Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
За ідентифікатором форми F0103407.
При цьому при створенні податкової декларації за ідентифікатором форми F0103407 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається річний звітний (податковий) період, а саме: рік та період (рік).
Повна:
Згідно з п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (абзац перший п. 295.8 ст. 295 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).
Відповідно до п. 296.2 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Водночас, якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду (п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація).
Відповідно до п. 4 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на вебпорталі ДПС, а саме: в рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
за ідентифікатором форми F0103407 (для першої та другої груп – рiчна);
за ідентифікатором форми F0103309 (для третьої групи – квартальна).
Отже, враховуючи норму п. 296.2 ст. 296 ПКУ щодо подання Декларації у строки, встановлені для річного податкового (звітного) періоду, фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку (першої – другої груп) щодо якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності, подає востаннє за річний податковий (звітний) період, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, Декларацію за ідентифікатором форми F0103407 (незалежно від того до закінчення звітного періоду чи ні подається остання Декларація).
При цьому при створенні Декларації за ідентифікатором форми F0103407 в режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету платником обирається річний звітний (податковий) період, а саме: рік та період (рік).
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не відображаються.
Повна:
Оскільки відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України, то операції з придбання та продажу товару за межами митної території України у податковій декларації з ПДВ не відображаються.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Не буде вважатися помилкою, якщо постачальником (платником ПДВ) буде складена одна податкова накладна на загальну суму коштів, сплачених декількома різними платежами протягом одного дня.
Повна:
Якщо протягом одного дня покупцем було оплачено товар декількома платежами (згідно з одним або декількома рахунками) і така оплата є першою подією за операцією, постачальнику (платнику ПДВ) необхідно при складанні податкових накладних враховувати вимоги п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, згідно з яким податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також умови господарських договорів у частині їх оплати (попередньої оплати), повного/часткового постачання тощо.
Водночас, не буде вважатися помилкою, якщо постачальником (платником ПДВ) буде складена одна податкова накладна на загальну суму коштів, сплачених декількома різними платежами протягом одного дня.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Постачальник має скласти:
розрахунок коригування з причиною коригування «103», яким показники такої податкової накладної виводяться в нуль. Такий розрахунок коригування складається на дату виявлення помилки та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) постачальником (продавцем);
податкову накладну на покупця – платника ПДВ, дані якої відповідатимуть первинним (бухгалтерським) документам. Така податкова накладна складається датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.
У податковій декларації з ПДВ відображаються дані про обсяг здійсненої платником господарської операції (дані зайво складеної податкової накладної та розрахунку коригування до неї у податковій декларації з ПДВ не відображаються).
Повна:
Якщо при здійсненні операції з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну на неплатника ПДВ, при цьому покупець таких товарів зареєстрований платником ПДВ, то постачальник має скласти:
розрахунок коригування з причиною коригування «103», яким показники такої податкової накладної виводяться в нуль. Такий розрахунок коригування складається на дату виявлення помилки та підлягає реєстрації в ЄРПН постачальником (продавцем);
податкову накладну на покупця – платника ПДВ, дані якої відповідатимуть первинним (бухгалтерським) документам. Така податкова накладна складається датою виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та підлягає обов’язковій реєстрації в ЄРПН.
У податковій декларації з ПДВ відображаються дані про обсяг здійсненої платником господарської операції (дані зайво складеної податкової накладної та розрахунку коригування до неї у податковій декларації з ПДВ не відображаються).
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Відображається в рядку 5 податкової декларації з ПДВ, а також у таблиці 1 додатка 4 до такої декларації.
Платник податку зобов’язаний визначити частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні.
Повна:
Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, відображаються у рядку 5 податкової декларації з ПДВ, а також у таблиці 1 додатка 4 до такої декларації.
Згідно з правилами, передбаченими у ст. 199 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), платник податку зобов’язаний визначити частку використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях та нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Так, підлягатиме виключенню з реєстру платників ПДВ.
Повна:
З дати поновлення особи (у тому числі провайдера) як платника єдиного податку за ставкою 5 відс. на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, така особа вважатиметься платником єдиного податку.
