База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

ПитанняДіяло до 18.02.2018 Яким чином оподатковуються ПДФО та відображаються в податковому розрахунку за ф. 1ДФ доходи, які нараховані ЮО на користь померлої ФОП, а виплачуються його спадкоємцям?

ВідповідьДіяла до 18.02.2018 Коротка:
     У випадку смерті фізичної особи – підприємця, для належного виконання зобов’язань, юридична особа має право внести грошові суми в депозит нотаріуса для подальшої їх передачі спадкоємцям.
     Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним спадщини регулюється ст. 174 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
     Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса щокварталу подає до контролюючого органу інформацію, зокрема про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому розд. IV ПКУ для податкового розрахунку.
     При цьому, грошові суми померлої фізичної особи – підприємця, що виплачуються (передаються) нотаріусом спадкоємцям такої особи, відображаються ним у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознаками доходів «113», «114» або «115» в залежності від ступеня споріднення.
Повна:
     Відповідно до п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
     Згідно з п.п. 2 частини першої ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами (далі – Закон № 755) відомості, зокрема про фізичну особу – підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі документів, що подаються для проведення реєстраційних дій.
     У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (п.п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону № 755).
     Водночас, ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
     Відповідно до ст. 1217 ЦКУ спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
     Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
     Частиною першою ст. 1270 ЦКУ передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
     Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідно до частини першої ст. 1296 ЦКУ може одержати свідоцтво про право на спадщину.
     Згідно з частиною першою ст. 1298 ЦКУ свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
     До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).
     Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
     Заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (частина перша ст. 515 ЦКУ).
     Згідно з частиною першою ст. 537 ЦКУ боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори, зокрема, в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання.
     Частиною другою ст. 537 ЦКУ передбачено, що нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу в депозит.
     Підпунктом 2.1 п. 2 глави 21 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що унесення особою грошових сум у депозит нотаріуса проводиться будь-яким шляхом внесення переказу готівки через банки або безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок приватного нотаріуса тощо. Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
     Враховуючи вищевикладене, у випадку смерті фізичної особи – підприємця для належного виконання зобов’язань юридична особа має право внести грошові суми в депозит нотаріуса для подальшої їх передачі спадкоємцям.
     Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним спадщини регулюється ст. 174 ПКУ.
     Нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса щокварталу подає до контролюючого органу інформацію, зокрема про видачу свідоцтв про право на спадщину в порядку, встановленому розд. IV ПКУ для податкового розрахунку (п. 174.4 ст. 174 ПКУ).
     При цьому, грошові суми померлої фізичної особи – підприємця, що виплачуються (передаються) нотаріусом спадкоємцям такої особи, відображаються ним у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознаками доходів «113», «114» або «115» в залежності від ступеня споріднення.
     Коментар: «Запитання-відповідь переведено до не чинних, у зв’язку з набранням чинності Законом України від 23 березня 2017 року № 1984-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів»».

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

-				+

Натисніть для оцінки відповіді

Ім'я:
Email:

Відповідь оцінили користувачів ЗІР

Оцініть будь-ласка якість наданої відповіді: