База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.

Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.

103. Податок на доходи фізичних осіб

В якому періоді заповнюється графа 7 «Дата прийняття на роботу» додатка 4ДФ до Розрахунку, якщо працівника було прийнято на роботу у одному періоді, а дохід нарахований і виплачений у наступному?

Чинна публікація

Коротка:                    Якщо працівника було прийнято на роботу в звітному періоді (наприклад 31 березня), а дохід нарахований і виплачений у наступному (наприклад 01 квітня), то дата прийняття на роботу (31 березня) не відображається при заповненні додатка 4ДФ до Розрахунку за той звітний період, в якому нараховано дохід працівнику. Повна:                    Згідно з п.п. «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) особи, які відповідно до ПКУ, мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:                    для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);                    для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – у строки, встановлені ПКУ для податкового місяця.                    Статтею 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.                    Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджені Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).                    Відповідно до п.п. 2 п. 4 розд. IV Порядку під час заповнення додатка 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку графа 7 «Дата прийняття на роботу» заповнюється лише на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді.                    Враховуючи викладене, якщо працівника було прийнято на роботу в звітному періоді (наприклад 31 березня), а дохід нараховано і виплачено у наступному (наприклад 01 квітня), то дата прийняття на роботу (31 березня) не відображається при заповненні додатка 4ДФ до Розрахунку за той звітний період, в якому нараховано дохід працівнику.

102. Податок на прибуток підприємств

Чи підлягають відображенню в таблиці 6 додатка БД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств операції з перерахування коштів відповідно до п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для потреб забезпечення оборони держави на користь бюджетних установ (зокрема військовій частині), яка немає статусу неприбутковості та є структурним підрозділом іншої неприбуткової організації, та яка інформація при цьому зазначається?

Чинна публікація

Коротка:          Так, підлягають відображенню.               Детальніше у повній відповіді. Повна:          Відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.          Згідно з п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ коригування, встановлені п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на відкриті Національним банком України рахунки державних органів, призначені для фінансового забезпечення заходів з відсічі збройної агресії проти України та ліквідації її наслідків, національної безпеки і оборони, відновлення, підтримки і розвитку України, надання гуманітарної допомоги, а також для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України.          Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).          Таблиця 6 Додатка БД до Декларації (далі – Таблиця 6) заповнюється платниками податку на прибуток підприємств у разі безоплатного перерахування (передання) суми коштів, вартості товарів, безоплатно виконаних робіт, наданих послуг для потреб забезпечення оборони держави та надання гуманітарної допомоги, щодо яких не здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування, відповідно до п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема:          у графах 1-7 – зазначається інформація про надання такої добровільної безоплатної допомоги щодо кожного отримувача: найменування; код згідно з ЄДРПОУ та код ознаки неприбутковості (у разі наявності); вартість безоплатного перерахування (передання) коштів, товарів, виконання робіт, надання послуг, у тому числі: сума безоплатно перерахованих (переданих) коштів, вартість безоплатно переданих товарів, вартість безоплатно виконаних робіт, наданих послуг, загальна вартість (графа 4 + графа 5 + графа 6);          у графах 4-7 рядка 6.1 – вартість безоплатно перерахованих (переданих) коштів, товарів, виконаних робіт, наданих послуг усім отримувачам, зазначеним в графі 1.          У рядку 6.1 Таблиці 6 зазначається загальна вартість безоплатного перерахування (передання) коштів, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.          Показник рядка 6.1 графи 7 Таблиці 6 враховується під час обчислення суми податку на прибуток підприємств, несплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги, що відображається у Додатку ПП до Декларації за кодом пільги 11020399.          Відповідно до п. 4 Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440, до Реєстру включаються неприбуткові організації – юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, які включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, та юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, для яких законом встановлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до зазначеного Єдиного державного реєстру.          У разі відсутності у платника податку інформації щодо коду згідно з ЄДРПОУ неприбуткових організацій та коду ознаки неприбутковості організацій (зокрема, військових частин), на користь яких здійснюється безоплатне перерахування (передання) коштів, товарів, виконання робіт, надання послуг, та які є суб’єктами, визначеними у п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з метою відображення такої інформації у Таблиці 6, платник податку повинен у Таблиці 6 Додатка БД до Декларації заповнити всю наявну інформацію про таких отримувачів допомоги.          Для отримання інформації щодо наявності контрагента в Реєстрі неприбуткових установ та організацій платникам податків можна скористатися доступними сервісами ДПС. Зокрема, на вебпорталі ДПС реалізовано можливість доступу платниками податків до даних Реєстру неприбуткових установ та організацій через Електронний кабінет після проходження електронної ідентифікації та авторизації за допомогою КЕП будь-якого надавача електронних послуг.          Згідно з абзацом другим п. 46.4 ст. 46 ПКУ платник може надати доповнення до Декларації з поясненням причин відсутності інформації про отримувачів безоплатної допомоги (зокрема, військових частин), для її відображення у повному обсязі у таблиці 6 Додатка БД до Декларації. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

101. Податок на додану вартість

На яку дату складається податкова накладна у разі отримання платником ПДВ передплати від нерезидента за надання послуг на рахунок, відкритий у платіжній системі Payoneer, з якого у подальшому іноземна валюта перераховується на валютний рахунок платника в українському банку, якщо місце постачання послуг – митна територія України?

Чинна публікація

Коротка:          Датою, на яку повинна бути складена податкова накладна, є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. Повна:          При здійсненні платником податку операцій з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) розташоване на митній території України, датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ згідно з п. 187.1 ст. 187 ПКУ є дата зарахування коштів на банківський рахунок або дата належним чином оформленого первинного документа, що засвідчує факт постачання послуг, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше.          Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.          Якщо за операцією з надання послуг нерезиденту з місцем їх постачання на митній території України оплата послуг є першою подією у розумінні п. 187.1 ст. 187 ПКУ, то датою виникнення податкових зобов’язань та відповідно дата, на яку повинна бути складена податкова накладна за такою операцією, є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

101. Податок на додану вартість

Чи можливе в Електронному кабінеті відображення даних Реєстру митних декларацій за датою документа без обмеження періоду вибірки 31 календарним днем?

