Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.
Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших, що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.
102. Податок на прибуток підприємств
Чи вважється нецільовим використанням прибутку резидента Дефенс Сіті, який звільнений від оподаткування податком на прибуток, направлення такого прибутку до 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, на створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізацію, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, якщо такі витрати не пов’язані з виконанням державного контракту (договору) оборонних закупівель або господарською діяльністю, з якої отримується кваліфікований дохід?
Чинна публікація
Коротка:
Нормами Податкового кодексу України не передбачено, що прибуток, звільнений від оподаткування, повинен спрямовуватися на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті пов’язаний з виконанням виключно державних контрактів (договорів) оборонних закупівель.
Повна:
Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку. Порядок контролю за використанням звільненого від оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті на розвиток його діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, нормами п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не передбачено, що прибуток, звільнений від оподаткування, повинен спрямовуватися на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті пов’язаний з виконанням виключно державних контрактів (договорів) оборонних закупівель.
101. Податок на додану вартість
Чинна публікація
Коротка:
Оскільки запитувана інформація відображається в розрізі широкого діапазону фільтрів, можливість відображення підсумкових результатів розділу «Єдиний реєстр податкових накладних» за вибраним переліком можливе шляхом використання інших програмних продуктів, наприклад Microsoft Excel.
Повна:
Режим «Єдиний реєстр податкових накладних» (далі – «ЄРПН») містить відображення інформації щодо складених та зареєстрованих платником та його контрагентами податкових накладних / розрахунків коригування (далі – ПН / РК) в розрізі статусів.
У режимі «ЄРПН» приватної частини Електронного кабінету платникам надано можливість перегляду ПН / РК за заданими параметрами пошуку в розрізі статусів з можливістю подальшого вивантаження запитуваної інформації у форматі xls.
За результатами пошуку отриману інформацію можна зберегти у форматі xls або в xml zip архів. Також, можна безпосередньо завантажити ПН / РК у форматі pdf, xml, p7s, переглянути та завантажити квитанцію.
Суб’єкт господарювання має можливість самостійно визначати підсумкові результати господарської діяльності за обраними операціями в розрізі визначених періодів.
Оскільки запитувана інформація відображається в розрізі широкого діапазону фільтрів, можливість відображення підсумкових результатів розділу ЄРПН за вибраним переліком можливе шляхом використання інших програмних продуктів, наприклад Microsoft Excel.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Видалення зазначеної інформації з Електронного кабінету не передбачено.
Повторно подані SAF-T файли за звітні періоди, за якими раніше вже було отримано квитанцію № 2 з помилками, не підлягають додатковому маркуванню.
Повна:
Інформаційно-комунікаційну систему електронного аудиту «Е-аудит» (далі – ІКС «Е-аудит»), яка забезпечує обробку SAF-T файлів, введено у промислову експлуатацію 31.12.2025.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ великі платники податків зобов’язані подавати SAF-T файли на запит контролюючого органу протягом двох робочих днів із моменту отримання запиту під час перевірки.
Наразі платникам податків надано можливість через Електронний кабінет подавати тестові SAF-T файли без запиту. Результатом перевірки тестового SAF-T файла буде повідомлення про неприйняття файла у зв’язку з відсутністю відповідного запиту та перелік помилок у разі їх наявності.
Щодо кожного поданого платниками податків SAF-T файла доступні результати його обробки. Видалення зазначеної інформації з Електронного кабінету не передбачено.
Повторно подані SAF-T файли за звітні періоди, за якими раніше вже було отримано квитанцію № 2 з помилками, не підлягають додатковому маркуванню. Вимоги до формування назви SAF-T файла наведено в Детальному технічному описі елементів SAF-T UA v2.0, розробленому відповідно до Порядку надання документів великого платника податків в електронній формі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1393 (зі змінами).
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Діє з 01.03.2026
Коротка:
Звіт форми № 1-ВП:
1) починаючи з березня 2026 року за лютий 2026 року (щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним) – виробниками спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які здійснюють виробництво та/або ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України зазначених товарів (продукції), суб’єктами господарювання, які здійснюють ферментацію тютюнової сировини;
2) починаючи з січня 2027 року за 2026 рік (не пізніше 01 лютого року, наступного за звітним) – суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на право вирощування тютюну;
3) починаючи з січня 2027 року за 2026 рік (не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком) – малими виробництвами дистилятів, малими виробництвами виноробної продукції, малими виробництвами пива.
Звіт форми № 1-ОП починаючи з березня 2026 року за лютий 2026 року (щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним) – суб’єктами господарювання, які здійснюють оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, тютюном, промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України зазначених товарів (продукції) та не є виробниками таких товарів (продукції).
Повна:
З 01 березня 2026 року запроваджуються нові форми звітів: № 1-ВП «Звіт про залишки та обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про залишки та обсяги придбання і використання тютюнової сировини, про обсяг (вагу) придбаної неферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) виробленої ферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) реалізованої ферментованої тютюнової сировини, обсяг (вагу) залишків неферментованої та ферментованої тютюнової сировини на кінець звітного періоду, про залишки та обсяг вирощування тютюну і реалізації тютюнової сировини, посівну площу» (далі – Звіт форми № 1-ВП), № 1-ОП «Звіт про залишки та обсяги обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини (у тому числі ферментованої тютюнової сировини), рідин, що використовуються в електронних сигаретах» (далі – Звіт форми № 1-ОП), що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2025 №641 «Про затвердження форм звітності про залишки, обсяги виробництва, обігу (в тому числі ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнової сировини, обсяги вирощування тютюну, посівну площу, порядку їх подання та заповнення, Кодів, одиниць виміру та видів продукції/товару/сировини» (далі – Наказ № 641), який опубліковано в Офіційному віснику України від 30.01.2026 № 9.
