База Знань - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Ми підібрали 20 актуальних відповідей на запитання.

Водночас, ви можете здійснити пошук, використовуючи слова, які з найбільшою ймовірністю можуть бути в запитанні чи документі у будь-якій послідовності, чи їх частини (не менше трьох знаків) з врахуванням термінології, яка використовується в нормативно-правових актах. Для обмеження кількісного результату пошуку з аналогічними ключовими словами доцільно здійснювати деталізований пошук з використанням фільтрів «оберіть категорію», «оберіть підкатегорію» та інших що дозволить відібрати лише ті результати пошуку, які вас цікавлять.

114. Акцизний податок

Як у Додатку 6 до декларації з акцизного податку слід поділяти алкогольні напої на лікеро-горілчану продукцію, виноробну продукцію, інші спиртові дистиляти, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, пиво?

Чинна публікація

Коротка:
              У Додатку 6 до Декларації «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» алкогольні напої поділяються наступним чином:
              у рядку 1.1 – «Лікеро-горілчана продукція» зазначається інформація щодо горілки, лікеро-горілчаних напоїв та слабоалкогольних напоїв;
              у рядку 1.2 – «Виноробна продукція, інші спиртові дистиляти, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше» – щодо вин виноградних натуральних, вин натуральних кріплених, шампанського, ігристого, газованого, вермуту, бренді, сусла виноградного та інших виноматеріалів, коньяків, інших алкогольних напоїв з винограду, плодів та ягід;
              у рядку 1.3 – «Пиво» – пиво всіх видів, крім безалкогольного.
Повна:
              Відповідно до п.п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
              Згідно з ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) слабоалкогольний напій – алкогольний напій з вмістом етилового спирту понад 0,5 відс. об., але не більше 8,5 відс. об., та екстрактивних речовин не більше 14 г на 100 см. куб., вироблений на основі водно-спиртової суміші або алкогольного напою з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичений чи ненасичений діоксидом вуглецю.
              Виноробна продукція – вина виноградні натуральні, вина натуральні кріплені, шампанські, ігристі, газовані, вермути, бренді, сусло виноградне та інші виноматеріали, коньяки, інші алкогольні напої з винограду, плодів та ягід (п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
              Пиво – насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій з вмістом спирту більше 0,5 відс. об., отриманий у результаті бродіння пивного сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи 2203 00 згідно з УКТ ЗЕД; (п.п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
              При цьому пиво безалкогольне, яке зазначено у товарній позиції 2202 згідно з УКТ ЗЕД, не є підакцизним товаром.
              Форма декларації з акцизного податку (далі – Декларація), Порядок її заповнення та подання (далі – Порядок № 14) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями.
              Пунктом 11 розд. V Порядку № 14 передбачено, що Додаток 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» (далі – Додаток 6 до Декларації) заповнюється під час здійснення роздрібної торгівлі пивом, алкогольними напоями, окремо для кожної адміністративно-територіальної одиниці, у межах якої знаходяться місця здійснення реалізації підакцизних товарів з обов’язковим зазначенням відповідного коду території за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12 січня 2021 року № 3).
              Статтею 62 Закону № 3817 визначено, що маркування алкогольних напоїв, які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України від 06 грудня 2018 року № 2639-VIІІ «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 3817, та має містити інформацію щодо, зокрема, загальної назви алкогольного напою або офіційної назви спиртного напою, власної назви товару (продукції), вмісту спирту (відс. об. спирту етилового), вмісту цукру.
              Визначення виду алкогольного напою з метою заповнення відповідних рядків Додатка 6 до Декларації здійснюється на підставі інформації, зазначеної на відповідному виробі.
              У графі 2 «Вид підакцизних товарів» Додатка 6 до Декларації зазначається назва товару (продукції), який (яку) відповідно до п.п. 215.3.1 п. 215.3 ст. 215 ПКУ віднесено до підакцизних.
              При цьому підакцизні товари в Додатку 6 до Декларації поділяються наступним чином:
              у рядку 1.1 – «Лікеро-горілчана продукція» зазначається інформація щодо горілки, лікеро-горілчаних напоїв та слабоалкогольних напоїв;
              у рядку 1.2 – «Виноробна продукція, інші спиртові дистиляти, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше» – щодо вин виноградних натуральних, вин натуральних кріплених, шампанського, ігристого, газованого, вермуту, бренді, сусла виноградного та інших виноматеріалів, коньяків, інші алкогольних напоїв з винограду, плодів та ягід;
              у рядку 1.3 – «Пиво» – пиво всіх видів, крім безалкогольного.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Чи виникає об’єкт оподаткування ПДФО та військовим збором у ФО – резидента внаслідок розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ФО – резидентами?

Чинна публікація

Коротка:
         Розірвання фізичними особами – резидентами договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості (земельної ділянки), за наслідками якого відбувається перехід права власності, є продажем такого об’єкта.
         Дохід, отриманий від такого продажу, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, визначених ст. 172 Податкового кодексу України.
Повна:
         Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором купівлі- продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
         Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст. 182 ЦКУ).
         Пунктом 2 ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
         Згідно з ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав, у тому числі на нерухоме майно, яке відповідно до Закону № 1952 є обов’язковою, виникають з моменту такої реєстрації.
         Разом з цим ст. 651 ЦКУ визначено підстави для зміни або розірвання договору. Зокрема, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
         Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
         До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ (п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
         Оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна регламентується ст. 172 ПКУ.
         Відповідно до п. 172.8 ст. 172 ПКУ для цілей ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва / майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування.
         Тобто, розірвання фізичними особами – резидентами договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості (земельної ділянки), за наслідками якого відбувається перехід права власності, є продажем такого об’єкта.
         Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
         житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
         земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені ст. 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III залежно від її призначення;
         земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
         Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
         Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.
         Разом з тим, згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ.
         Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у п. 172.1 ст. 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину.
         Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину.
         Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відс., визначеною 167.2 ст. 167 ПКУ.
         Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Ставка військового збору становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Враховуючи викладене, при розірванні договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між фізичними особами – резидентами, за наслідками якого відбувався перехід права власності, дохід, отриманий від такого продажу, оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, визначених ст. 172 ПКУ.