Чинна публікація

Коротка:                    Електронний кабінет платника функціонує в межах інформаційно-комунікаційних систем Держаної податкової служби України та призначений для реалізації повноважень саме у сфері податкового адміністрування.                    Державна митна служба України та Державна податкова служба України є різними центральними органами виконавчої влади з власними інформаційними системами та реєстрами.                    Інтеграція Реєстру митних декларацій до Електронного кабінету платника не передбачена чинним законодавством. Повна:                    Відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику та адмініструє інформаційні системи у сфері митної справи, зокрема реєстри митних декларацій.                    Статтею 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) визначено, що механізм «єдиного вікна» – це механізм взаємодії (у тому числі через особистий кабінет) декларантів та інших заінтересованих осіб з митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, який забезпечує можливість одноразового подання в електронному вигляді через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» документів та/або відомостей з метою дотримання вимог щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, передбачених МКУ, іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правовими актами, виданими на основі та на виконання МКУ та інших законів України.                    Відповідно до частини шостої ст. 31 МКУ створення та функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів, автоматизованої системи митного оформлення та єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.                    Згідно з Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим вказаною постановою, ДПС реалізує державну податкову політику та адмініструє інформаційні системи з питань податкового контролю.                    Електронний кабінет платника функціонує в межах інформаційно-комунікаційних систем ДПС та призначений для реалізації повноважень саме у сфері податкового адміністрування.                    Таким чином, Державна митна служба України та Державна податкова служба України є різними центральними органами виконавчої влади з власними інформаційними системами та реєстрами, за які кожна служба відповідає.                    Інтеграція Реєстру митних декларацій до Електронного кабінету платника не передбачена чинним законодавством.

112. Зовнішньоекономічна діяльність

На яку дату для цілей валютного нагляду вважаються завершеними розрахунки з нерезидентом за авансовим платежем в іноземній валюті, якщо резидент України придбав іноземну валюту за гривню та перерахував її нерезиденту як авансовий платіж за договором поставки товарів, а нерезидент не виконав умови договору, у зв’язку з чим на 179-й день (п’ятниця) з дати здійснення авансового платежу – іноземна валюта була повернута на розподільчий рахунок на ім’я резидента в українському банку, а банк продав усю суму валюти на міжбанківському валютному ринку на наступний робочий день (понеділок)?

Чинна публікація

Коротка:                         Для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку. Саме з цієї дати резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» щодо зарахування коштів на рахунок резидента. Повна:                         Питання валютного регулювання належать до компетенції Національного банку України (далі – НБУ) та в установлених Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) випадках – до компетенції Кабінету Міністрів України. Валютне регулювання спрямоване на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.                         НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до ст. 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.                         Тобто питання валютного регулювання, початок і завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків та здійснення транскордонних переказів валютних цінностей належать до компетенції НБУ та обслуговуючого банку.                         У частині четвертій ст. 5 Закону № 2473 визначено, що порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначає НБУ.                         За операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ (частина друга ст. 13 Закону № 2473).                         Також за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).                         Транскордонний переказ валютних цінностей (рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача) здійснюється виключно через уповноважені установи. Порядок проведення переказу валютних цінностей визначає НБУ (ст. 7 Закону № 2473).                         У п. 47 постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 « Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» (далі – Положення № 5) визначено, що банк зобов’язаний продати без доручення клієнта-резидента не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування на розподільчий рахунок повернені на адресу резидента (оскільки взаємні зобов’язання частково або повністю не виконані) кошти в іноземній валюті, які були куплені та переказані на користь нерезидента.                         В Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів, затвердженій постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, визначено, що поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.                         Клієнти банків здійснюють валютні операції за рахунками відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення операцій з валютними цінностями.                         Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронних гаманців в емітентах електронних грошей визначено у ст. 69 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).                         Зокрема у п. 69.1. ст. 69 ПКУ встановлено, що банки відкривають відповідні рахунки платникам податків – юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми із зазначенням даних про взяття на облік у контролюючих органах як платника податків.                         При цьому банки зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку платника податків – юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття / закриття рахунку (п. 69.2. ст. 69 ПКУ).                         Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного у п. 69.1 ст. 69 ПКУ, є дата отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах (п. 69.4 ст. 69 ПКУ).                         До жодного з перелічених у відповіді рахунків розподільчий рахунок віднесений бути не може. Розподільчий рахунок використовується банком для технічного обліку операцій з іноземною валютою і не є поточним рахунком клієнта, відкритим на договірній основі відповідно до вимог законодавства.                         Відповідно, зарахування коштів на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням коштів на рахунок резидента у розумінні ст. 13 Закону № 2473, оскільки резидент не здійснює розрахункові операції з такого рахунку та не набуває права самостійного розпорядження коштами до моменту їх зарахування на поточний рахунок.                         Тобто у наведеному запитанні для цілей валютного нагляду завершенням розрахунків з нерезидентом вважається дата, на яку повернена іноземна валюта була реалізована банком на міжбанківському валютному ринку відповідно до вимог Положення № 5, а кошти від її продажу зараховані на поточний рахунок резидента в банку України, відкритий у встановленому в законодавстві порядку. Саме з цієї дати резидент набуває права розпорядження коштами на власному рахунку, що відповідає вимогам ст. 13 Закону № 2473 щодо зарахування коштів на рахунок резидента.

112. Зовнішньоекономічна діяльність

Чи можливо проведення зарахування (заліку) дебіторської заборгованості нерезидента за експортною операцією, сума якої не перевищує 400 тис. грн., із заборгованістю товариства перед цим самим нерезидентом щодо виплати дивідендів?