Водночас, особа підлягатиме виключенню з реєстру платників ПДВ.
104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності
Чинна публікація
Коротка:
Під час подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за 2024 рік фізичні особи – підприємці, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, подають разом з Декларацією доповнення до неї, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації (ідентифікатор форми F1360102). Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі. Інформація щодо такого доповнення зазначається у відповідному розділі Декларації.
Одночасно для зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму такого авансового внеску доцільно в комірці 6 рядка 10.11 розд. ІІ декларації суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно, зазначати з урахуванням зменшення на суму авансових внесків, сплачених відповідно до п.п. 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, та розрахованих у додатку довільної форми.
Крім того, додаток довільної форми повинен містити інформацію, достатню для розрахунку авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, суму авансового внеску, сплачену протягом звітного року, та безпосередньо сам розрахунок.
Повна:
Підпунктом 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлені розміри та терміни сплати фізичними особами – підприємцями, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, авансових внесків з податку на доходи фізичних осіб.
Авансові внески, сплачені відповідно до п.п. 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, є невід’ємною частиною податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.
Для платників податку – фізичних осіб – підприємців, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, розраховане за результатами такого остаточного розрахунку за звітний податковий рік, зменшується на суму авансових платежів, сплачених відповідно до п.п. 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, при цьому сума такого зменшення не повинна перевищувати суму розрахованого податкового зобов’язання з цього податку.
Фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону (абзац перший п. 177.11 ст. 177 ПКУ).
Форма податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» зі змінами і доповненнями.
Фізичні особи – підприємці проводять розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, та заповнюють розділи І – ІІІ додатку Ф2 «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» до Декларації.
Разом з тим з метою здійснення остаточного розрахунку податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб з урахуванням норм абзацу другого п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПКУ під час подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік фізичні особи – підприємці, які здійснюють роздрібну торгівлю пальним, можуть скористатись нормами п. 46.4 ст. 46 ПКУ та подати разом з декларацією доповнення до неї, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації (ідентифікатор форми F1360102). Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі. Інформація щодо такого доповнення зазначається у відповідному розділі Декларації.
Одночасно для зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму такого авансового внеску доцільно в комірці 6 рядка 10.11 розд. ІІ Декларації суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно, зазначати з урахуванням зменшення на суму авансових внесків, сплачених відповідно до п.п. 177.5.1 прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ, та розрахованих у додатку довільної форми.
Крім того, додаток довільної форми повинен містити інформацію, достатню для розрахунку авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, суму авансового внеску, сплачену протягом звітного року, та безпосередньо сам розрахунок.
Слід зазначити, що сума такого розрахованого авансового внеску, яка не сплачена протягом звітного року, не дає права на зменшення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, визначеного за результатами остаточного розрахунку за звітний податковий рік.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чи поширюються норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» на діяльність з виробництва, оптової та роздрібної торгівлі продуктами, що містять нікотин, призначеними для сприяння припиненню вживання тютюну?
Чинна публікація
Коротка:
Не поширюються за умови підтвердження їх належності до лікарських засобів.
Повна:
Класифікація товарів для митних цілей здійснюється відповідно до положень УКТ ЗЕД, яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2697-ІХ «Про митний тариф України».
Згідно з поясненнями до товарної позиції 2404, у цій товарній позиції класифікуються, зокрема, продукти, що містять нікотин, призначені для сприяння припиненню вживання тютюну за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00.
Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, тютюновими виробами, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України.
Відповідно до п. 85 частини першої ст. 1 Закону № 3817 тютюнові вироби – сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.
Згідно з п.п. 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) підакцизні товари (продукція) – товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.
Вичерпний перелік підакцизних товарів встановлено ст. 215 ПКУ, зокрема, у п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ визначено коди згідно з УКТ ЗЕД тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, які відносяться до підакцизних товарів. Товар за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00 відсутній у переліку, визначеному п.п. 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 ПКУ.
Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлено ст. 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222).