Вперше Звіт форми № 1-ВП за формою, затвердженою Наказом № 641 подають такі суб’єкти господарювання у визначені терміни:
виробники спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які здійснюють виробництво та/або ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України зазначених товарів (продукції), суб’єкти господарювання, які здійснюють ферментацію тютюнової сировини – щомісяця, не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за звітним – починаючи з березня 2026 року за лютий 2026 року;
суб’єкти господарювання, які отримали ліцензію на право вирощування тютюну – щороку, не пізніше 01 лютого року, наступного за звітним роком – починаючи з січня 2027 року за 2026 рік;
малі виробництва дистилятів, малі виробництва виноробної продукції, малі виробництва пива – щороку, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком – починаючи з січня 2027 року за 2026 рік.
Вперше Звіт форми № 1-ОП за формою, затвердженою Наказом № 641 подають суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, тютюном, промисловими замінниками тютюну, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України зазначених товарів (продукції) та не є виробниками таких товарів (продукції) щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним – починаючи з березня 2026 року за лютий 2026 року.
Виробники, які мають одночасно ліцензії на право виробництва та на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, подають лише Звіт № 1-ВП.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Резидент Дефенс Сіті керується нормами п. 1 п.п. 76.3 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасної наявності наступних умов:
об’єкти нерухомості розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності;
об’єкти нерухомості використовуються у господарській діяльності з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому п. 6 ст. 37 Закону України «Про національну безпеку України» (далі – Оборонні товари), та/або для проживання працівників резидента Дефенс Сіті;
об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті).
Право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починається з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті та завершується в місяці, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Водночас, об’єкти нерухомості, які розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, та належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності, але не використовуються резидентом Дефенс Сіті безпосередньо у господарській діяльності з виробництва Оборонних товарів, підлягають оподаткуванню податком на нерухомість на загальних підставах.
Інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, наприклад, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів, не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Повна:
Відповідно до п.п. 76.3 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поширюється на:
1) об’єкти нерухомості, розташовані на території обраного для релокації населеного пункту, за умови що такі об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті) та використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті та/або для проживання їх працівників;
2) будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 (НК 018:2023), які на період релокації резидентів Дефенс Сіті не використовуються за призначенням у їхній господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому п. 6 ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» (озброєння, військова та спеціальна техніка (зокрема безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, активні засоби протидії технічним розвідкам), зброя і боєприпаси), та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі–Оборонні товари).
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ).
Отже, платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який має статус резидента Дефенс Сіті, керується нормами п. 1 п.п. 76.3 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ щодо звільнення від сплати податку на на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за одночасної наявності наступних умов:
об’єкти нерухомості розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності;
об’єкти нерухомості використовуються у господарській діяльності з виробництва Оборонних товарів та/або для проживання працівників резидента Дефенс Сіті;
об’єкти нерухомості не здаються в оренду, лізинг, позичку (крім працівників резидента Дефенс Сіті).
Право на звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, починається з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті та завершується в місяці, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Водночас, об’єкти нерухомості, які розташовані на території населеного пункту, обраного для релокації, та належать резиденту Дефенс Сіті на праві власності, але не використовуються резидентом Дефенс Сіті безпосередньо у господарській діяльності з виробництва Оборонних товарів, підлягають оподаткуванню податком на нерухомість на загальних підставах.
При цьому, у контексті п.п. 266.2.1 п 266.2 ст. 266 ПКУ (об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості) інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, наприклад, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів, не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Діяльність з енергозабезпечення, охорони, логістики не може вважатися діяльністю з виробництва оборонних товарів, оскільки не класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010.
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та випробування, які безпосередньо пов’язані з виробництвом оборонних товарів і є необхідними для доведення таких товарів до стану придатного для використання за цільовим призначенням та прийняттям замовником, являються складовою частиною виробничого процесу оборонних товарів.
Повна:
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому п. 6 ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» (озброєння, військова та спеціальна техніка (зокрема, безпілотні системи, засоби радіоелектронної боротьби та розвідки, активні засоби протидії технічним розвідкам), зброя і боєприпаси), та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 № 530 (далі – Оборонні товари).
Діяльність резидента Дефенс Сіті з енергозабезпечення, охорони, логістики не може вважатися діяльністю з виробництва Оборонних товарів, оскільки не класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010.
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та випробування, які безпосередньо пов’язані з виробництвом Оборонних товарів і є необхідними для доведення таких товарів до стану придатного для використання за цільовим призначенням та прийняттям замовником, являються складовою частиною виробничого процесу Оборонних товарів.
129. Права та обов’язки платників податків
Чинна публікація
Коротка:
Після створення податкової звітності в електронному вигляді на неї накладаються кваліфіковані електронні підписи (далі – КЕП) посадових осіб, для юридичної особи у такому порядку: першим – КЕП головного бухгалтера, другим – КЕП керівника, третім – кваліфікована електронна печатка (далі – печатка) (за наявності).