Чинна публікація

Коротка:               Питання щодо обмежень на проведення валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, зокрема при виплаті нерезиденту дивідендів, а також стосовно обмежень на поточні торговельні операції з експорту товарів та поширення граничних строків розрахунків на такі операції регулюються Національним банком України (далі – НБУ).               При цьому ДПС не заперечує щодо можливості проведення зарахування між резидентом та тим самим нерезидентом заборгованості за експортною операцією і зобов’язанням з виплати дивідендів, за умови що сума експортної операції не перевищує еквівалент 400 тис. грн. та така операція не підлягає валютному нагляду. При цьому, така можливість може застосовуватись лише за відсутності ознак штучного дроблення і використання зарахування заборгованості з метою обходу валютних обмежень, встановлених НБУ.               Детальніше у повній відповіді. Повна:               Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту та валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлено відповідальність за порушення ними валютного законодавства.               Метою Закону № 2473 є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.               У Законі № 2473 визначено, що валютним наглядом є система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.               Валютний нагляд здійснюється за валютними операціями, які мають ознаки, визначені у п. 1 частини першої ст. 1 Закону № 2473.               До поточних торговельних операцій відповідно до п.п. 1 п. 4 розд. І Положення про здійснення операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, належать операції, за якими проводяться розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.               Водночас платежі у вигляді дивідендів за корпоративними правами, процентних доходів за цінними паперами та інших доходів (прибутків) за об’єктами інвестиційної діяльності, що не пов’язані з їх відчуженням, продажем, ліквідацією, зменшенням статутного капіталу, належать до поточних неторговельних операцій.               Питання щодо обмежень на проведення валютних операцій, пов’язаних із рухом капіталу, зокрема при виплаті нерезиденту дивідендів, а також стосовно обмежень на поточні торговельні операції з експорту товарів та поширення граничних строків розрахунків на такі операції регулюються Національним банком України (далі – НБУ).               У частині першій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ наділений правом встановлення:               граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;               винятків та (або) особливостей запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України;               мінімальних граничних сум операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до Закону № 2473 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.               У частині другій ст. 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – із дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.               Враховуючи зазначене, повідомляємо, що для дотримання вимог Закону № 2473 за експортовані резидентом товари їх оплату нерезидент має здійснювати шляхом перерахування грошових коштів із-за кордону на рахунок резидента в уповноваженому банку України.               При цьому слід врахувати, що у п. 22 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5), визначено, що граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361 «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон № 361), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.               Аналогічна норма визначена і в п. 143 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18), а саме: граничні строки розрахунків, встановлені НБУ, не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону № 361, крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій.               У п. 2 Положення № 5 також визначено, що незначний розмір валютної операції – розмір валютної операції (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції), який є меншим, ніж розмір, передбачений у ст. 20 Закону № 361.               Таким чином, якщо сума операції з експорту товарів, здійсненої резидентом України, не перевищує незначний розмір (є меншою за 400 тис. грн.), то на таку операцію не поширюються встановлені НБУ граничні строки розрахунків за відсутності ознак дроблення операцій з експорту товарів, та, відповідно, така операція не підлягає валютному нагляду в банку.               З урахуванням положень Закону № 2473 та нормативно-правових актів НБУ, ДПС не заперечує щодо можливості проведення зарахування між резидентом та тим самим нерезидентом заборгованості за експортною операцією і зобов’язанням з виплати дивідендів, за умови що сума експортної операції не перевищує еквівалент 400 тис. грн. та така операція не підлягає валютному нагляду. При цьому, така можливість може застосовуватись лише за відсутності ознак штучного дроблення і використання зарахування заборгованості з метою обходу валютних обмежень, встановлених НБУ.               Водночас звертаємо увагу, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Разом із тим при оподаткуванні таких доходів необхідно враховувати положення міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила оподаткування, ніж передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору за умови дотримання вимог ст. 103 ПКУ щодо підтвердження статусу нерезидента як бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу та надання довідки про резидентність.               Крім того, слід врахувати, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Постановою № 18 було запроваджено деякі валютні обмеження, серед яких – фактична заборона на здійснення валютних переказів за кордон, у тому числі з виплати дивідендів, за винятком випадків, прямо передбачених у п. 14 Постанови № 18.               Постановою Правління НБУ від 13.05.2024 № 56 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18» внесені зміни до Постанови № 18 в частині доповнення п.п. 46 п. 14 Постанови № 18, яким розширено перелік дозволених валютних операцій, у тому числі щодо виплати дивідендів нерезидентам, але за визначених певних умов. Так, дозволено репатріацію дивідендів, нарахованих за результатами діяльності починаючи з 1 січня 2024 року, за умови їх виплати безпосередньо на рахунки нерезидентів через автоматизовану систему НБУ «Е-ліміти» з дотриманням щомісячного ліміту в еквіваленті 1 млн євро.               Надалі постановою Правління НБУ від 05.08.2025 № 95 «Про внесення змін до постанови Правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18», що набрала чинності 06.08.2025, розширено можливість виплати дивідендів, нарахованих починаючи з 1 січня 2023 року (раніше – лише з 1 січня 2024 року). Виплата дивідендів здійснюється на тих самих умовах: через систему «Е-ліміти» із дотриманням щомісячного ліміту в еквіваленті 1 млн євро.

101. Податок на додану вартість

Чи має право платник податку погасити податкові зобов’язання з ПДВ, задекларовані у рядку 18 податкової декларації з ПДВ, шляхом відображення відповідної суми у рядку 20.1 декларації у наступному звітному періоді, яка буде подана у граничний строк та чи будуть застосовуватися штрафні санкції, передбачені ст. 124 Податкового кодексу України у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань у встановлений строк?

Чинна публікація

Коротка:          У разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від’ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.          При цьому у разі якщо узгоджена сума грошового зобов’язання з ПДВ не була сплачена платником податку у строки, визначені Податкового кодексу України (далі – ПКУ), та в подальшому погашена за рахунок від’ємного значення ПДВ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 124 ПКУ, залежно від тривалості прострочення сплати такого грошового зобов’язання:          при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;          при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу. Повна:          Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.          При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ст. 203 ПКУ (п. 200.2 ст. 200 ПКУ).          Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання з ПДВ, зазначену ним у податковій декларації впродовж 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, для подання податкової декларації (п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПКУ).          Сума самостійно обчисленого платником податку грошового зобов’язання, яку зазначено ним в податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до контролюючого органу вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПКУ).          Сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, визначається як податковий борг (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).          У разі несплати платником в граничний термін узгодженої суми податкових зобов’язань з ПДВ за податковою декларацією, така сума набуває статусу податкового боргу.          Якщо за результатами звітного (податкового) періоду виникає від’ємне значення суми ПДВ, розраховане згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума, зокрема, враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1. 3 ст. 200 прим. 1 ПКУ (далі – реєстраційна сума) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації (п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 ПКУ).          Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21).          Згідно з п.п. 4 п. 5 розд. V Порядку № 21 сума від’ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу, який виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) відображається у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ.          Сума, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 20.1) дорівнює сумі рядка «Усього» графи 8 таблиці 1 (Д2) (додаток 2).          Отже, у разі наявності у платника податку на дату подання ним податкової звітності з ПДВ податкового боргу з цього податку, такий платник має право зарахувати суму від’ємного значення ПДВ, сформовану за результатами такої податкової звітності, у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та обліковувався в інтегрованій картці платника (далі – ІКП) станом на перше число місяця, у якому було подано таку декларацію, в частині, що не перевищує реєстраційну суму такого платника на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.          Разом з цим, у разі наявності у складі податкового боргу, який обліковується в ІКП станом на 1 число інших сум узгоджених грошових зобов’язань, то відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 ПКУ погашення таких сум грошових зобов’язань відбуватиметься згідно з черговістю виникнення такого податкового боргу.          Тобто, зарахування суми, яка була вказана у рядку 20.1 податкової декларації з ПДВ у рахунок зменшення податкового боргу з ПДВ в ІКП проводиться у граничний день подання податкової декларації з ПДВ виключно для погашення податкового боргу з ПДВ у такому порядку: у першу чергу – у рахунок основного платежу, у наступну чергу – у рахунок погашення штрафів, в останню чергу – у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.          Нормою п. 124.1 ст. 124 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.          Зарахування від’ємного значення суми ПДВ у рахунок погашення податкового боргу здійснюється в останній день граничного строку подання податкової декларації з ПДВ та, при цьому, не змінює факту порушення платником податку строків сплати узгодженого грошового зобов’язання.          Таким чином, у разі якщо узгоджена сума грошового зобов’язання з ПДВ не була сплачена платником податку у строки, визначені ПКУ, та в подальшому погашена за рахунок від’ємного значення ПДВ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 124 ПКУ, залежно від тривалості прострочення сплати такого грошового зобов’язання:          при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;          при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.