102. Податок на прибуток підприємств

Чи необхідно платнику податків з доходом менше 40 млн. грн., який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені розд. ІІІ ПКУ, та відобразив це у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств, у наступних звітних (податкових) періодах заповнювати поле «Наявність рішення»?

Чинна публікація

Коротка:
         Так, необхідно.
Повна:
         Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4, п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ.
         Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
         Отже, якщо платник податку, у якого річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищував 40 млн. грн., скористався правом про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ, то в основній частині Декларації він зазначає інформацію про наявність такого рішення, поставивши позначку у полі «Наявність рішення», а у полі «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» – номер та дату розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення.
         Якщо у наступних звітних періодах такий платник використовує право на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування, то у Деклараціях також проставляється відповідна позначка із зазначенням інформації щодо номеру та дати розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення в Декларації за перший рік в такій безперервній сукупності років.

101. Податок на додану вартість

Чи застосовується відповідальність за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН розрахунку коригування, складання якого не пов’язане з виправленням помилок у заголовній частині податкової накладної, що не призвело до зміни обсягів постачання та суми податкових зобов’язань?

Чинна публікація

Коротка:
                             При несвоєчасній реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, складання якого не пов’язане з виправленням помилок у заголовній частині податкової накладної, та не призвело до зміни обсягів постачання та суми податкових зобов’язань, штрафна санкція не застосовується в зв’язку з відсутністю бази нарахування такої штрафної санкції.
                             Водночас, допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, – тягне за собою накладення на платника податку – продавця штрафу в розмірі 170 грн. та зобов’язання виправити такі помилки.
Повна:
                             Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
                             Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН (п. 192.1 ст. 192 ПКУ).
                             Граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН визначені п. 201.10 ст. 201 розд. V, п. 89 підрозд. 2 та п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.
                             За порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН застосовуються штрафні санкції до платника ПДВ, на якого відповідно до вимог ст. 192 та ст. 201 ПКУ покладено обов’язок щодо такої реєстрації у розмірах, передбачених ст. 120 прим. 1 та п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, в залежності від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування та кількості календарних днів порушення терміну реєстрації.
                             Для податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкових накладних, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» – «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних; податкових накладних, складених відповідно до ст. 199 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних; податкових накладних, складених відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст. 201 розд. V ПКУ, встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій у розмірі 2 відс. від обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 1020 гривень.
                             Слід зауважити, що визначені п. 89 підрозд. 2 розд. XX ПКУ строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН та відповідно штрафи у розмірах, встановлених п. 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ застосовуються до податкових накладних/розрахунків коригування, граничний термін реєстрації в ЄРПН яких припадає на період з дати набрання чинності Законом України від 12.01.2023 № 2876-IX (тобто з датою складання, починаючи з 16.01.2023), та діють тимчасово протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
                             При цьому, пунктами 89 та 90 підрозд. 2 розд. XX ПКУ, не передбачено збільшення граничних строків для реєстрації в ЄРПН та зменшення розмірів штрафів за порушення таких строків щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, які складені на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ; податкових накладних/розрахунків коригування, складених на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкових накладних, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» – «г» п. 198.5 ст. 198 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних; податкових накладних, складених відповідно до ст. 199 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних; податкових накладних, складених відповідно до абзацу одинадцятого п. 201.4 ст. 201 ПКУ, та розрахунків коригування, складених до таких податкових накладних.
                             Отже, при несвоєчасній реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування, складання якого не пов’язане з виправленням помилок у заголовній частині податкової накладної, та не призвело до зміни обсягів постачання та суми податкових зобов’язань, штрафна санкція не застосовується в зв’язку з відсутністю бази нарахування такої штрафної санкції.
                             Водночас, п. 120 прим. 1.3 ст. 120 прим. 1 ПКУ передбачено, що допущення продавцем товарів/послуг помилок під час зазначення обов’язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПКУ, виявлених контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної за заявою покупця, – тягне за собою накладення на платника податку – продавця штрафу в розмірі 170 грн. та зобов’язання виправити такі помилки.

113. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального

Які підстави для подання заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання?

Чинна публікація

Коротка:
              Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі місць зберігання подається у разі настання таких подій:
              1) зміна найменування юридичної особи (у тому числі у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням державного підприємства / акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця;
              2) зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання;
              3) виключення адреси місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
              4) зміна загальної місткості ємностей для зберігання спирту
         етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу;
              5) зміна площі приміщень, у яких зберігатимуться алкогольні напої, тютюнова сировина, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
              6) зміна документа, що засвідчує право власності або користування об’єктом нерухомого майна (його частиною) / приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання.
Повна:
              Відповідно до частини дванадцятої ст. 39 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у разі якщо після внесення відомостей про місця зберігання до Єдиного реєстру місць зберігання (далі – Єдиний реєстр) відбулися зміни у таких відомостях, суб’єкт господарювання, за заявою якого місце зберігання внесено до Єдиного реєстру, зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня настання події, що спричинила такі зміни, подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (щодо місць зберігання спирту етилового, біоетанолу), або до його територіального органу (щодо місць зберігання спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах) заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі.
              Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі подається у разі настання таких подій:
              1) зміна найменування юридичної особи (у тому числі у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням державного підприємства / акціонерного товариства в інше господарське товариство, або приватизацією державного чи комунального майна) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця;
              2) зміна місцезнаходження суб’єкта господарювання;
              3) виключення адреси місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
              4) зміна загальної місткості ємностей для зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу;
              5) зміна площі приміщень, у яких зберігатимуться алкогольні напої, тютюнова сировина, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах;
              6) зміна документа, що засвідчує право власності або користування об’єктом нерухомого майна (його частиною) / приміщенням (його частиною), що використовується суб’єктом господарювання як місце зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або документа, що засвідчує надання заявнику послуг із складського зберігання.
              Приватизація єдиного (цілісного) майнового комплексу державного або комунального підприємства, місця зберігання спирту етилового якого внесені до Єдиного реєстру є підставою для внесення відповідних змін до зазначеного реєстру. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за заявою про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі, поданою суб’єктом господарювання, який приватизував єдиний (цілісний) майновий комплекс державного або комунального підприємства, протягом п’яти робочих днів з дня подання заяви вносить відповідні зміни та надає заявнику витяг із зазначеного реєстру.
              Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі не подається у разі зміни назви області, району, населеного пункту, вулиці, інших об’єктів топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства чи у зв’язку із зміною коду адміністративно-територіальної одиниці або території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад.

