Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс
Державна податкова служба України
0
              
×

Введіть наданий Вам пароль:

Рядків знайдено: 0
Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
     Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Ні, фізичні особи, які зареєструвалися як самозайняті особи після дати призову на військову службу під час мобілізації або після дати укладання відповідного контракту не звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб.
Повна:
         Відповідно до абзаців першого – третього п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) самозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 25 жовтня 1993 року № 3543-XІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби) звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з військового збору у складі податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
         Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи.
         Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі відомості з Єдиного реєстру призовників.
         Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту суми авансових внесків з єдиного податку та військового збору, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору в порядку та строки, визначені ПКУ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений з такою особою контракт (абзац дев’ятий п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
         Отже, згідно з положеннями абзацу першого п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб звільняються ті фізичні особи, які були зареєстровані як самозайняті до дати призову на військову службу або до дати укладання відповідного контракту, незалежно від отримання ними доходу / прибутку від провадження господарської діяльності (як бази оподаткування) під час проходження військової служби.
         Водночас, на фізичних осіб, які зареєструвалися як самозайняті особи після дати призову на військову службу під час мобілізації або після дати укладання відповідного контракту, дія п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не розповсюджується. Такі самозайняті особи виконують податковий обов’язок на загальних підставах, визначених у ПКУ.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              У графах 16 та 17 відображається сума мінімального податкового зобов’язання по кожній земельній ділянці, розрахована відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яка не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара, з урахуванням кількості місяців перебування у власності, оренді, користуванні на інших умовах відповідних земельних ділянок.
Повна:
              Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 розд. І Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
              Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь визначені п. 141.9 ст. 141 розд. III ПКУ.
              Платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
              При визначенні платником податку мінімального податкового зобов’язання відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ застосовуються формули, наведені у зазначених підпунктах, з урахуванням кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису).
              Відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ при визначенні мінімального податкового зобов’язання у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов’язання, визначена відповідно до підпунктів 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ст. 38 прим. 1 розд I ПКУ, не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара.
              Отже, граничний розмір МПЗ, встановлений п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, підлягає коригуванню на кількість місяців фактичного володіння / коригування земельними ділянками, які враховуються при визначені суми МПЗ відповідно до ст. 38 прим. 1 ПКУ.
              Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерством фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
              У Додатку МПЗ-З до рядка 02 МПЗ-З додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Декларації передбачено Розрахунок мінімального податкового зобов’язання, який складається платниками податку – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь і розраховується щодо кожної земельної ділянки.
              Зокрема, у графах 13 та 14 відображається розрахунок мінімального податкового зобов’язання земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена (непроведена).
              У графах 16 та 17 відображається сума мінімального податкового зобов’язання по кожній земельній ділянці, розрахована відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, яка не може становити менше 700 грн. з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відс., – 1400 грн. з 1 гектара, з урахуванням кількості місяців перебування у власності, оренді, користуванні на інших умовах відповідних земельних ділянок.
              У графі 18 відображається сума мінімального податкового зобов’язання, яка має найбільше значення (або за розрахунком згідно з підпунктами 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ст. 38 прим. 1 розд. I ПКУ або відповідно до п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Так, нараховується контролюючим органом на підставі акту перевірки платника єдиного внеску.
    
         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) зобов’язані подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
         Такими формами звітності для платників єдиного внеску, визначених пп. 4, 5, 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 є:
         для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування, членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, а також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – Податкова декларації про майновий стан і доходи, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.11.2015 № 859 (далі – Декларація ПДФО) у складі якої формують за себе додаток ЄСВ 1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток ЄСВ 1);
         для фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої групи, – Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (далі – Декларація ЄП), у складі якої формують за себе додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1).
         Разом з цим недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена контролюючим органом у випадках, передбачених Законом № 2464 (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
         Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 визначено вичерпний перелік заходів стягнення та впливу за порушення законодавства з єдиного внеску.
         Згідно з частиною другою ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених ст. 25 Закону № 2464.
         При цьому розрахунок здійснюється виходячи з того, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята ст. 25 Закону № 2464).
         Така інформація заповнюється у рядку 27 розд. VІ «Розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у попередніх звітних періодах» (далі – розд. ІV) Декларації ПДФО та у рядку 5 розд. 10 «Визначення зобов’язань із сплати єдиного внеску у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок» (далі – розд. 10) Додатка 1 до Декларації ЄП.
         Водночас обов’язку щодо самостійного визначення платником штрафних санкцій у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків Законом № 2464 не передбачено.
         У зв’язку з цим, у розд. VІ Декларації ПДФО та розд. 10 Додатка 1 до Декларації ЄП не передбачено заповнення платником сум штрафу по єдиному внеску у зв’язку із самостійним виправленням помилок.
         При цьому, відповідно до пп. 2 та 3 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464 контролюючий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
         за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум;
         за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відс. зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відс. суми донарахованого єдиного внеску.
         У такому випадку контролюючим органом відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція) складаються:
         рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи) – додаток 12 до Інструкції;
         рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску) – додаток 13 до Інструкції.
135. Загальні питання
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом п’яти робочих днів після затвердження Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства.