101. Податок на додану вартість

Чи зберігається у СГ право не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у випадку, коли передача товарів військовій частині відбулася на безоплатній основі для ЗСУ, а бюджетний грант отримано від третьої особи (органу місцевого самоврядування) вже після здійснення такої передачі (з урахуванням норм п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України)?

Чинна публікація

Коротка:          Якщо СГ за безоплатно передані товари військовій частині надалі отримує компенсацію у вигляді бюджетного гранту від міської територіальної громади, то на дату отримання бюджетних коштів в оплату вартості переданих товарів операція з безоплатної передачі стає оплачуваною та змінює статус на оподатковувану ПДВ операцію з постачання, яка:          звільняється від оподаткування ПДВ у разі, якщо передавалися товари категоріям субʼєктів, визначені/им підпунктами 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України;          підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, якщо передавалися інші категорії товарів та іншим категоріям субʼєктів. Повна:          Якщо суб’єктом господарювання (далі – СГ) здійснюється безоплатна (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передача / надання товарів / послуг зазначеній у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) категорії суб’єктів, то така операція не є постачанням товарів / послуг згідно з п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ і, відповідно, не є об’єктом оподаткування ПДВ.          Водночас якщо СГ за такі безоплатно передані товари надалі отримує компенсацію у вигляді бюджетного гранту від міської територіальної громади, то на дату зміни обставин здійснення операції (а саме отримання бюджетних коштів в оплату вартості переданих товарів, у звʼязку з чим операція з безоплатної передачі стає оплачуваною) така операція з передачі товарів змінює статус на оподатковувану ПДВ операцію з постачання, яка:          звільняється від оподаткування ПДВ у разі, якщо передавалися товари категоріям субʼєктів, визначені/им підпунктами 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ;          підлягає оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, якщо передавалися інші категорії товарів та іншим категоріям субʼєктів. У цьому випадку, з урахуванням норм п. 187.7 ст. 187 ПКУ, на дату отримання таких бюджетних коштів (бюджетного гранту) СГ зобовʼязаний нарахувати податкові зобовʼязання з ПДВ.

101. Податок на додану вартість

Чи зобов’язаний платник ПДВ подавати додаток Д5 до податкової декларації з ПДВ та відображати обсяги операцій, звільнених від оподаткування відповідно до п. 197.11 ст. 197 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), у графі 4 таблиці 1 додатка Д5, з урахуванням того, що положення ст. 199 ПКУ не застосовуються до таких операцій і як у такому разі застосовується п. 199.6 ст. 199 ПКУ при розрахунку частки використання товарів / послуг?

Чинна публікація

Коротка:               За товарами / послугами, придбаними для використання частково в оподатковуваних операціях та частково в операціях, визначених, зокрема, п. 199.6 ст. 199 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та іншими, зазначеними у ПКУ (зокрема, підпункти 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ), податкові зобов’язання з ПДВ, передбачені ст. 199 ПКУ, не нараховуються, однак обсяги таких операцій враховуються при здійсненні розрахунку частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних ПДВ операціях.               Якщо платник податку здійснює з пільгових операцій лише ті, до яких норми ст. 199 ПКУ не застосовуються (зокрема, але не виключно, які визначено у п. 199.6 ст. 199 ПКУ), то такий платник може не визначати частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях, оскільки у нього відсутній обов’язок для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ з урахування такої частки.               В іншому випадку, якщо платник податку здійснює пільгові операції, як ті, до яких положення ст. 199 ПКУ не застосовуються, так і ті, до яких такі положення застосовуються, то такий платник зобов’язаний визначити частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях в загальному порядку, та застосувати її виключно для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за тими операціями, за якими положення ст. 199 ПКУ застосовуються. Повна:               Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари / послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковуванні операції протягом такого звітного податкового періоду.               Тобто, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того чи будуть придбані товари / послуги використовуватись в оподатковуваних чи в неоподаткованих операціях.               Порядок формування податкового кредиту у разі, якщо придбані товари / послуги використовуються одночасно в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, встановлено ст. 199 ПКУ.               Зокрема, якщо придбані та/або виготовлені товари / послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів / послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (п 199.1 ст. 199 ПКУ).               Частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках, як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (п. 199.2 ст. 199 ПКУ).               Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів / послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (п. 199.4 ст. 199 ПКУ).               Частка використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм п.п. 199.2 – 199.4 ст. 199 ПКУ, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов’язань, зазначених у п. 199.1 ст. 199 ПКУ. Результати перерахунку сум податкових зобов’язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (п. 199.5 ст. 199 ПКУ).               Водночас, ПКУ містить ряд положень, відповідно до яких правила ст. 199 ПКУ не застосовуються. Так, відповідно до п. 199.6 ст. 199 ПКУ правила ст. 199 ПКУ не застосовуються у разі:               проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 ПКУ;               проведення операцій, передбачених п.п. 197.1.28 п. 197.1, пп. 197.11 та 197.24 ст. 197 ПКУ.               Також, окремими нормами ПКУ визначено інші операції, у разі здійснення яких положення ст. 199 ПКУ не застосовуються, зокрема, звільнені від оподаткування ПДВ операції, що визначені пп. 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.               Механізм звільнення від оподаткування ПДВ операцій, до яких правила ст. 199 ПКУ не застосовуються, є аналогічним тому порядку, який використовується при застосуванні нульової ставки ПДВ.               Тобто звільнені від оподаткування ПДВ операції здійснюються без нарахування ПДВ з правом на податковий кредит, сформованим при придбанні товарів / послуг, які використовуються у таких звільнених від оподаткування ПДВ операціях, без подальшого нарахування податкових зобов’язань.               Форма та Порядок заповнення податкової декларації з ПДВ (далі – Декларація) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21).               Згідно з п.п. 6 п. 3 розд. V Порядку № 21 у рядку 5 Декларації вказуються обсяги операцій з:               постачання товарів / послуг, що не є об’єктом оподаткування;               постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пп. 186.2, 186.3 ст. 186 ПКУ;               постачання товарів / послуг, звільнених від оподаткування та коригування за такими операціями.               Для платників податку, які заповнюють рядок 5 декларації, обов’язковим є подання додатка 5 (Д5).               Додаток 5 (Д5) заповнюється в розрізі операцій, що не є об’єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, операцій з постачання послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до ст. 186 ПКУ.               Розрахунок частки використання товарів / послуг та необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях здійснюється у таблиці 1 додатка 5 до Декларації.               Відповідно до встановленої Порядком № 21 форми, у графі 4 таблиці 1 додатка 5 зазначається загальний обсяг постачання (сума значень рядків 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3, 5, 7.1, 7.2.1, 7.2.2 та 7.2.3 колонки А Декларації та всіх уточнюючих розрахунків).               Отже, відповідно до чинних норм ПКУ та Порядку № 21 при визначені частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях до:               оподатковуваних операцій (графа 5 таблиці 1 додатка 5 (Д5)) включаються обсяги операцій, оподатковані за ставками 0 %, 7 %, 14 %, 20 %;               загального обсягу постачання товарів / послуг (графа 4 таблиці 1 додатка 5 (Д5)) включаються всі оподатковувані та неоподатковувані операції з постачання товарів / послуг, у тому числі ті операції, при здійсненні яких не застосовуються норми п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 ПКУ. Частка неоподатковуваних операцій в загальному обсязі постачання товарів / послуг обраховується наступним чином: 100 – частка використання товарів / послуг в оподатковуваних податком на додану вартість операціях.               В ПКУ та, відповідно, в Порядку № 21 не передбачено винятків щодо врахування / неврахування тих чи інших операцій при здійсненні такого розрахунку частки.               Отже, попри те, що за товарами / послугами, придбаними для використання частково в оподатковуваних операціях та частково в операціях, визначених, зокрема, п. 199.6 ст. 199 ПКУ та іншими, зазначеними у ПКУ (зокрема, підпункти 4, 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ), податкові зобов’язання з ПДВ, передбачені ст. 199 ПКУ, не нараховуються, однак обсяги таких операцій враховуються при здійсненні розрахунку частки використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних ПДВ операціях.               Якщо платник податку здійснює з пільгових операцій лише ті, до яких норми ст. 199 ПКУ не застосовуються (зокрема, але не виключно, які визначено у п. 199.6 ст. 199 ПКУ), то такий платник може не визначати частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях, оскільки у нього відсутній обов’язок для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ з урахування такої частки.               В іншому випадку, якщо платник податку здійснює пільгові операції, як ті, до яких положення ст. 199 ПКУ не застосовуються, так і ті, до яких такі положення застосовуються, то такий платник зобов’язаний визначити частку використання товарів / послуг, необоротних активів в оподатковуваних / неоподатковуваних операціях в загальному порядку, та застосувати її виключно для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за тими операціями, за якими положення ст. 199 ПКУ застосовуються.