102. Податок на прибуток підприємств

Як на підставі п. 72 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначається ліміт та сума перевищення оподатковуваного прибутку попереднього звітного року при застосуванні абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ у разі здійснення операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям?

Чинна публікація

Коротка:
              З 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, збільшено «благодійний ліміт» до 8 відс. замість 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року при застосуванні абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для платників податку на прибуток підприємств, які проводять коригування фінансового результату до оподаткування.
              Умова застосування такого коригування – із загальної суми (вартості) благодійної допомоги більше 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року має бути перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

              Детальніше у повній відповіді.
Повна:
              На час дії воєнного стану в Україні запроваджено зміни до порядку коригування фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду на суму коштів (вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг), безоплатно перерахованих (переданих) неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
              Зміни передбачені Законом України від 25 лютого 2025 року № 4254-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання благодійництва у період воєнного стану» (далі – Закон № 4254), який набрав чинності 16 березня 2025 року.
              Так, з 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, збільшено «благодійний ліміт» до 8 відс. замість 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року при застосуванні абзацу першого п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) для платників податку на прибуток підприємств, які проводять коригування фінансового результату до оподаткування.
              Умова застосування такого коригування – із загальної суми (вартості) благодійної допомоги більше 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року має бути перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
              Відповідні зміни передбачено шляхом доповнення підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ пунктом 72, згідно з яким установлено, що за звітні (податкові) періоди, з 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, коригування, встановлені абзацом першим п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, не проводяться щодо сум коштів та/або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.14 п. 140.5 ст. 140 ПКУ), у розмірі, що не перевищує 8 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за умови що з цієї суми (вартості) більше 4 відс. оподатковуваного прибутку попереднього звітного року було перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

              Ситуація
              Загальні умови: за 2024 рік підприємством задекларовано оподатковуваний прибуток (рядок 04 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) у сумі 1 млн. гривень.
              Приклад 1.
              У І кварталі 2025 року підприємством перераховано благодійну допомогу організаціям, які зареєстровані у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, у розмірі 70 тис. грн., у тому числі:
              благодійній організації – 50 тис. грн.,
              громадській організації – 20 тис. гривень.
              Розрахунково ліміт 4 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року становить 40 тис. грн., ліміт 8 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року – 80 тис. гривень.
              Допомога благодійній організації перевищує ліміт 4 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року (50 тис. грн. ˃ 40 тис. грн.), тому підприємством для благодійної допомоги може бути застосований ліміт 8 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року.
              Отже, підприємство не проводить за І квартал 2025 року коригування фінансового результату до оподаткування згідно з абзацом першим п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ в межах ліміту 8 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року (80 тис. грн.) за операціями з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям у сумі 70 тис. гривень.
              Приклад 2.
              У І кварталі 2025 року підприємством перераховано благодійну допомогу організаціям, які зареєстровані у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, у розмірі 70 тис. грн., у тому числі:
              благодійній організації – 30 тис. грн.,
              громадській організації – 40 тис. гривень.
         Розрахунково ліміт 4 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року становить 40 тис. грн., ліміт 8 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року – 80 тис. гривень.
              Допомога благодійній організації складає менше встановленого ліміту 4 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року (30 тис. грн. ˂ 40 тис. грн.), тому підприємством для благодійної допомоги не може бути застосований ліміт 8 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року.
              Отже, підприємство збільшує фінансовий результат до оподаткування за І квартал 2025 року відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ на суму 30 тис. грн., тобто у сумі, що перевищує 4 відс. оподатковуваного прибутку 2024 року (40 тис. гривень).
         Зауважимо, що положення п. 72 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ є окремою нормою, не пов’язаною з п.п. 69.6 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.

109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Чи зобов’язані застосовувати РРО та/або ПРРО СГ, які здійснюють діяльність у сфері електронної комерції, у тому числі громадського харчування та послуг, за допомогою мережі Інтернет?

Чинна публікація

Коротка:
                   Якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (роботи, послуги), і розрахунок було здійснено із застосуванням електронних платіжних засобів за допомогою платіжних сервісів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО саме продавцем товарів (робіт, послуг) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми (фіскальний касовий чек з РРО/ПРРО).
                   Водночас, при визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (роботи, послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків. Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад: отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування є необов’язковим. У інших випадках (тобто фізичне отримання споживачем товарів, послуг або приймання робіт) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.
Повна:
                   Правовідносини у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та програмних РРО (далі – ПРРО) регулюються Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ).
                   Встановлення норм щодо незастосування РРО та/або ПРРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається.
                   Згідно з п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
                   Обов’язок застосування РРО/ПРРО виникає при продажу товарів (робіт, послуг) не тільки під час здійснення розрахункових операцій, а за умови їх здійснення суб’єктами господарювання в ході ведення ними господарської діяльності.
                   Тобто, за умови здійснення розрахункових операцій суб’єкти господарювання зобов’язані реєструвати продажі товарів (робіт, послуг) за допомогою РРО/ПРРО, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок з врахуванням спеціальних норм Закону № 265.
                   Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями.
                   Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електрону комерцію» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 675) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
                   Так, п.п. 14 п. 1 ст. 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.
                   Відповідно до абзацу другого п. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
                   Крім того, продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (п. 3 ст. 13 Закону № 675).
                   Разом з тим, обов’язок застосовувати РРО/ПРРО на загальних засадах з 01.01.2022 не поширюється лише на фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку І групи.
                   Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затверджене постановою Правління Національного банку України вiд 29 липня 2022 року № 164 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 164), встановлює вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.
                   З огляду на вимоги Положення № 164 документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція платіжного терміналу) має надаватися за платіжними операціями з переказу коштів, що були ініційовані з використанням платіжних інструментів (електронних платіжних засобів – далі ЕПЗ) через платіжні термінали (віртуальні або фізичні).
                   Квитанція платіжного терміналу може бути в паперовій та/або електронній формі (п. 156 розд. VIII Положення № 164).
                   Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.
                   Водночас, згідно з роз’ясненням Національного банку України (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.
                   При цьому, у разі коли держатель платіжного інструменту (платіжної картки) ініціює через надавача платіжних послуг (як еквайра/надавача платіжних послуг, який уклав договір з еквайром) платіжну операцію на користь отримувачів (комунальних підприємств, торговців, фізичних осіб, поштового оператора тощо), надавач платіжних послуг не є ні платником, ні отримувачем за такою платіжною операцією. У такому разі платником (фактичним) є відповідний держатель платіжної картки, а отримувачем (фактичним) – відповідне комунальне підприємство, торговець, фізична особа, поштовий оператор тощо.
                   Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (роботи, послуги), і розрахунок було здійснено із застосуванням ЕПЗ за допомогою платіжних сервісів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО саме продавцем товарів (робіт, послуг) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми (фіскальний касовий чек з РРО/ПРРО).
                   Водночас, при визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (роботи, послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків. Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад: отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування є необов’язковим. У інших випадках (тобто фізичне отримання споживачем товарів, послуг або приймання робіт) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.
                   При цьому, розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований не пізніше вручення товару (надання послуги, приймання роботи), а у випадку одночасного отримання оплати та передачі товарів, робіт, послуг покупцю – під час проведення розрахунків за них.