Платником податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, першим накладається КЕП платника податків – фізичної особи, другим – печатка (за наявності). При цьому отримана печатка використовується таким платником лише до закінчення терміну її дії.
Фізична особа, яка не є самозайнятою особою (громадянин), завершує створення електронної податкової звітності накладанням на неї КЕП – фізичної особи.
За відсутності посади бухгалтера КЕП посадових осіб юридичної особи накладаються у такому порядку: першим – КЕП керівника, другим – печатка (за наявності).
У разі відсутності на підприємстві бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером до контролюючого органу подається заява за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» з відомостями про бухгалтера чи іншу відповідальну особу, на яку покладено обов’язок ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, а у разі відсутності бухгалтера – про особу відповідальну за організацію бухгалтерського обліку (наприклад, керівника).
Повна:
Абзацами першим та третім п. 42.6 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) визначено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору.
Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Законів № 851 та № 2155.
Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий п. 42.6 ст. 42 ПКУ).
Пунктом 2 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі – Порядок № 557), визначено, що автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та печатки (за наявності) підписувача (підписувачів).
У разі створення електронного документа з використанням більш як одного кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.
Відповідно до п. 25 частини першої ст. 1 Закону № 2155 кваліфікована електронна печатка – удосконалена електронна печатка, що створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки.
Створювач електронної печатки – юридична особа чи фізична особа – підприємець, яка створює електронну печатку (п. 55 частини першої ст. 1 Закону № 2155).
Частиною першою ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя ст. 8 Закону № 996).
Абзацами першим – п’ятим частини четвертої ст. 8 Закону № 996 визначено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог Закону № 996 обирає форми його організації:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;
самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Відповідно до п. 66.4 ст. 66 ПКУ та абзаців першого та третього п. 9.3 розд. IX Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, платники податків – юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов’язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 1-ОПН з позначкою «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку». При цьому, заповнюються розділи 1, 2, 4 та 10 заяви за формою № 1-ОПП та інформація про засновників не подається.
Заява за формою № 1-ОПП або за формою № 1-ОПН, зокрема, з позначкою «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» може бути подана технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Законів № 851 та № 2155.
У разі відсутності на підприємстві бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером до контролюючого органу подається заява за формою № 1-ОПП з позначкою «Зміна відповідальних осіб: особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» з відомостями про бухгалтера чи іншу відповідальну особу, на яку покладено обов’язок ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, а у разі відсутності бухгалтера – про особу відповідальну за організацію бухгалтерського обліку (наприклад, керівника).
Згідно з абзацом першим п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПКУ податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Після створення податкової звітності в електронному вигляді на неї накладаються кваліфіковані електронні підписи (далі – КЕП) посадових осіб, для юридичних осіб у такому порядку: першим – КЕП головного бухгалтера (бухгалтера), другим – КЕП керівника, третім – кваліфікована електронна печатка (далі – печатка) (за наявності).
Платником податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність, першим накладається КЕП платника податків – фізичної особи, другим – печатка (за наявності). При цьому отримана печатка використовується таким платником лише до закінчення терміну її дії.
Фізична особа, яка не є самозайнятою особою (громадянин), завершує створення електронної податкової звітності накладанням на неї КЕП – фізичної особи.
У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація відповідно до абзацу першого п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПКУ підписується таким керівником, а при поданні податкової звітності в електронному вигляді створення електронного документа завершується накладанням на неї КЕП підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді. Тобто, за відсутності посади бухгалтера КЕП посадових осіб юридичної особи накладаються у такому порядку: першим – КЕП керівника, другим – печатка (за наявності).
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
Ні, не передбачено.
Повна:
Згідно з ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).
Відповідно до частини першої ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Частиною п’ятою ст. 28 Закону № 3817 передбачено, що суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
При цьому, нормами Закону № 3817 не передбачено обмежень щодо кількості споживчої тари об’ємом до 60 літрів кожної включно для здійснення зберігання пального суб’єктом господарювання виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
116. Облік платників податків
Чинна публікація
Коротка:
У полі 3 зазначається:
в рядку «Найменування органу державної реєстрації» – уповноважений орган, який видав свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності;
в рядку «Дата реєстрації» – число, місяць та рік видачі документа, що підтверджує право на провадження незалежної професійної діяльності;
в рядку «Номер реєстрації» – серія (за наявності) та номер документа, що підтверджує право на провадження незалежної професійної діяльності.
У полях 5 «Місце проживання» та 6 «Місцезнаходження робочого місця (офісу)» значення «Код КАТОТТГ» заповнюється відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 26.11.2020 № 290.
Повна:
Відповідно до п.п. 1 п. 6.7 розд. VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588) для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації (реєстрації) незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання:
заяву (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) за формою № 5-ОПП (далі – Заява за ф. № 5-ОПП);
копію реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, якщо заявник є приватним нотаріусом;
копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально;
копію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, якщо судовий експерт не є працівником державної спеціалізованої установи;
копію посвідчення приватного виконавця, якщо заявником є приватний виконавець;
копію свідоцтва про право на провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого реалізацією, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора), якщо заявником є арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий реалізацією, керуючий реструктуризацією, керуючий санацією, ліквідатор);
копію кваліфікаційного сертифіката відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, якщо заявником є архітектор, інженер технічного нагляду, інженер-проектувальник, експерт, який здійснює професійну діяльність, визначену отриманим кваліфікаційним сертифікатом (крім експертів, які відповідно до кваліфікаційного сертифіката мають право здійснювати експертизу проектної (містобудівної) документації, та відповідальних виконавців, які здійснюють професійну діяльність як працівники юридичної особи або фізичної особи – підприємця).
