Програмний РРО - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс

Чи може подаватися декларація з рентної плати, екологічного податку, місцевих податків і зборів до закінчення податкового (звітного) періоду на який припадає дата ліквідації чи реорганізації платника податків?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Чи може подаватися декларація з рентної плати, екологічного податку, місцевих податків і зборів до закінчення податкового (звітного) періоду на який припадає дата ліквідації чи реорганізації платника податків?

Відповідь Коротка:
           Так, може.
        Повна:
            Відповідно до п.п. 49.18.8 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація з рентної плати, екологічного податку, місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.
           Згідно з п. 10.1 ст. 10 ПКУ до місцевих податків належать:
           податок на майно;
           єдиний податок.
           До місцевих зборів належать:
           збір за місця для паркування транспортних засобів;
           туристичний збір.
           При цьому п. 265.1 ст. 265 ПКУ встановлено, що податок на майно складається з:
           податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
           транспортного податку;
           плати за землю.

Як визначається податкова адреса при заповненні податкової звітності платником податків (ФОП, ФО або ЮО)?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Як визначається податкова адреса при заповненні податкової звітності платником податків (ФОП, ФО або ЮО)?

Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні:
        Згідно з п. 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) податкова декларація, розрахунок, звіт повинні містити обов’язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження (місце проживання) платника податків.
         Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.
        Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
        Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
        Податковою адресою платника податків – електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).
        Пунктом 45.2 ст. 45 ПКУ визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
        Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Чи мають право працівники контролюючих органів відмовити платникам податків у прийнятті податкової декларації?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Чи мають право працівники контролюючих органів відмовити платникам податків у прийнятті податкової декларації?

Відповідь Коротка:
        Ні, не може, окрім причин визначених ст. 49 Податкового кодексу України.
    Повна:
        Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов’язкових реквізитів, передбачених пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 ПКУ. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
        Пунктом 49.9 ст. 49 ПКУ визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Тобто, посадова особа контролюючого органу не може відмовити у прийнятті  податкової декларації з будь-яких причин, не визначених ст. 49 ПКУ, включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо.
        Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПКУ у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПКУ, а також недотримання вимог абзаців першого – третього п. 49.4 ст. 49 ПКУ, такий контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
        у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, - протягом п’яти робочих днів з дня її отримання;
        у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
        Зокрема, у разі отримання відмови контролюючим органом у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку, передбаченому ст. 56 ПКУ (п.п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 ПКУ).
        Відповідно п. 49.13 ст. 49 ПКУ у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
        За кожною заявою платника податків щодо порушення посадовою особою контролюючого органу цієї статті в обов’язковому порядку проводиться службове розслідування відповідно до закону. За результатами такого розслідування, винна посадова особа контролюючого органу може бути притягнута до відповідальності, відповідно до закону (п. 49.14 ст. 49 ПКУ).

Які дії СГ (у т. ч. які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України), офіси яких зруйновані та відповідно всі архіви, всі первинні документи протягом трьох місяців неможливо буде відновити?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Які дії СГ (у т. ч. які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України), офіси яких зруйновані та відповідно всі архіви, всі первинні документи протягом трьох місяців неможливо буде відновити?

Відповідь Коротка:
     Якщо платник податків надав повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів у порядку та строки, визначені абзацом першим п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), строки проведення перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки, але на строк не більше ніж 120 днів.
     У разі не відновлення платником податків документів, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення звітності або виконання вимог митного, валютного та іншого законодавства.
     Для платників податків, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ подають до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про втрату та/або неможливість вивезення первинних документів. У разі прийняття контролюючими органами рішення про застосування перехідних положень п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, такі платники не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
     Крім того, зокрема, юридичні особи повинні провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

     Детальніше в повній відповіді.