Відповідно до частини першої ст. 7 Закону № 222 ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності:
виробництво і торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини, що ліцензуються відповідно до Закону № 3817;
виробництво лікарських засобів, оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) – з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 28 липня 2022 року № 2469-IX «Про лікарські засоби».
Положення Закону № 3817 не поширюються на виробництво та обіг продуктів , що містять нікотин, призначених для сприяння припиненню вживання тютюну (код згідно з УКТ ЗЕД 2404 91 10 00), які є лікарськими засобами, якщо їх належність до лікарських засобів підтверджено реєстраційним посвідченням на лікарський засіб, виданим на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України, та відомості про який містяться у Державному реєстрі лікарських засобів України.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає:
заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР;
документ, що посвідчує особу;
один з таких документів: витяг з реєстру територіальної громади; паспорт, виготовлений у формі книжечки; тимчасове посвідчення громадянина.
Представник додає до Заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя а також документ, що підтверджує інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) довірителя.
Фізична особа – платник податків може отримати зазначені відомості з Державного реєстру в один із таких способів:
в паперовій формі – шляхом звернення особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу та подання документів відповідно до вимог розділу Х Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
в електронній формі – шляхом надсилання запиту через мобільний додаток «Моя податкова» (застосунок «Моя податкова» в App Store або Google Play) або засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (cabinet.tax.gov.ua), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» (diia.gov.ua).
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Згідно з п. 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються такі дані про фізичних осіб, зокрема про джерела отримання доходів, суми нарахованих та/або отриманих доходів, суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Державного реєстру визначено розд. X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 зі змінами та доповненнями (далі – Положення), відповідно до якого фізична особа, яка зареєстрована у Державному реєстрі чи в окремому реєстрі Державного реєстру, може отримати відомості про себе, наявні у Державному реєстрі.
Відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи (представника) щодо отримання відомостей про себе з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі (п. 2 розд. Х Положення). Відповідно до п. 4 розд. Х Положення для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу подає документ, що посвідчує особу, та заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою № 10ДР (далі – Заява) (додаток 14 до Положення). Представник додає до Заяви довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Оригінали документів після прийняття Заяви повертаються, копії залишаються у контролюючому органі та зберігаються разом із зазначеною заявою.
Іноземці та особи без громадянства подають документи до територіальних органів ДПС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або до ДПС, а іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, – до державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці (п. 8 розд. ІІІ Положення).
У розд. ІІІ Положення встановлено вимоги до документів, які подаються фізичними особами, зокрема, для отримання відомостей з Державного реєстру.
Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Положення для отримання, зокрема, відомостей з Державного реєстру використовуються дані документа, що посвідчує особу.
Для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів: витяг з реєстру територіальної громади; паспорт, виготовлений у формі книжечки; тимчасове посвідчення громадянина України (п.п. 4 п. 1 розд. ІІІ Положення).
Оскільки одним із реквізитів для заповнення Заяви є інформація про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи, то при поданні Заяви крім документа, що посвідчує особу, подається також документ, що підтверджує інформацію про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи.
Контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за формою, наведеною в додатку 15 (далі – Відомості) до Положення (п. 6 розд. Х Положення).
Відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною в додатку 16 до Положення (п. 7 розд. Х Положення).
Фізична особа – платник податків може отримати відомості з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в один із таких способів:
в паперовій формі – шляхом звернення особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу та подання документів відповідно до вимог розділу Х Положення;
в електронній формі – шляхом надсилання запиту через мобільний додаток «Моя податкова» (застосунок «Моя податкова» в App Store або Google Play) або засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (cabinet.tax.gov.ua), або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» (diia.gov.ua).
Документи, що надсилаються для отримання відомостей з Державного реєстру в електронній формі, оформлюються згідно з вимогами законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, електронного документообігу, надання публічних (електронних публічних) послуг.
Правила, порядок та строки розгляду контролюючими органами документів, поданих в електронній формі, є такими самими, як і для документів, поданих у паперовій формі.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Платники єдиного податку третьої групи, які отримували доходи протягом січня – березня 2025 року, повинні подати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – Декларація) за новою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2025 № 57) (з типом «Звітна нова» – до 12.05.2025 (включно), а після 13.05.2025 – з типом «Уточнююча») та заповнити відповідні рядки розд. VІIІ «Визначення податкових зобов’язань по військовому збору».