При подачі документів пред’являються оригінали зазначених документів та паспортний документ. Інформація про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особи має бути підтверджена даними паспорта або витягом із відповідного реєстру територіальної громади.
Заява та копії документів, передбачених п.п. 1 п. 6.7 розд. VI Порядку № 1588, можуть бути подані технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»;
Форма Заяви за ф. № 5-ОПП (додаток 8 до Порядку № 1588) передбачає заповнення полів 1 – 6, де вказується інформація стосовно: самозайнятої особи, контролюючого органу, в який подається заява, органу державної реєстрації, що видав документ на право провадження незалежної професійної діяльності; видів діяльності за КВЕД; місця проживання; місцезнаходження робочого місця (офісу).
У полі 3 Заяви за ф. № 5-ОПП зазначається:
в рядку «Найменування органу державної реєстрації» – уповноважений орган, який видав свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності;
в рядку «Дата реєстрації» – число, місяць та рік видачі документа, що підтверджує право на провадження незалежної професійної діяльності;
в рядку «Номер реєстрації» – серія (за наявності) та номер документа, що підтверджує право на провадження незалежної професійної діяльності.
У полі 5 «Місце проживання» Заяви за ф. № 5-ОПП зазначається поштова адреса місця проживання платника податків (поштовий індекс, країна, код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (далі – КАТОТТГ), область, район, місто, вулиця, будинок, квартира) та контактні телефони.
У полі 6 «Місцезнаходження робочого місця (офісу)» Заяви за ф. № 5-ОПП вказується поштова адреса місцезнаходження робочого місця (офісу) платника податків (поштовий індекс, країна, код КАТОТТГ, область, район, місто, вулиця, будинок, квартира) та контактні телефони.
При цьому, значення «Код КАТОТТГ» заповнюється відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 26.11.2020 № 290, який розміщений на вебпорталі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України за посиланням: Головна / Діяльність / Розвиток місцевого самоврядування / Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, згідно з яким КАТОТТГ складається з кодів та назв об’єктів КАТОТТГ, що розподілені на п’ять рівнів:
1. «Перший рівень» – Автономна Республіка Крим, область, місто, що має спеціальний статус;
2. «Другий рівень» – район в Автономній Республіці Крим, області;
3. «Третій рівень» – територіальна громада;
4. «Четвертий рівень» – місто, селище, село (населений пункт);
5. «Додатковий рівень» – район у місті (у тому числі в місті, що має спеціальний статус);
6. «Категорія об’єкта», де: «O» – Автономна Республіка Крим, область; «K» – місто, що має спеціальний статус; «P» – район в Автономній Республіці Крим, області; «H» – територіальна громада (прикметникова частина назви територіальної громади); «M» – місто; «X» – селище; «C» – село; «B» – район у місті.
Перші два символи КАТОТТГ «UA», за якими слідують 17 цифр (наприклад, село Липовець, Кагарлицький район, Київська область - категорія «С» (село), відповідає четвертому рівню, значення UA32120050190064268).
103. Податок на доходи фізичних осіб
Чинна публікація
Коротка:
Самотня мати має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України (у 2026 році – 2496,00 грн.), у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги, визначається як добуток суми, яка дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2026 році – 4660,00 грн.), та відповідної кількості дітей.
Повна:
Порядок надання податкових соціальних пільг встановлений ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).
Відповідно до п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року (у 2026 році складає 1664,00 гривень).
Згідно з п.п. «а» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ платник податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником, має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2026 році – 2496,00 грн.), у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.
Абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. У 2026 році розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, складає 4660,00 гривень (3328,00 грн. х 1,4).
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги у випадку та у розмірі, передбаченому, зокрема, п.п. «а» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, та відповідної кількості дітей (абзац другий п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ).
Відповідно до підпунктів 169.3.1 та 169.3.2 п. 169.3 ст. 169 ПКУ у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ.
Платник податку, який має право на застосування податкової соціальної пільги більшої, ніж передбачена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, зазначає про таке право у заяві про застосування пільги, до якої додає відповідні підтвердні документи.
Враховуючи зазначене, самотня мати має право на застосування податкової соціальної пільги у розмірі 150 відс. суми пільги, яка визначена п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2026 році – 2496,00 грн.), у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, за умови дотримання процедур, зазначених п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ та наданням відповідних підтверджуючих документів.
135. Загальні питання
Чинна публікація
Коротка:
Подають звіти – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
Сплачують внесок – протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту.
Повна:
З 1 січня 2026 року введено в дію Закон України від 15 січня 2025 року № 4219-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219), яким внесено зміни до порядку працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, до Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875).
При цьому, на період адміністрування податковими органами внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – внесок) (з дати початку і до дати припинення адміністрування з одночасною передачею цієї функції Пенсійному фонду України та його територіальним органам) окремі норми Закону № 875 діють у редакції, визначеній Законом № 4219.
