно до даних її неконсолідованої фінансової звітності, складеної за звітний календарний рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – за періоди, що закінчуються у відповідному календарному році) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються контрольованою іноземною компанією, та строків для підготовки такої звітності у відповідній іноземній юрисдикції (п.п. 39 прим. 2.3.1 п. 39 прим. 2.3 ст. 39 прим. 2 ПКУ).                    Згідно з п.п. 39 прим. 2.3.3 п. 39 прим. 2.3 ст. 39 прим. 2 ПКУ скоригований прибуток кожної контрольованої іноземної компанії визначається окремо. У разі якщо скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії звітного року має від’ємне значення, такий збиток не зменшує прибуток до оподаткування інших контрольованих іноземних компаній звітного року, однак може бути врахований у зменшення прибутку до оподаткування цієї самої контрольованої іноземної компанії у майбутніх звітних роках.                    Підпунктом 170.13.1 п. 170.13 ст. 170 ПКУ передбачено, що платник податку – резидент, що визнається контролюючою особою щодо контрольованої іноземної компанії, зобов’язаний визначити частину прибутку КІК відповідно до положень ст. 39 прим. 2 ПКУ та включити її до загального оподатковуваного доходу, що відображається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.                    Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, згідно з п. 2 розд. ІІ якої додатки є складовою Декларації і без Декларації не є дійсними. Додатки заповнюються та подаються винятково за наявності доходів (витрат, інших показників, які підлягають декларуванню), розрахунок яких міститься у цих додатках, крім додатка КІК, який подається фізичною особою – резидентом України – контролюючою особою іноземної компанії, у розумінні ст. 39 прим. 2 розд. I ПКУ, незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування.                    Пунктом 9 розд. ІV Інструкції передбачено, що додаток КІК «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених з частини прибутку контрольованої іноземної компанії» заповнюється окремо щодо кожної контрольованої іноземної компанії.                    Враховуючи викладене, фізична особа – резидент України – контролююча особа зобов’язана подавати додаток КІК до Декларації незалежно від наявності чи відсутності об’єктів оподаткування. У разі отримання контрольованою іноземною компанією у звітному році від’ємного значення скоригованого прибутку (збиток), додаток КІК заповнюється в частині загальних даних про контрольовану іноземну компанію, водночас у рядках розд. I «Показники» та розд. II «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору» проставляться нулі.

102. Податок на прибуток підприємств

За яким кодом бюджетної класифікації повинен сплатити податок на прибуток резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах, який в середині року перейшов з загальної системи оподаткування із застосуванням базового річного звітного періоду, та у рядку 19 річної Податкової декларації з податку на прибуток підприємств задекларував загальну суму податку на прибуток за результатами діяльності як на загальній системі оподаткування, так і на особливих умовах оподаткування як резидента Дія Сіті (або задекларував суму податку на прибуток тільки за результатами діяльності на загальній системі оподаткування)?

Чинна публікація

Коротка:          За кодом бюджетної класифікації 11023000, у т. ч. якщо в Податковій декларації з податку на прибуток підприємств задекларовано тільки суму податку на прибуток за результатами діяльності на загальній системі оподаткування. Повна:          Відповідно до п.п. 14.1.282 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому п. 141.10 ст. 141 ПКУ, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.          Юридичні особи, які подали заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті відповідно до п.п. 141.10.1 п. 141.10 ст. 141 ПКУ, вважаються резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому юридичну особу внесено до реєстру Дія Сіті (абзац перший п.п. 141.10.2 п. 141.10 ст. 141 ПКУ).          Особливості обчислення та сплати податку на прибуток підприємств резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах встановлено п. 137.10 ст. 137 ПКУ.          Зокрема, п.п. 137.10.1 п. 137.10 ст. 137 ПКУ визначено, що резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Податок, що підлягає сплаті до бюджету резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах, визначається з урахуванням положень, передбачених п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 ПКУ та п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ. Резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах не визначають окремо об’єкт оподаткування, передбачений п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.          Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ).          Податкові зобов’язання резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах визначаються у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).          Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.          Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію», Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 № 336, сплата та повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток підприємств здійснюється на/з рахунки (ів), відкриті (их) за кодами класифікації доходів бюджету:          11021000 – податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники;          11021001 – податок на прибуток підприємств, сплачений іншими платниками (для повернення податку, сплаченого на території м. Києва з 01.08.2025 до 31.12.2025, та сплаченого на інших територіях до 01.01.2015);          11023000 – податок на прибуток підприємств на особливих умовах, що сплачується резидентами Дія Сіті;          11023001 – податок на прибуток підприємств на особливих умовах, що сплачується резидентами Дія Сіті (для повернення податку, сплаченого на території м. Києва з 01.08.2025 до 31.12.2025, та сплаченого на інших територіях до 01.01.2015).          Отже, після переходу в середині року з загальної системи оподаткування із застосуванням базового річного звітного періоду резидент Дія Сіті як платник податку на особливих умовах подає Декларацію за податковий (звітний) рік, в якій відображаються результати діяльності при перебуванні на загальній системі оподаткування та здійснюються в цій же Декларації обрахування податку на прибуток, що підлягає сплаті за рік, як резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах.          Оскільки Декларація за податковий (звітний) період – рік подається резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, то сплата податку на прибуток здійснюється на код бюджетної класифікації 11023000, у т. ч. якщо в Декларації задекларовано тільки суму податку на прибуток за результатами діяльності на загальній системі оподаткування.