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, яким нарахування авансових внесків з військового збору здійснюється контролюючим органом, та фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які не отримували доходи протягом січня – березня 2025 року, повторно Декларацію за новою формою не подають (за умови відсутності підстав для подання звітності з виправленими показниками).
Повна:
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п.п. 2 п. 299.10 ст. 299 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (п. 294.6 ст. 294 ПКУ).
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (п. 296.2 ст. 296 ПКУ).
Згідно з абзацом першим п. 296.3 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Водночас, п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 ПКУ встановлено, що якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.
З 01.04.2025 запроваджено подання податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – Декларація), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.01.2025 № 57), форма якої передбачає заповнення нового розд. VІІI «Визначення податкових зобов’язань по військовому збору» фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ за звітні (податкові) періоди починаючи з 2025 року (примітка 11 до Декларації).
Відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платниками військового збору, зокрема, є:
фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи (п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення платників військового збору, зазначених у підпунктах 2 і 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (абзац другий п.п. 1.16 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Платники військового збору, зазначені у підпунктах 2 і 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, відображають суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески з військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Підпунктом 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, є:
для платників, зазначених у п.п. 2 п.п 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (п.п. 2 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);
для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, – доходи, визначені ст. 292 ПКУ (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, здійснюється контролюючими органами (абзац перший п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Платники збору, зазначені у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал (абзац другий п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Враховуючи те, що Декларація за новою формою передбачає відображення нарахованих сум військового збору, що нараховуються (утримуються) з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, то фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які отримували доходи протягом січня – березня 2025 року, повинні подати Декларацією за новою формою (з типом «Звітна нова» – до 12.05.2025 (включно), а після 13.05.2025 – з типом «Уточнююча») та заповнити відповідні рядки розд. VІIІ «Визначення податкових зобов’язань по військовому збору».
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, яким нарахування авансових внесків з військового збору здійснюється контролюючим органом, та фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, які не отримували доходи протягом січня – березня 2025 року, повторно Декларацію за новою формою не подають (за умови відсутності підстав для подання звітності з виправленими показниками).
114. Акцизний податок
Чинна публікація
Коротка:
Об’єктами оподаткування є операції з реалізації з акцизного складу / акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:
отримані з інших акцизних складів / акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН);
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.
У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.
Тимчасово, до набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, але не довше ніж до 1 січня 2030 року, виробники спирту етилового, біоетанолу при обчисленні за податковий (звітний) період акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу враховують значення гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за такий період.
Вимоги щодо визначення гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за податковий (звітний) період не поширюються на суб’єктів господарювання, які здійснюють виключно виробництво біоетанолу та мають відповідну ліцензію.
Повна:
Відповідно до п.п. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктами оподаткування є операції з реалізації з акцизного складу / акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального або спирту етилового понад обсяги, що:
отримані з інших акцизних складів / акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН);
ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією;
вироблені в Україні, реалізація яких є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 213.1.1 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється від оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених ст. 229 ПКУ, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в ЄРАН.
У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об’єму, кількості товару (продукції), об’єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках (п. 214.4 ст. 214 ПКУ).
Відповідно до п. 49 підрозд. 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі, але не довше ніж до 1 січня 2030 року, виробники спирту етилового, біоетанолу при обчисленні за податковий (звітний) період акцизного податку з виробленого на митній території України спирту етилового, біоетанолу враховують значення гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за такий період.
Під гарантованим податковим зобов’язанням з акцизного податку розуміється величина податкового зобов’язання з акцизного податку, розрахована виходячи з максимальної продуктивності обладнання для виробництва спирту етилового, біоетанолу.
Платник податку в податковій декларації зобов’язаний збільшити суму податкового зобов’язання з акцизного податку із спирту етилового, біоетанолу, визначеного за результатом здійснених протягом податкового (звітного) періоду оподатковуваних операцій, на суму гарантованого податкового зобов’язання з акцизного податку за відповідний податковий (звітний) період.