Відповідно до п.п. 1 частини другої розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219 ст. 18 прим. 2 Закону № 875 застосовується з урахуванням таких особливостей.
Роботодавці / платники внеску зобов’язані:
своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати внесок до територіального органу податкового органу за основним місцем обліку платника внеску;
подавати звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 875, до податкового органу за основним місцем обліку платника внеску у строки та в порядку, встановлені Законом № 875. Форма, за якою подається звітність про нарахування, обчислення та сплату внеску, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Платники внеску складають звіти про нарахування, обчислення та сплату внеску за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до податкових органів та сплачують внесок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання звіту.
При цьому сума внеску обчислюється роботодавцями за звітний квартал.
Базовий звітний період дорівнює календарному кварталу.
106. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Чинна публікація
Коротка:
Так, можуть.
Повна:
Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Визначення належності будівель до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об’єкта нерухомості, згідно з Національним «Класифікатором будівель і споруд» НК 018:2023, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573.
При цьому, з врахуванням положень абзацу другого п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ перелік документів не є вичерпним, і документ, що офіційно підтверджує характеристики об’єкта, може бути прийнятий для звірки.
Згідно з абзацом другим п.п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 ПКУ у разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об’єкт оподаткування.
Враховуючи зазначене, власники житлових та нежитлових об’єктів для проведення звірки даних з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в частині визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель можуть надавати інші документи, відмінні від витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що офіційно підтверджують характеристики об’єкта.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Використання відповідно до прийнятого Урядом рішення вивільнених від оподаткування коштів на відновлення майна, знищеного внаслідок збройної агресії не є нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
Повна:
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Водночас згідно з п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2036 року, але не пізніше року вступу України до Європейського Союзу, справляння податків і зборів для платників податків – резидентів Дефенс Сіті здійснюється з урахуванням особливостей, визначених п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Так, згідно з п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ звільняється від оподаткування прибуток платника податку на прибуток підприємств – резидента Дефенс Сіті, починаючи з першого числа першого місяця наступного календарного кварталу після подання платником податку – резидентом Дефенс Сіті заяви про звільнення від оподаткування прибутку і до першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду, в якому право на застосування такого звільнення буде припинено з підстав, передбачених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Застосування визначених п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ правил оподаткування допускається протягом строку застосування звільнення від оподаткування, за умови одночасного виконання встановлених вимог, зокрема, щодо не нараховування і не виплати платником податку дивідендів (прирівняні до них платежі) на користь власників корпоративних прав. Винятком з цих правил є сплата дивідендів (прирівняні до них платежі) до державного бюджету або якщо власниками корпоративних прав є державні підприємства, установи, організації або господарські товариства, 100 відс. акцій (часток) яких належать державі або іншому господарському товариству, 100 відс. акцій (часток) якого належать державі.
Прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку). Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення встановлених обмежень, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
У разі невикористання резидентом Дефенс Сіті звільненого від оподаткування прибутку або його частини відповідно до визначених цим підпунктом напрямів до 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, платник податку зобов’язаний нарахувати та сплатити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств за результатами податкового (звітного) періоду, на який припадає граничний строк використання звільненого від оподаткування прибутку або його частини, на невикористану частину звільненого від оподаткування прибутку відповідно до норм ПКУ.
Враховуючи викладене, використання відповідно до прийнятого Урядом рішення вивільнених від оподаткування коштів на відновлення майна, знищеного внаслідок збройної агресії не є нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
У разі якщо резидентом Дефенс Сіті придбаються корпоративні права суб’єкта господарювання оборонно-промислового комплексу, який на момент інвестування або протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку не здійснює нарахування та сплату дивідендів своїм учасникам, а виплати дивідендів плануються після відмови від пільгового оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті, то використання звільненого від оподаткування прибутку на придбання корпоративних прав такого суб’єкта господарювання, не вважається нецільовим використанням.
Повна:
Відповідно до абзацу дев’ятого п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) прибуток, звільнений від оподаткування, спрямовується на розвиток діяльності резидента Дефенс Сіті не пізніше 31 грудня календарного року, наступного за податковим (звітним) роком, за такими напрямами: створення або переоснащення матеріально-технічної бази, створення, придбання, модернізація, відновлення, ремонт, переоснащення основних засобів, включно з будівництвом виробничих та технологічних споруд, удосконалення технологічних та виробничих процесів, впровадження новітніх технологій, придбання прав на об’єкти інтелектуальної власності для виконання державного контракту (договору) оборонних закупівель, витрати на дослідження, виготовлення нових зразків озброєння та військової техніки або їх частин, придбання корпоративних прав (у тому числі шляхом формування статутного капіталу) суб’єктів господарювання оборонно-промислового комплексу (за умови що емітент корпоративних прав не нараховує і не виплачує дивіденди (прирівняні до них платежі) на користь усіх власників корпоративних прав протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку).
Спрямування звільненого від оподаткування прибутку за іншими напрямами, ніж визначені цим абзацом, у тому числі на виплату дивідендів у порушення обмежень, встановлених абзацом сьомим п.п. 76.1 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, вважається нецільовим використанням звільненого від оподаткування прибутку.