113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального

У який термін СГ зобов’язаний забезпечити чергову сплату за надану ліцензію та подання заяви про внесення чергового платежу за отриману ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, та протягом якого строку органом ліцензування опрацьовуються такі заяви?

Чинна публікація

Коротка:          Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити чергову сплату за надану ліцензію та подання заяви про внесення чергового платежу за отриману ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду дії такої ліцензії. Така заява опрацьовується органом ліцензування у строк не більше одного місяця із дня її надходження. Повна:          Відповідно до частини третьої ст. 54 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) орган ліцензування автоматично формує та направляє суб’єкту господарювання в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 (далі – ПКУ), повідомлення про:          необхідність внесення чергового платежу за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності – за 90, 75, 60, 45, 30 та 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію;          дату, з якої буде припинена дія ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у разі невнесення чергового платежу за таку ліцензію, – за дев’ять днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.          Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію (частина перша ст. 54 Закону № 3817).          Відповідно до частини сьомої ст. 72 Закону № 3817 контроль за сплатою річної плати або щоквартальної частини річної плати за ліцензію здійснюється органом ліцензування. Для здійснення контролю ліцензіат подає до відповідного органу ліцензування заяву про внесення чергового платежу за ліцензію в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 ПКУ, в якій зазначає код класифікації доходів бюджету, суму внесеного платежу, номер і дату платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.          Форми заяв, зокрема, про внесення чергового платежу за отриману ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374 «Деякі питання ведення Єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовується в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального».          Згідно з ст. 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.          З урахуванням викладеного, суб’єкт зобов’язаний забезпечити чергову сплату за надану ліцензію та подання заяви про внесення чергового платежу за отриману ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду дії такої ліцензії.          Заява про внесення чергового платежу за отриману ліцензію опрацьовуються органом ліцензування у строк не більше одного місяця із дня її надходження.

102. Податок на прибуток підприємств

Який порядок подання Податкової декларації з податку на прибуток підприємств ФОП, ФО, яка провадить незалежну професійну діяльність, або СГ (ЮО чи ФОП), який обрав спрощену систему оподаткування, у разі виплати доходів нерезиденту?

Чинна публікація

Коротка:                    У разі виплати на користь нерезидента доходу (прибутку) з джерелом походження з України, наведеного п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, за підсумками податкового (звітного) року протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем такого звітного (податкового) року, до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням подається Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) із заповненим рядком 23 ПН та таблицею 1 додатка ПН як додатку до Декларації.                    Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи. У разі застосування норм міжнародного договору при виплаті доходів нерезиденту у колонці 5 таблиці 1 додатка ПН вказується ставка податку згідно з міжнародним договором, а під таблицею вказується назва такого договору та норма, за якою застосовується передбачена договором ставка податку.                    Інші показники Декларації не заповнюються та інші додатки до Декларації (у т. ч. фінансова звітність) не подаються. Повна:                    Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками податку на прибуток – резидентами є, зокрема:                    суб’єкти господарювання – юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ. При цьому платники єдиного податку четвертої групи не є платниками податку при виплаті доходів, визначених абзацами четвертим – шостим п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (абзац другий п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПКУ);                    фізичні особи – підприємці, у тому числі такі, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п.п. 133.1.4 п. 133.1 ст. 133 ПКУ).                    Перелік доходів, які слід розуміти під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, наводиться у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ.                    Абзацом першим п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ встановлено, що резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.                    Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, у якому виникають об’єкти оподаткування, або в разі наявності показників, які підлягають декларуванню, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).                    Річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема:                    фізичних осіб – підприємців, у тому числі таких, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п.п. «г» п. 137.5 ст. 137 ПКУ);                    суб’єктів господарювання юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п.п. «ґ» п. 137.5 ст. 137 ПКУ).                    Сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний (податковий) період, відображається у рядку 23 ПН Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).                    Розрахунок (звіт) податкових зобов’язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, здійснюється у додатку ПН до рядка 23 ПН Декларації (далі – додаток ПН).                    Таким чином, у разі виплати на користь нерезидента доходу (прибутку) з джерелом походження з України, наведеного п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, повинні за підсумками податкового (звітного) року протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем такого звітного (податкового) року, подавати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Декларацію із заповненням рядка 23 ПН та таблицю 1 додатка ПН як додаток до Декларації.                    Додаток ПН заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи. У разі застосування норм міжнародного договору при виплаті доходів нерезиденту у колонці 5 таблиці 1 додатка ПН вказується ставка податку згідно з міжнародним договором, а під таблицею вказується назва такого договору та норма, за якою застосовується передбачена договором ставка податку.                    Інші показники Декларації не заповнюються та інші додатки до Декларації (у т. ч. фінансова звітність) не подаються.

201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Чи застосовується відповідальність до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якщо за наслідками звітного кварталу ними сплачено єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, у якому отримано дохід (прибуток), але менше ніж з розміру чистого доходу, визначеного за такий квартал згідно з даними Типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат?