Вимоги п. 49 підрозд. 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не поширюються на суб’єктів господарювання, які мають ліцензію на право виробництва біоетанолу та здійснюють виробництво виключно біоетанолу.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Так, повинна сплачувати.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Основні принципи податкового законодавства України встановлені ст. 4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), зокрема, кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ.
Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПКУ визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).
Пунктом 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене п. 295.2 ст. 295 ПКУ.
Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік № 376), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Відповідно до Переліку № 376 визначаються дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації.
Норми п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
Однією з умов, яка надає платникам єдиного податку першої та другої групи право не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, є знаходження податкової адреси таких платників єдиного податку на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації.
Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПКУ відомості щодо податкової адреси суб’єкта господарювання та дати реєстрації вносяться до реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ мають право фізичні особи – підприємці, які зареєстровані платниками єдиного податку першої та другої групи (відомості про яких внесені до реєстру платників єдиного податку) на територіях бойових дій або тимчасової окупації до дат виникнення можливості бойових дій / початку бойових / тимчасової окупації, визначених Переліком № 376.
Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої або другої групи, яка перейшла з третьої групи платника єдиного податку / загальної системи оподаткування, податкова адреса якої вже під час перебування на третій групі / загальній системі оподаткування була визнана територією бойових дій або тимчасово окупованою російською федерацією територією України, згідно з Переліком № 376, повинна сплачувати єдиний податок з 01.08.2023.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Для відображення зменшення суми податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до вимог п. 1 п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), наприклад, за об’єкти, які розташовані на територіях активних бойових дій, що відбулися у 2022 році або на тимчасово окупованих територіях, у додатку 1 до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація):
в колонці 9 зазначається площа об’єкта оподаткування у кв. метрах;
в колонці 10 заповнюється кількість місяців користування «2», тобто січень – лютий 2022 року, що пов’язано із виключенням із об’єкта оподаткування відповідно до норм ПКУ;
в колонках 11, 12, 13 вказується кількість місяців користування «0» з березня по грудень 2022 року.
Сума податкового зобов’язання за січень – лютий 2022 року розраховується за формулою:
(площа об’єкта оподаткування х ставка у відсотках х 6500 (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022) / 100) / 12 (кількість місяців) х 2 (кількість місяців).
Аналогічно заповнюється розд. І додатка 2 до Декларації.
Детальніше в повній відповіді.
Повна:
На період дії воєнного стану на території України положення ст. 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) застосовуються з урахуванням особливостей визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, п. 1 якого передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), не нараховується та не сплачується за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року – за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (у тому числі їх частки), що перебувають у власності юридичних осіб.
Починаючи з 01 січня 2023 року за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають, зокрема, у власності юридичних осіб, які розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій), Податок не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Платники Податку, які до дати набрання чинності (06.05.2023) Законом України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» задекларували за 2022 – 2023 роки податкові зобов’язання за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях, визначених п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов’язання з Податку за період з 01 березня до 31 грудня 2022 року та 2023 рік шляхом подання в порядку, визначеному ст. 50 ПКУ, уточнюючих податкових декларацій за відповідний період.
Для цілей справляння Податку (уточнення податкових зобов’язань) застосовується Перелік територій, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України
від 28.02.2025 № 376, у частині наявності певної території у Переліку територій. Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації у відповідний період 2022 року не враховуються, дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації протягом 2023 року визначаються відповідно до даних Переліку територій у чинній редакції (зі змінами).
Форма податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Декларація), затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 із змінами та доповненнями, передбачає заповнення додатка 1 (для об’єктів житлової нерухомості) та додатка 2 (для об’єктів нежитлової нерухомості), які є її невід’ємною частиною.