Отже, у разі якщо резидентом Дефенс Сіті придбаються корпоративні права суб’єкта господарювання оборонно-промислового комплексу, який на момент інвестування або протягом строку застосування резидентом Дефенс Сіті звільнення від оподаткування прибутку не здійснює нарахування та сплату дивідендів своїм учасникам, а виплати дивідендів плануються після відмови від пільгового оподаткування прибутку резидента Дефенс Сіті, то використання звільненого від оподаткування прибутку на придбання корпоративних прав такого суб’єкта господарювання, не вважається нецільовим використанням.
102. Податок на прибуток підприємств
Чинна публікація
Коротка:
Положеннями Податкового кодексу України не передбачено оподаткування вивільненої згідно з рішенням Уряду суми частини чистого прибутку, яка спрямовується на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
Водночас, у разі не використання за призначенням вивільненої суми частини чистого прибутку відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, товариство повинно відрахувати до держаного бюджету дивіденди на державну частку за відповідний звітний період у розмірі не менше 75 відсотків.
Повна:
Пунктом 6 Державної дивідендної політики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1369 «Деякі питання Політики державної власності» (далі – Дивідендна політика) передбачено, що вищий орган управління підприємства, товариства приймає рішення про виплату дивідендів (відрахування частини чистого прибутку) у розмірі не менше 75 відс. чистого прибутку підприємства (товариства з контрольною часткою держави) за відповідний звітний період.
Виплата дивідендів товариством з контрольною часткою держави здійснюється щороку з чистого прибутку за звітний рік та/або нерозподіленого прибутку, та/або резервного капіталу (п. 8 Дивідендної політики).
Відповідно до п. 13 Дивідендної політики у період дії правового режиму воєнного стану Кабінет Міністрів України за поданням відповідного суб’єкта управління може прийняти рішення про залишення в розпорядженні підприємства, товариства з контрольною часткою держави частину чистого прибутку, яка перевищує 30 відс. чистого прибутку, для відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії, за умови, що відповідне підприємство, товариство є оператором об’єкта критичної інфраструктури або суб’єктом оборонно-промислового комплексу, або належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Отже, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення щодо виплати окремим товариством дивідендів на державну частку до бюджету за зниженим нормативом відрахування за умови направлення вивільненої суми частини чистого прибутку на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
Положеннями Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI не передбачено оподаткування вивільненої згідно з рішенням Уряду суми частини чистого прибутку, яка спрямовується на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії.
Водночас, у разі не використання за призначенням вивільненої суми частини чистого прибутку відповідно до вимог Кабінету Міністрів України, товариство повинно відрахувати до держаного бюджету дивіденди на державну частку за відповідний звітний період у розмірі не менше 75 відсотків.
111. Плата за землю
Чинна публікація
Коротка:
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому частини шостої ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 (далі – Оборонні товари).
Умовою для отримання звільнення від сплати земельного податку, передбаченого п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), є використання резидентами Дефенс Сіті земельних ділянок, що перебувають у їх власності або на праві постійного користування, у провадженні господарської діяльності, класифікованої у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 з виробництва Оборонних товарів на об’єктах виробничого призначення, що розташовані на таких земельних ділянках.
Звільнення від сплати земельного податку, передбачене п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення для здійснення резидентами Дефенс Сіті господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів.
Разом з цим, дія п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (зокрема, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів), тобто на яких розташовані об’єкти нерухомості, на яких здійснюється діяльність, що є невід’ємною частиною виробництва Оборонних товарів.
Повна:
Порядок справляння земельного податку у складі плати за землю врегульовано ст.ст. 269 – 287, 289 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
Звільнення від сплати земельного податку у порядку, передбаченому п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення, що використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті; земельні ділянки, які тимчасово не використовуються у господарській діяльності резидентів Дефенс Сіті протягом періоду релокації і при цьому не передані у користування третім особам.
Резиденти Дефенс Сіті (крім платників податку, які одночасно мають статус резидента Дія Сіті) звільняються від сплати земельного податку, починаючи з наступного місяця після надання статусу резидента Дефенс Сіті і до завершення місяця, в якому статус резидента Дефенс Сіті припинено.
Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункти 269.1.1 і 269.1.2 п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПКУ).
Право власності, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІ).
Право скористатися звільненням, передбаченим нормою п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, виникає якщо резидент Дефенс Сіті зареєстрував право власності та/або право постійного користування на земельну(і) ділянку(и).
Господарською діяльністю суб’єктів господарювання, які мають статус резидента Дефенс Сіті, вважається діяльність з виробництва оборонних товарів, визначених в абзаці шостому частини шостої ст. 37 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VІІІ «Про національну безпеку України» та класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010 (далі – Оборонні товари).
Визначене у п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764, визначення поняття об’єкту виробничого призначення як об’єкту сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт та зв’язок, будівництво, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне забезпечення та збут), для цілей отримання звільнення від сплати земельного податку поширюється на об’єкти нерухомості, віднесені до класу 125 «Промислові та складські будівлі» Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, які розташовані на таких земельних ділянках.
Тобто, умовою для отримання звільнення від сплати земельного податку, передбаченого п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, є використання резидентами Дефенс Сіті земельних ділянок, що перебувають у їх власності або на праві постійного користування, у провадженні господарської діяльності, класифікованої у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010, з виробництва Оборонних товарів на об’єктах виробничого призначення, що розташовані на таких земельних ділянках.