114. Акцизний податок

Який порядок заповнення реквізитів: «Код території» та «Код операції» заголовної частини додатка 5 до декларації з акцизного податку та розділу Д декларації з акцизного податку?

Чинна публікація

Коротка:                         У графі «Код території» розділу Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – Розділ Д) та додатка 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 5) до декларації з акцизного податку (далі – Декларація) зазначається код згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – Код території).                         У заголовній частині Додатка 5 до Декларації у значенні «Розділ» зазначається літера – «Д» та відповідно вказується код операції «Д1.1» («Д.1. n», де коефіцієнт n – дорівнює кількості додатків, поданих до Декларації).                         Розділ Д Декларації заповнюється на підставі Додатка 5, при цьому:                         у рядках Д1.1 - Д1.n у першій графі зазначаються коди розділу та операцій з роздрібної реалізації пива та алкогольних напоїв (коефіцієнт n - кількість рядків розділу Д за операціями Д1.1 - Д1.n, що має дорівнювати кількості додатків, поданих до Декларації).                         у рядках Д1.1 – Д1.n у другій графі зазначається Код території відповідного місця здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Повна:                         Форму, порядок заповнення та подання декларації акцизного податку (далі – Порядок № 14) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 із змінами та доповненнями.                         Пунктом 2 розд. І Порядку № 14 встановлено, що платник, який відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) є суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію пива, алкогольних напоїв, заповнює та подає Розділ Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – Розділ Д) та Додаток 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 5) до декларації з акцизного податку (далі – Декларація).                         Додаток 5 заповнюється під час здійснення роздрібної торгівлі пивом, алкогольними напоями, окремо для кожної адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.                         У графі «Код території» розділу Д та Додатка 5 до Декларації зазначається код згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 1201.2021 № 3) (далі – Код території).                         У заголовній частині Додатка 5 у значенні «Розділ» зазначається літера – «Д» та відповідно вказується код операції «Д1.1» («Д.1. n», де коефіцієнт n – дорівнює кількості додатків, поданих до Декларації).                         Розділ Д Декларації заповнюється на підставі Додатка 5 відповідно до вимог п. 7 розд. IV Порядку № 14, при цьому:                         1) у рядках Д1.1 - Д1.n у першій графі зазначаються коди розділу та операцій з роздрібної реалізації пива та алкогольних напоїв.                         Коефіцієнт n - кількість рядків розділу Д за операціями Д1.1 - Д1.n, що має дорівнювати кількості додатків, поданих до Декларації. Наприклад, якщо додатків 5, n = 5, тобто останній рядок буде Д1.5.                         2) у рядках Д1.1 – Д1.n у другій графі зазначається Код території відповідного місця здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами;                         3) у рядках Д1.1 – Д1.n у третій графі зазначається код показника додатка, що використовується для обчислення суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пива та алкогольних напоїв.                         4) у рядках Д1.1 – Д1.n у четвертій графі зазначаються податкові зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі пива та/або алкогольних напоїв, а також податкові зобов’язання, нараховані на товари, які вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, розраховані окремо за кожним Кодом території, обчислені за формою згідно з Додатком 5 до Декларації.

114. Акцизний податок

Як СГ роздрібної торгівлі заповнювати Додаток 7 до уточнюючої декларації для виправлення помилки у разі зазначення невірного Коду території у розділі Д декларації з акцизного податку?