Чинна публікація

Коротка:          Ні, не застосовується. Повна:          Відповідно до положень п. 2 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).          У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.          Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 178.3 ст. 178 ПКУ, згідно з яким оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік собою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.          Згідно з п. 178.6 ст. 178 ПКУ фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.          Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в Податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація), в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності повинні зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від провадження незалежної професійної діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464 (п. 178.7 ст. 178 ПКУ).          При цьому, зазначена категорія платників зобов’язана сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).          Суми єдиного внеску, сплачені протягом року (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного року, та до 20 січня року, наступного за звітним роком) враховуються особами, які провадять незалежну професійну діяльність, при остаточному розрахунку, який здійснюється ними за календарний рік згідно з даними, зазначеними у Декларації, що формується платником на підставі даних Типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.          Отже, для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, Законом № 2464 визначено чіткі умови щодо сплати єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за кожен місяць такого кварталу, у якому отримано дохід (прибуток).          Нормами чинного законодавства не передбачено застосування відповідальності до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, якщо за наслідками звітного кварталу ним сплачено єдиний внесок в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, у якому отримано прибуток, але менше ніж з розміру чистого доходу, визначеного за такий квартал згідно з даними Типової форми.

101. Податок на додану вартість

Чи має право платник податку погасити податкові зобов’язання з ПДВ, задекларовані у рядку 18 податкової декларації з ПДВ, шляхом відображення відповідної суми у рядку 20.1 декларації у наступному звітному періоді, яка буде подана у граничний строк та чи будуть застосовуватися штрафні санкції, передбачені ст. 124 Податкового кодексу України у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань у встановлений строк?

Чинна публікація

Коротка:          У разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від’ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.          При цьому у разі якщо узгоджена сума грошового зобов’язання з ПДВ не була сплачена платником податку у строки, визначені Податкового кодексу України (далі – ПКУ), та в подальшому погашена за рахунок від’ємного значення ПДВ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 124 ПКУ, залежно від тривалості прострочення сплати такого грошового зобов’язання:          при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;          при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу. Повна:          Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ст. 203 ПКУ (п. 200.2 ст. 200 ПКУ).          Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання з ПДВ, зазначену ним у податковій декларації впродовж 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПКУ).          Сума самостійно обчисленого платником податку грошового зобов’язання, яку зазначено ним в податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПКУ).          Сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, визначається як податковий борг (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).          У разі несплати платником в граничний термін узгодженої суми податкових зобов’язань з ПДВ за податковою декларацією, така сума набуває статусу податкового боргу.          Якщо за результатами звітного (податкового) періоду виникає від’ємне значення суми ПДВ, розраховане згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1. 3 ст. 200 прим. 1 ПКУ (далі – реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 ПКУ).          Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21).          Згідно з п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку № 21 сума від’ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу, який виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ.          Сума, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) дорівнює сумі рядка «Усього» графи 8 таблиці 1 (Д2) (додаток 2).          Отже, у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від’ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.          Разом з цим, у разі наявності у складі податкового боргу, який обліковується в ІКП станом на 1 число інших сум узгоджених грошових зобов’язань, то відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 ПКУ погашення таких сум грошових зобов’язань відбуватиметься згідно з черговістю виникнення такого податкового боргу.          Тобто, зарахування суми, яка була вказана у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ у рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ в ІКП проводиться у граничний день подання податкової декларації з ПДВ виключно для погашення податкового боргу з ПДВ у такому порядку: у першу чергу – у рахунок основного платежу, у наступну чергу – у рахунок погашення штрафів, в останню чергу – у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.          Нормою п. 124.1 ст. 124 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.          Зарахування від’ємного значення суми ПДВ у рахунок погашення податкового боргу здійснюється в останній день граничного строку подання податкової декларації з ПДВ та, при цьому, не змінює факту порушення платником податку строків сплати узгодженого грошового зобов’язання.          Таким чином, у разі якщо узгоджена сума грошового зобов’язання з ПДВ не була сплачена платником податку у строки, визначені ПКУ, та в подальшому погашена за рахунок від’ємного значення ПДВ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 124 ПКУ, залежно від тривалості прострочення сплати такого грошового зобов’язання:          при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;          при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

112. Зовнішньоекономічна діяльність

Чи можливо проведення зарахування (заліку) дебіторської заборгованості нерезидента за експортною операцією, сума якої не перевищує 400 тис. грн., із заборгованістю товариства перед цим самим нерезидентом щодо виплати дивідендів?

Чинна публікація

Коротка:               Питання щодо обмежень на проведення валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, зокрема при виплаті нерезиденту дивідендів, а також стосовно обмежень на поточні торговельні операції з експорту товарів та поширення граничних строків розрахунків на такі операції регулюються Національним банком України (далі – НБУ).               При цьому ДПС не заперечує щодо можливості проведення зарахування між резидентом та тим самим нерезидентом заборгованості за експортною операцією і зобов’язанням з виплати дивідендів, за умови що сума експортної операції не перевищує еквівалент 400 тис. грн. та така операція не підлягає валютному нагляду. При цьому, така можливість може застосовуватись лише за відсутності ознак штучного дроблення і використання зарахування заборгованості з метою обходу валютних обмежень, встановлених НБУ.               Детальніше у повній відповіді. Повна:               Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.               Метою Закону № 2473 є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.               У Законі № 2473 визначено, що валютним наглядом є система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.               Валютний нагляд здійснюється за валютними операціями, які мають ознаки, визначені у п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 2473.               До поточних торговельних операцій відповідно до п.п. 1 п. 4 розд. І Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, належать операції, за якими проводяться розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.               Водночас платежі у вигляді дивідендів за корпоративними правами, процентних доходів за цінними паперами та інших доходів (прибутків) за об’єктами інвестиційної діяльності, що не пов’язані з їх відчуженням, продажем, ліквідацією, зменшенням статутного капіталу, належать до поточних неторговельних операцій.               Питання щодо обмежень на проведення валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, зокрема при виплаті нерезиденту дивідендів, а також стосовно обмежень на поточні торговельні операції з експорту товарів та поширення граничних строків розрахунків на такі операції регулюються Національним банком України (далі – НБУ).               У частині першій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ наділений правом встановлення:               граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;               винятків та (або) особливостей запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України;               мінімальних граничних сум операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону № 2473 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.               У частині другій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – із дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.               Враховуючи зазначене, повідомляємо, що для дотримання вимог Закону № 2473 за експортовані резидентом товари їх оплату нерезидент має здійснювати шляхом перерахування грошових коштів із-за кордону на рахунок резидента в уповноваженому банку України.               При цьому слід врахувати, що у п. 22 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5), визначено, що граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.               Аналогічна норма визначена і в п. 143 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18), а саме: граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону № 361, крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.               У п. 2 Положення № 5 також визначено, що незначний розмір валютної операції – розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону № 361.               Таким чином, якщо сума операції з експорту товарів, здійсненої резидентом України, не перевищує незначний розмір (є меншою за 400 тис. грн.), то на таку операцію не поширюються встановлені НБУ граничні строки розрахунків за відсутності ознак дроблення операцій з експорту товарів, та, відповідно, така операція не підлягає валютному нагляду в банку.               З урахуванням положень Закону № 2473 та нормативно-правових актів НБУ, ДПС не заперечує щодо можливості проведення зарахування між резидентом та тим самим нерезидентом заборгованості за експортною операцією і зобов’язанням з виплати дивідендів, за умови що сума експортної операції не перевищує еквівалент 400 тис. грн. та така операція не підлягає валютному нагляду. При цьому, така можливість може застосовуватись лише за відсутності ознак штучного дроблення і використання зарахування заборгованості з метою обходу валютних обмежень, встановлених НБУ.               Водночас звертаємо увагу, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Разом із тим при оподаткуванні таких доходів необхідно враховувати положення міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила оподаткування, ніж передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору за умови дотримання вимог ст. 103 ПКУ щодо підтвердження статусу нерезидента як бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу та надання довідки про резидентність.               Крім того, слід врахувати, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Постановою № 18 було запроваджено деякі валютні обмеження, серед яких – фактична заборона на здійснення валютних переказів за кордон, у тому числі з виплати дивідендів, за винятком випадків, прямо передбачених у п. 14 Постанови № 18.               Постановою Правління НБУ від 13.05.2024 № 56 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18» внесені зміни до Постанови № 18 в частині доповнення п.п. 46 п. 14 Постанови № 18, яким розширено перелік дозволених валютних операцій, у тому числі щодо виплати дивідендів нерезидентам, але за визначених певних умов. Так, дозволено репатріацію дивідендів, нарахованих за результатами діяльності починаючи з 1 січня 2024 року, за умови їх виплати безпосередньо на рахунки нерезидентів через автоматизовану систему НБУ «Е-ліміти» з дотриманням щомісячного ліміту в еквіваленті 1 млн євро.               Надалі постановою Правління НБУ від 05.08.2025 № 95 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18», що набрала чинності 06.08.2025, розширено можливість виплати дивідендів, нарахованих починаючи з 1 січня 2023 року (раніше – лише з 1 січня 2024 року). Виплата дивідендів здійснюється на тих самих умовах: через систему «Е-ліміти» із дотриманням щомісячного ліміту в еквіваленті 1 млн євро.

101. Податок на додану вартість

Чи застосовується на етапі будівництва сонячної електростанції касовий метод визнання податкового кредиту з ПДВ відповідно до п. 44 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України, якщо об’єкт ще не введений в експлуатацію та постачання електричної енергії на момент здійснення таких придбань не здійснюється?

Чинна публікація

Коротка:          Податковий кредит за операціями з отримання послуг зі спорудження сонячної електростанції формується отримувачем таких послуг за загальними правилами на дату «першої події» (касовий метод не застосовується). Повна:          Застосування платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, перелічених у п. 44 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ), касового методу починається з дати початку фактичного здійснення ним таких операцій.          Якщо сонячна електростанція, яка будується на замовлення платника податку, буде використовуватися для виробництва та постачання електроенергії в майбутньому (тобто на час придбання послуг з її спорудження постачання товарів / послуг, перелічених у п. 44 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, ще не здійснюється), то у такому випадку податковий кредит за операціями з отримання послуг зі спорудження такої електростанції формується отримувачем таких послуг за загальними правилами на дату «першої події» (касовий метод не застосовується).

108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)

Чи мають право ЮО – платники ЄП четвертої групи здійснювати бартерні операції (взаємозалік)?

Чинна публікація

Коротка:          Так, мають право. Повна:          Відповідно до п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) бартерна (товарообмінна) операція – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.          Згідно із частинами першою і другою ст. 715 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.          Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.          До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання (частина перша ст. 716 ЦКУ).          Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису (п. 292 прим. 1.1 ст. 292 прим. 1 ПКУ).          ПКУ не передбачено обмежень щодо здійснення бартерних операцій (взаємозаліку) платниками єдиного податку четвертої групи.          Отже, юридичні особи – платники єдиного податку четвертої групи мають право здійснювати бартерні операції (взаємозалік).

101. Податок на додану вартість

Чи можливе в Електронному кабінеті відображення даних Реєстру митних декларацій за датою документа без обмеження періоду вибірки 31 календарним днем?

Чинна публікація

Коротка:                    Електронний кабінет платника функціонує в межах інформаційно-комунікаційних систем Держаної податкової служби України та призначений для реалізації повноважень саме у сфері податкового адміністрування.                    Державна митна служба України та Державна податкова служба України є різними центральними органами виконавчої влади з власними інформаційними системами та реєстрами.                    Інтеграція Реєстру митних декларацій до Електронного кабінету платника не передбачена чинним законодавством. Повна:                    Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику та адмініструє інформаційні системи у сфері митної справи, зокрема реєстри митних декларацій.                    Статтею 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) визначено, що механізм «єдиного вікна» – це механізм взаємодії (у тому числі через особистий кабінет) декларантів та інших заінтересованих осіб з митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливість одноразового подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» документів та/або відомостей з метою дотримання вимог щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, передбачених МКУ, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання МКУ та інших законів України.                    Відповідно до частини шостої ст. 31 МКУ створення та функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.                    Згідно з Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим вказаною постановою, ДПС реалізує державну податкову політику та адмініструє інформаційні системи з питань податкового контролю.                    Електронний кабінет платника функціонує в межах інформаційно-комунікаційних систем ДПС та призначений для реалізації повноважень саме у сфері податкового адміністрування.                    Таким чином, Державна митна служба України та Державна податкова служба України є різними центральними органами виконавчої влади з власними інформаційними системами та реєстрами, за які кожна служба відповідає.                    Інтеграція Реєстру митних декларацій до Електронного кабінету платника не передбачена чинним законодавством.

101. Податок на додану вартість

Чи має право резидент на формування податкового кредиту з ПДВ за операцією з імпорту безоплатно отриманих від нерезидента зразків товарів на підставі митної декларації та за якою базою оподаткування виникає у резидента обов’язок нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у разі подальшої безоплатної передачі або у разі подальшої реалізації за договірною ціною 1 грн таких зразків товарів покупцям - резидентам України?

Чинна публікація

Коротка:          ПДВ, сплачений при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту зразків товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.          У разі подальшої безоплатної передачі або продажу за ціною 1 грн покупцям – резидентам зразків товарів, які були безоплатно отримані від нерезидента та ввезенні на митну територію України, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не нижче ціни придбання (0 грн або 1 грн). Повна:          ПДВ, сплачений при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту зразків товарів у разі їх безоплатного отримання, включається до складу податкового кредиту платника податку на підставі належним чином оформленої митної декларації.          Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)).          При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів / послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни).          Для операцій платника податку з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених таким платником податку на митну територію України, база оподаткування визначається за загальним правилом, встановленим відповідно до ст. 188 ПКУ – виходячи з їх договірної вартості але не нижче ціни придбання, без урахування величини митної вартості.          Отже, у разі подальшої безоплатної передачі або продажу за ціною 1 грн покупцям – резидентам зразків товарів, які були безоплатно отримані від нерезидента та ввезенні на митну територію України, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не нижче ціни придбання (0 грн або 1 грн).

103. Податок на доходи фізичних осіб

Яким чином резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на особливих умовах з 01.04.2023, оподатковує податком на доходи фізичних осіб та військовим збором нараховані після 01.01.2026 дивіденди за 2024 – 2025 роки, якщо попередня виплата дивідендів відбулася 25.01.2024?

Чинна публікація

Коротка:                              Дохід у вигляді дивідендів, який буде нарахований після 01 січня 2026 року резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах на користь фізичних осіб – резидентів (учасників Товариства) оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 5 відс., оскільки Товариство зареєстроване як резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах з 01.04.2023, а відлік календарних років починається з 01 січня по 31 грудня включно, адже умова щодо не здійснення виплати дивідендів за акціями або іншими корпоративними правами протягом двох календарних років поспіль, у даному випадку не виконується та враховуючи, що остання виплата дивідендів була здійснена 25.01.2024, тобто не дотримано вимоги п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України. Повна:                              Відповідно до п.п. 14.1.282 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому п. 141.10 ст. 141 ПКУ, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.                              Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.                              Підпунктом 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПКУ передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).                              Пасивні доходи для цілей розд. IV ПКУ – це доходи, отримані у вигляді, зокрема, дивідендів (п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).                              Порядок оподаткування дивідендів передбачено п. 170.5 ст. 170 ПКУ, відповідно до п.п. 170.5.1 якого податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.                              Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).                              Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 ПКУ, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку а ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ (п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).                              Водночас, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку дивіденди, які нараховуються на його користь емітентом корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, за умови що таким резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах не здійснювалася виплата дивідендів за акціями або іншими корпоративними правами протягом двох календарних років поспіль (п.п. 170.5.5 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).                              Підпунктом 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ та підрозд. 1 розд. XX ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, підпунктах 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX ПКУ.                              Зауважуємо, що поняття «календарний рік» не є специфічним, а використовується у загальному значенні, зокрема, судами визначається як проміжок часу, що починається з 01 січня та закінчується 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.                              Згідно з п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставку податку встановлено у розмірі 18 відс. – для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ.                              Так, відповідно до п.п. 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 ПКУ доходи у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування) оподатковуються у розмірі 5 відсотків.                              Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).                              Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).                              Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.                              Враховуючи викладене, дохід у вигляді дивідендів, який буде нарахований після 01 січня 2026 року резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах на користь фізичних осіб – резидентів (учасників Товариства) оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. та військовим збором за ставкою 5 відс., оскільки Товариство зареєстроване як резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах з 01.04.2023, а відлік календарних років починається з 01 січня по 31 грудня включно, адже умова щодо не здійснення виплати дивідендів за акціями або іншими корпоративними правами протягом двох календарних років поспіль, у даному випадку не виконується та враховуючи, що остання виплата дивідендів була здійснена 25.01.2024, тобто не дотримано вимоги п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ.

