Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
F1303801 (для фізичних осіб),
J1303801 (для юридичних осіб).
Повна:
Форма запиту про отримання витягу з реєстру страхувальників (далі – Запит) визначається Порядком надання інформації з реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 651, постановою правління Пенсійного фонду України від 21 липня 2017 року № 16-1 (далі – Порядок) (абзац третій п. 2 розд. І Порядку).
Згідно з п. 1 розд. ІІ Порядку Запит подається за формою № 1-ЗРС (додаток 1 до Порядку) одним із таких способів:
особисто платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та/або застрахованою особою чи уповноваженою на це особою до територіального органу Державної податкової служби України (далі – контролюючий орган) за основним місцем обліку платника єдиного внеску або до іншого контролюючого органу;
надсилається поштою до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску або до іншого контролюючого органу;
в електронній формі засобами електронного зв’язку.
Платники єдиного внеску, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, та/або застраховані особи можуть подати Запит засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням Законів України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями та від 22 травня 2003 року № 851-VІ «Про електронні документи та електронний документообіг» із змінами та доповненнями.
На вебпорталі ДПС у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Запиту, які формуються за ідентифікаторами форм:
F1303801 (для фізичних осіб),
J1303801 (для юридичних осіб).
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Юридичні особи, які на дату втрати чинності Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», тобто на 01.07.2021 мають об’єкти оподаткування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, з 20 лютого 2014 року не нараховують та не сплачують податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Повна:
Відповідно до п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 та п.п. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в складі податку на майно належить до місцевих податків.
Порядок нарахування та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано нормами ст. 266 ПКУ.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є юридичні та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Правом власності відповідно норм Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) визначено право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.ст. 316 та 317 ЦКУ).
Законом України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207) з 20 лютого 2014 року Автономна Республіка Крим визнана тимчасово окупованою територією України.
Пунктом 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період дії Закону № 1207, для платників податків, які на дату втрати чинності Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VІІ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон № 1636) мають податкову адресу та/або об’єкти оподаткування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, ПКУ застосовується з урахуванням особливостей, визначених у п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з п.п. 1 п.п. 26.1 п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ на тимчасово окупованій території загальнодержавні та місцеві податки і збори, визначені ст.ст. 9 та 10 ПКУ, та військовий збір, визначений п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не справляються.
Термін «тимчасово окупована територія» для цілей п. 26 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ вживається у значенні, визначеному в Законі № 1207.
Враховуючи зазначене, юридичні особи, які на дату втрати чинності Законом № 1636, тобто на 01.07.2021 мають об’єкти оподаткування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, з 20 лютого 2014 року не нараховують та не сплачують податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань) видається контролюючим органом:
платникам податків, які звернулися відповідно до п. 179.12 ст. 179 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), – протягом 10 календарних днів з дати отримання заяви;
платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до п. 179.3 ст. 179 ПКУ, – протягом 30 календарних днів після надходження податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та сплати належної суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
При цьому Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконаного обов’язку з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року до строку, на який припадає день подання такої Декларації).
Детальніше в повній відповіді.
Повна:
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб (далі – платник податку) податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) встановлений ст. 179 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Абзацами першим, другим п. 179.3 ст. 179 ПКУ встановлено, що платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу Декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.
Контролюючий орган протягом 30 календарних днів після надходження Декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.
За зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано Декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань) (далі – Довідка) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 із змінами та доповненнями (далі – Наказ № 568) (п. 179.12 ст. 179 ПКУ).
Відповідно до пп. 2 – 4 Порядку оформлення і видачі довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань), затвердженого Наказом № 568 (далі – Порядок № 568), Довідка видається безоплатно на підставі: заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до Порядку № 568 (далі – Заява) та поданої Декларації.
Заява та Декларація подаються платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за місцем податкового обліку, а тими платниками податків – фізичними особами (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – до будь-якого контролюючого органу.
Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний пункт ПКУ, яким передбачено видачу контролюючим органом Довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником податків.
Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.
При цьому, згідно з п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 розд. ІІ ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету дозволяє надіслати лист (заяву тощо) до відповідного органу ДПС. Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Згідно з п. 7 Порядку № 568 Довідка видається контролюючим органом за місцем податкового обліку:
платникам податків, які звернулися відповідно до п. 179.12 ст. 179 ПКУ, – протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви;
платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до п. 179.3 ст. 179 ПКУ, – протягом тридцяти календарних днів після надходження Декларації та сплати належної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору.
Довідка видається у паперовій та/або електронній формах. Довідку у паперовій формі отримує безпосередньо платник податків (уповноважений представник) за місцем податкового обліку, а тим платникам податків – фізичним особам (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – контролюючим органом, до якого подано Заяву, за умови підтвердження задекларованих у Декларації сум.
Довідка в електронній формі видається з дотриманням вимог, встановлених розд. II ПКУ.
Для фізичних осіб – платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, Довідка дійсна протягом 60 календарних днів з дати її видачі за наявності документа, що посвідчує особу (п. 9 Порядку № 568).
Відповідно до примітки першої до Довідки, така Довідка видається за відсутності заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (для платників податку, визначених п. 179.3 ст. 179 ПКУ).
Порядок видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку – резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1243 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1243).
Форму Декларації, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами та доповненнями.
Згідно з п. 2 Порядку № 1243 Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконаного обов’язку з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року до строку, на який припадає день подання такої Декларації).
Протягом 30 календарних днів з дня отримання Декларації контролюючий орган зобов’язаний визначити податкове зобов’язання платника податку та надіслати йому податкове повідомлення, а уразі відсутності податкових зобов’язань – видати Довідку платнику податку.
Платник податку зобов’язаний у порядку, передбаченому ПКУ, сплатити визначену у податковому повідомленні суму податкового зобов’язання, включаючи пеню та штрафні санкції (у разі наявності) (п. 3 Порядку № 1243).
Довідка засвідчується підписом начальника контролюючого органу і скріплюється печаткою (п. 4 Порядку № 1243).
Відповідно до абзацу п’ятого п. 6 Порядку № 568 у разі неподання платником податку Декларації та/або за наявності невиконаних зобов’язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору (для платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання) контролюючий орган надає заявнику вмотивовану відповідь щодо відмови в наданні Довідки у терміни, зазначені у п. 7 Порядку № 568.
Згідно з п. 8 Порядку № 568 Довідка заповнюється з дотриманням таких вимог:
1) у загальній частині зазначаються: найменування контролюючого органу, який видає Довідку, дата та номер Довідки; реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); прізвище, ім’я, по батькові платника податків (згідно з даними Декларації); звітний податковий період (календарний рік), за який подано Декларацію (зазначається арабськими цифрами);
2) у рядку 01 зазначається сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, але не виключно: заробітна плата, дохід відповідно до умов договору цивільно-правового характеру, іноземні доходи, доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна, дохід від надання майна в лізинг тощо, інвестиційний прибуток, вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна, інші доходи, доходи фізичних осіб – підприємців та доходи, отримані фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;
3) у рядку 02 зазначаються доходи, отримані з джерел за межами України;
4) у рядку 03 зазначається сума доходів, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу;
5) у рядку 04 зазначається загальна сума річного доходу (р. 01 + р. 03), що має дорівнювати загальній сумі річного доходу;
6) у рядку 05 зазначається загальна сума податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених платником податку до сплати самостійно;
7) інформація про повноту сплати або про відсутність податкових зобов’язань за даними поданої Декларації зазначається у Довідці станом на момент її формування.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Перелік об’єктів житлової нерухомості визначений п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Повна:
Згідно з п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Відповідно до п.п. 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна, зокрема, включають:
а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);
б) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п.п. 14.1.129.2 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (п.п. 14.1.129.3 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Не зобов’язана повідомляти, оскільки таке відчуження не призвело до втрати визнання її контролюючою особою.
Повна:
Відповідно до п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) з урахуванням положень ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючою особою є, зокрема, фізична особа – резидент України, що є прямим або опосередкованим власником (контролером) контрольованої іноземної компанії.
Згідно п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2 ПКУ;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2 ПКУ;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну фінансову політику.
Форма Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення) та Порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2021 за № 1525/37147.
Крім того, згідно з п.п. 39 прим. 2.5.2 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 ПКУ контролюючі особи зобов’язані подавати звіт про контрольовані іноземні компанії (далі – Звіт) до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Враховуючи викладене, фізична особа – резидент – контролююча особа не зобов’язана подавати Повідомлення у разі відчуження частки в іноземній юридичній особі та/або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи, оскільки таке відчуження не призвело до втрати визнання її контролюючою особою.
При цьому, контролююча особа не звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу у встановлені ПКУ терміни Звіту та Декларації.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не враховується.
Повна:
Відповідно до абзацу першого п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (далі – Позитивне значення) платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац перший п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Позитивне значення є частиною зобов’язань з єдиного податку (абзац другий п. 297 прим. 1.8 ст. 297 прим. 1 ПКУ).
Нормами ПКУ не передбачено врахування від’ємного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у зменшення податкового зобов’язання з єдиного податку.
131. Трансфертне ціноутворення
Чинна публікація
Коротка:
Резидент у разі безоплатної передачі рекламних зразків товару (готової продукції) нерезиденту при заповненні розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про контрольовані операції зазначає, зокрема, наступну інформацію:
у графі 16 «Ціна (тариф) за одиницю виміру (без ПДВ) (у валюті контракту/договору)» – проставляється «0»;
у графі 20 «Загальна вартість операції (за вирахування непрямих податків) (грн.)» – загальну вартість безоплатно переданих рекламних зразків товару (готової продукції) (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою даний товар (готова продукція) відображений в бухгалтерському обліку резидента».
Повна:
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 270) реклама – інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.
Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу (частина перша ст. 9 Закону № 270).
Відповідно до п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови, зокрема:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктом «а» п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ встановлено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків. зокрема, але не виключно, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.
Пунктом 44.2 ст. 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п. 6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 зі змінами та доповненнями (далі – НП(С)БО 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Оскільки безоплатна передача рекламних зразків товару (готової продукції) носить рекламний характер, то у момент їх вибуття собівартість списують до складу витрат на збут (п. 19 П(С)БО 16).
Таким чином, безоплатна передача рекламних зразків товару (готової продукції) впливає на визначення фінансового результату до оподаткування, відображеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, результат якої є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств.
Форму Звіту про контрольовані операції (далі – Звіт) та Порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 № 8 (далі Порядок № 8).
Пунктом 20 розд. ІV Порядку № 8 визначено, що у графі 16 проставляється ціна (тариф) за одиницю виміру предмета операції у валюті контракту (договору), зазначена у первинних документах, із точністю до другого знака після коми.
Відповідно до п. 24 розд. IV Порядку № 8 у графі 20 зазначається загальна вартість контрольованої операції (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку платника податку.
Резидент у разі безоплатної передачі рекламних зразків товару (готової продукції) нерезиденту при заповненні розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту зазначає, зокрема, наступну інформацію:
у графі 16 «Ціна (тариф) за одиницю виміру (без ПДВ) (у валюті контракту/договору)» – проставляється «0»;
у графі 20 «Загальна вартість операції (за вирахування непрямих податків) (грн.)» – загальну вартість безоплатно переданих рекламних зразків товару (готової продукції) (за вирахуванням непрямих податків) у гривнях, за якою даний товар (готова продукція) відображений в бухгалтерському обліку резидента.