         Ознайомитись з середніми показниками критеріїв, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України), можна на субсайті Державної податкової служби України «Територія високого рівня податкової довіри» (https://tpd.tax.gov.ua).
Повна:
         Відповідно до п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та по 31 грудня року, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства встановлюються особливості адміністрування податків, зборів, платежів, що здійснюється контролюючими органами, визначеними п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ (податкового адміністрування), визначені п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Підпунктом 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що до платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства належать юридичні особи та фізичні особи – підприємці, що одночасно відповідають всім таким вимогам:
         а) податковий борг та/або заборгованість з інших платежів, контроль за стягненням яких покладено на контролюючі органи, не перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з дня їх виникнення минуло не більше 30 днів;
         б) відсутність заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
         в) відповідність критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, залежно від обраної системи оподаткування;
         г) сума застосованих штрафів протягом останніх трьох послідових календарних місяців за порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2, п. 46.2 ст. 46 ПКУ, не перевищує одного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, за умови їх сплати, крім тих, що оскаржуються;
         ґ) відсутність винесених щодо платника податку податкових повідомлень-рішень про порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та/або імпорту товарів протягом останніх 12 місяців;
         д) відсутність рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, прийнятого у порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ;
         е) відсутність розпочатої процедури припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця;
         є) відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) платника податків;
         ж) відсутність прийнятого щодо платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ «Про санкції»;
         з) відсутність у платника податків та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників громадянства держави, що здійснює збройну агресію проти України (крім громадян такої держави, яким надано статус учасника бойових дій після 14 квітня 2014 року);
         и) відсутність серед засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників платника податків осіб, місцем проживання (місцезнаходженням) яких є держава, що здійснює збройну агресію проти України;
         і) відсутність змін щодо основного виду економічної діяльності, внесених щодо платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань протягом останніх послідовних 12 календарних місяців;
         ї) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань наявна інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи та відсутня відмітка про можливу недостовірність інформації про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи або наявна відмітка про зазначення у структурі власності юридичної особи обґрунтованої причини відсутності кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.
         Платник податків, який відповідає всім вимогам, визначеним п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, та критеріям, визначеним п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, підлягає включенню до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (далі – Перелік).
         Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забезпечує формування та затвердження Переліку з урахуванням вимог, визначених п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ та критеріїв, визначених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не пізніше останнього робочого дня березня, травня, серпня та листопада (абзац перший п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Перелік платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства оприлюднюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, на своєму офіційному веб-сайті, на п’ятнадцятий робочий день з дня його затвердження (абзац другий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Показники, визначені підпунктами «а» – «в», «д» – «ї» п.п. 69.41.1 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначаються станом на дату формування Переліку (абзац восьмий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Порядок розрахунку критеріїв для включення платників податків до Переліку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац одинадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Згідно з абзацами дванадцятим – чотирнадцятим п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для цілей п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ:
         галузь визначається за основним видом економічної діяльності платника податків на рівні класу згідно з КВЕД 009:2010;
         показники розраховуються на підставі даних податкової звітності, граничний строк подання якої відповідно до положень ПКУ настав на дату формування контролюючим органом Переліку.
         Розраховані середні показники критеріїв, передбачені п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, публікуються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом п’яти робочих днів після затвердження Переліку (абзац п’ятнадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Ознайомитись з середніми показниками критеріїв, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, можна на субсайті Державної податкової служби України «Територія високого рівня податкової довіри» (https://tpd.tax.gov.ua).
         Розраховані щодо платника податків показники критеріїв, які не відповідають рівню середніх критеріїв для включення до Переліку, передбачених п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, розміщуються в Електронному кабінеті такого платника податків (абзац шістнадцятий п.п. 69.41.2 п.п. 69.41 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
105. Податок на доходи самозайнятих осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              До контролюючого органу за основним місцем обліку (місцем проживання). Однак, у такому випадку він подає два окремих Розрахунки з додатками 4ДФ, а саме:
               – з інформацією про нараховані доходи найманим працівникам, де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади (за Кодифікатором адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад, далі – Кодифікатор) за місцем свого постійного проживання;
               – з інформацією про посвідчені договори купівлі-продажу або спадщини (подарунку), де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади за Кодифікатором за місцезнаходженням свого робочого місця (контори).
Повна:
              Відповідно до п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173, п. 174.4 ст. 174 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) державний нотаріус щомісяця, а приватний нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розд. ІV ПКУ для податкового розрахунку, подають до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені державним нотаріусом протягом звітного місяця, а приватним нотаріусом протягом звітного кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами та про видачу свідоцтв на право на спадщину.
              Згідно з п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 розд. I, п. 51.1 ст. 51 розд. II, п.п. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 розд. IV ПКУ стосовно помічників (консультантів) приватного нотаріуса або інших працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, такий нотаріус є податковим агентом та зобов’язаний подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, до контролюючого органу за основним місцем обліку (своїм місцем проживання) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
              Відповідно до п. 49.1 ст. 49, п. 65.2 ст. 65 розд. II та пп. 178.1, 178.4 ст. 178 розд. IV ПКУ приватний нотаріус як самозайнята особа зобов’язаний стати на облік (зареєструватись) у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання та подавати до 1 травня року, що настає за звітним до такого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року.