102. Податок на прибуток підприємств

На користь яких осіб при наданні безповоротної фінансової допомоги (безоплатних товарів, робіт, послуг) збільшується фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ?

Чинна публікація

Коротка:
              На користь:
               осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб);
              платників податку на прибуток підприємств, які є пов’язаними особами (тобто згідно з визначеними Податковим кодексом України критеріями «пов’язаності» вважаються пов’язаними особами із платником податку, який надає допомогу) у разі якщо:
              пов’язана особа задекларувала від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги);
              надавач визнав в бухгалтерському обліку витрати на суму наданої фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) у відповідному періоді (тобто виходячи з умов відповідної угоди надавач не очікує повернення коштів чи одержання компенсації за надані товари, роботи, послуги у майбутньому).
Повна:
              Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
              Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн. грн., об’єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5, п. 140.6 ст. 140 ПКУ), визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.
              Згідно з абзацом першим п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПКУ.
              Слід зазначити, що для платників податку, які оподатковувались за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, передбачено використання відповідної податкової пільги на період до 31 грудня 2021 року (п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
              Отже, платник податку повинен збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду при наданні безповоротної фінансової допомоги (безоплатних товарів, робіт, послуг) на користь:
              осіб, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб);
              платників податку на прибуток підприємств, які є пов’язаними особами (тобто згідно з визначеними ПКУ критеріями «пов’язаності» вважаються пов’язаними особами із платником податку, який надає допомогу) у разі якщо:
              пов’язана особа задекларувала від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги);
              надавач визнав в бухгалтерському обліку витрати на суму наданої фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) у відповідному періоді (тобто виходячи з умов відповідної угоди надавач не очікує повернення коштів чи одержання компенсації за надані товари, роботи, послуги у майбутньому).

102. Податок на прибуток підприємств

Починаючи з якого звітного (податкового) періоду подається Податкова декларація з податку на прибуток підприємств (в т. ч. уточнююча) зі змінами, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 05.12.2024 № 621 та від 13.02.2025 № 94 (враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2025 № 133)?

Чинна публікація

Коротка:
                   Починаючи зі звітного (податкового) періоду – півріччя 2025 року.
Повна:
                   21.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 05.12.2024 № 621 «Про затвердження Змін до додатків до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств».
                   04.04.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.02.2025 № 94 «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2025 № 133.
                   Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація).
                   Згідно з п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ), якщо в результаті зміни правил оподаткування змінюються форми податкової звітності, до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
                   З урахуванням зазначеного платникам податку на прибуток необхідно подавати Декларацію за оновленою формою за звітний (податковий) період – півріччя 2025 року.
                   Водночас платникам податку, що декларують показники, визначення яких пов’язано зі змінами до положень ПКУ, що набрали чинності у 2024 році, рекомендуємо за звітний (податковий) період – 2024 рік та І квартал 2025 року подати уточнюючу Декларацію за оновленою формою, із відображенням, зокрема:
                   у рядку 26 ЩАВ Декларації – нарахувань авансових внесків, із відповідним заповненням у додатку ЩАВ розрахунку авансового внеску за кожне місце роздрібної торгівлі пальним відповідно до п.п. 141.14.2 п. 141.14 ст. 141 ПКУ;
                   у      додатку МПЗ-З до Декларації – деталізованих показників розрахунку мінімального податкового зобов’язання, з урахуванням положень п. 74 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ;
                   у додатку АМ до Декларації за оновленою формою – інформації щодо нарахованої амортизації, з урахуванням положень пп. 43 прим. 1 та 69 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
                   Відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ в разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.
                   Відповідні роз’яснення наведені на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Законодавство/Податки, збори, платежі/Загальнодержавні податки/Податок на прибуток підприємств/Листи/2025 рік/лист ДПС від 09.04.2025 № 9616/7/99-00-21-02-01-07.

102. Податок на прибуток підприємств

Що є об’єктом оподаткування податком на прибуток резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах?

Чинна публікація

Коротка:
         Об’єктом оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є операції, визначені п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 Податкового кодексу України.

         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах є операції з:
         виплати дивідендів власнику корпоративних прав (крім власника корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах) у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.1 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.1 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми з повернення (виплати, передачі) внесків та/або інших сум власнику корпоративних прав (крім власника корпоративних прав, який є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах) у зв’язку з виходом такого власника із складу учасників/акціонерів юридичної особи – емітента таких корпоративних прав, ліквідацією такої юридичної особи – емітента, зворотним викупом резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах власних акцій (часток, паїв) у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.2 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.2 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у зв’язку з погашенням або зворотним викупом цінних паперів власної емісії (крім акцій, зазначених у п.п. 135.2.1.2 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ) в сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.21 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.2 прим. 1 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової форми з повернення внесків або суми, що перевищує суму внесків, особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах та яка надала майно у спільну діяльність, у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.3 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.3 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати процентів (у тому числі включених до суми основного боргу (тіла кредиту)), комісій, інших винагород, відшкодувань, штрафів, пені, що пов’язані із залученням та/або використанням коштів на користь осіб, які не є резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах, у сумі та за правилами, встановленими підпунктами 135.2.1.4, 135.2.1.5 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (абзац перший п.п. 141.9 прим. 1.2.4 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ).
         Положення п.п. 141.9 прим. 1.2.4 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ не застосовуються до:
         а) орендних (лізингових) платежів, крім процентів та комісій за договорами фінансового лізингу;
         б) платежів у рахунок погашення заборгованості резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах за отримане ним майно (роботи, послуги), включаючи суми, що визнаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності як фінансові витрати, крім процентів, комісій, інших винагород, відшкодувань, визначених абзацом першим п.п. 141.9 прим. 1.2.4 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ;
         в) платежів у рахунок повернення одержаної суми позики, кредиту та/або іншого запозичення;
         передачі майна (надання робіт, послуг) (передачі ризиків, пов’язаних з правом власності, або передачі результатів робіт, послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, без висування вимог щодо компенсації його (їх) вартості, у тому числі з безоплатної передачі майна (робіт, послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.6 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.5 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати (надання) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, фінансової допомоги в сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктами 135.2.1.7, 135.2.1.8, 135.2.1.81 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.6 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати (переказу), що здійснюється у грошовій формі та/або у відмінній від грошової формі на користь нерезидента (крім випадків здійснення таких операцій нерезидентом через його постійне представництво в Україні) згідно з п.п. 141.9 прим. 1.2.7 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ у зв’язку з:
         а) погашенням боргових зобов’язань (у тому числі процентів, комісій, інших винагород, відшкодувань, штрафів, пені) за кредитами (позиками), що не зараховані на рахунки в українських банках або не спрямовані на оплату майна, що знаходиться на території України або імпортоване на митну територію України;
         б) погашенням зобов’язань за визнаними штрафами, пенею, неустойкою, відшкодуванням збитків, компенсацією неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до вимог цивільного законодавства та цивільно-правових договорів;
         в) вкладенням в об’єкти інвестицій (у тому числі придбанням майна), розташовані за межами території України;
         г) придбанням робіт (послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.9 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ;
         передачі майна (виконання робіт, надання послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, за договором, що передбачає виплату компенсації вартості такого майна (робіт, послуг) у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.10 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.8 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати коштів та/або передачі майна (виконання робіт, надання послуг) резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, який провадить діяльність за рахунок та за дорученням нерезидента, на користь такого нерезидента (уповноваженої ним особи) в межах відповідного договору комісії, доручення, агентського договору чи аналогічних договорів у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.11 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.9 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати роялті особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у сумі, визначеній за правилами, встановленими підпунктами 135.2.1.12, 135.2.1.13 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.10 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку із здійсненням внеску до статутного капіталу або у спільну діяльність, в довірче управління, якщо отримувачем таких коштів та/або майна є особа, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.14 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.11 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         виплати у грошовій формі та/або відмінній від грошової формі у зв’язку з придбанням майна (робіт, послуг) у платників єдиного податку в сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.15 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.12 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         переказу коштів з рахунків резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах в українських банках на рахунки такого платника, відкриті за кордоном, у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.16 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.13 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         переказу (сплати) коштів та/або передачі майна особі, яка не є резидентом Дія Сіті – платником податку на особливих умовах, у зв’язку з погашенням зобов’язань за визнаними штрафами, пенею, неустойкою, відшкодуванням збитків, компенсацією неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до вимог цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 135.2.1.17 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ. Положення цього підпункту не застосовуються до операцій, що підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 141.9 прим. 1.2.7 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.14 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         господарські операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки», у сумі, визначеній за правилами, встановленими п.п. 141.9 прим. 1.3 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.15 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         операція, якщо за сукупністю умов її здійснення у платника податку є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про здійснення операції з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави).
         Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за такою операцією оподатковується за базовою (основною) ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ.
         Для цілей застосування цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов’язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, платник податку враховує фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов’язаної із службовою особою іноземної держави, також керується переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до п. 12 частини першої ст. 16 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України» (п.п. 141.9 прим. 1.2.16 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ);
         операція, якщо відповідно до законодавства встановлено, що така операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 369, 369 прим. 2 Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року № 2341-III, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.
         Об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за такою операцією оподатковується за базовою (основною) ставкою, визначеною п. 136.1 ст. 136 ПКУ (п.п. 141.9 прим. 1.2.17 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ).
         Зокрема, норми, визначені п.п. 135.2.1.15 п.п. 135.2.1 п. 135.2 ст. 135 ПКУ та п.п. 141.9 прим. 1.2.12 п.п. 141.9 прим. 1.2 п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2024 року (абзац перший п. 59 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Згідно з п. 63 прим. 1 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не є об’єктом оподаткування для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах операції з перерахування коштів, безоплатної передачі товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, коштів, перерахованих на відкриті Національним банком України рахунки державних органів, призначені для фінансового забезпечення заходів з відсічі збройної агресії проти України та ліквідації її наслідків, національної безпеки і оборони, відновлення, підтримки і розвитку України, надання гуманітарної допомоги, а також для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України.

101. Податок на додану вартість

Чи застосовується відповідальність якщо особа, що підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, подала своєчасно заяву за ф. №1-ПДВ, але не зареєструвалася як платник ПДВ у зв’язку з отриманням відмови від контролюючого органу?

Чинна публікація

Коротка:
         Якщо особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ та не зареєстрована платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 183 розд. V Податкового кодексу України (у зв’язку із неподанням реєстраційної заяви або поданням неналежно оформленої заяви), така особа несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника ПДВ відповідно до діючого законодавства.
Повна:
         Порядок реєстрації платників ПДВ регулюється ст.ст. 180 – 183 розд. V Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) та регламентується розд. III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення № 1130).
         Відповідно до п. 183.2 ст. 183 розд. V ПКУ у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 ПКУ.
         Пунктом 183.8 ст. 183 ПКУ встановлено, що контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПКУ, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 ПКУ, а також якщо при поданні реєстраційної заяви чи визначенні бажаного (запланованого) дня реєстрації не дотримано порядок та строки (терміни), встановлені пп. 183.1, 183.3 – 183.7 ст. 183 ПКУ.
         Згідно з п. 183.6 ст. 183 ПКУ у разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.
         Пунктами 3.8, 3.9 розд. III Положення № 1130 передбачено, що при реєстрації платника ПДВ обов’язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, то протягом 3 робочих днів від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
         Згідно з п. 183.10 ст. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
         При цьому, з урахуванням вимог п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити, зокрема, суму грошових зобов’язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.
         Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відс. суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
         Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПКУ діяння, передбачені п. 123.1 (крім діянь, передбачених п. 123.21) цієї статті, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
         Згідно з п. 123.3 ст. 123 ПКУ діяння, передбачені п. 123.2 ст. 123 ПКУ, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування
         Враховуючи викладене, якщо особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ та не зареєстрована платником ПДВ у порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ (у зв’язку із неподанням реєстраційної заяви або поданням неналежно оформленої заяви), така особа несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника ПДВ відповідно до діючого законодавства.
         Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому ПКУ, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи повинна сплачувати з 01.08.2023 ЄП ФОП – платник ЄП першої або другої групи, яка перейшла з третьої групи платника ЄП / загальної системи оподаткування, податкова адреса якої вже була визнана територією бойових дій або тимчасово окупованою російською федерацією територією України під час перебування на третій групі / загальній системі оподаткування?

Чинна публікація

Коротка:
         Так, повинна сплачувати.

         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Основні принципи податкового законодавства України встановлені ст. 4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ), зокрема, кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені ПКУ, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ.
         Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПКУ визначено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
         Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПКУ.
         Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 ПКУ).
         Пунктом 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
         При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ єдиний податок не сплачувався.
         Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене п. 295.2 ст. 295 ПКУ.
         Податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
         Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені ПКУ, до таких платників не застосовуються.
         Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
         Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, який набрав чинності 20.03.2025, затверджено оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі – Перелік № 376), та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
         Відповідно до Переліку № 376 визначаються дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації.
         Норми п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи – підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому п. 11 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, територію України.
         Однією з умов, яка надає платникам єдиного податку першої та другої групи право не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, є знаходження податкової адреси таких платників єдиного податку на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації.
         Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПКУ відомості щодо податкової адреси суб’єкта господарювання та дати реєстрації вносяться до реєстру платників єдиного податку.
         Таким чином, не сплачувати єдиний податок згідно з абзацом першим п. 11 підрозд. 8 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ мають право фізичні особи – підприємці, які зареєстровані платниками єдиного податку першої та другої групи (відомості про яких внесені до реєстру платників єдиного податку) на територіях бойових дій або тимчасової окупації до дат виникнення можливості бойових дій / початку бойових / тимчасової окупації, визначених Переліком № 376.
         Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку першої або другої групи, яка перейшла з третьої групи платника єдиного податку / загальної системи оподаткування, податкова адреса якої вже під час перебування на третій групі / загальній системі оподаткування була визнана територією бойових дій або тимчасово окупованою російською федерацією територією України, згідно з Переліком № 376, повинна сплачувати єдиний податок з 01.08.2023.

Який порядок отримання витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах?

Чинна публікація

Коротка:
         Для отримання витягу з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Єдиний реєстр ліцензіатів) суб’єкт господарювання має право звернутися до органу ліцензування із заявою про надання витягу у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
         Витяг з Єдиного реєстру надається ліцензіату в електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, протягом одного робочого дня з дня отримання відповідної заяви, та має містити відомості, внесені до такого реєстру на дату отримання заяви про надання витягу.
Повна:
         Відповідно до ст. 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі – Єдиний реєстр ліцензіатів) – складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва та/або на право оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та/або на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини.
         Згідно із ст. 34 Закону № 3817 адміністратором та держателем Єдиного реєстру ліцензіатів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який забезпечує вільний та безоплатний доступ до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів.
         За потреби ліцензіат має право звернутися до органу ліцензування із заявою про надання витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів, що подається в паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).
         Форми, зокрема, заяв щодо отримання витягів з Єдиного реєстру ліцензіатів та витягів з Єдиного реєстру ліцензіатів для відповідного виду ліцензій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374 «Деякі питання ведення єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального».
         Витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів надається ліцензіату в електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, протягом одного робочого дня з дня отримання відповідної заяви, та має містити відомості, внесені до такого реєстру на дату отримання заяви про надання витягу.

109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Чи застосовує СГ (продавець) РРО та/або ПРРО у разі, якщо банк в межах кредитного договору за дорученням покупця здійснює переказ коштів за товари (послуги)?

Чинна публікація

Коротка:
         Ні, не застосовує, якщо банк в межах кредитного договору за дорученням покупця здійснює переказ коштів за товари (послуги) з поточного рахунку на поточний рахунок продавця у форматі ІВАN.
Повна:
         Відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей Закону № 265 розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.
         Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265 встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:
         проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
         надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
         Згідно з п. 3 частини першої ст. 1 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями безготівкові розрахунки – перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
         Підпунктом 8 п. 6 глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163, визначено, що надавач платіжних послуг – надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій. До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг.
         Закон № 265 визначає загальні положення застосування РРО та/або ПРРО при проведенні оплат за товари (послуги) та не передбачає розподілу щодо застосування таких реєстраторів в залежності від походження коштів, якими проведена розрахункова операція (власними або запозиченим (кредитними)).
         При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установи банку РРО та/або ПРРО не застосовуються.
         Враховуючи викладене, якщо банк в межах кредитного договору за дорученням покупця здійснює переказ коштів за товари (послуги) з поточного рахунку на поточний рахунок продавця у форматі ІВАN, то РРО та/або ПРРО такий суб’єкт господарювання (продавець) не застосовує.

103. Податок на доходи фізичних осіб

Чи є об’єктом податкового контролю продаж особистих вживаних речей?