Повна:
     Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
     Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПК для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
     Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
     У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим п. 44.5 ст. 44 ПКУ, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв’язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених ст. 200 ПКУ) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених п. 44.5 ст. 44 ПКУ строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
     У разі не відновлення документів, зазначених у пп. 44.1 і 44.3 ст. 44 ПКУ, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому п. 44.5 ст. 44 ПКУ, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
     Разом з цим, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
     Так, відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
     Підставами неможливості пред’явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов’язане з ризиком для життя чи здоров’я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв’язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.
     У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості – із зазначенням реквізитів).
     Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків / податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків / податковий агент зобов'язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.
     Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв’язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.
     Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.
     Обов’язок доведення відсутності підстав для застосування положень п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ покладається на контролюючий орган.
     У разі відмови у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.
     Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.
     Разом з тим, відповідно до п. 7 розд. I Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі – Положення № 879), у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов’язково проводиться інвентаризація активів та зобов’язань, що перебувають на балансі суб’єкта господарювання.
     Положення № 879 застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі – підприємства).
     При цьому згідно з п. 8 розд. I Положення № 879 підприємства, які з дати початку тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та підприємства, які мали (мають) місцезнаходження в районах проведення воєнних (бойових) дій у період дії воєнного стану, або підприємства, структурні підрозділи (відокремлене майно) яких розташовані на (в) таких територіях (районах), проводять інвентаризацію у разі можливості безпечного та безперешкодного доступу уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов’язання та власний капітал підприємств.
     Керівники підприємств, зазначених в абзаці першому п. 8 розд. I Положення № 879, у разі встановлення фактів викрадення (розкрадання), нестачі, знищення (псування) майна, можуть прийняти рішення про проведення інвентаризації такого окремо визначеного майна на день встановлення таких фактів.
     Зазначені підприємства зобов’язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
     Порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов’язань, що перебувають на балансі суб’єкта господарювання, визначено у Положенні № 879.

Чи може бути невизнана звітність якщо реквізит – «дата подання» не співпадає з датою її фактичного подання, тобто звітність надрукована раніше, ніж подана?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Чи може бути невизнана звітність якщо реквізит – «дата подання» не співпадає з датою її фактичного подання, тобто звітність надрукована раніше, ніж подана?

Відповідь Коротка:
     Так може, із зазначенням причини такої відмови.
Повна:
     Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова декларація повинна містити такі обов’язкові реквізити:
     тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
     звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
     звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
     повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
     код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
     реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
     місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
     найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
     дата подання звіту (або дата заповнення – залежно від форми);
     інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід’ємною частиною;
     ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому п. 48.3 ст. 48 ПКУ, посадових осіб платника податків;
     підписи платника податку – фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених ПКУ, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
     Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПКУ у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов’язкові реквізити:
     відмітка про звітування за спеціальним режимом;
     код виду економічної діяльності (КВЕД);
     код органу місцевого самоврядування за КАТОТТГ;
     код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ;
     індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період;
     дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
     ознака неприбутковості організації;
     повне найменування нерезидента;
     місцезнаходження нерезидента;
     назва та код держави резиденції нерезидента;
     код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.
     Пунктом 49.11 ст. 49 ПКУ визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПКУ, а також недотримання вимог абзаців першого – третього п. 49.4 ст. 49 ПКУ, такий контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
     у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв’язку, – протягом п’яти робочих днів з дня її отримання;
     у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника – протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
     Отже, якщо реквізит «дата подання» не співпадає з датою фактичного подання декларації (тобто декларація надрукована раніше, ніж подана) контролюючий орган зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Які терміни та порядок розгляду адвокатських запитів у контролюючих органах?

Категорія 129. Права та обов’язки платників податків

Питання Які терміни та порядок розгляду адвокатських запитів у контролюючих органах?

Відповідь Коротка:
         Терміни та порядок розгляду адвокатських запитів у контролюючих органах передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
          Контролюючі органи, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
         У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
     Повна:
         Згідно із частиною першою ст. 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5076) адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
         До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
         Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.
         Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
         Відповідно до частини другої ст. 24 Закону № 5076, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
         У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
         У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» зі змінами та доповненнями.
         Частиною третьою ст. 24 Закону № 5076 визначено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Актуальні запитання щодо Прав та обов'язків платників податків (04.10.2024)

Як визначається податкова адреса при заповненні податкової звітності платником податків (ФОП, ФО або ЮО)?

Чи мають право працівники контролюючих органів відмовити платникам податків у прийнятті податкової декларації?

Чи може бути невизнана звітність якщо реквізит – «дата подання» не співпадає з датою її фактичного подання, тобто звітність надрукована раніше, ніж подана?

Які терміни та порядок розгляду адвокатських запитів у контролюючих органах?