              З урахуванням положень ст.ст. 63, 65 розд. II ПКУ та п. 6.8 розд. VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в контролюючих органах:
              за місцем проживання, якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспортного документа) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) знаходяться на території однієї адміністративно-територіальної одиниці.
              за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), тобто якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця. При цьому до контролюючого органу за неосновним місцем обліку приватний нотаріус подає інформацію, перелік якої визначений п. 172.4 ст. 172, п. 173.4 ст. 173 та п. 174.4 ст. 174 розд. IV ПКУ.
              Інші обов’язки податкового агента та платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основним місцем обліку.
              Відповідно до п. 3 розд. ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі – Порядок № 4) Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.
              При цьому, державний нотаріус (державна нотаріальна контора) щомісяця, а приватний нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розді. IV ПКУ для Розрахунку, подають до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію за формою Розрахунку, в якій зазначають відповідно відомості про посвідчені державними нотаріусами протягом звітного місяця, а приватними нотаріусами протягом звітного кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію, передбачену Розрахунком, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, у тому числі ціну (вартість) договорів та суму сплаченого податку у розрізі кожного договору (п. 172.4 ст. 172 та п. 173.4 ст. 173 ПКУ).
              Державний нотаріус (державна нотаріальна контора) за місцем розташування державної нотаріальної контори та/або в сільських населених пунктах уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щомісяця, а приватний нотаріус за місцем розташування робочого місця щокварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу) у порядку, встановленому розді. IV ПКУ для Розрахунку, подають до контролюючого органу інформацію за формою такого податкового розрахунку, в якій зазначають відомості про видачу свідоцтв про право на спадщину, а також іншу інформацію, передбачену податковим розрахунком, подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування (п. 174.4 ст. 174 ПКУ).
              Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку № 4, зокрема, визначено, що у рядку 032 «Код адміністративно – територіальної одиниці та територій територіальних громад» заголовної частини Розрахунку зазначається код Кодифікатора адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – Кодифікатор), за місцезнаходженням платника або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ, або нотаріусом за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
              Крім того, зазначений рядок 032 міститься в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку, у якому вказується код адміністративно – територіальних одиниць за місцезнаходженням податкового агента або відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається за відокремлений підрозділ, за Кодифікатором.
              Враховуючи викладене, незважаючи на те, що робоче місце (контора) нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, Розрахунок нотаріус подає до контролюючого органу за основним місцем обліку (місцем проживання). Однак, у такому випадку він подає два окремих Розрахунки з додатками 4ДФ, а саме:
               – з інформацією про нараховані доходи найманим працівникам, де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади (за Кодифікатором) за місцем свого постійного проживання;
               – з інформацією про посвідчені договори купівлі-продажу або спадщини (подарунку), де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади за Кодифікатором за місцезнаходженням свого робочого місця (контори).
109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
                        Необхідно зробити скріншот з Електронного кабінету та надіслати його з інформацією про помилку до ДПС скориставшись меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету.                               
                        Водночас, суб’єкт господарювання може надіслати запит в паперовому та/або електронному вигляді за адресою, яка вказана на сайті ДПС: https://www.tax.gov.ua/others/kontakti/
Повна:
                        В приватній частині Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС (https://cabinet.tax.gov.ua), у режимі «Зведені звіти» меню «Дані РРО» надається можливість на отримання зведених звітів по днях (заданий період не повинен перевищувати 1 місяць) та в режимі «Чеки» меню «Дані РРО» надається можливість на отримання інформації даних фіскальних чеків (заданий період не повинен перевищувати 1 місяць).
                        Отже, якщо суб’єкт господарювання, який направляв Z-звіти сформовані реєстраторами розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмними РРО до фіскального сервера, однак в Електронному кабінеті інформація щодо таких звітів відображається не в повному обсязі, то для перевірки та з’ясування причин виникнення помилки необхідно зробити скріншот з Електронного кабінету та надіслати його з інформацією про помилку до ДПС скориставшись меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету.
                        Водночас, суб’єкт господарювання може надіслати запит в паперовому та/або електронному вигляді за адресою, яка вказана на сайті ДПС: https://www.tax.gov.ua/others/kontakti/
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              Дивіденди, виплачені резидентом Дефенс Сіті до бюджету або на користь господарського товариства, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі, є частиною прибутку, звільненого від оподаткування, що має бути використаний відповідно до напрямів, зазначених у абзаці дев’ятому п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), та на виплату дивідендів відповідно до п. 3 абзацу четвертого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
              При цьому виплата резидентом Дефенс Сіті, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі, дивідендів до бюджету (у т. ч. на користь господарського товариства, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі) не вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку та невикористанням звільненого від оподаткування прибутку або його частини відповідно до напрямів, визначених у абзаці дев’ятому п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Повна:
              Підпунктом 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлений порядок оподаткування резидентів Дефенс Сіті, в тому числі вказаний перелік напрямів спрямування прибутку резидентів Дефенс Сіті, який звільняється від оподаткування податком на прибуток підприємств.