Звільнення від сплати земельного податку, передбачене п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти виробничого призначення для здійснення резидентами Дефенс Сіті господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів.
Разом з цим, дія п.п. 76.2 п. 76 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ поширюється на земельні ділянки, на яких розташовані інженерні споруди, віднесені до класу 242 «Інженерні споруди, не класифіковані раніше» Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 (зокрема, випробувальні полігони, які використовуються при провадженні господарської діяльності з виробництва Оборонних товарів), тобто на яких розташовані об’єкти нерухомості, на яких здійснюється діяльність, що є невід’ємною частиною виробництва Оборонних товарів.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
Суб’єкт господарювання (далі – СГ), який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, зобов’язаний у період дії ліцензії починаючи з 01 жовтня 2025 року (а у випадку отримання ліцензії після 01 жовтня 2025 року – з дня її отримання) забезпечити дотримання розмірів середньої щомісячної заробітної плати, визначеної частиною тринадцятою ст. 42 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». У разі, якщо СГ не буде дотримано визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників СГ протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, то таке порушення є підставою для прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії такого СГ на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до частини тринадцятої ст. 42 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним (далі – підакцизні товари) та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Розрахунок розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, здійснюється відповідно до даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, шляхом ділення сумарно нарахованої заробітної плати, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів платника податків, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, на кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано заробітну плату (крім осіб, яким у звітному періоді нараховано грошове забезпечення).
Наприклад, нижче наведені варіанти рівня середньої заробітної плати за жовтень – грудень 2025 року:
1) жовтень – 10 тис. грн., листопад – 10 тис. грн., грудень – 16 тис. грн.;
2) жовтень – 16 тис. грн., листопад – 10 тис. грн., грудень – 10 тис. грн.;
3) жовтень – 10 тис. грн., листопад – 16 тис. грн., грудень – 10 тис. грн.
У цьому випадку описано ситуацію щодо дотримання суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, критерію розміру середньої щомісячної заробітної плати, яка має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, – підпадає під дію вимог частини тринадцятої ст. 42 Закону № 3817, яка передбачає одночасне обов’язкове дотримання вимог, що всі місця роздрібної торгівлі суб’єкта господарювання розташовані за межами населених пунктів – адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних.
Лише в цьому випадку розмір середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товари, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059) з 01 січня 2025 року мінімальна заробітна плата становить 8 тис. грн.
У 2025 році 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом № 4059 на 01 січня звітного (податкового) року, становила 12 тис. грн. (1,5 × 8 тис грн.).
Відповідно до п. 49 частини другої ст. 46 Закону № 3817 підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є факт невідповідності розміру середньої щомісячної заробітної плати, нарахованої суб’єктом господарювання, розміру, визначеному частиною тринадцятою ст. 42 Закону № 3817, протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону № 3817 та зафіксований в акті такої перевірки.
Отже, суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами, зобов’язаний у період дії ліцензії починаючи з 01 жовтня 2025 року (а у випадку отримання ліцензії після 01 жовтня 2025 року – з дня її отримання) забезпечити дотримання розмірів середньої щомісячної заробітної плати, визначеної частиною тринадцятою ст. 42 Закону № 3817. У разі, якщо суб’єктом господарювання не буде дотримано визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, то таке порушення є підставою для прийняття податковим органом рішення про припинення дії ліцензії такого суб’єкта господарювання на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами.
104. Податок на доходи суб’єктів підприємницької діяльності
Чинна публікація
Коротка:
Ні, фізичні особи, які зареєструвалися як самозайняті особи після дати призову на військову службу під час мобілізації або після дати укладання відповідного контракту не звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб.
Повна:
Відповідно до абзаців першого – третього п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) самозайняті особи (фізичні особи – підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність), які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 25 жовтня 1993 року № 3543-XІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або за контрактом, на весь період їхньої військової служби (з першого числа місяця, в якому особу призвано на військову службу або в якому з особою укладено контракт, але не раніше 24 лютого 2022 року, до останнього дня місяця, в якому особу демобілізовано (звільнено з військової служби) звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб відповідно до розд. IV ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розд. XIV ПКУ, а також звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з військового збору у складі податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб або єдиного податку відповідно до п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підставою для такого звільнення є відомості, отримані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Єдиний реєстр призовників), про дату мобілізації, укладення контракту, демобілізації (звільнення з військової служби) самозайнятої особи.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, надає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі відомості з Єдиного реєстру призовників.
Нараховані контролюючим органом за період мобілізації або дії контракту суми авансових внесків з єдиного податку та військового збору, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб, військового збору в порядку та строки, визначені ПКУ, підлягають скасуванню (анулюванню) за звітні періоди, з урахуванням строку позовної давності, включно до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому контролюючим органом отримані відомості про мобілізацію такої фізичної особи – підприємця, укладений з такою особою контракт (абзац дев’ятий п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Отже, згідно з положеннями абзацу першого п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ від обов’язку нарахування, сплати та подання звітності з податку на доходи фізичних осіб звільняються ті фізичні особи, які були зареєстровані як самозайняті до дати призову на військову службу або до дати укладання відповідного контракту, незалежно від отримання ними доходу / прибутку від провадження господарської діяльності (як бази оподаткування) під час проходження військової служби.