102. Податок на прибуток підприємств

Чи підлягають відображенню в таблиці 6 додатка БД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств операції з перерахування коштів відповідно до п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для потреб забезпечення оборони держави на користь бюджетних установ (зокрема військовій частині), яка немає статусу неприбутковості та є структурним підрозділом іншої неприбуткової організації, та яка інформація при цьому зазначається?

Чинна публікація

Коротка:          Так, підлягають відображенню.               Детальніше у повній відповіді. Повна:          Відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.          Згідно з п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ коригування, встановлені п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на відкриті Національним банком України рахунки державних органів, призначені для фінансового забезпечення заходів з відсічі збройної агресії проти України та ліквідації її наслідків, національної безпеки і оборони, відновлення, підтримки і розвитку України, надання гуманітарної допомоги, а також для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України.          Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).          Таблиця 6 Додатка БД до Декларації (далі – Таблиця 6) заповнюється платниками податку на прибуток підприємств у разі безоплатного перерахування (передання) суми коштів, вартості товарів, безоплатно виконаних робіт, наданих послуг для потреб забезпечення оборони держави та надання гуманітарної допомоги, щодо яких не здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування, відповідно до п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема:          у графах 1-7 – зазначається інформація про надання такої добровільної безоплатної допомоги щодо кожного отримувача: найменування; код згідно з ЄДРПОУ та код ознаки неприбутковості (у разі наявності); вартість безоплатного перерахування (передання) коштів, товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі: сума безоплатно перерахованих (переданих) коштів, вартість безоплатно переданих товарів, вартість безоплатно виконаних робіт, наданих послуг, загальна вартість (графа 4 + графа 5 + графа 6);          у графах 4-7 рядка 6.1 – вартість безоплатно перерахованих (переданих) коштів, товарів, виконаних робіт, наданих послуг усім отримувачам, зазначеним в графі 1.          У рядку 6.1 Таблиці 6 зазначається загальна вартість безоплатного перерахування (передання) коштів, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.          Показник рядка 6.1 графи 7 Таблиці 6 враховується під час обчислення суми податку на прибуток підприємств, несплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги, що відображається у Додатку ПП до Декларації за кодом пільги 11020399.          Відповідно до п. 4 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, до Реєстру включаються неприбуткові організації – юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, які включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до зазначеного Єдиного державного реєстру.          У разі відсутності у платника податку інформації щодо коду згідно з ЄДРПОУ неприбуткових організацій та коду ознаки неприбутковості організацій (зокрема, військових частин), на користь яких здійснюється безоплатне перерахування (передання) коштів, товарів, виконання робіт, надання послуг, та які є суб’єктами, визначеними у п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з метою відображення такої інформації у Таблиці 6, платник податку повинен у Таблиці 6 Додатка БД до Декларації заповнити всю наявну інформацію про таких отримувачів допомоги.          Для отримання інформації щодо наявності контрагента в Реєстрі неприбуткових установ та організацій платникам податків можна скористатися доступними сервісами ДПС. Зокрема, на вебпорталі ДПС реалізовано можливість доступу платниками податків до даних Реєстру неприбуткових установ та організацій через Електронний кабінет після проходження електронної ідентифікації та авторизації за допомогою КЕП будь-якого надавача електронних послуг.          Згідно з абзацом другим п. 46.4 ст. 46 ПКУ платник може надати доповнення до Декларації з поясненням причин відсутності інформації про отримувачів безоплатної допомоги (зокрема, військових частин), для її відображення у повному обсязі у таблиці 6 Додатка БД до Декларації. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

112. Зовнішньоекономічна діяльність

На яку дату для цілей валютного нагляду вважаються завершеними розрахунки з нерезидентом за авансовим платежем в іноземній валюті, якщо резидент України придбав іноземну валюту за гривню та перерахував її нерезиденту як авансовий платіж за договором поставки товарів, а нерезидент не виконав умови договору, у зв’язку з чим на 179-й день (п’ятниця) з дати здійснення авансового платежу – іноземна валюта була повернута на розподільчий рахунок на ім’я резидента в українському банку, а банк продав усю суму валюти на міжбанківському валютному ринку на наступний робочий день (понеділок)?