              Застосування визначених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ правил оподаткування допускається протягом строку застосування передбаченого цим підпунктом звільнення від оподаткування, за умови одночасного виконання таких вимог:
              1) платник податку має статус резидента Дефенс Сіті;
              2) платник податку не є резидентом Дія Сіті;
              3) платник податку не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав, крім випадків, якщо дивіденди (прирівняні до них платежі) підлягають сплаті до державного бюджету або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі;
              4) відсутні встановлені факти порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ.
              Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку. Порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.
              При цьому спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені абзацом дев’ятим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
              Отже, резидент Дефенс Сіті не має права сплачувати дивіденди, за виключенням виплати дивідендів на користь держави або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі.
              Таким чином, резидент Дефенс Сіті має право на виплату дивідендів на користь держави та/або державних підприємств, установ, організацій або господарських товариств, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі.
              Дивіденди, виплачені резидентом Дефенс Сіті до бюджету або на користь господарського товариства, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі, є частиною прибутку, звільненого від оподаткування, що має бути використаний відповідно до напрямів, зазначених у абзаці дев’ятому п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та на виплату дивідендів відповідно до п. 3 абзацу четвертого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
              При цьому виплата резидентом Дефенс Сіті, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі, дивідендів до бюджету (у т. ч. на користь господарського товариства, 100 відс. корпоративних прав якого належать державі) не вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку та невикористанням звільненого від оподаткування прибутку або його частини відповідно до напрямів, визначених у абзаці дев’ятому п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Положеннями Податкового кодексу України не передбачено оподаткування вивільненої згідно з рішенням Уряду суми частини чистого прибутку, яка спрямовується на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
         Водночас, у разі не використання за призначенням вивільненої суми частини чистого прибутку відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, товариство повинно відрахувати до держаного бюджету дивіденди на державну частку за відповідний звітний період у розмірі не менше 75 відсотків.
Повна:
         Пунктом 6 Державної дивідендної політики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1369 «Деякі питання Політики державної власності» (далі – Дивідендна політика) передбачено, що вищий орган управління підприємства, товариства приймає рішення про виплату дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) у розмірі не менше 75 відс. чистого прибутку підприємства (товариства з контрольною часткою держави) за відповідний звітний період.
         Виплата дивідендів товариством з контрольною часткою держави здійснюється щороку з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу (п. 8 Дивідендної політики).
         Відповідно до п. 13 Дивідендної політики у період дії правового режиму воєнного стану Кабінет Міністрів України за поданням відповідного суб’єкта управління може прийняти рішення про залишення в розпорядженні підприємства, товариства з контрольною часткою держави частину чистого прибутку, яка перевищує 30 відс. чистого прибутку, для відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії, за умови, що відповідне підприємство, товариство є оператором об’єкта критичної інфраструктури або суб’єктом оборонно-промислового комплексу, або належить до сфери управління Міністерства оборони України.
         Отже, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення щодо виплати окремим товариством дивідендів на державну частку до бюджету за зниженим нормативом відрахування за умови направлення вивільненої суми частини чистого прибутку на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
         Положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI не передбачено оподаткування вивільненої згідно з рішенням Уряду суми частини чистого прибутку, яка спрямовується на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
         Водночас, у разі не використання за призначенням вивільненої суми частини чистого прибутку відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, товариство повинно відрахувати до держаного бюджету дивіденди на державну частку за відповідний звітний період у розмірі не менше 75 відсотків.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Використання відповідно до прийнятого Урядом рішення вивільнених від оподаткування коштів на відновлення майна, знищеного внаслідок збройної агресії не є нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
Повна:
         Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
         Водночас згідно з п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2036 року, але не пізніше року вступу України до Європейського Союзу, справляння податків і зборів для платників податків – резидентів Дефенс Сіті здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Так, згідно з п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звільняється від оподаткування прибуток платника податку на прибуток підприємств – резидента Дефенс Сіті, починаючи з першого числа першого місяця наступного календарного кварталу після подання платником податку – резидентом Дефенс Сіті заяви про звільнення від оподаткування прибутку і до першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду, в якому право на застосування такого звільнення буде припинено з підстав, передбачених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Застосування визначених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ правил оподаткування допускається протягом строку застосування звільнення від оподаткування, за умови одночасного виконання встановлених вимог, зокрема, щодо не нараховування і не виплати платником податку дивідендів (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав. Винятком з цих правил є сплата дивідендів (прирівняні до них платежі) до державного бюджету або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі.
         Прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення встановлених обмежень, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
         У разі невикористання резидентом Дефенс Сіті звільненого від оподаткування прибутку або його частини відповідно до визначених цим підпунктом напрямів до 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, платник податку зобов’язаний нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за результатами податкового (звітного) періоду, на який припадає граничний строк використання звільненого від оподаткування прибутку або його частини, на невикористану частину звільненого від оподаткування прибутку відповідно до норм ПКУ.