Чинна публікація

Коротка:          Якщо у звітній декларації з акцизного податку (далі – Декларація), платником помилково зазначено невірний Код території, до уточнюючої Декларації він має подати Додаток 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» з правильним Кодом території та два Додатки 7 – до помилкового Коду території (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого (правильного) Коду території (зі збільшенням податкового зобов’язання).          При виправленні помилки у разі зазначення невірного Коду території у розділі Д Декларації, у додатку 7 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» (далі – Додаток 7), зокрема, зазначаються:          у рядку 4 Додатка 7, що подається до помилкового Коду території – суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;          у рядку 3 Додатка 7, що подається до уточненого (правильного) Коду території – суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється. Повна:          Форма декларації з акцизного податку (далі – Декларація), Порядок її заповнення та подання затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 14).          Відповідно до п. 16 розд. ІІІ Порядку № 14 платник, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт недоплати – заниження податкового зобов’язання минулих звітних (податкових) періодів, зобов’язаний подати, зокрема:          або уточнюючу Декларацію разом із розрахунком суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (додаток 7 «Розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах» до Декларації (далі – Додаток 7));          або розрахунок суми акцизного податку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання внаслідок виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах (Додаток 7), у складі звітної (звітної нової) Декларації за звітний (податковий) період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання.          У рядках Д1.1 - Д1.n розділу Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – розділ Д) Декларації зазначаються податкові зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі пива та/або алкогольних напоїв, а також податкові зобов’язання, нараховані на товари, які вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI розраховані окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно- територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – Код території), обчислені за формою згідно з додатком 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 5) до Декларації (п. 7 розд. ІV Порядку № 14).          Відповідно до п. 13 розд. V Порядку № 14 до уточнюючої Декларації подається Додаток 7, при цьому Код території заповнюється лише у разі виправлення показників розділу Д Декларації.          Таким чином якщо у звітній Декларації платником помилково зазначено невірний Код території, до уточнюючої Декларації він має подати Додаток 5 з правильним Кодом території та два Додатки 7 – до помилкового Коду території (зі зменшенням податкового зобов’язання) та до уточненого (правильного) Коду території (зі збільшенням податкового зобов’язання).          При виправленні помилки у разі зазначення невірного Коду території в розд. Д Декларації у Додатку 7, зокрема, зазначається:          у рядку 4 Додатка 7, що подається до помилкового Коду території – суми податку, які зменшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється;          у рядку 3 Додатка 7, що подається до уточненого (правильного) Коду території – суми податку, які збільшують суму податкового зобов’язання, що уточнюється.

114. Акцизний податок

Скільки декларацій з акцизного податку та додатків 5 до них потрібно подавати до контролюючого органу СГ роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів в декількох пунктах продажу (в т.ч. розташованих в населених пунктах, підпорядкованих різним органам самоврядування), які обслуговуються в одному або декількох контролюючих органах?

Чинна публікація

Коротка:          Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має один або декілька пунктів продажу, які розташовані на території підпорядкованій одному органу місцевого самоврядування (за одним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – Код території)) складає та подає декларацію з акцизного податку (далі – Декларація) та заповнює один Додаток 5 до Декларації відповідно до цього Коду території.          Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має декілька пунктів продажу товарів, які розташовані на територіях підпорядкованих різним органам самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються різними контролюючими органами, складає та подає Декларації до кожного контролюючого органу та заповнює Додатки 5 до Декларації окремо за кожним Кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно- територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.          Якщо у суб’єкта господарювання пункти продажу розташовані в декількох органах самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються одним контролюючим органом, то платник подає до такого контролюючого органу одну Декларацію з кількістю Додатків 5, що відповідає кількості Кодів територій окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів. Повна:          Підпунктом 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) передбачено, що платниками акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (крім тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах).          Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.          Згідно з п.п. 212.3.1 прим. 1 п. 212.3 ст. 212 ПКУ особи – суб’єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.          Відповідно до абзацу першого п. 2 розд. І Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 14), особи, визначені ст. 212 ПКУ як платники акцизного податку складають та подають декларацію з акцизного податку (далі – Декларація).          Відповідно до п. 2 розд. ІІІ Порядку № 14 Декларація за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подається платником щомісяця протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, до контролюючого органу за місцем обліку такого платника. Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, має перебувати на обліку та подавати Декларацію до контролюючих органів за місцезнаходженням пунктів продажу товарів.          Пунктом 7 розд. ІV Порядку № 14 передбачено заповнення, зокрема, платниками акцизного податку, визначеними п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ Розділу Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також виробниками та/або імпортерами тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах» Декларації, в якому зазначаються податкові зобов’язання акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами, розраховані окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – Код території) відповідного місця здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.          Згідно з п. 10 розд. V Порядку № 14 Додаток 5 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 5) заповнюється під час здійснення роздрібної торгівлі пивом, алкогольними напоями, окремо для кожної адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів з обов’язковим зазначенням відповідного Коду території.          Відповідно до п.п. 222.2.3 п. 222.3 ст. 222 ПКУ суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів на бюджетний рахунок територіальної громади, відкритий в Державній казначейській службі України для сплати акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.          Отже, суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має один або декілька пунктів продажу, які розташовані на території підпорядкованій одному органу місцевого самоврядування (один Код території) складає та подає Декларацію та заповнює один Додаток 5 до Декларації відповідно до цього Коду території.          Суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, що має декілька пунктів продажу товарів, які розташовані на територіях підпорядкованих різним органам самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються різними контролюючими органами, складає та подає Декларації до кожного контролюючого органу та заповнює Додатки 5 до Декларації окремо за кожним Кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.          Якщо у суб’єкта господарювання пункти продажу розташовані в декількох органах самоврядування (різні Коди територій), які обслуговуються одним контролюючим органом, то платник подає до такого контролюючого органу одну Декларацію з кількістю Додатків 5, що відповідає кількості Кодів територій окремо за кожним кодом території згідно з третім або додатковим (за наявності) рівнем Коду території адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів.          При цьому тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей відповідно до п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)

Чи включається до бази оподаткування ЄП сума списаної ЮО – платником ЄП третьої групи за ставкою 5 відс. кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, перед постачальником за отримані, але не оплачені товари та/або перед покупцем за сумами отриманого авансу, які були включені до складу доходу по даті надходження коштів?

Чинна публікація

Коротка:               У разі якщо заборгованість перед постачальником виникла за отриманими, але не оплаченими товарами, то відповідно до норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дані товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки особа, яка передала їх не вимагає компенсації їх вартості, які відповідно до п. 292.3 ст. 292 ПКУ включаються до суми доходу платника єдиного податку, то сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності включається до бази оподаткування платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.               У разі якщо заборгованість перед покупцем виникла за сумами отриманого авансу, які відповідно до норм ПКУ раніше були включені до складу доходу такого платника єдиного податку по даті надходження коштів, то сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком. Повна:               Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.               Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).               Відповідно до абзацу п’ятого п. 296.1 ст. 296 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ.               Пунктами 5 та 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов’язання, яке не підлягає погашенню.               Таким чином, сума списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.               У разі якщо заборгованість перед постачальником виникла за отриманими, але не оплаченими товарами, то відповідно до норм ПКУ дані товари (роботи, послуги) є безоплатно отриманими, оскільки особа, яка передала їх не вимагає компенсації їх вартості, які відповідно до п. 292.3 ст. 292 ПКУ включаються до суми доходу платника єдиного податку, то сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності включається до бази оподаткування платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.               У разі якщо заборгованість перед покупцем виникла за сумами отриманого авансу, які відповідно до норм ПКУ раніше були включені до складу доходу такого платника єдиного податку по даті надходження коштів, то сума списаної кредиторської заборгованості за якою минув строк позовної давності не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи підлягає включенню до бази оподаткування ЄП сума списаної ФОП – платником ЄП третьої групи за ставкою 5 відс. кредиторської заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, за якою минув строк позовної давності, якщо сума такої кредиторської заборгованості вже була включена до доходу платника у зв’язку з її неповерненням протягом 12 календарних місяців з дня отримання?