Водночас, на фізичних осіб, які зареєструвалися як самозайняті особи після дати призову на військову службу під час мобілізації або після дати укладання відповідного контракту, дія п. 25 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не розповсюджується. Такі самозайняті особи виконують податковий обов’язок на загальних підставах, визначених у ПКУ.
201. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Чинна публікація
Коротка:
Звільняється від сплати єдиного внеску за себе у разі дотримання вимог, визначених частиною шостою ст. 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Детальніше у повній відповіді.
Повна:
Відповідно до ст. 18 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон № 504) після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з положеннями ст. 181 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ (далі – КЗпП) відпустка, зокрема, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою матері (батька) дитини або осіб, зазначених у частині сьомій ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформлюються наказом (розпорядженням) роботодавця. Така відпустка зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені, зокрема ст. 18 Закону № 504, виплачується державна допомога на умовах, передбачених згідно із Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі – Закон № 2811) та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст.ст. 3, 10, 11, 12 та Закону № 2811 в редакції, чинній до 01.01.2026, при народженні дитини одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною, призначається допомога у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого п. 1 прим. 4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 в редакції, чинній з 01.01.2026 державна допомога сім’ям з дітьми, призначена до набрання чинності Законом України від 05 листопада 2025 року № 4681-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки сімей з дітьми та створення умов, які сприяють поєднанню материнства (батьківства) з професійною діяльністю» (далі – Закон № 4681), виплачується у порядку та розмірі, встановлених на дату призначення, до повного завершення її виплати.
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) фізичні особи – підприємці є платниками єдиного внеску.
Зазначені особи звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста ст. 4 Закону № 2464).
Водночас, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску також є роботодавці. Згідно з абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 в редакції, чинній до 01.01.2026, до таких роботодавців належали органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу відповідно до законодавства за окремі категорії застрахованих осіб, зокрема, за осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до п.п. 6 п. 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 178 (зі змінами) (далі – Порядок) механізм сплати єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визнається Порядком.
Єдиний внесок за осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, нараховується у розмірі мінімального страхового внеску.
За осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, у тому числі за осіб, які відповідно до абзацу другого п. 1 прим. 4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2811 продовжують отримувати допомогу при народженні дитини, при усиновленні дитини, призначену до набрання чинності Закону № 4681, єдиний внесок сплачується без додаткового звернення до Пенсійного фонду України (п.п. 1 п. 2 прим. 1 Порядку).
Відповідно до п. 4 Порядку обчислення єдиного внеску здійснюється платниками єдиного внеску (далі – Платники). При цьому, згідно з п.п. 3 п. 4 Порядку за осіб, зазначених у п.п. 6 п. 1 Порядку, Платником є Пенсійним фонд України.
Платники подають до територіальних податкових органів звіти про нарахування та сплату єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням з Пенсійним фондом України та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування (абзац перший п. 7 Порядку).
Отже законодавством чітко визначено, що за осіб, яким до 01.01.2026 оформлено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та які продовжують перебувати у такій відпустці після 01.01.2026:
здійснюється як виплата допомоги за правилами і у поряду, що діяли раніше,
так і продовжує здійснюватися сплата єдиного внеску та подання звітності відповідним Платником.
Враховуючи викладене, на фізичну особу – підприємця, яка після 01.01.2026 продовжує перебувати у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширюється дія частини шостої ст. 4 Закону № 2464 на загальних підставах.
113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального
Чинна публікація
Коротка:
Якщо під час проведення фактичної перевірки у червні 2026 року встановлено факт недотримання суб’єктом господарювання визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії за жовтень – грудень 2025 року рішення про припинення дії ліцензії не може бути прийнято раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевірки.
При цьому період із січня 2026 року до дати припинення дії ліцензії (день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) не вважатиметься періодом здійснення реалізації підакцизних товарів суб’єктом господарювання без чинної ліцензії.
Повна:
Відповідно до п. 74 частини першої ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) припинення дії ліцензії – позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному Законом № 3817. Припинення дії ліцензії здійснюється у порядку, визначеному розділом VII Закону № 3817.
У разі припинення дії ліцензії за результатами перевірки податкового органу рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності приймається не раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевірки (п. 2 частини четвертої ст. 46 Закону № 3817).
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків (частина п’ята ст. 46 Закону № 3817).
При цьому відповідно до частини шостої ст. 46 Закону № 3817 орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності:
1) вносить відомості про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального або Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
2) оприлюднює рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності на своєму офіційному вебпорталі / субсайтах вебпорталу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;
3) направляє суб’єкту господарювання рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (частина десята ст. 46 Закону № 3817).
Враховуючи викладене, у випадку проведення фактичної перевірки у червні 2026 року, у разі встановлення факту недотримання суб’єктом господарювання визначених розмірів середньої щомісячної заробітної плати в цілому стосовно всіх працівників суб’єкта господарювання протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії за жовтень – грудень 2025 року рішення про припинення дії ліцензії не може бути прийнято раніше одинадцятого робочого дня за днем направлення суб’єкту господарювання акта такої перевірки.
При цьому період із січня 2026 року до дати припинення дії ліцензії (день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності) не вважатиметься періодом здійснення реалізації підакцизних товарів суб’єктом господарювання без чинної ліцензії.