Так, наприклад, для відображення зменшення суми податкового зобов’язання з Податку відповідно до вимог п. 1 п.п. 69.22 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ за об’єкти, які розташовані на територіях активних бойових дій, що відбулися у 2022 році або на тимчасово окупованих територіях, розд. І «Розрахунок податкового зобов’язання» додатка 1 до Декларації з типом «Уточнююча» заповнюється наступним чином:
в колонці 9 зазначається площа об’єкта оподаткування у кв. метрах;
в колонці 10 заповнюється кількість місяців перебування у власності «2», тобто січень – лютий 2022 року, що пов’язано із виключенням із об’єкта оподаткування відповідно до норм ПКУ;
в колонках 11, 12, 13 вказується кількість місяців користування «0» з березня по грудень 2022 року.
Отже, сума податкового зобов’язання за січень – лютий 2022 року розраховується за формулою:
(площа об’єкта оподаткування х ставка у відсотках х 6500 (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2022) / 100) / 12 (кількість місяців) х 2 (кількість місяців).
Аналогічно заповнюється розд. І додатка 2 до Декларації.
Звертаємо увагу, що зразок заповнення уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розміщено на вебпорталі ДПС у розділі «Онлайн навчання»: «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»/Юридичні особи/«Податкова звітність»/«Порядок складання та внесення змін».
111. Плата за землю
Чинна публікація
Коротка:
Має право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельної ділянки із оригіналами відповідних документів, або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, із додатковою угодою про внесення змін в договір оренди землі тощо.
У разі звернення фізичної особи за вищезазначених обставин до контролюючого органу щодо звірки нарахованої суми орендної плати за землю, буде проведено перерахунок.
Повна:
Справляння плати за землю регламентовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПКУ).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (п. 288.4 ст.288 ПКУ).
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285-287 ПКУ (п. 288.7 ст. 288 ПКУ).
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку.
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку (з дотриманням вимог, визначених п. 42.4 ст. 42 ПКУ) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку, права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень п. 281.4 і п. 281.5 ст. 281 ПКУ, розміру ставки земельного податку, нарахованої суми плати за землю.
Водночас зазначаємо, що п. 13 Типового договору оренди землі, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», визначено, зокрема, розмір орендної плати переглядається у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності.
При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення.
Отже, для проведення перерахунку орендної плати за землю фізична особа має право письмово або в електронній формі засобами електронного зв’язку звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельної ділянки із оригіналами відповідних документів, або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема, із додатковою угодою про внесення змін в договір оренди землі тощо.
У разі звернення фізичної особи за вищезазначених обставин до контролюючого органу щодо звірки нарахованої суми орендної плати за землю, буде проведено перерахунок.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Дата зарахування коштів на рахунок.
Повна:
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Фізична особа – підприємець (далі – ФОП) може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розд. XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розд. XIV ПКУ (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).
Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, ФОП – платників єдиного податку першої – третьої груп.
Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом для ФОП – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 ПКУ).
Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 ПКУ).
Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Крім того, відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ ФОП – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Враховуючи викладене, якщо товар був відправлений ФОП – платником єдиного податку юридичній особі накладеним платежем, з оплатою «післяплата» через платіжну систему, то датою отримання доходу ФОП – платника єдиного податку є дата зарахування коштів на рахунок.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Мають право не сплачувати єдиний податок фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
Повна:
Відповідно до п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене п. 295.2 ст. 295 ПКУ.
Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік територій).
Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Норми п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
Звертаємо увагу, що право не сплачувати єдиний податок, надане платникам єдиного податку першої та другої груп п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не розповсюджується на фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп, які зареєструвалися на території визначеній Переліком територій, вже після визначених цим Переліком територій дат виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій/тимчасової окупації.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Так, може.
Повна:
При здійсненні операцій з продажу подарункових сертифікатів постачальник (платник ПДВ) має право на складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій за умови дотримання вимог, визначених п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікація
Коротка:
В рядку 18 фіскального чека слід зазначити форму оплати «БЕЗГОТІВКОВА», а у рядку 19 – «Сертифікат».
Повна:
Форми та зміст розрахункових документів визначені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13) у вигляді уніфікованих таблиць, що містять окремі визначені поля, а зміст розрахункового документа передає інформацію, що повинна зазначатись платниками податків у встановленому формою вигляді та у передбаченому формою полі – які є окремими реквізитами розрахункового документа.