Чинна публікація

Коротка:                    Якщо сума поворотної фінансової допомоги раніше була включена до доходу та оподатковувана єдиним податком, її не треба повторно включати до бази оподаткування та подавати уточнюючу декларацію. Повна:                    Згідно з абзацом сьомим п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення.                    Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (першої – третьої груп) – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.                    Пунктом 292.3 ст. 292 ПКУ встановлено, що до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).                    Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.                    До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.                    При цьому до складу доходу, визначеного ст. 292 ПКУ, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ).                    Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 ПКУ) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 ПКУ).                    Враховуючи викладене, оскільки кредиторська заборгованість фізичної особи – підприємця перед юридичною особою виникла внаслідок проведення господарської діяльності, то дохід у вигляді списаної вказаної заборгованості включається до складу оподатковуваного доходу фізичної особи – підприємця та оподатковується у порядку, визначеному, зокрема, главою 1 розд. XIV ПКУ.                    При цьому, якщо ця сума поворотної фінансової допомоги раніше була включена до доходу та оподатковувана єдиним податком її не треба повторно включати до бази оподаткування та подавати уточнюючу декларацію.

108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)

Чи підлягає включенню до бази оподаткування ЄП сума списаної ЮО – платником ЄП третьої групи за ставкою 5 відс. кредиторської заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, за якою минув строк позовної давності, якщо сума такої кредиторської заборгованості вже була включена до доходу платника у зв’язку з її неповерненням протягом 12 календарних місяців з дня отримання?

Чинна публікація

Коротка:                    Якщо кредиторська заборгованість, яка виникла за договором поворотної фінансової допомоги, раніше була включена платником до доходу платника єдиного податку у зв’язку з тим, що з дати її отримання минуло 12 місяців, а повернення надавачу не відбулося, то сума списаної такої кредиторської заборгованості не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком. Повна:                    Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (абзац перший п. 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ)).                    Юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій п. 44.2 ст. 44 ПКУ).                    Відповідно до абзацу п’ятого п. 296.1 ст. 296 ПКУ юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ.                    Списання кредиторської заборгованості у бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.                    Пунктами 5 та 15 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Доходом визнається сума зобов’язання, яке не підлягає погашенню.                    Таким чином, сума списаної кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності включається до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.                    Проте, у разі якщо кредиторська заборгованість виникла за договором поворотної фінансової допомоги, яка раніше була включена платником до доходу платника єдиного податку відповідно до п.п. 3 п. 292.11 ст. 292 ПКУ у зв’язку з тим, що з дати її отримання минуло 12 місяців, а повернення надавачу не відбулося, сума списаної такої кредиторської заборгованості не підлягає включенню до бази оподаткування єдиним податком.

108. Єдиний податок для юридичних осіб – суб’єктів господарювання (спрощена система оподаткування)

Чи має право ЮО – платник ЄП третьої групи здійснювати внесок основними засобами до статутного капіталу іншої ЮО в обмін на корпоративні права та чи підлягає така господарська операція оподаткуванню ЄП?

Чинна публікація

Коротка:                    Має право здійснювати внесок до статутного капіталу іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права.                    При цьому у платника єдиного податку буде відсутній об’єкт оподаткування, визначений ст. 292 Податкового кодексу України, та дана господарська операція не підлягає оподаткуванню єдиним податком. Повна:                    Статтею 13 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.                    Підпунктом 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) визначено, що господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою є прямими фінансовими інвестиціями.                    Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розд. XIV ПКУ.                    Згідно з п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ для юридичної особи – платника єдиного податку доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.                    При цьому, відповідно до абзацу першого п. 292.6 ст. 292 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.                    Платники єдиного податку третьої групи повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).                    Таким чином, юридична особа – платник єдиного податку третьої групи відповідно до норм ПКУ може здійснювати внесок, зокрема, основними засобами до статутного капіталу іншого товариства з обмеженою відповідальністю, тобто бути засновником іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права. При цьому, у разі внесення юридичною особою – платником єдиного податку основних засобів до статутного капіталу іншої юридичної особи в обмін на корпоративні права, у платника єдиного податку буде відсутній об’єкт оподаткування, визначений ст. 292 ПКУ та дана господарська операція не підлягає оподаткуванню єдиним податком.

104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності

Чи виникає у ФОП на загальній системі оподаткування загальний оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага на суму вартості послуг перевезення, пов’язаного з підприємницькою діяльністю, яке сплачено благодійним фондом?

Чинна публікація

Коротка:          Ні, не виникає. Повна:          У фізичної особи – підприємця на загальній системі загальний оподатковуваний дохід у вигляді додаткового блага на суму вартості послуг перевезення, пов’язаного з підприємницькою діяльністю, яке сплачено благодійним фондом у межах реалізації благодійної програми не виникає.

102. Податок на прибуток підприємств

Чи будуть вважатися прийнятими Податкова декларація з податку на прибуток підприємств / Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, якщо квитанція про їх надходження надійшла раніше ніж була подана фінансова звітність?