Чинна публікація

Коротка:                         Для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку. Саме з цієї дати резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» щодо зарахування коштів на рахунок резидента. Повна:                         Питання валютного регулювання належать до компетенції Національного банку України (далі – НБУ) та в установлених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) випадках – до компетенції Кабінету Міністрів України. Валютне регулювання спрямоване на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.                         НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до ст. 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.                         Тобто питання валютного регулювання, початок і завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та здійснення транскордонних переказів валютних цінностей належать до компетенції НБУ та обслуговуючого банку.                         У частині четвертій ст. 5 Закону № 2473 визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначає НБУ.                         За операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ (частина друга ст. 13 Закону № 2473).                         Також за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).                         Транскордонний переказ валютних цінностей (рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача) здійснюється виключно через уповноважені установи. Порядок проведення переказу валютних цінностей визначає НБУ (ст. 7 Закону № 2473).                         У п. 47 постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 « Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі – Положення № 5) визначено, що банк зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента.                         В Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.                         Клієнти банків здійснюють валютні операції за рахунками відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення операцій з валютними цінностями.                         Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронних гаманців в емітентах електронних грошей визначено у ст. 69 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).                         Зокрема у п. 69.1. ст. 69 ПКУ встановлено, що банки відкривають відповідні рахунки платникам податків – юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми із зазначенням даних про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків.                         При цьому банки зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків – юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття / закриття рахунку (п. 69.2. ст. 69 ПКУ).                         Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного у п. 69.1 ст. 69 ПКУ, є дата отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах (п. 69.4 ст. 69 ПКУ).                         До жодного з перелічених у відповіді рахунків розподільчий рахунок віднесений бути не може. Розподільчий рахунок використовується банком для технічного обліку операцій з іноземною валютою і не є поточним рахунком клієнта, відкритим на договірній основі відповідно до вимог законодавства.                         Відповідно, зарахування коштів на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням коштів на рахунок резидента у розумінні ст. 13 Закону № 2473, оскільки резидент не здійснює розрахункові операції з такого рахунку та не набуває права самостійного розпорядження коштами до моменту їх зарахування на поточний рахунок.                         Тобто у наведеному запитанні для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення № 5, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку. Саме з цієї дати резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам ст. 13 Закону № 2473 щодо зарахування коштів на рахунок резидента.

101. Податок на додану вартість

Чи зберігається у СГ право не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у випадку, коли передача товарів військовій частині відбулася на безоплатній основі для ЗСУ, а бюджетний грант отримано від третьої особи (органу місцевого самоврядування) вже після здійснення такої передачі (з урахуванням норм п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України)?

Чинна публікація

Коротка:          Якщо СГ за безоплатно передані товари військовій частині надалі отримує компенсацію у вигляді бюджетного гранту від міської територіальної громади, то на дату отримання бюджетних коштів в оплату вартості переданих товарів операція з безоплатної передачі стає оплачуваною та змінює статус на оподатковувану ПДВ операцію з постачання, яка:          звільняється від оподаткування ПДВ у разі, якщо передавалися товари категоріям субʼєктів, визначені/им підпунктами 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України;          підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, якщо передавалися інші категорії товарів та іншим категоріям субʼєктів. Повна:          Якщо суб’єктом господарювання (далі – СГ) здійснюється безоплатна (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передача / надання товарів / послуг зазначеній у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) категорії суб’єктів, то така операція не є постачанням товарів / послуг згідно з п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ і, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ.          Водночас якщо СГ за такі безоплатно передані товари надалі отримує компенсацію у вигляді бюджетного гранту від міської територіальної громади, то на дату зміни обставин здійснення операції (а саме отримання бюджетних коштів в оплату вартості переданих товарів, у звʼязку з чим операція з безоплатної передачі стає оплачуваною) така операція з передачі товарів змінює статус на оподатковувану ПДВ операцію з постачання, яка:          звільняється від оподаткування ПДВ у разі, якщо передавалися товари категоріям субʼєктів, визначені/им підпунктами 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ;          підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, якщо передавалися інші категорії товарів та іншим категоріям субʼєктів. У цьому випадку, з урахуванням норм п. 187.7 ст. 187 ПКУ, на дату отримання таких бюджетних коштів (бюджетного гранту) СГ зобовʼязаний нарахувати податкові зобовʼязання з ПДВ.

114. Акцизний податок

Як СГ роздрібної торгівлі заповнювати Додаток 7 до уточнюючої декларації для виправлення помилки у разі зазначення невірного Коду території у розділі Д декларації з акцизного податку?

Чинна публікація

Коротка:          Якщо у звітній декларації з акцизного податку (далі – Декларація), платником помилково зазначено невірний Код території, до уточнюючої Декларації він має подати Додаток 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» з правильним Кодом території та два Додатки 7 – до помилкового Коду території (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого (правильного) Коду території (зі збільшенням податкового зобов’язання).          При виправленні помилки у разі зазначення невірного Коду території у розділі Д Декларації, у додатку 7 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» (далі – Додаток 7), зокрема, зазначаються:          у рядку 4 Додатка 7, що подається до помилкового Коду території – суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;          у рядку 3 Додатка 7, що подається до уточненого (правильного) Коду території – суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється. Повна:          Форма декларації з акцизного податку (далі – Декларація), Порядок її заповнення та подання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 14).          Відповідно до п. 16 розд. ІІІ Порядку № 14 платник, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт недоплати – заниження податкового зобов’язання минулих звітних (податкових) періодів, зобов’язаний подати, зокрема:          або уточнюючу Декларацію разом із розрахунком суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 7 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» до Декларації (далі – Додаток 7));          або розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (Додаток 7), у складі звітної (звітної нової) Декларації за звітний (податковий) період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання.          У рядках Д1.1 - Д1.n розділу Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – розділ Д) Декларації зазначаються податкові зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі пива та/або алкогольних напоїв, а також податкові зобов’язання, нараховані на товари, які вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI розраховані окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно- територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – Код території), обчислені за формою згідно з додатком 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 5) до Декларації (п. 7 розд. ІV Порядку № 14).          Відповідно до п. 13 розд. V Порядку № 14 до уточнюючої Декларації подається Додаток 7, при цьому Код території заповнюється лише у разі виправлення показників розділу Д Декларації.          Таким чином якщо у звітній Декларації платником помилково зазначено невірний Код території, до уточнюючої Декларації він має подати Додаток 5 з правильним Кодом території та два Додатки 7 – до помилкового Коду території (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого (правильного) Коду території (зі збільшенням податкового зобов’язання).          При виправленні помилки у разі зазначення невірного Коду території в розд. Д Декларації у Додатку 7, зокрема, зазначається:          у рядку 4 Додатка 7, що подається до помилкового Коду території – суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;          у рядку 3 Додатка 7, що подається до уточненого (правильного) Коду території – суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється.