Пунктом 2 розд. II Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1, має містити обов’язкові реквізити, зокрема, такі як «позначення форми оплати («ГОТІВКА», «БЕЗГОТІВКОВА», «ІНШЕ»), сума коштів за цією формою оплати та валюту операції» (рядок 18 фіскального касового чека) та «засоби оплати (вид платіжного інструменту, талон, жетон тощо)» (рядок 19 фіскального касового чека).
Виходячи з наведеного вище, у фіскальному чеку слід відображати у рядку 18 фіскального чека форму оплати «БЕЗГОТІВКОВА», а у рядку 19 фіскального чека – «Сертифікат», при цьому сертифікат є окремим засобом оплати, номінал якого не обов’язково має відповідати загальній вартості товару та який не може розглядатись, як аванс внесений в грошовій формі, відповідно не є знижкою.
Поряд із тим, згідно з п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
При цьому зауважуємо, що сертифікат не є грошовою формою оплати.
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Так, подається до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичної (юридичної) особи – резидента України протягом 60 днів з часу, коли вона стає податковим резидентом України та визнається контролюючою особою.
Повна:
Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України.
Підпунктом 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 розд. I Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії, яка:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особи у розмірі більше ніж 50 відс.;
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відс., за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відс.;
в) окремо або разом із іншими резидентами України пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Додатково зазначаємо, що відповідно до п. 54 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ п.п. «б» п.п. 39 прим. 2.1.2 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ для 2022-2023 звітних (податкових) років застосовується в такій редакції:
«б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі 25 і більше відс. за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відс., або».
В той же час, п.п. 39 прим. 2.1.6 п. 39 прим. 2.1 ст. 39 прим. 2 ПКУ визначено, що особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.
У разі, якщо фізична особа – резидент України відповідає зазначеним вище критеріям, то відповідно до п.п. 39 прим. 2.5.5 п. 39 прим. 2.5 ст. 39 прим. 2 розд. І ПКУ у такої особи виникає обов’язок повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог ст. 39 прим. 2;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу за основним місцем обліку фізичної (юридичної) особи – резидента протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) засобами електронного зв’язку в електронній формі.
Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512.
Водночас критерії, за якими визначається податкове резидентство встановлені у ПКУ, у міжнародних угодах – Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування.
Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу податкового резидента визначено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Пункт 14.1.213 ст. 14 ПКУ передбачає різні критерії для визнання фізичної особи резидентами або нерезидентами, зокрема, – місце проживання чи постійного проживання особи, місцезнаходження центру життєвих інтересів, час перебування на території країни протягом року.
Таким чином, за загальним правилом, фізична особа вважається резидентом України, якщо вона має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Центр економічних інтересів в особи виникає у тій країні, до якої вона найбільш тісно прив’язана економічно та соціально. Як правило, центр економічних інтересів особи перебуває в тій країні, де вона має: постійне місце проживання, офіційне місце роботи, зареєстрований бізнес чи ФОП, відкриті банківські рахунки, регулярну сплату податків та комунальних платежів тощо.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 4 Модельної Конвенції ОЕСР статус фізичної особи визначається таким чином:
особа вважається резидентом тільки тієї Держави, в якій має доступне постійне житло. При цьому важливо, щоб особа мала намір проживати в ньому постійно, а не з конкретною метою, обмеженою в часі, що прямо зазначено у Коментарях до Модельної конвенції.
107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Чинна публікація
Коротка:
Нормами розд. ХІV Податкового кодексу України не заборонено продаж подарункових сертифікатів, проте розрахунок за товари подарунковим сертифікатом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
Повна:
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, що відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (абзац другий п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Пунктом 292.6 ст. 292 ПКУ визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, зокрема у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
Враховуючи вищезазначене, нормами розд. ХІV ПКУ не заборонено продаж подарункових сертифікатів, проте розрахунок за товари подарунковим сертифікатом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.
Додатково зауважуємо, що згідно з п. 299.10 ст. 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