Чинна публікація

Коротка:                    Ні, вважаються не прийнятими, оскільки квитанція № 2 приходить після здійснення автоматичного контролю заповнення відміток щодо подання до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Декларація (Звіт)) додатків - форм фінансової звітності та наявності поданих до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності відповідно до заповнених відміток в такій звітності, передбаченого алгоритмами заповнення зазначеної звітності, та містить інформацію про остаточне підтвердження прийняття / не прийняття Декларації (Звіту).                                        Детальніше у повній відповіді. Повна:                    Абзацами першим – третім п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.                    Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом № 996, у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.                    Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 ПКУ, є додатком, зокрема, до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) (далі – Декларація (Звіт)) та її невід’ємною частиною.                    Платники податку на прибуток – виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року (абзац сьомий п. 46.2 ст. 46 ПКУ).                    Порядок подання фінансової звітності затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок № 419).                    Відповідно до абзацу чотирнадцятого п. 2 Порядку № 419 платники податку на прибуток підприємств у визначених законом випадках подають податковим органам у порядку, передбаченому ПКУ для подання податкової декларації, проміжну (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) та річну фінансову звітність.                    Проміжна (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами податковим органам у строки, передбачені ПКУ (абзац шостий п. 5 Порядку № 419).                    Декларація (Звіт) вважаються прийнятими за умови наявності та достовірності всіх обов’язкових реквізитів (пп. 49.3, 49.8 ст. 49 ПКУ) у разі подання фінансової звітності, яка є додатком до Декларації (Звіту), в електронному вигляді до органів ДПС раніше, ніж така Декларація (Звіт), оскільки контроль наявності поданих форм фінансової звітності до Декларації (Звіту) здійснюється серед поданих раніше та зареєстрованих в центральній базі даних діючих форм фінансової звітності за відповідний звітний період (періоди).                    При виявленні невірного заповнення позначок щодо подання додатків-форм фінансової звітності за алгоритмом Декларація (Звіт) не приймається і для користувача підсистеми «Обробка ПЗ та платежів» або Електронного кабінету платника, або у квитанції № 2 повідомляється про помилку: «Документ не відповідає всім вимогам електронного документа, оскільки виявлено недостовірність обов’язкового реквізиту інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною, а саме, не заповнено позначки щодо подання додатків-форм фінансової звітності або не подано відповідних додатків-форм фінансової звітності (перевірено на підставі п.п. 49.3, 49.8 ст. 49, п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України)».                    Враховуючи зазначене, квитанція, що надійшла при поданні Декларації (Звіту) раніше ніж була подана фінансова звітність, свідчать про те, що Декларація (Звіт) вважаються не прийнятими, оскільки квитанція № 2 приходить після здійснення автоматичного контролю заповнення відміток щодо подання до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності та наявності поданих до Декларації (Звіту) додатків - форм фінансової звітності відповідно до заповнених відміток в такій звітності, передбаченого алгоритмами заповнення зазначеної звітності, та містить інформацію про остаточне підтвердження прийняття / не прийняття Декларації (Звіту).

101. Податок на додану вартість

Чи має право платник ПДВ застосувати положення п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України, а саме: не нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ та не застосовувати положення п. 198.5 ст. 198 та п.199.1 ст. 199 ПКУ у разі безоплатної передачі БПЛА благодійній організації з метою їх подальшої передачі на потреби Збройних Сил України?

Чинна публікація

Коротка:               Операції з безоплатної передачі / надання товарів / послуг для потреб забезпечення оборони України не будуть вважатися постачанням товарів та послуг у розумінні норм п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за умови, що:               така передача здійснюється суб’єктам, перерахованим у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ;               вказані операції не підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.               У разі недотримання умов, визначених п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, вказані вище операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.               Якщо ТОВ здійснюється безоплатна (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передача товарів благодійній організації, яка не зазначена у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, то така операція не підпадає під дію такого пункту ПКУ.               Разом із цим для надання повної відповіді на питання платник має право звернутися до контролюючого органу із зверненням, оформленим відповідно до ст. 52 ПКУ, для отримання індивідуальної податкової консультації. Повна:               Операції з безоплатної передачі / надання товарів / послуг для потреб забезпечення оборони України не будуть вважатися постачанням товарів та послуг у розумінні норм п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПКУ) за умови, що:               така передача здійснюється суб’єктам, перерахованим у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ;               вказані операції не підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою.               У разі недотримання умов, визначених п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, вказані вище операції підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.               Якщо ТОВ здійснюється безоплатна (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передача товарів благодійній організації, яка не зазначена у п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, то така операція не підпадає під дію такого пункту ПКУ.               Водночас п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів / послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.               Крім цього, якщо платник здійснює безоплатну передачу БПЛА благодійній організації і кінцевим їх отримувачем відповідно до сертифіката кінцевого споживача або згідно з умовами договору є суб’єкт, який зазначений у п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, зокрема Збройні Сили України, то такі операції з постачання БПЛА підлягатимуть звільненню від оподаткування ПДВ, відповідно до п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. XX ПКУ.               Якщо операції платника з постачання БПЛА підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з п.п. 5 п. 32 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, то обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 ПКУ, у платника не виникатиме.               Разом із цим для надання повної відповіді на питання платник має право звернутися до контролюючого органу із зверненням, оформленим відповідно до ст. 52 ПКУ, для отримання індивідуальної податкової консультації.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Яка відповідальність передбачена до податкового агента, якщо перевіркою встановлено, що під час виплати доходу (авансу) найманому працівнику нараховано та утримано зменшену суму ПДФО?

Чинна публікація

Коротка:               Накладається штраф в розмірі 10 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.               Ті самі діяння, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. суми податку.               Діяння, передбачені абзацом другим, вчинені протягом 1095 днів повторно – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми податку, втретє та більше, – накладення штрафу в розмірі 75 відс. суми податку.               Разом з тим, на суми заниження податкового зобов’язання нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.               Крім того, застосовується адміністративна відповідальність. Повна:               Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.               Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та підпунктів 49.18.1 – 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку:               для податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу;               для інших податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.               Згідно з п. 110.1 ст. 110 ПКУ платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених ПКУ, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.               У разі, якщо дані перевірок податкового агента щодо утримання податків у джерела виплати свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених ПКУ, у тому числі ПДФО, то до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції у порядку та розмірах, встановлених ст. 125 прим. 1 ПКУ.               Пунктом 125 прим. 1.1 ст. 125 прим. 1 ПКУ передбачено, що ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. III ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.               Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ).               Діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125 прим. 1.3 ст. 125 прим. 1 ПКУ).               Відповідно до п. 125 прим. 1.4 ст. 125 прим. 1 ПКУ діяння, передбачені п. 125 прим. 1.2 ст. 125 прим. 1 ПКУ, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.               Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розд. IV ПКУ.               Водночас, передбачені ст. 125 прим. 1 ПКУ штрафи не застосовуються, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування ПДФО самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами ПКУ.               Разом з тим, ст. 129 ПКУ визначений порядок нарахування і сплати пені, відповідно до п.п. 129.1.4 п. 129.1 якої при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов’язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов’язання, визначеного ПКУ, нараховується пеня.               Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми заниження податкового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.               На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов’язань відповідно до п.п. 129.1.4 п. 129.1 ст. 129 ПКУ контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов’язання, з розрахунку 120 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.               Крім того, відповідно до ст. 163 прим. 4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X, неутримання або неперерахування до бюджету сум ПДФО при виплаті фізичній особі доходів, перерахування ПДФО за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, – тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.               Такі ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.