         Враховуючи викладене, використання відповідно до прийнятого Урядом рішення вивільнених від оподаткування коштів на відновлення майна, знищеного внаслідок збройної агресії не є нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              У разі якщо резидентом Дефенс Сіті придбаються корпоративні права суб’єкта господарювання оборонно-промислового комплексу, який на момент інвестування або протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку не здійснює нарахування та сплату дивідендів своїм учасникам, а виплати дивідендів плануються після відмови від пільгового оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті, то використання звільненого від оподаткування прибутку на придбання корпоративних прав такого суб’єкта господарювання, не вважається нецільовим використанням.
Повна:
              Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку).
              Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
              Отже, у разі якщо резидентом Дефенс Сіті придбаються корпоративні права суб’єкта господарювання оборонно-промислового комплексу, який на момент інвестування або протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку не здійснює нарахування та сплату дивідендів своїм учасникам, а виплати дивідендів плануються після відмови від пільгового оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті, то використання звільненого від оподаткування прибутку на придбання корпоративних прав такого суб’єкта господарювання, не вважається нецільовим використанням.
135. Загальні питання
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
                   Подають звіти – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
                   Сплачують внесок – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту.
Повна:
                   З 1 січня 2026 року введено в дію Закон України від 15 січня 2025 року № 4219-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), яким внесено зміни до порядку працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, до Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875).
                   При цьому, на період адміністрування податковими органами внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – внесок) (з дати початку і до дати припинення адміністрування з одночасною передачею цієї функції Пенсійному фонду України та його територіальним органам) окремі норми Закону № 875 діють у редакції, визначеній Законом № 4219.
                   Відповідно до п.п. 1 частини другої розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 ст. 18 прим. 2 Закону № 875 застосовується з урахуванням таких особливостей.
                   Роботодавці / платники внеску зобов’язані:
                   своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок до територіального органу податкового органу за основним місцем обліку платника внеску;
                   подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу за основним місцем обліку платника внеску у строки та в порядку, встановлені Законом № 875. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
                   Платники внеску складають звіти про нарахування, обчислення та сплату внеску за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до податкових органів та сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту.
                   При цьому сума внеску обчислюється роботодавцями за звітний квартал.
                   Базовий звітний період дорівнює календарному кварталу.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
                   Нормами Податкового кодексу України не передбачено, що прибуток, звільнений від оподаткування, повинен спрямовуватися на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті пов’язаний з виконанням виключно державних контрактів (договорів) оборонних закупівель.
Повна:
                   Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку. Порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.
                   Отже, нормами п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не передбачено, що прибуток, звільнений від оподаткування, повинен спрямовуватися на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті пов’язаний з виконанням виключно державних контрактів (договорів) оборонних закупівель.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              У разі якщо резидентом Дефенс Сіті 31.12.2027 буде спрямовано частину звільненого від оподаткування прибутку за 2026 рік на здійснення попередньої оплати за договором поставки високовартісного обладнання для виробництва військової техніки, то таке спрямування відповідає вимогам п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо порядку цільового використання звільненого від оподаткування прибутку за 2026 рік.
              У разі розірвання договору Резидент Дефенс Сіті протягом 30 календарних днів з дати повернення коштів попередньої оплати має право здійснити у поточному податковому (звітному) періоді іншу попередню оплату за цільовим напрямом, підтвердивши це відповідними документами.
              Якщо постачальник порушить встановлений договором строк поставки обладнання і при цьому відмовиться повертати отриману попередню оплату у добровільному порядку, такий платник податку на прибуток – резидент Дефенс Сіті може звернутися з позовом до суду і вирішити вказане питання в судовому порядку.
Повна:
              Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком.
              Організаційні засади здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності визначаються Порядком здійснення контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2025 року № 1745 (далі – Порядок № 1745).
              Відповідно до абзацу другого п. 2 Порядку № 1745 прибуток вважається використаним після фактичного спрямування коштів резидента Дефенс Сіті на цілі, визначені законодавством та Порядком № 1745, що підтверджується, зокрема, документами щодо здійснення попередньої оплати або оплати за відповідним договором.
              Отже, у разі якщо резидентом Дефенс Сіті 31 грудня 2027 року буде спрямовано частину звільненого від оподаткування прибутку за 2026 рік на здійснення попередньої оплати за договором поставки високовартісного обладнання для виробництва військової техніки, то таке спрямування відповідає вимогам п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ щодо порядку цільового використання звільненого від оподаткування прибутку за 2026 рік.
              Абзацом третім п. 2 Порядку № 1745 встановлено, що у разі повернення попередньої оплати, здійсненої за рахунок прибутку, відповідні кошти вважаються такими, що не були використані за цільовим призначенням до моменту їх повторного документально підтвердженого спрямування на цілі, визначені п. 76.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
              Резидент Дефенс Сіті протягом 30 календарних днів з дати повернення коштів попередньої оплати має право здійснити у поточному податковому (звітному) періоді іншу попередню оплату за цільовим напрямом, підтвердивши це відповідними документами.
              Щодо порушення постачальником строку поставки обладнання, встановленого договором та відмови повернення отриманої попередньої оплати у добровільному порядку.
              ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
              Отже, вказане питання не регулюється ПКУ.