Чинна публікація

Коротка:
              Ні, наразі не є об’єктом податкового контролю.
Повна:
              Органи ДПС проводять моніторинг маркетплейсів та соціальних мереж з метою встановлення громадян, які нехтуючи обов’язком реєстрації підприємницької діяльності здійснюють системний продаж товарів протягом значного проміжку часу з метою отримання прибутків не сплачуючи при цьому податків.
              При цьому ДПС розмежовує не систематичні продажі власних вживаних речей та системну підприємницьку діяльність з продажу товарів громадянами.
              Продаж особистих вживаних речей через маркетплейси OLХ, Prom.ua тощо або через соціальні мережі наразі не є об’єктом податкового контролю з боку ДПС.

101. Податок на додану вартість

Який порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з покращеного харчування військовослужбовців під час лікування у закладах охорони здоров’я?

Чинна публікація

Коротка:
                        Операції з надання послуг з харчування громадян (у тому числі харчування військовослужбовців) у закладах охорони здоров’я усіх форм власності звільняються від оподаткування ПДВ (у разі виконання умов, передбачених п.п. «г» п.п. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України). Режим звільнення застосовується до тієї частини послуг з харчування, що надаються у закладах охорони здоров’я в межах норм харчування, встановлених Порядком надання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров’я, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість . Операції з харчування поза межами встановлених норм харчування оподатковуються ПДВ у загальному порядку.
Повна:
                        Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 ПКУ.
                        Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
                        Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
                        Пунктом 188.1 ст. 188 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
                        До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів / послуг.
                        При здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155 – VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлені ПКУ терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пп. 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 ПКУ).
                        Порядок забезпечення покращеного харчування військовослужбовців під час лікування у закладах охорони здоров’я усіх форм власності та підпорядкування відповідно до норм, які застосовуються у військово-медичних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 року № 955 (далі – Порядок № 955).
                        При цьому Порядком № 955 передбачено забезпечення покращеного харчування військовослужбовців під час лікування у закладах охорони здоров’я відповідно до норми № 5 – лікувальної норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».
                        У Порядку № 955 під терміном «замовник» слід розуміти державні органи, розвідувальні органи, правоохоронні органи, правоохоронні органи спеціального призначення, військові формування, утворені відповідно до законів України, та їх військові частини (підрозділи), центральні органи виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, в яких проходять військову службу військовослужбовці, а також підпорядковані таким органам заклади, підприємства, установи та організації (п. 2 Порядку № 955).
                        Відповідно п. 6 Порядку № 955 замовники та заклади охорони здоров’я укладають договори, умови яких визначаються відповідно до Примірного договору компенсації витрат на покращене харчування військовослужбовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1299 «Деякі питання забезпечення покращеного харчування військовослужбовців під час лікування та реабілітації у закладах охорони здоров’я усіх форм власності та підпорядкування».
                        Згідно із п.п. «г» п.п. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 ПКУ операції з надання послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров’я звільняються від оподаткування ПДВ. Порядок надання таких послуг затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 № 818 «Про затвердження Порядку надання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров’я, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (далі – Порядок № 818).
                        Відповідно до Порядку № 818 з метою звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з харчування громадян у закладах охорони здоров’я такі послуги повинні надаватися:
                        безпосередньо закладами охорони здоров’я, зокрема на базі їх блоків харчування, або підприємствами громадського харчування, з якими такі заклади уклали договір (п. 2 Порядку № 818);
                        у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форми власності у процесі надання медичної допомоги, у приватних закладах охорони здоров’я у складі послуг з охорони здоров’я (п. 3 Порядку № 818);
                        у межах затверджених норм харчування в грамах, а громадян, для яких не встановлено таких норм, – у межах визначеної грошової норми витрат на харчування (п. 4 Порядку № 818).
                        Розмір денної грошової норми витрат на харчування визначається з урахуванням потреби у раціональному харчуванні та санітарно-гігієнічних вимог, але не може перевищувати більш як у 1,4 раза суми, що визначається шляхом ділення розміру установленого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць на кількість днів у відповідному місяці (п. 5 Порядку № 818).
                        Платник, який є безпосереднім постачальником товарів / послуг, операції з постачання яких відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ, за операціями з постачання таких товарів / послуг покупцю / отримувачу, незалежно від способу та механізму оплати таких поставлених товарів / послуг, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні у встановлені ПКУ терміни.
                        При цьому у разі виконання умов, передбачених п.п. «г» п.п. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 ПКУ, операції з надання послуг з харчування громадян (у тому числі харчування військовослужбовців) у закладах охорони здоров’я усіх форм власності звільняються від оподаткування ПДВ. Режим звільнення, визначений п.п. «г» п.п. 197.1.7 п. 197.1 ст. 197 ПКУ, застосовується до тієї частини послуг з харчування, що надаються у закладах охорони здоров’я в межах норм харчування, встановлених Порядком № 818. Операції з харчування поза межами встановлених норм харчування оподатковуються у загальному порядку.

109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Яка застосовується відповідальність до СГ за видачу фіскального чека, в якому відсутній реквізит цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої?

Чинна публікація

Коротка:
         Документ не є розрахунковим у разі відсутності в ньому хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення.
         За порушення вимог до змісту розрахункових документів, а саме видачу фіскального чека, в якому відсутній реквізит цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, до суб’єкта господарювання за рішенням контролюючого органу застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
         за порушення вчинене вперше – 100 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями;
         за кожне наступне вчинене порушення – 150 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями.
         Також, за зазначені порушення посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, притягуються до адміністративної відповідальності.
Повна:
         Згідно з ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов’язані:
         проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі – РК);
         надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
         проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду підакцизної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
         При цьому, розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом № 265, зареєстрованим у встановленому порядку РРО або ПРРО, чи заповнений вручну (ст. 2 Закону 265).
         Форма та зміст фіскального касового чека на товари (послуги) (далі – фіскальний чек) та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов’язковим, встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13).
         Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 13 встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 (додаток 1 до Положення № 13) має містити обов’язкові реквізити, зокрема, такі як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9 фіскального касового чека).
         Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13).
         Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265 встановлено, що за порушення вимог Закону № 265 до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
         у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання РК на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:
         100 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, – за порушення, вчинене вперше;
         150 відс. суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону № 265, – за кожне наступне порушення.
         Відповідно до ст. 26 Закону № 265 посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності контролюючими органами.
         Згідно з ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі – КУпАП) порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, - тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
         Дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
         Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 155 прим. 1 КУпАП розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів відповідно до ст. 221 КУпАП.