При цьому звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 39.2.1.9 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПКУ обсяг господарських операцій платника податків для цілей п.п. 39.2.1.7 п.п. 39.2.1 п. 39.1 ст. 39 ПКУ обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки». Таким чином, відповідно до п.п. 39.5.4.1 п.п. 39.5.4 п. 39.4 ст. 39 ПКУ у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій умов, що не відповідають принципу «витягнутої руки», платник податків має право самостійно провести коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань за умови, що це не призведе до зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Платники податку на прибуток, які в звітному періоді здійснювали контрольовані операції, для проведення самостійного коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов’язань складають та подають Додаток ТЦ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Зазначається цифровий код регіону місця розташування відповідної земельної ділянки.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.
Підпунктом 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПКУ, зокрема, визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
Додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» (далі – Додаток 1) є невід’ємною частиною Декларації.
Формою Додатка 1 до Декларації передбачено заповнення колонки 9 «код регіону», в якій платники самостійно зазначають цифровий код регіону місця розташування відповідної земельної ділянки – 2 знаки.
При заповненні колонки 9 «код регіону» Додатка 1 до Декларації юридична особа використовує такі коди регіонів України (областей): 02 – Вінницька, 03 – Волинська, 04 – Дніпропетровська, 05 – Донецька, 06 – Житомирська, 07 – Закарпатська, 08 – Запорізька, 09 – Івано-Франківська, 10 – Київська, 11 – Кіровоградська, 12 – Луганська, 13 – Львівська, 14 – Миколаївська, 15 – Одеська, 16 – Полтавська, 17 – Рівненська, 18 – Сумська, 19 – Тернопільська, 20 – Харківська, 21 – Херсонська, 22 – Хмельницька, 23 – Черкаська, 24 – Чернівецька, 25 – Чернігівська, 26 – м. Київ.
110. Транспортний податок
Чинна публікація
Коротка:
Платником є лізингодавець.
Повна:
Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування (п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПКУ).
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування податкову декларацію з транспортного податку (далі – Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 415 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 401).
Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, Декларація подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (п.п. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).
Відповідно до п.п. «б» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фінансовий лізинг – господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов’язані з правом володіння та користування об’єктом фінансового лізингу.
Терміни «фінансовий лізинг» та «фінансова оренда» для цілей ПКУ є тотожними.
Лізинг вважається фінансовим за наявності хоча б однієї з таких умов:
об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відс. його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов’язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об’єкт лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відс. первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;
сума лізингових платежів, зазначених у договорі лізингу на момент укладення такого договору, дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;
майно, що передається у лізинг, виготовлене за замовленням лізингоодержувача та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоодержувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Враховуючи викладене, у разі передачі легкового автомобіля у фінансовий лізинг, платником транспортного податку щодо транспортних засобів, зареєстрованих в Україні згідно з чинним законодавством, є лізингодавець (юридична особа – власник транспортного засобу).
При цьому, Декларація подається за місцем реєстрації об’єкта оподаткування протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а сплата транспортного податку здійснюється з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
111. Плата за землю
Чинна публікація
Коротка:
Коефіцієнти індексації за 2021 рік – 1,1 та 2022 рік – 1,15.
Повна:
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (абзац п’ятий п. 289.2 ст. 289 ПКУ).
На сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «Ринок та оцінка земель» 12.01.2023 розміщено інформацію «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік», в якій поінформовано про значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік, який становить:
для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) – 1,0;
для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) – 1,15.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення становить: 1 – за 2020 рік і 1,1 – за 2021 рік.
Таким чином, при обчисленні податкових зобов’язань з плати за землю за 2023 рік для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які не належать до сільськогосподарських угідь, якщо базова величина нормативної грошової оцінки щодо яких визначена як розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, застосовуються величини коефіцієнтів індексації за 2021 рік – 1,1 та 2022 рік – 1,15.
117. Екологічний податок
Чинна публікація
Коротка:
Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти .
При цьому тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування не вважаються стаціонарними джерелами забруднення електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.