              Водночас, частинами першою та другою ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої ст. 16 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
              Отже, у разі якщо постачальник порушить встановлений договором строк поставки обладнання і при цьому відмовиться повертати отриману попередню оплату у добровільному порядку, такий платник податку на прибуток – резидент Дефенс Сіті може звернутися з позовом до суду і вирішити вказане питання в судовому порядку.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Так, буде вважатись нецільовим використанням прибутку резидента Дефенс Сіті.
Повна:
         Нормами п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI передбачено, що прибуток, звільнений від оподаткування направляється на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин.
         Отже, направлення звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на виготовлення або модернізацію вже розроблених (не нових) зразків озброєння та військової техніки або їх частин буде вважатись нецільовим використанням прибутку резидента Дефенс Сіті.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Питання щодо виплати заробітної плати працівникам платника податків, здійснення інших видів витрат, пов’язаних з господарською діяльністю резидента Дефенс Сіті, потребують узгодження на рівні Міністерства оборони України.
Повна:
         У разі якщо нарахування заробітної плати працівникам здійснюється за напрямами діяльності резидента Дефенс Сіті вказаними в абзаці дев’ятому п.п. 76.1. п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), то такі виплати працівникам повинні включатися до витрат відповідного напрямку цільового використання прибутку резидента Дефенс Сіті.
         Водночас, нормами абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ щодо напрямків цільового використання звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті окремо не передбачено направлення такого прибутку на виплату заробітної плати працівникам такого платника податків, а саме: на виплату заробітної плати працівникам, які повністю або частково задіяні у напрямах діяльності, пов’язаної зі створенням або переоснащенням матеріально-технічної бази, ремонтом, будівництвом виробничих та технологічних споруд, дослідженням, виготовленням нових зразків озброєння та військової техніки тощо.
         Отже, питання щодо виплати заробітної плати працівникам такого платника податків, здійснення інших видів витрат, пов’язаних з господарською діяльністю резидента Дефенс Сіті, потребують узгодження на рівні Міністерства оборони України.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка
              Авансовий внесок з суми дивідендів, що сплачується таким платником на користь держави та/або державних підприємств, установ, організацій або господарських товариств, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі, не справляється, якщо резидент Дефенс Сіті прийняв рішення про виплату дивідендів на користь держави за період, в якому він вже набув статусу резидента Дефенс Сіті і має звільнення прибутку від оподаткування, якщо сума таких дивідендів не перевищує суму звільненого за цей звітний рік прибутку підприємства.
Повна:
              Підпунктом 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлений порядок оподаткування резидентів Дефенс Сіті, в тому числі вказаний перелік напрямів спрямування прибутку резидентів Дефенс Сіті, який звільняється від оподаткування податком на прибуток підприємств.
              Застосування визначених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ правил оподаткування допускається протягом строку застосування передбаченого цим підпунктом звільнення від оподаткування, за умови одночасного виконання таких вимог:
              1) платник податку має статус резидента Дефенс Сіті;
              2) платник податку не є резидентом Дія Сіті;
              3) платник податку не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав, крім випадків, якщо дивіденди (прирівняні до них платежі) підлягають сплаті до державного бюджету або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі;
              4) відсутні встановлені факти порушення платником податків податкових обов’язків щодо подання звітності та/або документів (повідомлень), передбачених ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ.
              Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку. Порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.
              При цьому, спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені абзацом дев’ятим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
              Отже, резидент Дефенс Сіті не має права сплачувати дивіденди, за виключенням виплати дивідендів на користь держави або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі.
              Таким чином, резидент Дефенс Сіті має право на виплату дивідендів на користь держави та/або державних підприємств, установ, організацій або господарських товариств, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі.
              У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток – емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ. Також емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток.
              Авансовий внесок із податку на прибуток перераховують до бюджету на той же рахунок, що й податок на прибуток, при цьому у платіжному дорученні у полі «Призначення платежу» зазначається код сплати – «125» (для авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів).
              Відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ авансовий внесок розраховується з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується зі всієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за базовою (основною) ставкою, встановленою ст. 136 ПКУ. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.
              При цьому у разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, то для обрахунку суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкту оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
              Сума попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків з податку на прибуток під час виплати дивідендів підлягає зарахуванню у зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого у податковій декларації за такий податковий (звітний) період.
              У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством – емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
              Сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов’язань з інших податків і зборів (обов’язкових платежів).
              При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, незалежно від того, чи є особа платником податку.
              Водночас, відповідно до п.п. 57.1 прим. 1.3 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ авансовий внесок, передбачений п.п. 57.1 прим. 1.2 п. 57.1 прим. 1 ст. 57 ПКУ, не справляється у разі виплати дивідендів, зокрема, платником податку на прибуток, прибуток якого звільнений від оподаткування відповідно до положень ПКУ, у розмірі прибутку, звільненого від оподаткування у період, за який виплачуються дивіденди.
              Отже, у разі якщо резидент Дефенс Сіті прийняв рішення про виплату дивідендів на користь держави або державних підприємств, установ, організацій або господарських товариств, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі, за період, в якому вказаний платник ще не мав пільгового режиму оподаткування прибутку, то у разі перевищення суми дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, з такої суми розраховується авансовий внесок.