109. Порядок застосування РРО та/або ПРРО

Чи передбачено створення у паперовій та/або електронній формі РРО та/або ПРРО дублікату касового чеку у тому числі у разі його втрати?

Чинна публікація

Коротка:
         Ні, не передбачено.
Повна:
         Згідно з п. 3 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО), що включені до Державного реєстру РРО, та/або програмні РРО (далі – ПРРО), з додержанням встановленого порядку їх застосування.
         Фіскальний звітний чек (Z-звіт) – документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) РРО або ПРРО, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам’яті РРО або фіскального сервера контролюючого органу (ст. 2 Закону № 265).
         Відповідно до пп. 1, 2 розд. ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 13), фіскальний касовий чек на товари (послуги) – розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
         Одним із обов’язкових реквізитів фіскального касового чека є, зокрема, фіскальний номер фіскального чека/фіскальний номер електронного фіскального чека, перед яким друкується назва «ЧЕК №» (рядок 26), дата (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції, які зазначаються в рядку 27 чека. Форма № ФКЧ-1 фіскального касового чека на товари (послуги) наведена у додатку 1 до Положення № 13.
         При цьому, п. 9 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкт господарювання повинен щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) або ПРРО фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
         Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій та вимог щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» із змінами та доповненнями затверджені Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі – Вимоги до РРО) та Вимоги щодо забезпечення виконання фіскальних функцій програмними реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.
         Так, відповідно до п. 13 Вимог до РРО формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності:
         друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам’яті;
         обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті;
         створення в електронній формі та внесення інформації Z-звіту до носія контрольної стрічки в електронній формі;
         друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та дійсність фіскального звітного чека.
         Згідно з п. 1.2 розд. I Вимог щодо створення контрольної стрічки в електронній формі у реєстраторах розрахункових операцій, програмних реєстраторах розрахункових операцій та модемів для передачі даних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057 із змінами та доповненнями, контрольна стрічка ПРРО – електронні копії розрахункових документів, а також електронні копії фіскальних звітних чеків, які сформовані послідовно із додаванням у кожен наступний розрахунковий документ або фіскальний звітний чек хешу попереднього розрахункового документа або фіскального звітного чека та зберігаються в електронній формі ПРРО під час його роботи на період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу (в режимі офлайн) до моменту передачі розрахункових документів або фіскальних звітних чеків до фіскального сервера контролюючого органу.
         Враховуючи вищевикладене, створення у паперовій та/або електронній формі РРО та/або ПРРО дублікату фіскального касового чеку у разі його втрати функціями РРО та/або ПРРО та нормами чинного законодавства не передбачено, оскільки при створенні Z-звіту відбувається обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам’яті та даний звіт містить підсумки розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожним зазначеним кодом окремо з моменту програмування товару (послуги) із зазначенням його найменування, реалізованої кількості, літерного позначення ставки податку на додану вартість і загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги).

107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)

Чи заповнюють ФОП – платники ЄП першої – другої групи, які зареєстровані на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та скористалися правом не сплачувати військовий збір, підрозд. 1 розд. VIII Податкової декларації платника ЄП – ФОП першої – другої групи?

Чинна публікація

Коротка:
         Мають право не заповнювати підрозд. 1 розд. VIII Податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця першої – другої групи (комірки залишаються пустими) за період, в якому військовий збір не сплачувався.

         Детальніше у повній відповіді.
Повна:
         Відповідно до п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої, другої та четвертої групи.
         Згідно з положеннями абзацу першого п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ платники військового збору, зазначені у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Нарахування авансових внесків для платників військового збору, зазначених у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюється контролюючими органами.
         Платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 2 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення», відображають нараховані суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку (далі – Декларація) (абзац третій п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
         Водночас, п.п. 1.12 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що платники військового збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати військовий збір за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
         При цьому якщо платники збору – фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп не сплачують єдиний податок та військовий збір, такі особи не заповнюють Декларацію за період, в якому єдиний податок та військовий збір не сплачувався.
         Для таких платників збору, які скористалися правом не сплачувати військовий збір, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з військового збору, визначене абзацом першим п.п. 1.11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
         Податкові зобов’язання із сплати військового збору нараховуються таким платникам збору за періоди, за які був сплачений військовий збір, що відображені в декларації платника єдиного податку.
         Форма Декларації затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 із змінами та доповненнями.
         Підрозділ 1 «Для платників єдиного податку першої, другої груп» розд. VIII «Визначення податкових зобов’язань по військовому збору» Декларації містить 12 комірок для кожного місяця року, де проставляється відмітка «Х» про сплату щомісячних авансових внесків з військового збору, а у рядку 22 відображається загальна сума військового збору, нарахована за звітний період.
         При цьому, фізичні особи – підприємці першої – другої групи, які зареєстровані на території бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та скористалися правом не сплачувати військовий збір, мають право не заповнювати підрозд. 1 розд. VІІ Декларації (комірки залишаються пустими) за період, в якому військовий збір не сплачувався.

126. Військовий збір

Куди ФОП на загальній системі оподаткування сплачує військовий збір «за себе» у разі зміни протягом бюджетного року місцезнаходження, пов’язаного зі зміною адміністративного району?

Чинна публікація

Коротка:
              Сплачує військовий збір до відповідних бюджетів за попереднім місцезнаходженням до закінчення поточного року.
Повна:
              Відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ (фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент).
              Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. ХХ ПКУ, за ставками, визначеними п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 ПКУ).
              Згідно з п. 8 ст. 45 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI у разі зміни місцезнаходження суб’єкта та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
              Пунктом 10.13 розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами (далі – Порядок № 1588), визначено, що платник податків, який згідно з п. 10.2 розд. Х Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.
              Відповідно до п. 10.2 розд. X Порядку № 1588, у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
              Отже, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративного району, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування з доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, сплачує військовий збір до відповідних бюджетів за попереднім місцезнаходженням до закінчення поточного року.