Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс
Державна податкова служба України
8
              
×

Введіть наданий Вам пароль:

Запит надіслано
ПитанняДіяло до 07.02.2019 Чи мають право морські агенти, які діють за дорученням і за рахунок нерезидента-судновласника здійснювати безготівкові розрахунки з резидентами за виконані роботи, надані послуги в гривнях, якщо кошти надходять від нерезидента на рахунок морських агентів в іноземній валюті?
ВідповідьДіяла до 07.02.2019 Коротка:
     Оплата судновласником-нерезидентом посередницьких послуг, які йому надав морський агент, субагент, або продукції (робіт, послуг), придбаних у інших резидентів за посередництвом агента, здійснюється нерезидентом - стороною зовнішньоекономічного договору за послуги, отримані в Україні згідно з цим договором, і є формою розрахунків в межах торговельного обороту між нерезидентом і резидентами, які регулюються частиною першою ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і передбачає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України – гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
Повна:
     Відповідно до ст. 116 гл. 5 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР зі змінами і доповненнями (далі - Кодекс) у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
     Морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні (ст. 117 гл. 5 Кодексу).
     Судновласник зобов’язаний:
     надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій;
     відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх згодою;
     нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його повноважень (ст. 118 гл. 5 Кодексу).
     Отже, морські агенти є посередниками, які за дорученням і за рахунок судновласника-нерезидента на підставі зовнішньоекономічного договору з останнім вчиняють певні дії в його інтересах.
     Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» зі змінами та доповненнями дії, які здійснюються від імені іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
     Таким чином, дії морського агента на виконання зовнішньоекономічного договору з судновласником-нерезидентом щодо вчинення певних дій від імені та за рахунок судновласника-нерезидента, є діями цього нерезидента.
     Оплата судновласником-нерезидентом посередницьких послуг, які йому надав морський агент, субагент, або продукції (робіт, послуг), придбаних у інших резидентів за посередництвом агента, здійснюється нерезидентом - стороною зовнішньоекономічного договору за послуги, отримані в Україні згідно з цим договором, і є формою розрахунків в межах торговельного обороту між нерезидентом і резидентами, які регулюються частиною першою ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і передбачає, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України – гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
     Коментар: «Запитання-відповідь переведено до не чинних у зв’язку з введенням в дію Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

-       +
   
Натисніть для оцінки відповіді