              У разі якщо резидент Дефенс Сіті прийняв рішення про виплату дивідендів на користь держави за період, в якому він вже набув статусу резидента Дефенс Сіті і має звільнення прибутку від оподаткування відповідно до положень п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, то авансовий внесок з суми дивідендів (в межах звільненого від оподаткування прибутку), що сплачується таким платником на користь держави та/або державних підприємств, установ, організацій або господарських товариств, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі за пільговий період, не справляється.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
         Суб’єкт господарювання (далі – СГ), який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, зобов’язаний у період дії ліцензії починаючи з 01 жовтня 2025 року (а у випадку отримання ліцензії після 01 жовтня 2025 року – з дня її отримання) забезпечити дотримання розмірів середньої щомісячної заробітної плати, визначеної частиною тринадцятою ст. 42 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». У разі, якщо СГ не буде дотримано визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників СГ протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, то таке порушення є підставою для прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії такого СГ на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
    
         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до частини тринадцятої ст. 42 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
         Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним (далі – підакцизні товари) та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
         Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).
         Наприклад, нижче наведені варіанти рівня середньої заробітної плати за жовтень – грудень 2025 року:
         1) жовтень – 10 тис. грн., листопад – 10 тис. грн., грудень – 16 тис. грн.;
         2) жовтень – 16 тис. грн., листопад – 10 тис. грн., грудень – 10 тис. грн.;
         3) жовтень – 10 тис. грн., листопад – 16 тис. грн., грудень – 10 тис. грн.
         У цьому випадку описано ситуацію щодо дотримання суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, критерію розміру середньої щомісячної заробітної плати, яка має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, – підпадає під дію вимог частини тринадцятої ст. 42 Закону № 3817, яка передбачає одночасне обов’язкове дотримання вимог, що всі місця роздрібної торгівлі суб’єкта господарювання розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних.
         Лише в цьому випадку розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товари, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
         Відповідно до ст. 8 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059) з 01 січня 2025 року мінімальна заробітна плата становить 8 тис. грн.
         У 2025 році 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом № 4059 на 01 січня звітного (податкового) року, становила 12 тис. грн. (1,5 × 8 тис грн.).
         Відповідно до п. 49 частини другої ст. 46 Закону № 3817 підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт невідповідності розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, розміру, визначеному частиною тринадцятою ст. 42 Закону № 3817, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону № 3817 та зафіксований в акті такої перевірки.
         Отже, суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, зобов’язаний у період дії ліцензії починаючи з 01 жовтня 2025 року (а у випадку отримання ліцензії після 01 жовтня 2025 року – з дня її отримання) забезпечити дотримання розмірів середньої щомісячної заробітної плати, визначеної частиною тринадцятою ст. 42 Закону № 3817. У разі, якщо суб’єктом господарювання не буде дотримано визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, то таке порушення є підставою для прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії такого суб’єкта господарювання на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
111. Плата за землю
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
                             Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому частини шостої ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 (далі – Оборонні товари).
                             Умовою для отримання звільнення від сплати земельного податку, передбаченого п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), є використання резидентами Дефенс Сіті земельних ділянок, що перебувають у їх власності або на праві постійного користування, у провадженні господарської діяльності, класифікованої у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 з виробництва Оборонних товарів на об’єктах виробничого призначення, що розташовані на таких земельних ділянках.
                             Звільнення від сплати земельного податку, передбачене п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення для здійснення резидентами Дефенс Сіті господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів.
                             Разом з цим, дія п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (зокрема, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів), тобто на яких розташовані об’єкти нерухомості, на яких здійснюється діяльність, що є невід’ємною частиною виробництва Оборонних товарів.
Повна:
                             Порядок справляння земельного податку у складі плати за землю врегульовано ст.ст. 269 – 287, 289 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
                             Звільнення від сплати земельного податку у порядку, передбаченому п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення, що використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті; земельні ділянки, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті протягом періоду релокації і при цьому не передані у користування третім особам.
                             Резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати земельного податку, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
                             Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункти 269.1.1 і 269.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).
                             Право власності, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІ).
                             Право скористатися звільненням, передбаченим нормою п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, виникає якщо резидент Дефенс Сіті зареєстрував право власності та/або право постійного користування на земельну(і) ділянку(и).
                             Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому частини шостої ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 (далі – Оборонні товари).
                             Визначене у п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764, визначення поняття об’єкту виробничого призначення як об’єкту сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт та зв’язок, будівництво, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення та збут), для цілей отримання звільнення від сплати земельного податку поширюється на об’єкти нерухомості, віднесені до класу 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, які розташовані на таких земельних ділянках.
                             Тобто, умовою для отримання звільнення від сплати земельного податку, передбаченого п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є використання резидентами Дефенс Сіті земельних ділянок, що перебувають у їх власності або на праві постійного користування, у провадженні господарської діяльності, класифікованої у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, з виробництва Оборонних товарів на об’єктах виробничого призначення, що розташовані на таких земельних ділянках.
                             Звільнення від сплати земельного податку, передбачене п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення для здійснення резидентами Дефенс Сіті господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів.
                             Разом з цим, дія п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (зокрема, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів), тобто на яких розташовані об’єкти нерухомості, на яких здійснюється діяльність, що є невід’ємною частиною виробництва Оборонних товарів.