Повна:
Відповідно до п.п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Згідно з п. 240.7 ст. 240 ПКУ не є платниками екологічного податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.
У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).
Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При цьому тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розд. VIII ПКУ не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у п.п. 14.1.230 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (п. 46 підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
117. Екологічний податок
Чинна публікація
Коротка:
У рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 податкової декларації екологічного податку (далі – Декларація) зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 зі змінами та доповненнями (далі – Кодифікатор) за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація).
У рядку 3 Декларації зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Слід зазначити, що у разі подання копії Декларації в електронній формі за основним місцем обліку платника у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку). При цьому у рядку 3 Декларації інформація не змінюється.
У рядку 3 додатка 1 «Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення» до Декларації (далі – Додаток 1) зазначається наступна інформація:
у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за Кодифікатором на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;
у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.
Для кожного стаціонарного джерела забруднення складається окремий Додаток 1.
Кодифікатор розміщений на вебпорталі Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: Головна/Діяльність/Розвиток місцевого самоврядування/Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.
Перші два символи Кодифікатора «UA», за якими слідують 17 цифр.
Повна:
Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація). Невід’ємною частиною Декларації є 6 (шість) типів додатків.
Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші. Зокрема, розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток 1).
Згідно з приміткою 8 до Декларації у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 зі змінами та доповненнями (далі – Кодифікатор) за місцем обліку платника екологічного податку (місцезнаходження контролюючого органу, до якого подається Декларація).
У рядку 3 Декларації зазначається найменування контролюючого органу, до якого подається Декларація.
Слід зазначити, що у разі подання копії Декларації в електронній формі за основним місцем обліку платника у рядку «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 необхідно зазначити код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором за місцезнаходженням контролюючого органу, в якому платник перебуває на обліку (основне місце обліку). При цьому у рядку 3 Декларації інформація не змінюється.
Відповідно до приміток 6 і 7 до Додатка 1 у рядку 3 Додатка 1 зазначається наступна інформація:
у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за Кодифікатором на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;
у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за а Кодифікатором, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.
Для кожного стаціонарного джерела забруднення складається окремий Додаток 1.
Кодифікатор розміщений на вебпорталі Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: Головна/Діяльність/Розвиток місцевого самоврядування/Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.
111. Плата за землю
Чинна публікація
Коротка:
Якщо земельна ділянка знаходиться за межами конкретного населеного пункту, то у колонці 10 розд. І або колонці 11 розд. ІІ податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі – Декларація) зазначається код за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – КАТОТТГ) цього населеного пункту.
Якщо неможливо визначитися, за межами якого саме населеного пункту знаходиться земельна ділянка, то у Декларації зазначається код за КАТОТТГ територіальної громади, на території якої знаходиться земельна ділянка. У такому разі такий код має співпадати з кодом територіальної громади, що зазначений у рядку 7 Декларації.
Повна:
Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 зі змінами та доповненнями (далі – Декларація).
Колонка 10 розд. І або колонка 11 розд. ІІ Декларації заповнюються відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 зі змінами та доповненнями (далі – КАТОТТГ).
У колонці 10 розд. І або колонці 11 розд. ІІ Декларації зазначається код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташована(і) земельна(і) ділянка(и), та адреса місця розташування земельної ділянки (примітка 13 до Декларації).
При цьому абзацом третім ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами та доповненнями, визначено, що адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.
Таким чином, якщо земельна ділянка знаходиться за межами конкретного населеного пункту, то у колонці 10 розд. І або колонці 11 розд. ІІ Декларації зазначається код за КАТОТТГ цього населеного пункту.
Якщо неможливо визначитися, за межами якого саме населеного пункту знаходиться земельна ділянка, то у Декларації зазначається код за КАТОТТГ територіальної громади, на території якої знаходиться земельна ділянка. У такому разі такий код має співпадати з кодом територіальної громади, що зазначений у рядку 7 Декларації.