103. Податок на доходи фізичних осіб

В якому періоді заповнюється графа 7 «Дата прийняття на роботу» додатка 4ДФ до Розрахунку, якщо працівника було прийнято на роботу у одному періоді, а дохід нарахований і виплачений у наступному?

Чинна публікація

Коротка:                    Якщо працівника було прийнято на роботу в звітному періоді (наприклад 31 березня), а дохід нарахований і виплачений у наступному (наприклад 01 квітня), то дата прийняття на роботу (31 березня) не відображається при заповненні додатка 4ДФ до Розрахунку за той звітний період, в якому нараховано дохід працівнику. Повна:                    Згідно з п.п. «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:                    для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);                    для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.                    Статтею 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.                    Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджені Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).                    Відповідно до п.п. 2 п. 4 розд. IV Порядку під час заповнення додатка 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку графа 7 «Дата прийняття на роботу» заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді.                    Враховуючи викладене, якщо працівника було прийнято на роботу в звітному періоді (наприклад 31 березня), а дохід нараховано і виплачено у наступному (наприклад 01 квітня), то дата прийняття на роботу (31 березня) не відображається при заповненні додатка 4ДФ до Розрахунку за той звітний період, в якому нараховано дохід працівнику.

102. Податок на прибуток підприємств

Чи будуть вважатися прийнятими Податкова декларація з податку на прибуток підприємств/Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, якщо квитанція про їх надходження надійшла раніше ніж була подана фінансова звітність?

Чинна публікація

Коротка:               Ні, вважаються не прийнятими, оскільки квитанція № 2 приходить після здійснення автоматичного контролю заповнення відміток щодо подання до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Декларація (Звіт)) додатків - форм фінансової звітності та наявності поданих до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності відповідно до заповнених відміток в такій звітності, передбаченого алгоритмами заповнення зазначеної звітності, та містить інформацію про остаточне підтвердження прийняття / не прийняття Декларації (Звіту).                              Детальніше у повній відповіді. Повна:               Абзацами першим – третім п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.               Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом № 996, у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.               Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 ПКУ, є додатком, зокрема, до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Декларація (Звіт)) та її невід’ємною частиною.               Платники податку на прибуток – виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року (абзац сьомий п. 46.2 ст. 46 ПКУ).               Порядок подання фінансової звітності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок № 419).               Відповідно до абзацу чотирнадцятого п. 2 Порядку № 419 платники податку на прибуток підприємств у визначених законом випадках подають податковим органам у порядку, передбаченому ПКУ для подання податкової декларації, проміжну (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) та річну фінансову звітність.               Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами податковим органам у строки, передбачені ПКУ (абзац шостий п. 5 Порядку № 419).               Декларація (Звіт) вважаються прийнятими за умови наявності та достовірності всіх обов’язкових реквізитів (пункти 49.3, 49.8 ст. 49 ПКУ) у разі подання фінансової звітності, яка є додатком до Декларації (Звіту), в електронному вигляді до органів ДПС раніше, ніж така Декларація (Звіт), оскільки контроль наявності поданих форм фінансової звітності до Декларації (Звіту) здійснюється серед поданих раніше та зареєстрованих в центральній базі даних діючих форм фінансової звітності за відповідний звітний період (періоди).               При виявленні невірного заповнення позначок щодо подання додатків-форм фінансової звітності за алгоритмом Декларація (Звіт) не приймається і для користувача підсистеми «Обробка ПЗ та платежів» або Електронного кабінету платника, або у квитанції № 2 повідомляється про помилку: «Документ не відповідає всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено недостовірність обов’язкового реквізиту інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною, а саме, не заповнено позначки щодо подання додатків-форм фінансової звітності або не подано відповідних додатків-форм фінансової звітності (перевірено на підставі п.п. 49.3, 49.8 ст. 49, п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України)».               Враховуючи зазначене, квитанція, що надійшла при поданні Декларації (Звіту) раніше ніж була подана фінансова звітність, свідчать про те, що Декларація (Звіт) вважаються не прийнятими, оскільки квитанція № 2 приходить після здійснення автоматичного контролю заповнення відміток щодо подання до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності та наявності поданих до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності відповідно до заповнених відміток в такій звітності, передбаченого алгоритмами заповнення зазначеної звітності, та містить інформацію про остаточне підтвердження прийняття / не прийняття Декларації (Звіту).