114. Акцизний податок
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
              Платник акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий накладає на другий примірник акцизної накладної / розрахунку коригування кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та надсилає його платнику акцизного податку – отримувачу пального або спирту етилового за допомогою засобів електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Повна:
              Згідно з п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру акцизних накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 114 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 114), для реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН) акцизні накладні / розрахунки коригування надсилаються до ДПС в електронній формі відповідно до порядку подання податкових документів в електронному вигляді з дотриманням умови щодо обміну електронними документами з контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством.
              Пунктом 5 Порядку № 114 передбачені умови складання акцизної накладної у двох примірниках.
              Перший примірник складеної акцизної накладної реєструється в ЄРАН, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складення надсилається розпоряднику акцизного складу – отримувачу пального або спирту етилового.
              У разі складення акцизної накладної у двох примірниках платник акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий, накладає кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису на перший та другий примірники акцизної накладної. Перший примірник акцизної накладної надсилається для реєстрації до ЄРАН, а другий примірник – платнику акцизного податку – отримувачу пального або спирту етилового, який накладає на нього власний кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, у порядку, передбаченому для платника акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий, та після отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний надсилає його для реєстрації до ЄРАН (п. 7 Порядку № 114).
              Розпорядник акцизного складу / акцизного складу пересувного – отримувач пального або спирту етилового зобов’язаний зареєструвати другий примірник акцизної накладної в ЄРАН після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в ЄРАН та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний.
              Відповідно до п. 8 Порядку № 114 для реєстрації в ЄРАН платник акцизного податку здійснює шифрування акцизних накладних / розрахунків коригування з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, на які накладено кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та надсилає їх у затвердженому форматі (за стандартом) за допомогою засобів електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем до ДПС з урахуванням вимог Законів України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2155-VІІІ) та від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851-IV).
              Таким чином, у разі складання акцизної накладної / розрахунку коригування у двох примірниках, платник акцизного податку, який реалізує пальне або спирт етиловий накладає на другий примірник акцизної накладної / розрахунку коригування кваліфікований електронний підпис або удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та надсилає його платнику акцизного податку – отримувачу пального або спирту етилового за допомогою засобів електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем з урахуванням вимог законів України № 2155-VІІІ та № 851-IV.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікаціяЧинна публікація
Коротка:
                        Звільняється від сплати єдиного внеску за себе у разі дотримання вимог, визначених частиною шостою ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
                   
                        Детальніше у повній відповіді.
Повна:
                        Відповідно до ст. 18 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
                        Згідно з положеннями ст. 181 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ (далі – КЗпП) відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюються наказом (розпорядженням) роботодавця. Така відпустка зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
                        Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені, зокрема ст. 18 Закону № 504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі – Закон № 2811) та іншими нормативно-правовими актами України.
                        Відповідно до ст.ст. 3, 10, 11, 12 та Закону № 2811 в редакції, чинній до 01.01.2026, при народженні дитини одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною, призначається допомога у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
                        Відповідно до абзацу другого п. 1 прим. 4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 в редакції, чинній з 01.01.2026 державна допомога сім’ям з дітьми, призначена до набрання чинності Законом України від 05 листопада 2025 року № 4681-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю» (далі – Закон № 4681), виплачується у порядку та розмірі, встановлених на дату призначення, до повного завершення її виплати.
                        Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) фізичні особи – підприємці є платниками єдиного внеску.
                        Зазначені особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст. 4 Закону № 2464).
                        Водночас, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску також є роботодавці. Згідно з абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 в редакції, чинній до 01.01.2026, до таких роботодавців належали органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу відповідно до законодавства за окремі категорії застрахованих осіб, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
                        Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
                        Відповідно до п.п. 6 п. 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 (зі змінами) (далі – Порядок) механізм сплати єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визнається Порядком.
                        Єдиний внесок за осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, нараховується у розмірі мінімального страхового внеску.
                        За осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, у тому числі за осіб, які відповідно до абзацу другого п. 1 прим. 4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 продовжують отримувати допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини, призначену до набрання чинності Закону № 4681, єдиний внесок сплачується без додаткового звернення до Пенсійного фонду України (п.п. 1 п. 2 прим. 1 Порядку).
                        Відповідно до п. 4 Порядку обчислення єдиного внеску здійснюється платниками єдиного внеску (далі – Платники). При цьому, згідно з п.п. 3 п. 4 Порядку за осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, Платником є Пенсійним фонд України.
                        Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування (абзац перший п. 7 Порядку).
                        Отже законодавством чітко визначено, що за осіб, яким до 01.01.2026 оформлено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та які продовжують перебувати у такій відпустці після 01.01.2026:
                        здійснюється як виплата допомоги за правилами і у поряду, що діяли раніше,
                        так і продовжує здійснюватися сплата єдиного внеску та подання звітності відповідним Платником.
                        Враховуючи викладене, на фізичну особу – підприємця, яка після 01.01.2026 продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширюється дія частини шостої ст. 4 Закону № 2464 на загальних підставах.